Ініціатива "Обіцяю не ходити на фільми з російським перекладом" оголошує про досягнення анонсованої мети - 1000 людей, які пообіцяли не відвідувати сеанси прокатного кіно, дубльованого російською мовою. Наступне наше завдання - отримати підтримку понад 10 тисяч людей до 1 лютого 2007 року. Мета даної ініціативи - створити економічний тиск на дистриб'юторів, які заявляють, що нібито переклад фільмів українською є економічно невигідним.
Переважна більшість людей, якщо дають публічні обіцянки, то роблять все, щоб їх виконати. Якщо ж обіцянка дається колективно, то не виконати її – це “втратити своє обличя”, тобто втратити й повагу оточуючих, і самоповагу. А взагалі, якщо знаєш, що разом з тобою те ж саме пообіцяли десятки (а то і сотні і навіть тисячі) людей, то дотриматись обіцянки стає легше.
Саме на цьому психологічному принципі побудована ініціатива “Банк обіцянок”. На спеціальній “дошці обіцянок”, розміщеній в Інтернеті, бажаючі приєднатись до якійсь ініціативи вписують свої імена, чим беруть на себе обіцянку щось зробити (чи навпаки, не зробити).
Кілька молодих українських хлопців, які бажають дивитись україномовне кіно рідною мовою, незадоволені позицією “українського” уряду (якій скасував обов’язковість дублювання фільмів українською) та позицією “українських” кінопрокатників (що стверджують, буцімто український переклад нерентабельний), вирішили гривнею довести своє право дивитись кіно рідною мовою.
Для цього було започатковано ініціативу "Обіцяю не ходити на фільми з російським перекладом", для чого відкрито відповідну “дошку обіцянки” за адресою www.pledgebank.com/kino-pereklad . Ініціатива одразу отримала підтримку: за неповний тиждень пообіцяли не ходити на фільми з російським перекладом понад тисячу чоловік.
Тепер ініціатори ставлять перед собою нову мету – до 1 лютого досягти число підписантів до 10 тисяч. У випадку достатньої масовості бойкоту перекладати фільми українською стане вигідно. За словами лобістів російського дублювання, переклад одного фільму коштує від 20 до 50 тисяч доларів. 10 тисяч людей, які один раз на місяць проігнорують один фільм з російським перекладом, завдадуть лобістам збитків від 40 до 60 тисяч доларів.
Ініціативу "Обіцяю не ходити на фільми з російським перекладом" вже підтримала співачка (і народний депутат України) Руслана Лижичко (див. коментар Руслани тут). Також листи з підтримкою надіслали народні депутати Юрій Гнаткевич (БЮТ) та В'ячеслав Кириленко (“Наша Україна”).
Зараз актив народної ініціативи розрісся до 47 осіб, які творчо і весело розробляють подальші дії, як пасивні (просто бойкот) так і плани активних (так званих “прямих”) дій.
Ну і на закінчення трохи сухої статистики:
Зараз на українському ринку кінопрокату працюють, за неофіційними даними, наступні основні дистриб'ютори:
В&H - дистриб'ютор компаній-виробників UIP та Buena Vista International
Gemini - дистриб'ютор компанії-виробника XXth Century Fox
"Синергія" і "Каскад" - Time/Warner
"Каро" - Columbia/Tristar
Central Partnership
West
"Піраміда"
"Артхаус Трафік"
Доля американських фільмів в українському прокаті - 95 відсотків (2004 рік), зараз - близько 91 відсотка.
У 2003-ому в Україні було продано близько 8 мільйонів квитків у кіно: у США - 1,4 млрд, у Німеччині - 163 млн, у Росії - 80 млн (за даними тижневика "Контракти").
Географічний поділ ринку між містами-мільйонниками (на прикладі блокбастеру Пітера Джексона "Кінґ-конґ", за даними "Телекритики" і власника мережі кінотетарів "Кінопалац" Богдана Батруха):
Київ - 31%
Одеса - 14%
Дніпропетровськ - 8%
Харків - 7%
Донецьк - 3%
Львів - 2%.
Динаміка зросту ємності кіноринку України (за даними компанії "Мультиплекс-Холдинг"):
2000 рік - 3 млн доларів касових зборів; 2001 - 6 млн; 2002 - 9; 2003 - 16; 2004 - 24.
За неофіційними даними, касові збори у 2006-ому складуть майже 40 млн доларів.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
“Обіцяю не ходити на фільми з російським перекладом”
Світ:
05122803s.jpg
Саме на цьому психологічному принципі побудована ініціатива “Банк обіцянок”. На спеціальній “дошці обіцянок”, розміщеній в Інтернеті, бажаючі приєднатись до якійсь ініціативи вписують свої імена, чим беруть на себе обіцянку щось зробити (чи навпаки, не зробити).
Кілька молодих українських хлопців, які бажають дивитись україномовне кіно рідною мовою, незадоволені позицією “українського” уряду (якій скасував обов’язковість дублювання фільмів українською) та позицією “українських” кінопрокатників (що стверджують, буцімто український переклад нерентабельний), вирішили гривнею довести своє право дивитись кіно рідною мовою.
Для цього було започатковано ініціативу "Обіцяю не ходити на фільми з російським перекладом", для чого відкрито відповідну “дошку обіцянки” за адресою www.pledgebank.com/kino-pereklad . Ініціатива одразу отримала підтримку: за неповний тиждень пообіцяли не ходити на фільми з російським перекладом понад тисячу чоловік.
Тепер ініціатори ставлять перед собою нову мету – до 1 лютого досягти число підписантів до 10 тисяч. У випадку достатньої масовості бойкоту перекладати фільми українською стане вигідно. За словами лобістів російського дублювання, переклад одного фільму коштує від 20 до 50 тисяч доларів. 10 тисяч людей, які один раз на місяць проігнорують один фільм з російським перекладом, завдадуть лобістам збитків від 40 до 60 тисяч доларів.
Ініціативу "Обіцяю не ходити на фільми з російським перекладом" вже підтримала співачка (і народний депутат України) Руслана Лижичко (див. коментар Руслани тут). Також листи з підтримкою надіслали народні депутати Юрій Гнаткевич (БЮТ) та В'ячеслав Кириленко (“Наша Україна”).
Іформаційну підтримку надають "Альянс Майдан" (http://maidan.org.ua) та молодіжна ініціатива ВАРТО! (http://varto_ua.livejournal.com) . Незабаром запрацює координаційний сайт ініціативи - kino-pereklad.org.ua.
Зараз актив народної ініціативи розрісся до 47 осіб, які творчо і весело розробляють подальші дії, як пасивні (просто бойкот) так і плани активних (так званих “прямих”) дій.
Ну і на закінчення трохи сухої статистики:
Зараз на українському ринку кінопрокату працюють, за неофіційними даними, наступні основні дистриб'ютори:
В&H - дистриб'ютор компаній-виробників UIP та Buena Vista International
Gemini - дистриб'ютор компанії-виробника XXth Century Fox
"Синергія" і "Каскад" - Time/Warner
"Каро" - Columbia/Tristar
Central Partnership
West
"Піраміда"
"Артхаус Трафік"
Доля американських фільмів в українському прокаті - 95 відсотків (2004 рік), зараз - близько 91 відсотка.
У 2003-ому в Україні було продано близько 8 мільйонів квитків у кіно: у США - 1,4 млрд, у Німеччині - 163 млн, у Росії - 80 млн (за даними тижневика "Контракти").
Географічний поділ ринку між містами-мільйонниками (на прикладі блокбастеру Пітера Джексона "Кінґ-конґ", за даними "Телекритики" і власника мережі кінотетарів "Кінопалац" Богдана Батруха):
Київ - 31%
Одеса - 14%
Дніпропетровськ - 8%
Харків - 7%
Донецьк - 3%
Львів - 2%.
Динаміка зросту ємності кіноринку України (за даними компанії "Мультиплекс-Холдинг"):
2000 рік - 3 млн доларів касових зборів; 2001 - 6 млн; 2002 - 9; 2003 - 16; 2004 - 24.
За неофіційними даними, касові збори у 2006-ому складуть майже 40 млн доларів.
----------------------------------------------------
В тему:
Проект Сенсар: мова, одяг, Лінукс
Мова і війна
Бути чи не бути українській мові?
Безпечно. Чисто. Весело
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта