У регіональних виборах у Голландії, що відбулись у березні, голоси іммігрантів зсунули баланс сил на користь соціалістів. Те ж саме сталося вчора [08 жовтня] на місцевих виборах у головних містах Бельгії.
У Антверпені соціалісти стали найбільшою партією. Вони підскочили з 19,5% до 35,3% голосів, отримавши 22 з 55 крісел у міській раді – виграш склав 10 крісел. Семеро з депутатів від соціалістів – майже третина фракції – це мусульманські іммігранти: Фатма Акбас (Fatma Akbas), Карім Бечар (Karim Bachar), Оуардіа ель Тейдоуйні (Ouardia El Taghdouini), Юсеф Слассі (Youssef Slassi), Фаузая Талгаоуі (Fauzaya Talhaoui), Гелер Туран (Güler Turan), і Сенер Угурлі (Sener Ugurlu). Шестеро з семі – новачки в політиці.
Самопроголошена «ісламофобською» партія Vlaams Belang [VB - Фламандський Інтерес], що виступає з позицій фламандського сепаратизму, яка до вчорашнього дня була найбільшою партією, здобула лише кілька нових голосів, вигравши 33,5% голосів (порівняно з 33,0% минулого разу). Вона зберегла свої 20 депутатських крісел. Антверпенська політика тепер визначається поляризацією між Соціалістами та VB. На відміну від VB всі партії втратили свої голоси на користь соціалістів (-7.3% голосів Лібералів та -6.4% Зелених). Єдина партія, що уникла «поглинання» соціалістами, це Християнські Демократи. Вони отримали 11,2% відсотки голосів, додавши аж (!) 0,1%, і зберегли свої 6 крісел. Християнські Демократи також висунули кандидатів-іммігрантів. Двоє з депутатів –третина фракції – є мусульманами: Нарима Ланджрі (Nahima Lanjri) і Ергюн Топ (Ergün Top).
VB «загинається» і в інших містах з великою кількістю мігрантів, таких як Брюссель, Ґент та Мекелен. Після місцевих виборів 2000 року, на яких VB потужно виграв, бельгійський режим поширив на іммігрантів виборче право на муніципальних виборах та ввів у дію так званий «Біль про Швидке Громадянство». Останній гарантує без-проблемне отримання бельгійського громадянства практично кожній особі, яка прожила в країні три (а в деяких випадках лише два) роки, що залучає її до участі у виборах (голосування є обов’язковим в Бельгії). Це було навмисно запроваджено “в піку” VB.
Тодішній соціалістичний мер Антверпена Леона Детіже (Leona Detiège) заявила у журналі “Knack Magazine” за 13 вересня 2000 р. наступне: “Vlaams Blok [саме так на той момент називався Vlaams Belang] зараз занадто представлений [у виборних органах] тому, що іммігрантам не дозволяють голосувати”. А Йоган Леман (Johan Leman), на той час директор Центру Рівних Можливостей та Протидії Расизмові (Center for Equal Opportunities and Opposition to Racism – CEOOR) – державної агенції, що працює під керівництвом прем’єр-міністра – проголосив у газеті “De Standaard” за 15 січня 2000 р.: “Що буде означати «наші люди» через 15 років? Ми отримаємо так багато нових бельгійців, що це гасло стане нісенітницею. Vlaams Blok – це вже минуле”. Тим часом шість із п’ятнадцяти років вже минуло...
За іронією долі, як я вже відмічав, у своїх спробах завадити доморощеним “расистам” та “фашистам” з VB соціалісти та християнські демократи не соромляться брати у свої виборчі списки крайно-правих кандидатів-мусульман. Деякі з низ, такі як Мюрат Денізлі (Murat Denizli), член турецької расистської й фашистської організації “Сірі вовки”, що вбиває вдома депутатів-соціалістів, тепер сам депутат-соціаліст в Бельгії (містера Денізлі було обрано за списком Соціалістичної партії у брюссельському районі Скаарбек).
10 вересня я писав, що у найближчі декади європейська політика драматично зсунеться вліво, зважаючи на зростаючий вплив іммігрантів, що голосують насамперед за збереження та зростання “велферу” (різних державних допомог). Подібну тенденцію вже видно неозброєним оком.
В той час, як вчорашні вибори показали стагнацію VB у великих містах, ця ж сама партія потужно виграла у маленьких містечках та селах. Схоже, що так буде й далі. В той час, як європейські великі міста перетворюються у мусульманські та “червоні”, сільська місцевість буде залишатись з корінним населенням і буде ставати все більше “ісламофобною” і ворожою містам. Корінні європейці – принаймні ті, хто має таку можливість – виїжджають з великих міст (точніше, вони звідти втікають). Лідер VB в Антверпені Філіп Девінтер (Filip Dewinter) сказав минулого місяця в інтерв’ю: “Я реаліст. Кількість потенційних виборців нашої партії зменшуватиметься з кожним роком [в Антверпені з його 460 тисячами мешканців]. Зараз чверть населення – це іммігранти. Ці люди не будуть голосувати за нас. Кожен рік 4тисячі корінних антверпенців виїжджають, а 5 тисяч нових іммігрантів прибувають.
Колишні городяни переїжджають у передмістя – такі як Скотен (Schoten), де підтримка VB виборцями збільшилась на вчорашніх виборах з 24,5 до 34,7% – та у сільську місцевість – таку, як Мол (Mol), де рівень підтримки VB зріс з 13,1 до 21,9%.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Почервоніння: іммігранти зсунули баланс у бельгійських регіональних виборах.
Світ:
У регіональних виборах у Голландії, що відбулись у березні, голоси іммігрантів зсунули баланс сил на користь соціалістів. Те ж саме сталося вчора [08 жовтня] на місцевих виборах у головних містах Бельгії.
У Антверпені соціалісти стали найбільшою партією. Вони підскочили з 19,5% до 35,3% голосів, отримавши 22 з 55 крісел у міській раді – виграш склав 10 крісел. Семеро з депутатів від соціалістів – майже третина фракції – це мусульманські іммігранти: Фатма Акбас (Fatma Akbas), Карім Бечар (Karim Bachar), Оуардіа ель Тейдоуйні (Ouardia El Taghdouini), Юсеф Слассі (Youssef Slassi), Фаузая Талгаоуі (Fauzaya Talhaoui), Гелер Туран (Güler Turan), і Сенер Угурлі (Sener Ugurlu). Шестеро з семі – новачки в політиці.
Самопроголошена «ісламофобською» партія Vlaams Belang [VB - Фламандський Інтерес], що виступає з позицій фламандського сепаратизму, яка до вчорашнього дня була найбільшою партією, здобула лише кілька нових голосів, вигравши 33,5% голосів (порівняно з 33,0% минулого разу). Вона зберегла свої 20 депутатських крісел. Антверпенська політика тепер визначається поляризацією між Соціалістами та VB. На відміну від VB всі партії втратили свої голоси на користь соціалістів (-7.3% голосів Лібералів та -6.4% Зелених). Єдина партія, що уникла «поглинання» соціалістами, це Християнські Демократи. Вони отримали 11,2% відсотки голосів, додавши аж (!) 0,1%, і зберегли свої 6 крісел. Християнські Демократи також висунули кандидатів-іммігрантів. Двоє з депутатів –третина фракції – є мусульманами: Нарима Ланджрі (Nahima Lanjri) і Ергюн Топ (Ergün Top).
VB «загинається» і в інших містах з великою кількістю мігрантів, таких як Брюссель, Ґент та Мекелен. Після місцевих виборів 2000 року, на яких VB потужно виграв, бельгійський режим поширив на іммігрантів виборче право на муніципальних виборах та ввів у дію так званий «Біль про Швидке Громадянство». Останній гарантує без-проблемне отримання бельгійського громадянства практично кожній особі, яка прожила в країні три (а в деяких випадках лише два) роки, що залучає її до участі у виборах (голосування є обов’язковим в Бельгії). Це було навмисно запроваджено “в піку” VB.
Тодішній соціалістичний мер Антверпена Леона Детіже (Leona Detiège) заявила у журналі “Knack Magazine” за 13 вересня 2000 р. наступне: “Vlaams Blok [саме так на той момент називався Vlaams Belang] зараз занадто представлений [у виборних органах] тому, що іммігрантам не дозволяють голосувати”. А Йоган Леман (Johan Leman), на той час директор Центру Рівних Можливостей та Протидії Расизмові (Center for Equal Opportunities and Opposition to Racism – CEOOR) – державної агенції, що працює під керівництвом прем’єр-міністра – проголосив у газеті “De Standaard” за 15 січня 2000 р.: “Що буде означати «наші люди» через 15 років? Ми отримаємо так багато нових бельгійців, що це гасло стане нісенітницею. Vlaams Blok – це вже минуле”. Тим часом шість із п’ятнадцяти років вже минуло...
За іронією долі, як я вже відмічав, у своїх спробах завадити доморощеним “расистам” та “фашистам” з VB соціалісти та християнські демократи не соромляться брати у свої виборчі списки крайно-правих кандидатів-мусульман. Деякі з низ, такі як Мюрат Денізлі (Murat Denizli), член турецької расистської й фашистської організації “Сірі вовки”, що вбиває вдома депутатів-соціалістів, тепер сам депутат-соціаліст в Бельгії (містера Денізлі було обрано за списком Соціалістичної партії у брюссельському районі Скаарбек).
10 вересня я писав, що у найближчі декади європейська політика драматично зсунеться вліво, зважаючи на зростаючий вплив іммігрантів, що голосують насамперед за збереження та зростання “велферу” (різних державних допомог). Подібну тенденцію вже видно неозброєним оком.
В той час, як вчорашні вибори показали стагнацію VB у великих містах, ця ж сама партія потужно виграла у маленьких містечках та селах. Схоже, що так буде й далі. В той час, як європейські великі міста перетворюються у мусульманські та “червоні”, сільська місцевість буде залишатись з корінним населенням і буде ставати все більше “ісламофобною” і ворожою містам. Корінні європейці – принаймні ті, хто має таку можливість – виїжджають з великих міст (точніше, вони звідти втікають). Лідер VB в Антверпені Філіп Девінтер (Filip Dewinter) сказав минулого місяця в інтерв’ю: “Я реаліст. Кількість потенційних виборців нашої партії зменшуватиметься з кожним роком [в Антверпені з його 460 тисячами мешканців]. Зараз чверть населення – це іммігранти. Ці люди не будуть голосувати за нас. Кожен рік 4тисячі корінних антверпенців виїжджають, а 5 тисяч нових іммігрантів прибувають.
Колишні городяни переїжджають у передмістя – такі як Скотен (Schoten), де підтримка VB виборцями збільшилась на вчорашніх виборах з 24,5 до 34,7% – та у сільську місцевість – таку, як Мол (Mol), де рівень підтримки VB зріс з 13,1 до 21,9%.
Turning Red: Immigrants Tip the Balance in Belgian Local Elections
Paul Belien, “The Brussels Journal”, 09 вересня 2006.
Переклав Володимир Щербина
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта