- 28 січня в Києві пройшов 23 з’їзд УНА-УНСО. Перед його початком пан Юрій Шухевич повідомив усіх присутніх, що Указом Президента України від 22 січня 2007 р. Вас разом з Ігорем Мазуром і Русланом Зайченком було нагороджено Орденом за мужність. За що Вас нагородили і що це може означати?
Ще поки не нагородили. Є Указ Президента про наше нагородження, але нагороди ще нам не вручені, і я не знаю, чи будуть вони вручені найближчим часом. Це була ініціатива Київської обласної адміністрації, організації “Товариство новітніх політв’язнів”, які звернулася до Держсекретаріату, до Президента з ініціативою відзначити нас, учасників акції “Україна без Кучми”, якоюсь нагородою. В результаті з’явився цей Указ, він підписаний, але нагороди ми поки що не отримали. Які мотиви для нагородження були у Президента — мені невідомо.
- На з’їзді Ви виступили з програмою «Раціоналізація держави». Які її ключові положення і яким чином Ви будете втілювати її в життя?
На сьогоднішній день в Україні немає якогось реального інституту влади, який би був контрольований народом, який би відповідав перед народом, перед нацією за стан справ у державі. Зараз іде узурпація влади кількома фінансово-олігархічними кланами, і вони реалізовують проект так званої політреформи, що була започаткована антиконституційним прийняттям відповідного закону 8 грудня 2004 року. Ми розуміємо тодішню політичну ситуацію, що в ході президентських виборів країна розкололася на дві частини, і Президент, нині діючий, змушений був піти на прийняття цього закону, на запровадження політреформи.
Але прийняття цього закону суперечить 5 статті Конституції України, яка чітко говорить про те, що тільки народ може змінювати конституційний лад в державі. Фактично, відбулася зміна конституційного ладу – влада, реальна влада, перейшла від Президента до Верховної Ради. А прийняття закону про Уряд дає можливість Уряду здійснювати реальну владу. Хочу зауважити, що Уряд народом не обирався, він обирався Парламентом (частково з подачі Президента). Але реальна влада концентрується в руках Уряду, який створюється за рахунок різних махінацій, проведених фінансово-олігархічними кланами за рахунок зради і за рахунок змов. Він не несе відповідальності ні перед ким.
Це блеф говорити про те, що наче б то Уряд несе якусь відповідальність перед Парламентом. Бо і Парламент, і Уряд контрольовані фінансово-олігархічними кланами – кількома сім’ями, які за рахунок запровадження цієї політреформи забрали владу у Президента, всенародно обраного, і перемістили в той центр сили, який є підзвітний їм. Це не влаштовує ні нас, це не дає розвитку суспільству, це є колосальною загрозою існуванню самої Української держави, її суверенітету.
Звичайно, ми не можемо стояти осторонь цих процесів. На з’їзді був прийнятий проект раціоналізації держави, який складається з кількох моментів. Перше – це проведення референдуму по скасуванню політреформи, друге – це внесення в Конституцію України мети держави, яка, на нашу думку має полягати в тому, щоб постійно забезпечувався якісний розвиток корінного населення України. Далі, у відповідності до цієї мети Президент, якому даються повноваження, передбачені Конституцією 1996 року, несе персональну відповідальність за досягнення цієї мети за час свого правління. Оскільки сьогодні немає якихось структур, які могли б здійснювати реальний контроль влади, велися консультації з Інститутом метафізичних досліджень щодо Рахункової палати. Але ми проаналізували чинне законодавство і бачимо, що теперішня Рахункова палата не здатна забезпечити реальний контроль діяльності Президента. Тому ми вносимо одним з пунктів Референдума оцінку діяльності Президента, яку виносить народ. Це відповідає нашій Програмі “Третій Гетьманат”, яка була прийнята ще в кінці 2005 року. Оцінка за п’ятибальною шкалою. В залежності від того, яку оцінку отримав Президент, він отримує або покарання або нагороду за плоди своєї діяльності.
- Отже, Ваша програма раціоналізації держави передбачає проведення всенародного референдуму з метою скасування політреформи, яка набула чинності в 2006 році?
Так. І це потрібно уже реалізовувати, оскільки ми маємо дуже серйозну небезпеку законодавчого затвердження оцих всіх положень так званої політреформи. Зараз і Президентом, і в Парламенті, і в Уряді багато говориться про те, що має бути сформована нова редакція Конституції України, яку вони хочуть винести на всенародне обговорення і узаконити ті зміни державного устрою, які відбулися в Україні.
- На пресконференції 29 січня Ви заявили, що цей референдум має відбутися до червня 2007 р. Чому саме до червня?
Тому що літо – це такий період суспільно-політичного застою, коли люди відпочивають і не переобтяжують себе загальнодержавними, політичними і суспільними питаннями. І якщо до осені не провести цього референдуму, то осінь може бути надзвичайно загрозливою.
- Загрозливою? Чому?
Не є відкриттям те, що сьогодні український народ озлоблюється і озброюється. Ця енергія злоби, яка накопичується в українському суспільстві, невідомо в якому напрямку буде спрямована і яким чином буде реалізована. Нею можуть скористатися ворожі для України сили, і тоді можемо опинитися на грані краху держави. Цього не можна допустити. Нині діючий Президент мусить усвідомити свою відповідальність в існуючому моменті і зрозуміти, що його до влади привів український народ. За нього люди стояли на Майдані для того, щоб реалізувалася суспільна справедливість. Діяльність Президента призвела до того, що народ розчарувався в Президенті і поступово розчаровується у своїй здатності до державної самоорганізації. Якщо Президент залишається з народом, якщо Президент дійсно дбає про Україну, то він мусить піти на цей крок, він мусить відновити справедливість. Ще такий момент, який є важливим: у 2004 році і ті, хто голосували за Ющенка, і ті, хто голосували за Януковича, голосували за Президента. Народ висловися тоді за президентську систему влади. Всупереч волі народу нам нав’язали політреформу. Ми говоримо про те, що в Україні відбувся антиконституційний переворот, тож потрібно просто все поставити на свої місця.
- 19 серпня 2006 р. виповнилося 15 років УНА-УНСО.
Ні, тоді була створена УНСО, а Українська Національна Асамблея була заснована 20 червня 1990 року. Тоді вона називалася Міжпартійна Асамблея, а 8 вересня 1991 року ми взяли назву Українська Національна Асамблея. Поштовхом для організації Української Національної СамоОборони були події в Москві – ГКЧП 19 серпня 1991 року. УНСО в усі часи був структурним підрозділом УНА. Власне, ми завжди себе називали Українська Національна Асамблея, а УНА-УНСО – це назва, яку запровадили журналісти і народ.
- Чим теперішня політична партія УНА відрізняється від тієї, яка була в 90-х роках. Що змінилось, що залишилося?
Тоді ми були в переважній більшості молодими людьми. Можливо, наївними. В нас не було якогось досвіду ведення боротьби, але в нас була колосальна енергія і колосальний потенціал, який ми скеровували на здобуття незалежності України. За цей час ми набралися досвіду, пройшли широкий шлях, маємо потужну історію. Я вам скажу, що історія УНСО якоюсь мірою є частинкою новітньої історії України. Серйозної відмінності УНА тих часів і теперішньої немає. Просто є певний досвід діяльності. Ми тепер критичніше ставимося як до себе, так і до існуючих політичних чинників, знаходимо елементи співпраці з іншими політичними силами для реалізації наших ідей і розвитку держави. Ми готові до широкої співпраці – це теж той досвід, який ми набули за ці роки.
- Ви були одним з фундаторів цієї організації. Як багато людей залишилося з тих, то разом з Вами стояв на початку її становлення?
Багато людей відійшло, багато людей загинуло, хтось помер. Але організація постійно оновлюється. В усі часи до нас завжди приходило багато молодих людей. За віковим цензом ми, мабуть, є наймолодшою партією. На сьогодні мабуть половина залишилися з тих, хто був на старті.
- Історія України, особливо 1917-1919 рр. показала, що соціалісти – це зазвичай зрадники, брехуни і демагоги. Чи не боїтеся Ви, що соціаліст Луценко може продовжити цю традицію? Ви ж почали зараз із ним працювати?
На сьогоднішній день є беззаперечним фактом те, що Юрій Луценко – один з загальнонаціональних лідерів, до якого приглядається суспільство, до якого прислуховується суспільство і який може багато чого зробити для суспільства. Він такий соціаліст, як я іспанський пілот. Він вийшов з соцпартії, коли Мороз пішов на співпрацю з регіоналами в плані формування так званої коаліції в Парламенті. Я не хотів би відповідати за Луценка про його переконання, але я знаю, що вони далекі від соціалізму. Він є патріотом України, в нього є свій погляд на розвиток держави. Причому в нього є багато здорових і прогресивних думок щодо розвитку держави, які ми схвалюємо і підтримуємо. І найголовніше – з усіх політиків, що є сьогодні в Україні, йому можна довіряти. Бо ми уже з ним пройшли спільний шлях боротьби, починаючи з 2000 року – з акції “Україна без Кучми”. Ми бачили, як в ході реальних дій, в ході реального протистояння він себе поводив, як поводили себе інші політики. На відміну від багатьох, він нас не зрадив, він нас не підставив.
На з’їзді ми прийняли рішення з приводу тих ініціатив, які започаткував Луценко. Ми підтримуємо формування громадського руху “Народна Самооборона”. Суспільство має скрізь на місцях формувати такі загони, аби відстоювати свої права. Сьогодні склалася така ситуація, що суспільство живе саме по собі, а влада живе сама по собі. Між народом і владою виникла глибока прірва, і ця влада до прогресу не веде. Зараз в Україні є небезпека встановлення реальної диктатури. Але це буде диктатура не одної людини, а групи людей. Це буде порушення прав усіх і кожного. Тому ми повинні захищатися. Захищати свої права. В цьому плані ми підтримуємо ініціативу Юрія Луценка і в цьому плані ми готові працювати. Ми підтримуємо його ініціативу провести марш справедливості навесні цього року. Потрібно показати владі, що народ є і він готовий відстоювати свої права. Але ми ніде не заявляли про те, що ми вступаємо в його партію чи якусь політичну структуру.
- Чого він очікує від УНА-УНСО і що УНА-УНСО може отримати в результаті взаємодії з Народною Самообороною Луценка?
Формування народної самооборони – це один з моментів нашої ідеології. Український народ завжди самоорганізовувася в часи реальної загрози і відстоював і свої інтереси, і інтереси держави в цілому. Реалізація проекту громадського руху “Народна самооборона” може спонукати до того, що на місцях – в кожному населенному пункті – можуть сформуватися реальні громади. Це теж один з аспектів нашої програми, ми вважаємо, що наше суспільство має жити за тими принципами, за якими жили наші предки, коли на місцях є громади, які вирішуватимуть самостійно головні питання свого життя. При цьому вони делегуватимуть частину своїх прав державній владі, яка б стежила за тим, щоб відбувався стратегічний розвиток цієї держави, за тим, щоб узгоджувати виникаючі протиріччя та багато інших речей. Але серйозні повноваження мають надаватися громадам. Громада формує місцеву владу. Якраз у формуванні реальних територіальних громад і може допомогти “Народна самооборона”. Це річ абсолютно позитивна для України.
Чого від нас очікує Юрій Луценко? Він знає, що ми не підставимо, він впевнений у нашому щирому прагненні реалізовувати цю ідею. У мене також немає сумнівів, що з ним можна працювати.
- А назву “Народна самооборона” він не у вас позичив?
Якщо і позичив, то ми не заперечуємо і тільки вітаємо. Ця назва відображає те, що необхідно сьогодні робити українцям.
«Народний Оглядач» почав проект “Успішні українці”. В чому полягає Ваш успіх?
Організації чи мій особистий?
Взагалі Ваш успіх. Як би Ви його визначили.
Якось я над цим не задумувався. В мене гарна сім’я, красивий син росте. Що стосується успіху організації, то незалежно від того, що нам довелося пережити серйозний тиск та інші неприємні епізоди, що багатьом нашим активістам прийшлося сидіти по тюрмах і колоніях за Кучмівського режиму, ми знову об’єдналися, розростаємося чисельно і завойовуємо нові позиції в політикумі України і в суспільному житті. Власне, успіх – це як перемога, як мета, яка знаходиться на обрії. Або як етапи підйому на якусь вершину. На якусь вершину піднявся, хочеться піднятися на іншу. А про цю вершину, на яку піднявся, вже забув. Всі емоції і переживання забулися. Вже ваблять інші вершини.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Микола Карпюк: «Сьогодні український народ озлоблюється і озброюється»
Світ:
07012605e.jpg
Ще поки не нагородили. Є Указ Президента про наше нагородження, але нагороди ще нам не вручені, і я не знаю, чи будуть вони вручені найближчим часом. Це була ініціатива Київської обласної адміністрації, організації “Товариство новітніх політв’язнів”, які звернулася до Держсекретаріату, до Президента з ініціативою відзначити нас, учасників акції “Україна без Кучми”, якоюсь нагородою. В результаті з’явився цей Указ, він підписаний, але нагороди ми поки що не отримали. Які мотиви для нагородження були у Президента — мені невідомо.
- На з’їзді Ви виступили з програмою «Раціоналізація держави». Які її ключові положення і яким чином Ви будете втілювати її в життя?
На сьогоднішній день в Україні немає якогось реального інституту влади, який би був контрольований народом, який би відповідав перед народом, перед нацією за стан справ у державі. Зараз іде узурпація влади кількома фінансово-олігархічними кланами, і вони реалізовують проект так званої політреформи, що була започаткована антиконституційним прийняттям відповідного закону 8 грудня 2004 року. Ми розуміємо тодішню політичну ситуацію, що в ході президентських виборів країна розкололася на дві частини, і Президент, нині діючий, змушений був піти на прийняття цього закону, на запровадження політреформи.
Але прийняття цього закону суперечить 5 статті Конституції України, яка чітко говорить про те, що тільки народ може змінювати конституційний лад в державі. Фактично, відбулася зміна конституційного ладу – влада, реальна влада, перейшла від Президента до Верховної Ради. А прийняття закону про Уряд дає можливість Уряду здійснювати реальну владу. Хочу зауважити, що Уряд народом не обирався, він обирався Парламентом (частково з подачі Президента). Але реальна влада концентрується в руках Уряду, який створюється за рахунок різних махінацій, проведених фінансово-олігархічними кланами за рахунок зради і за рахунок змов. Він не несе відповідальності ні перед ким.
Це блеф говорити про те, що наче б то Уряд несе якусь відповідальність перед Парламентом. Бо і Парламент, і Уряд контрольовані фінансово-олігархічними кланами – кількома сім’ями, які за рахунок запровадження цієї політреформи забрали владу у Президента, всенародно обраного, і перемістили в той центр сили, який є підзвітний їм. Це не влаштовує ні нас, це не дає розвитку суспільству, це є колосальною загрозою існуванню самої Української держави, її суверенітету.
Звичайно, ми не можемо стояти осторонь цих процесів. На з’їзді був прийнятий проект раціоналізації держави, який складається з кількох моментів. Перше – це проведення референдуму по скасуванню політреформи, друге – це внесення в Конституцію України мети держави, яка, на нашу думку має полягати в тому, щоб постійно забезпечувався якісний розвиток корінного населення України. Далі, у відповідності до цієї мети Президент, якому даються повноваження, передбачені Конституцією 1996 року, несе персональну відповідальність за досягнення цієї мети за час свого правління. Оскільки сьогодні немає якихось структур, які могли б здійснювати реальний контроль влади, велися консультації з Інститутом метафізичних досліджень щодо Рахункової палати. Але ми проаналізували чинне законодавство і бачимо, що теперішня Рахункова палата не здатна забезпечити реальний контроль діяльності Президента. Тому ми вносимо одним з пунктів Референдума оцінку діяльності Президента, яку виносить народ. Це відповідає нашій Програмі “Третій Гетьманат”, яка була прийнята ще в кінці 2005 року. Оцінка за п’ятибальною шкалою. В залежності від того, яку оцінку отримав Президент, він отримує або покарання або нагороду за плоди своєї діяльності.
- Отже, Ваша програма раціоналізації держави передбачає проведення всенародного референдуму з метою скасування політреформи, яка набула чинності в 2006 році?
Так. І це потрібно уже реалізовувати, оскільки ми маємо дуже серйозну небезпеку законодавчого затвердження оцих всіх положень так званої політреформи. Зараз і Президентом, і в Парламенті, і в Уряді багато говориться про те, що має бути сформована нова редакція Конституції України, яку вони хочуть винести на всенародне обговорення і узаконити ті зміни державного устрою, які відбулися в Україні.
- На пресконференції 29 січня Ви заявили, що цей референдум має відбутися до червня 2007 р. Чому саме до червня?
Тому що літо – це такий період суспільно-політичного застою, коли люди відпочивають і не переобтяжують себе загальнодержавними, політичними і суспільними питаннями. І якщо до осені не провести цього референдуму, то осінь може бути надзвичайно загрозливою.
- Загрозливою? Чому?
Не є відкриттям те, що сьогодні український народ озлоблюється і озброюється. Ця енергія злоби, яка накопичується в українському суспільстві, невідомо в якому напрямку буде спрямована і яким чином буде реалізована. Нею можуть скористатися ворожі для України сили, і тоді можемо опинитися на грані краху держави. Цього не можна допустити. Нині діючий Президент мусить усвідомити свою відповідальність в існуючому моменті і зрозуміти, що його до влади привів український народ. За нього люди стояли на Майдані для того, щоб реалізувалася суспільна справедливість. Діяльність Президента призвела до того, що народ розчарувався в Президенті і поступово розчаровується у своїй здатності до державної самоорганізації. Якщо Президент залишається з народом, якщо Президент дійсно дбає про Україну, то він мусить піти на цей крок, він мусить відновити справедливість. Ще такий момент, який є важливим: у 2004 році і ті, хто голосували за Ющенка, і ті, хто голосували за Януковича, голосували за Президента. Народ висловися тоді за президентську систему влади. Всупереч волі народу нам нав’язали політреформу. Ми говоримо про те, що в Україні відбувся антиконституційний переворот, тож потрібно просто все поставити на свої місця.
- 19 серпня 2006 р. виповнилося 15 років УНА-УНСО.
Ні, тоді була створена УНСО, а Українська Національна Асамблея була заснована 20 червня 1990 року. Тоді вона називалася Міжпартійна Асамблея, а 8 вересня 1991 року ми взяли назву Українська Національна Асамблея. Поштовхом для організації Української Національної СамоОборони були події в Москві – ГКЧП 19 серпня 1991 року. УНСО в усі часи був структурним підрозділом УНА. Власне, ми завжди себе називали Українська Національна Асамблея, а УНА-УНСО – це назва, яку запровадили журналісти і народ.
- Чим теперішня політична партія УНА відрізняється від тієї, яка була в 90-х роках. Що змінилось, що залишилося?
Тоді ми були в переважній більшості молодими людьми. Можливо, наївними. В нас не було якогось досвіду ведення боротьби, але в нас була колосальна енергія і колосальний потенціал, який ми скеровували на здобуття незалежності України. За цей час ми набралися досвіду, пройшли широкий шлях, маємо потужну історію. Я вам скажу, що історія УНСО якоюсь мірою є частинкою новітньої історії України. Серйозної відмінності УНА тих часів і теперішньої немає. Просто є певний досвід діяльності. Ми тепер критичніше ставимося як до себе, так і до існуючих політичних чинників, знаходимо елементи співпраці з іншими політичними силами для реалізації наших ідей і розвитку держави. Ми готові до широкої співпраці – це теж той досвід, який ми набули за ці роки.
- Ви були одним з фундаторів цієї організації. Як багато людей залишилося з тих, то разом з Вами стояв на початку її становлення?
Багато людей відійшло, багато людей загинуло, хтось помер. Але організація постійно оновлюється. В усі часи до нас завжди приходило багато молодих людей. За віковим цензом ми, мабуть, є наймолодшою партією. На сьогодні мабуть половина залишилися з тих, хто був на старті.
- Історія України, особливо 1917-1919 рр. показала, що соціалісти – це зазвичай зрадники, брехуни і демагоги. Чи не боїтеся Ви, що соціаліст Луценко може продовжити цю традицію? Ви ж почали зараз із ним працювати?
На сьогоднішній день є беззаперечним фактом те, що Юрій Луценко – один з загальнонаціональних лідерів, до якого приглядається суспільство, до якого прислуховується суспільство і який може багато чого зробити для суспільства. Він такий соціаліст, як я іспанський пілот. Він вийшов з соцпартії, коли Мороз пішов на співпрацю з регіоналами в плані формування так званої коаліції в Парламенті. Я не хотів би відповідати за Луценка про його переконання, але я знаю, що вони далекі від соціалізму. Він є патріотом України, в нього є свій погляд на розвиток держави. Причому в нього є багато здорових і прогресивних думок щодо розвитку держави, які ми схвалюємо і підтримуємо. І найголовніше – з усіх політиків, що є сьогодні в Україні, йому можна довіряти. Бо ми уже з ним пройшли спільний шлях боротьби, починаючи з 2000 року – з акції “Україна без Кучми”. Ми бачили, як в ході реальних дій, в ході реального протистояння він себе поводив, як поводили себе інші політики. На відміну від багатьох, він нас не зрадив, він нас не підставив.
На з’їзді ми прийняли рішення з приводу тих ініціатив, які започаткував Луценко. Ми підтримуємо формування громадського руху “Народна Самооборона”. Суспільство має скрізь на місцях формувати такі загони, аби відстоювати свої права. Сьогодні склалася така ситуація, що суспільство живе саме по собі, а влада живе сама по собі. Між народом і владою виникла глибока прірва, і ця влада до прогресу не веде. Зараз в Україні є небезпека встановлення реальної диктатури. Але це буде диктатура не одної людини, а групи людей. Це буде порушення прав усіх і кожного. Тому ми повинні захищатися. Захищати свої права. В цьому плані ми підтримуємо ініціативу Юрія Луценка і в цьому плані ми готові працювати. Ми підтримуємо його ініціативу провести марш справедливості навесні цього року. Потрібно показати владі, що народ є і він готовий відстоювати свої права. Але ми ніде не заявляли про те, що ми вступаємо в його партію чи якусь політичну структуру.
- Чого він очікує від УНА-УНСО і що УНА-УНСО може отримати в результаті взаємодії з Народною Самообороною Луценка?
Формування народної самооборони – це один з моментів нашої ідеології. Український народ завжди самоорганізовувася в часи реальної загрози і відстоював і свої інтереси, і інтереси держави в цілому. Реалізація проекту громадського руху “Народна самооборона” може спонукати до того, що на місцях – в кожному населенному пункті – можуть сформуватися реальні громади. Це теж один з аспектів нашої програми, ми вважаємо, що наше суспільство має жити за тими принципами, за якими жили наші предки, коли на місцях є громади, які вирішуватимуть самостійно головні питання свого життя. При цьому вони делегуватимуть частину своїх прав державній владі, яка б стежила за тим, щоб відбувався стратегічний розвиток цієї держави, за тим, щоб узгоджувати виникаючі протиріччя та багато інших речей. Але серйозні повноваження мають надаватися громадам. Громада формує місцеву владу. Якраз у формуванні реальних територіальних громад і може допомогти “Народна самооборона”. Це річ абсолютно позитивна для України.
Чого від нас очікує Юрій Луценко? Він знає, що ми не підставимо, він впевнений у нашому щирому прагненні реалізовувати цю ідею. У мене також немає сумнівів, що з ним можна працювати.
- А назву “Народна самооборона” він не у вас позичив?
Якщо і позичив, то ми не заперечуємо і тільки вітаємо. Ця назва відображає те, що необхідно сьогодні робити українцям.
«Народний Оглядач» почав проект “Успішні українці”. В чому полягає Ваш успіх?
Організації чи мій особистий?
Взагалі Ваш успіх. Як би Ви його визначили.
Якось я над цим не задумувався. В мене гарна сім’я, красивий син росте. Що стосується успіху організації, то незалежно від того, що нам довелося пережити серйозний тиск та інші неприємні епізоди, що багатьом нашим активістам прийшлося сидіти по тюрмах і колоніях за Кучмівського режиму, ми знову об’єдналися, розростаємося чисельно і завойовуємо нові позиції в політикумі України і в суспільному житті. Власне, успіх – це як перемога, як мета, яка знаходиться на обрії. Або як етапи підйому на якусь вершину. На якусь вершину піднявся, хочеться піднятися на іншу. А про цю вершину, на яку піднявся, вже забув. Всі емоції і переживання забулися. Вже ваблять інші вершини.
Заступник голови УНА Микола Карпюк. Фото НО
-------------------------------------
В тему:
УНА вимагає від Президента здійснення раціоналізації держави
Звернення Української Національної Асамблеї до Президента України
Микола Карпюк: «Ми завжди йшли попереду суспільних процесів»
Українська Національна Асамблея (1989—2006)
Програма Української Національної Асамблеї «СОНЯЧНА РЕВОЛЮЦІЯ, ТРЕТІЙ ГЕТЬМАНАТ»
Запитай Миколу Карпюка. Наприклад, про те, чому Бог любить УНА-УНСО?
Світоглядна доктрина УНА: ЖИТИ ЗА ЗАКОНАМИ РІДНОЇ ЗЕМЛІ!
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков