У середньому за 2002-2005 роки коефіцієнт природного скорочення становив 7,4‰, за січень-червень 2006 р. – практично стільки ж (7,6‰).
Щоправда, на тлі дуже поганого першого півріччя 2005 року (-8,6‰) відбулося помітне сповільнення динаміки, яке може ознаменувати початок тривалої позитивної тенденції. Цікаво, що за останні місяці вперше з’явилося додатне сальдо міжнародної міграції – значною мірою завдяки біженцям із країн СНД і третього світу.
Скорочення відбувається нерівномірно за регіонами, воно також значно менше в містах, аніж у селах. Як виявилося, історично-ментальні чинники мають більший вплив на демографію, ніж екологічна ситуація. Наприклад, у радіаційно забрудненій Рівенській області та на відносно чистій Волині – майже однакова демографічна ситуація, а вже сусідня Житомирщина цілковито від них відрізняється. Також рівень економіки, медичного забезпечення та екологічний стан на Заході й у Центрі України є схожими, проте вони опинилися на протилежних демографічних полюсах.
Щоб краще зрозуміти ці регіональні відмінності, “Газета” виділила дев’ять окремих демографічних регіонів, для кожного з яких ми підрахували коефіцієнт природного скорочення. Основний критерій поділу – наявність спільних демографічних тенденцій. Відтак саме через схожість показників Волинської та Рівенської областей, Донецької та Луганської, Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської, ми “об’єднали” їх у більші одиниці: Волинь, Донбас, Галичину. З тих же міркувань Одеську, Миколаївську, Херсонську області, Крим і Севастополь – у Південний регіон, Харківську, Запорізьку та Дніпропетровську – в Східний, Хмельницьку, Вінницьку, Житомирську та Київщину – в Центрально-Західний, а всі інші центральні – у Центрально-Східний. Оскільки Закарпаття й Буковина відрізняються від сусідів за демографічними показниками, “Газета” вирішила трактувати їх окремо. Регіональні коефіцієнти природного скорочення в середньому за 2002-2005 роки та за перше півріччя 2006-го зіставили в таблиці.
Найгірша ситуація українського села – воно скорочується на 11,3‰ за рік. У Південному та Східному регіонах і Донбасі природне скорочення в селі не надто перевищує міську динаміку. Зовсім інша ситуація в українському Центрі й на Галичині. Якщо придивитися до показників подільських і галицьких міст, там усе гаразд: у Хмельницькій області коефіцієнт скорочення становив -1,8‰, у Вінницькій –
-2,8‰, Тернопільській –
-0,2‰, а Івано-Франківській – 0,0‰ (дані за перше півріччя 2006). Натомість сільське населення в цих областях вимирає швидко: скорочення на -16,7‰, -15,2‰, -4,7‰ і -9,8‰ відповідно. Втім рекордно низькі показники вимирання села на Чернігівщині (-25,5‰), Сумщині (-20,0‰) та Черкащині (-17,2‰) – саме там, де мали б найпотужніше струмувати джерела української нації.
Причини ситуації – загальновідомі. Бідність населення, трагічна ситуація медицини, екологічне забруднення українського Сходу, недоінвестованість села. Звісно, вимиранню українців “сприяє” державна політика низьких цін на тютюнові та спиртні вироби. Київ утримує податковий тиск загалом, але акциз на цигарки та горілку принципово залишає низьким. Відтак Україна, разом із Росією та Молдовою, залишається однією з небагатьох держав Європи, де не борються з поганими звичками за допомогою високих цін на шкідливі вироби. В цьому питанні більш “європейським” виявився навіть “бацька” – попри невдоволення власного електорату, Лукашенка послідовно збільшує ціну на цигарки та горілку, зменшуючи водночас доступність до них.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Демографічна катастрофа
Категорія:
06081802a.
Щоправда, на тлі дуже поганого першого півріччя 2005 року (-8,6‰) відбулося помітне сповільнення динаміки, яке може ознаменувати початок тривалої позитивної тенденції. Цікаво, що за останні місяці вперше з’явилося додатне сальдо міжнародної міграції – значною мірою завдяки біженцям із країн СНД і третього світу.
Скорочення відбувається нерівномірно за регіонами, воно також значно менше в містах, аніж у селах. Як виявилося, історично-ментальні чинники мають більший вплив на демографію, ніж екологічна ситуація. Наприклад, у радіаційно забрудненій Рівенській області та на відносно чистій Волині – майже однакова демографічна ситуація, а вже сусідня Житомирщина цілковито від них відрізняється. Також рівень економіки, медичного забезпечення та екологічний стан на Заході й у Центрі України є схожими, проте вони опинилися на протилежних демографічних полюсах.
Щоб краще зрозуміти ці регіональні відмінності, “Газета” виділила дев’ять окремих демографічних регіонів, для кожного з яких ми підрахували коефіцієнт природного скорочення. Основний критерій поділу – наявність спільних демографічних тенденцій. Відтак саме через схожість показників Волинської та Рівенської областей, Донецької та Луганської, Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської, ми “об’єднали” їх у більші одиниці: Волинь, Донбас, Галичину. З тих же міркувань Одеську, Миколаївську, Херсонську області, Крим і Севастополь – у Південний регіон, Харківську, Запорізьку та Дніпропетровську – в Східний, Хмельницьку, Вінницьку, Житомирську та Київщину – в Центрально-Західний, а всі інші центральні – у Центрально-Східний. Оскільки Закарпаття й Буковина відрізняються від сусідів за демографічними показниками, “Газета” вирішила трактувати їх окремо. Регіональні коефіцієнти природного скорочення в середньому за 2002-2005 роки та за перше півріччя 2006-го зіставили в таблиці.
Найгірша ситуація українського села – воно скорочується на 11,3‰ за рік. У Південному та Східному регіонах і Донбасі природне скорочення в селі не надто перевищує міську динаміку. Зовсім інша ситуація в українському Центрі й на Галичині. Якщо придивитися до показників подільських і галицьких міст, там усе гаразд: у Хмельницькій області коефіцієнт скорочення становив -1,8‰, у Вінницькій –
-2,8‰, Тернопільській –
-0,2‰, а Івано-Франківській – 0,0‰ (дані за перше півріччя 2006). Натомість сільське населення в цих областях вимирає швидко: скорочення на -16,7‰, -15,2‰, -4,7‰ і -9,8‰ відповідно. Втім рекордно низькі показники вимирання села на Чернігівщині (-25,5‰), Сумщині (-20,0‰) та Черкащині (-17,2‰) – саме там, де мали б найпотужніше струмувати джерела української нації.
Причини ситуації – загальновідомі. Бідність населення, трагічна ситуація медицини, екологічне забруднення українського Сходу, недоінвестованість села. Звісно, вимиранню українців “сприяє” державна політика низьких цін на тютюнові та спиртні вироби. Київ утримує податковий тиск загалом, але акциз на цигарки та горілку принципово залишає низьким. Відтак Україна, разом із Росією та Молдовою, залишається однією з небагатьох держав Європи, де не борються з поганими звичками за допомогою високих цін на шкідливі вироби. В цьому питанні більш “європейським” виявився навіть “бацька” – попри невдоволення власного електорату, Лукашенка послідовно збільшує ціну на цигарки та горілку, зменшуючи водночас доступність до них.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта