До питання походження «великого и могучего»

Якщо відкинути усі пропагандивні нашарування російської імперії в усіх її формах, то вийде, що "король, тобто язик, голий". Основні підстави для цього твердження нам надають спостереження та висновки істориків, наукових працівників з усього світу, в тому числі і московських.

Як свідчать архіви, ще у 14 ст. більшість сіл Московії розмовляли фінською мовою. Утворення московської мови на основі слов'янських та тюркських мов (спочатку польських діалектів, потім руських, потім староболгарських з церковних книг, далі монголо-татарських) відбувалося 500-600 років і завершилося в 15-16 століттях.

До XIX сторіччя (до Пушкіна), а почасти й тепер існують дві московські мови: 1) простонародна, котра є сумішшю фінських, тюркських мов із церковнослов’янською і 2) мова провідного шару (інтелігенції) - суміш простонародної мови з українськими, німецькими, французькими елементами. Більшість слів московської літературної мови неслов'янські. Та і в простонародній ми можемо спостерігати велику кількість запозичених слів та елементів культури. Росіяни запозичили зокрема з фінської традиційної культури популярні й донині пельмені, личаки ("лапти"), чоловічу сорочку-косоворотку, жіночий кокошник, російську "баню", "матрьошку", казки про ведмедя (священну тварину фінів) - "косолапого Мишку", які відбивають давній культ ведмедя в московинів (образ "Русского Медведя" - народного етнічного символу фінських народів, на відміну від пізнішого імперського двоголового орла, запозиченого після падіння Константинополя в 1453 р. Завдяки одруженню московського князя Івана III з племінницею останнього грецького імператора Софією Палеолог візантійський двоголовий орел став державним гербом Московщини. Крім цього, впливом фінського субстрату дослідники пояснюють також чимало специфічних особливостей російської мови, таких як: наявність акання й редукції голосних в усному мовленні, парні слова типу "стежки-дорожки", "руки-ноги", "жив-здоров", "такой-сякой", "нежданно-негаданно", "есть-пить" та ін., мовний зворот "у меня есть" (замість більш характерного для слов'янських мов звороту "я маю"), фразеологічні вирази "жил-был", "житье-бытье", "жить-поживать", "как можется"?, "как живете-можете?", запозичені з фінських мов лексеми "ковылять", "колеть (околеть)", "Москва" та ін.

Також існує неосяжний вплив татарської та монгольської культур на московську.

У московській мові нараховується близько 40 тисяч нецензурних лайливих слів та словосполучень, чого й близько немає в мові українській. Носії русько-української та москвинської мови мають різний, навіть прямо протилежний психічний склад. Українська мова - це мова хліборобів, поезії та благородних лицарів. Москвинська мова - це мова мисливців, кочівників, грабіжників, волоцюг. Відомий мовознавець академік М.Марр (1865-1934) стверджував, що староукраїнська мова - санскрит - є матір'ю всіх індоєвропейських мов. Про це ж писав польський філолог М. Красуський. Московська ж мова утворилася всього лише 400-500 років тому зі слов'янських, угро-фінських та тюрко-татарських діалектів. Відомий москвинський журналіст 19 ст. В.Сенковський, писав: "Москвинська література - нікчемна, неоригінальна, пласка, простацька, бідніша навіть за турецьку щодо сили уяви та висоти думки. Та й московська мова - жебрацьки вбога: лексика вищих понять - все позичене; мова - якась дерев'яна щодо гнучкості форм. Мова неписьменного українського селянина значно багатша за московську літературну і лексикою, і гнучкістю, і багатством форм та виразів. Нечиста сила занесла мене до московської, вибачте, "літератури"". А ось думка класика московської літератури О.Пушкіна: "О, как беден, как груб наш русский язык". З ним погоджувався князь В.Вяземський: "Да, наш русский язык - это кафтан чыжолый".

Що ж, одразу виникає питання до всіх тих, хто стверджує винятковість російської мови та культури, якими фактами ви можете це підтвердити, панове?!


----------------------------------------------------

В тему:

Позичена самобутність

Країна Моксель, або чому московитів почали називати кацапами