Прибуття з Канади поважного гостя широко не розголошувалося. Однак журналістові “Високого Замку” вдалося зустрітися і поспілкуватися з онуком гетьмана Української Держави Павла Скоропадського.
Повернувшись в Україну, Борис Скоропадський оселився у Києві. Наша розмова відбулася в одній із львівських кав’ярень. До Львова Борис Скоропадський завітав проїздом з Кам’янця-Подільського, куди його запросили виступити в університеті. Спілкуючись з кореспондентом “ВЗ”, гість з насолодою потягував люльку.
- Пане Борисе, наскільки мені відомо, ви дізналися про своє походження відносно недавно.
- Так, сім років тому мама розповіла мені, ким насправді був мій батько. До того часу я лише знав, що він називався Данилом. Все інше від мене приховували. Мама, українка Леся Тугай-Бей, з метою конспірації чотири рази змінювала прізвище, поки опинилася у Канаді. Я не мав ні братів, ні сестер. З нами підтримував контакти лише мамин вуйко - полковник Порфирій Силенко. Я кликав його дідом. Пізніше довідався, що він служив разом з Павлом Скоропадським (під час Першої світової війни). Він один з перших, хто отримав хреста дивізії “Галичина”. Після війни жив в еміграції у Великій Британії, був персональним секретарем і радником Данила Скоропадського. Мама народилася в Харкові, мала вищу освіту, була відомою балериною. Під час війни її поранили, мала туберкульоз, лікувалася у Відні. Пізніше через Червоний Хрест намагалася відшукати родичів, думала, що всі загинули. Вуйка Порфирія Силенка мама знайшла у Лондоні. Він і познайомив її з Данилом Скоропадським. Полковник радив мамі не розповідати мені правду про батька, поки не стану дорослим. І таки переконав її... На рішення матері врешті розповісти мені все, очевидно, вплинуло те, що вона захворіла на серце. Можливо, подумала, що мусить сказати, інакше забере цю інформацію зі собою в могилу.
- Що відчули, дізнавшись правду про те, ким були ваші дід і батько?
- Тоді для мене багато що стало зрозумілим. Чому я жив в шести країнах світу? Що шукав? Я був як риба без води. Постійно шукав себе, не знаючи, хто я. Коли мені виповнилося сімнадцять років, вперше поїхав за межі Канади - до маминих товаришів у Німеччину. Коли ноги торкнулися німецької землі, то якась потужна хвиля пройшла через мене, з’явилося незрозуміле хвилювання (у Німеччині похований Павло Скоропадський. – Т.М.). У двадцять три роки вперше побував у Британії, все повторилося (у Лондоні похований Данило Скоропадський. – Т.М.) Перед тим відвідував Францію, Бельгію, але нічого подібного не відчував. Коли ж у 1995 році вперше приїхав в Україну, то відчув найпотужнішу енергетичну хвилю і найсильніше хвилювання. Але тоді ще не розумів, чому так. Ця невідомість довго непокоїла мене. Коли правда нарешті відкрилася, все наче по поличках розклалося. Я почав, як губка, вбирати в себе інформацію про Павла Скоропадського, про Україну, хотів якомога більше дізнатися. Почав шукати рідних по батьковій лінії. Згодом дізнався, що є одна людина, моя тітка, наймолодша донька Павла Скоропадського — Олена Скоропадська-Отт, яка живе у Швейцарії. Вона, до речі, не визнала мене. Хоча зовні я дуже схожий на діда.
- Ви досить непогано володієте українською мовою як на людину, котра все свідоме життя провела за кордоном.
- Мати виховувала мене українцем, щоб я не забував своїх коренів. Щосуботи ходив до української школи, закінчив курси українознавства, був у “Пласті”. Мав “Кобзар”, навіть виграв перший приз на мовному конкурсі на українському радіо. Мама співала багато народних пісень. Я їй дуже вдячний за все. Самій виховувати сина (після загибелі мого батька) у ті часи було важко. Мені потрібно було працювати, щоб утримувати нас. Все, що я маю, заробив власними руками. Займався сервіс-індустрією, мав лімузинну компанію, будував нерухомість, мав піцерію, займався сантехнікою, працював бізнес-консультантом. Тепер приїхав сюди, бо дуже люблю Україну. Мої знайомі в Канаді запитували: “Для чого ти туди їдеш?”. Я відповів: “Їду в Україну, де і повинен жити українець”. Буду жити тут стільки, наскільки Бог дасть здоров’я.
- Що плануєте робити в Україні? Відроджуватимете Гетьманат?
- Я приїхав сюди насамперед тому, що мене тягнули в Україну душа і серце. Президент Ющенко сам цього літа сказав на весь світ, що українці повинні повернутися в Україну, допомагати будувати нашу державу. Також хочу розвінчати міфи про мого діда, гетьмана Павла Скоропадського, які панують серед українців. Перший, що начебто німці зробили його гетьманом. Другий міф – що він був росіянином. Третій – що пішов до Денікіна. Хочу людям пояснити, чому, як, і за яких умов це сталося, з якою метою робилося. Хто насправді запросив німців допомагати у боротьбі з більшовиками. На мою думку, в радянській історії є забагато неправдивих речей. Багато чого не писали про Другий гетьманат, про Павла Скоропадського, бо, напевно, боялися. Але те, чого він досягнув за сім з половиною місяців, на сьогодні всі наші діячі не змогли зробити і за 15 років. У Києві я зібрав бібліотеку про гетьмана, хочу сам краще дослідити і розповісти іншим, якою людиною був Павло Скоропадський. Вважаю, що Україні потрібна сучасна гетьманська модель управління. Потрібна сильна людина, щоб тримала все у своїх руках і персонально відповідала за всі свої вчинки — своїм майном, своєю свободою і своїм життям.
- Сім’я у вас велика?
- Маю молоду дружину з Західної України та двох “козаків” – шести і восьми років. Вони ходять до звичайної української школи і дуже люблять грати в хокей.
Довідка «ВЗ»
Павло Скоропадський народився 3 (16) травня 1873 р. у Вісбадені. Дитячі роки провів у родовому маєтку Тростянець на Полтавщині. У 1886 р. вступив до Петербурзького пажеського корпусу і успішно закінчив його у 1893 р. У грудні 1905 р. імператор Микола ІІ призначив Скоропадського своїм фліґель-ад’ютантом, надавши звання полковника. У 1912 р. йому було присвоєно звання генерал-майора імператорського полку. З початку Першої світової війни вирушає на фронт. Після отримання влітку 1916 року чину генерал-лейтенанта приймає командування 34-м армійським корпусом, який розташовувався на теренах України.
Після більшовицького перевороту у листопаді 1917 р. Скоропадський зайняв позицію Центральної Ради і брав участь в організації оборони України від наступу більшовицьких військ. Наприкінці 1917 року через незгоди з Секретаріатом Ради іде у відставку. У березні 1918 р. створив опозиційну до Ради політичну організацію, сформовану з військових і землевласників, під назвою “Українська Громада” (пізніше - “Українська Народна Громада”). На хвилі незадоволення політикою Центральної Ради УНГ розпочала підготовку до державного перевороту. 29 квітня 1918 р. у Києві Всеукраїнський з’їзд хліборобів одностайно проголосив Скоропадського Гетьманом України. Одразу ж було проголошено про утворення Української Держави. Вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася в руках Гетьмана. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з 30-ма державами. За правління Скоропадського Україна досягла значних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Гетьманським універсалом створюється Українська академія наук, засновуються два державні українські університети, 150 українських гімназій. Вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників, засновано Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Національну бібліотеку.
Сучасники Павла Скоропадського та історики констатують факт певного економічного піднесення України цього періоду.
Були і серйозні прорахунки гетьманського режиму. Гарантом стабільності у державі фактично виступала зовнішня сила – окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини. З одного боку, це гарантувало Українській Державі безпеку і стійкість, а з іншого – справжніми господарями в Україні були не Гетьман і його уряд, а німецька військова адміністрація.
Листопадові революції 1918 р. в Австро-Угорщині та Німеччині ліквідували зовнішню запоруку стабільності гетьманської влади. З іншого боку, представники Англії, Франції, США та Італії обіцяли допомогу тільки за умови проголошення курсу на федерацію з білою Росією. Орієнтація у зовнішній політиці на проантантівський і проденікінський напрям викликала невдоволення у певних колах. Ідеологи антигетьманського спротиву М.Шаповал та В.Винниченко готували повстання. 13 листопада 1918 р. у Києві зібралися представники соціалістичних партій та обрали Директорію, до якої увійшли, зокрема, В.Винниченко та С.Петлюра. У відозві Директорії до населення йшлося про те, що Гетьман поза законом і гетьманська влада має бути дощенту знищена. За кілька тижнів боїв війська Директорії 14 грудня 1918 року оволоділи столицею Української Держави. Після зречення влади Скоропадський із родиною оселився у м. Ванзеє поблизу Берліна. Повертається до активного політичного життя, очолює новий гетьманський рух. У 1938 р. Павло Скоропадський офіційно передав гетьманство своєму синові — Данилу Скоропадському (Данила Скоропадського отруїли 22 лютого 1957 р., його синові Борису тоді було лише 10 місяців).
Наприкінці Другої світової війни, 16 квітня 1945 року, під час бомбардування станції Платлінґ, що поблизу Мюнхена у Баварії, був смертельно поранений. Похований в Оберсдорфі, у родинному склепі Скоропадських.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Онук гетьмана
Світ:
07013101e.jpg
- Пане Борисе, наскільки мені відомо, ви дізналися про своє походження відносно недавно.
- Так, сім років тому мама розповіла мені, ким насправді був мій батько. До того часу я лише знав, що він називався Данилом. Все інше від мене приховували. Мама, українка Леся Тугай-Бей, з метою конспірації чотири рази змінювала прізвище, поки опинилася у Канаді. Я не мав ні братів, ні сестер. З нами підтримував контакти лише мамин вуйко - полковник Порфирій Силенко. Я кликав його дідом. Пізніше довідався, що він служив разом з Павлом Скоропадським (під час Першої світової війни). Він один з перших, хто отримав хреста дивізії “Галичина”. Після війни жив в еміграції у Великій Британії, був персональним секретарем і радником Данила Скоропадського. Мама народилася в Харкові, мала вищу освіту, була відомою балериною. Під час війни її поранили, мала туберкульоз, лікувалася у Відні. Пізніше через Червоний Хрест намагалася відшукати родичів, думала, що всі загинули. Вуйка Порфирія Силенка мама знайшла у Лондоні. Він і познайомив її з Данилом Скоропадським. Полковник радив мамі не розповідати мені правду про батька, поки не стану дорослим. І таки переконав її... На рішення матері врешті розповісти мені все, очевидно, вплинуло те, що вона захворіла на серце. Можливо, подумала, що мусить сказати, інакше забере цю інформацію зі собою в могилу.
- Що відчули, дізнавшись правду про те, ким були ваші дід і батько?
- Тоді для мене багато що стало зрозумілим. Чому я жив в шести країнах світу? Що шукав? Я був як риба без води. Постійно шукав себе, не знаючи, хто я. Коли мені виповнилося сімнадцять років, вперше поїхав за межі Канади - до маминих товаришів у Німеччину. Коли ноги торкнулися німецької землі, то якась потужна хвиля пройшла через мене, з’явилося незрозуміле хвилювання (у Німеччині похований Павло Скоропадський. – Т.М.). У двадцять три роки вперше побував у Британії, все повторилося (у Лондоні похований Данило Скоропадський. – Т.М.) Перед тим відвідував Францію, Бельгію, але нічого подібного не відчував. Коли ж у 1995 році вперше приїхав в Україну, то відчув найпотужнішу енергетичну хвилю і найсильніше хвилювання. Але тоді ще не розумів, чому так. Ця невідомість довго непокоїла мене. Коли правда нарешті відкрилася, все наче по поличках розклалося. Я почав, як губка, вбирати в себе інформацію про Павла Скоропадського, про Україну, хотів якомога більше дізнатися. Почав шукати рідних по батьковій лінії. Згодом дізнався, що є одна людина, моя тітка, наймолодша донька Павла Скоропадського — Олена Скоропадська-Отт, яка живе у Швейцарії. Вона, до речі, не визнала мене. Хоча зовні я дуже схожий на діда.
- Ви досить непогано володієте українською мовою як на людину, котра все свідоме життя провела за кордоном.
- Мати виховувала мене українцем, щоб я не забував своїх коренів. Щосуботи ходив до української школи, закінчив курси українознавства, був у “Пласті”. Мав “Кобзар”, навіть виграв перший приз на мовному конкурсі на українському радіо. Мама співала багато народних пісень. Я їй дуже вдячний за все. Самій виховувати сина (після загибелі мого батька) у ті часи було важко. Мені потрібно було працювати, щоб утримувати нас. Все, що я маю, заробив власними руками. Займався сервіс-індустрією, мав лімузинну компанію, будував нерухомість, мав піцерію, займався сантехнікою, працював бізнес-консультантом. Тепер приїхав сюди, бо дуже люблю Україну. Мої знайомі в Канаді запитували: “Для чого ти туди їдеш?”. Я відповів: “Їду в Україну, де і повинен жити українець”. Буду жити тут стільки, наскільки Бог дасть здоров’я.
- Що плануєте робити в Україні? Відроджуватимете Гетьманат?
- Я приїхав сюди насамперед тому, що мене тягнули в Україну душа і серце. Президент Ющенко сам цього літа сказав на весь світ, що українці повинні повернутися в Україну, допомагати будувати нашу державу. Також хочу розвінчати міфи про мого діда, гетьмана Павла Скоропадського, які панують серед українців. Перший, що начебто німці зробили його гетьманом. Другий міф – що він був росіянином. Третій – що пішов до Денікіна. Хочу людям пояснити, чому, як, і за яких умов це сталося, з якою метою робилося. Хто насправді запросив німців допомагати у боротьбі з більшовиками. На мою думку, в радянській історії є забагато неправдивих речей. Багато чого не писали про Другий гетьманат, про Павла Скоропадського, бо, напевно, боялися. Але те, чого він досягнув за сім з половиною місяців, на сьогодні всі наші діячі не змогли зробити і за 15 років. У Києві я зібрав бібліотеку про гетьмана, хочу сам краще дослідити і розповісти іншим, якою людиною був Павло Скоропадський. Вважаю, що Україні потрібна сучасна гетьманська модель управління. Потрібна сильна людина, щоб тримала все у своїх руках і персонально відповідала за всі свої вчинки — своїм майном, своєю свободою і своїм життям.
- Сім’я у вас велика?
- Маю молоду дружину з Західної України та двох “козаків” – шести і восьми років. Вони ходять до звичайної української школи і дуже люблять грати в хокей.
Довідка «ВЗ»
Павло Скоропадський народився 3 (16) травня 1873 р. у Вісбадені. Дитячі роки провів у родовому маєтку Тростянець на Полтавщині. У 1886 р. вступив до Петербурзького пажеського корпусу і успішно закінчив його у 1893 р. У грудні 1905 р. імператор Микола ІІ призначив Скоропадського своїм фліґель-ад’ютантом, надавши звання полковника. У 1912 р. йому було присвоєно звання генерал-майора імператорського полку. З початку Першої світової війни вирушає на фронт. Після отримання влітку 1916 року чину генерал-лейтенанта приймає командування 34-м армійським корпусом, який розташовувався на теренах України.
Після більшовицького перевороту у листопаді 1917 р. Скоропадський зайняв позицію Центральної Ради і брав участь в організації оборони України від наступу більшовицьких військ. Наприкінці 1917 року через незгоди з Секретаріатом Ради іде у відставку. У березні 1918 р. створив опозиційну до Ради політичну організацію, сформовану з військових і землевласників, під назвою “Українська Громада” (пізніше - “Українська Народна Громада”). На хвилі незадоволення політикою Центральної Ради УНГ розпочала підготовку до державного перевороту. 29 квітня 1918 р. у Києві Всеукраїнський з’їзд хліборобів одностайно проголосив Скоропадського Гетьманом України. Одразу ж було проголошено про утворення Української Держави. Вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася в руках Гетьмана. Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв’язки з 30-ма державами. За правління Скоропадського Україна досягла значних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Гетьманським універсалом створюється Українська академія наук, засновуються два державні українські університети, 150 українських гімназій. Вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників, засновано Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Національну бібліотеку.
Сучасники Павла Скоропадського та історики констатують факт певного економічного піднесення України цього періоду.
Були і серйозні прорахунки гетьманського режиму. Гарантом стабільності у державі фактично виступала зовнішня сила – окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини. З одного боку, це гарантувало Українській Державі безпеку і стійкість, а з іншого – справжніми господарями в Україні були не Гетьман і його уряд, а німецька військова адміністрація.
Листопадові революції 1918 р. в Австро-Угорщині та Німеччині ліквідували зовнішню запоруку стабільності гетьманської влади. З іншого боку, представники Англії, Франції, США та Італії обіцяли допомогу тільки за умови проголошення курсу на федерацію з білою Росією. Орієнтація у зовнішній політиці на проантантівський і проденікінський напрям викликала невдоволення у певних колах. Ідеологи антигетьманського спротиву М.Шаповал та В.Винниченко готували повстання. 13 листопада 1918 р. у Києві зібралися представники соціалістичних партій та обрали Директорію, до якої увійшли, зокрема, В.Винниченко та С.Петлюра. У відозві Директорії до населення йшлося про те, що Гетьман поза законом і гетьманська влада має бути дощенту знищена. За кілька тижнів боїв війська Директорії 14 грудня 1918 року оволоділи столицею Української Держави. Після зречення влади Скоропадський із родиною оселився у м. Ванзеє поблизу Берліна. Повертається до активного політичного життя, очолює новий гетьманський рух. У 1938 р. Павло Скоропадський офіційно передав гетьманство своєму синові — Данилу Скоропадському (Данила Скоропадського отруїли 22 лютого 1957 р., його синові Борису тоді було лише 10 місяців).
Наприкінці Другої світової війни, 16 квітня 1945 року, під час бомбардування станції Платлінґ, що поблизу Мюнхена у Баварії, був смертельно поранений. Похований в Оберсдорфі, у родинному склепі Скоропадських.
-----------------------------------
В тему:
Скоропадський уже в Україні. Назавжди.
Гетьман Павло Скоропадський
Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи
Перший Український корпус. Місце народження — Меджибіж
Третій Гетьманат
Хто такий Павло Скоропадський
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков