Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 10
  • Переглядів: 10

Борис Скоропадський: я вчуся щодня

Гостем інтерактивної програми Бі-Бі-Сі «Добрий вечір з Лондона» у п’ятницю 23 лютого був Борис Скоропадський, онук гетьмана Павла Скоропадського.
1999 року довідався про своє справжнє походження. Довгий час обмірковував, чи повертатися в Україну. У жовтні 2006 року приїхав до Києва разом з дружиною та двома синами.

Зараз працює над книгою про Другий гетьманат 1918 року, а також розвиває співпрацю з українськими козацькими організаціями. Пан Борис висловив побажання, аби його електронну адресу було розміщено у розшифровці програми, щоб усі, хто захоче, змогли з ним зв'язатися.

Його адреса: [email protected]

З Борисом Скоропадським у прямому ефірі розмовляла Катерина Хінкулова.

Бі-Бі-Сі: Ми розмовляємо по віртуальному зв’язку, але я знаю, що ви щойно повернулися з Вечорниць, які організовує Олег Скрипка. Він великий шанувальник фольклорного мистецтва. Вам там сподобалося?

Б.Скоропадський: Так, прекрасно. Я дуже поважаю Скрипку. Вперше познайомилися особисто. Там багато молоді було. Було приємно бачити вишиванки, шаровари… Якби ми всі українці так вдягалися щодня, у нас би був зовсім інший настрій.

Бі-Бі-Сі: А ви самі не співаєте?

Б.Скоропадський: Я співаю в душі!

Бі-Бі-Сі: А які у вас взагалі хобі? Я чула про вітрильниковий спорт?

Б.Скоропадський: Так, це було 15 років тому, як я жив на Флориді, то займався. А взагалі люблю теніс, займаюся спортом. А найбільше – то бігаю за двома козаками, шість і вісім років, мої сини…

Бі-Бі-Сі: Родина є важливою складовою вашого життя? Як вашим синам в Україні?

Б.Скоропадський: Коли ми вирішили їхати в Україну, ми сіли, так, як сім’я, я їм пояснив, що щось ми залишаємо позаду, товарів, вони вже вчилися у першому і третьому класах. А вони сильні хокеїсти, особливо малий, Максим…

Бі-Бі-Сі: А це якась канадська риса, чи і українська теж?

Б.Скоропадський: Ну, власне, він перше запитав: «Тату, а там хокей є?» Я сказав: «Так», то він сказав, що треба пакувати валізи. Він грає в «Соколі» в хокей три рази на тиждень і ще тричі на тиждень займається футболом. Данчик ходить до художньої школи. Перший час їм було важко, перший час мама їхня займалася з ними, бо Данилові особливо було важко, бо він же вже в третьому класі… Але він приносить додому 11 і 12, вчителі ним дуже задоволені.

Бі-Бі-Сі: Від дітей до родинної історії. Ви дізналися, хто ви насправді, про своє справжнє прізвище, справжнє походження, коли ви були вже дорослою людиною, вам було 44. Як це сталося?

Б.Скоропадський: Моя мама мала серцевий напад, трохи не померла і вона вирішила розповісти мені, хто був насправді мій батько, щоб не забирати це в могилу. Вона розповіла, для мене це був шок…

Бі-Бі-Сі: А ви пригадуєте точні слова? Це така драматична подія, яку тільки в кіно десь можна побачити, коли раптом людині кажуть: ти не той, хто ти думав… А тут ще й коли виявляється, що ваша родина є складовою історії цілої країни…

Б.Скоропадський: Я пам’ятаю, як вона мені розповіла. Пам’ятаю її слова, і моє до неї перше питання: «Чому, мамо, ти мені сказала в середу?», не в вівторок, не в четвер… Чому цей день, цей рік, 44 роки? Полковник Силенко, мій дід, єдиний мужчина в хаті, він вважав, що треба мені розповісти, як я стану дорослим, але коли мені було 22 роки він раптом дістав рак печінки і помер.

Бі-Бі-Сі: І ваша мама вирішила не розповідати, а лишити це на потім?

Б.Скоропадський: Знаєте, як ми всі люди на світі такі важливі речі відкладаємо… Так напевно вона так довго чекала. Я радий, що вона мені сказала в сорок чотири, а не в вісімдесят чотири, коли я був ще молодим…

Бі-Бі-Сі: Отже, вже 1999 року ви дізналися про своє походження… А скільки ви знали про роль вашого діда в історії? Я знаю, що ви були свідомим українцем, вивчали мову і історію, але чи приділяли ви якусь особливу уваг?

Б.Скоропадський: Я знав стільки, скільки знали всі. Знав, що був Другий Гетьманат і Павло Скоропадський, але як воно стосується до мене зовсім не знав. Багато книжок, навіть в діаспорі стримують інформацію про той період, чомусь. Я знав вірші про козаків, брав участь у конкурсах, як був дитиною, знав про Тараса Шевченка, але конкретно про рід Скоропадських не знав нічого. Я почав тоді заглиблюватися в цю інформацію, вивчати її, бо батька і діда вже давно не було на світі, а кожна дитина хоче знати, хто її мама, хто її тато?

Бі-Бі-Сі: І як ви це робили?

Б.Скоропадський: Став читати історичні книжки, через Інтернет багато шукав. Знайшов, що є Олена Скоропадська-Отт, яка живе в Цюріху у Швейцарії.

Бі-Бі-Сі: Це дочка Павла, вашого діда, тобто ваша тітка?

Б.Скоропадський: Власне. І більше нікого я не міг нікого знайти, і наскільки я знаю, я останній чоловік у прямій лінії. Я зрозумів, чому я почував себе так, як почував, чому я вмію робити те, що можу робити. Моя душа почала тягти мене до України. Я вирішив, що я не можу більше бути без України. Моя дружина українка, у моїх дітей тут є бабуся і дідусь. У Канаді в мене нікого не лишилося, мама померла минулого року. Я завжди хотів сім’ю. Я вважаю, що це подарунок від Господа Бога, я дуже ціную родину, і я вважаю, що для моїх синів найкраще бути в Україні.

Бі-Бі-Сі: Але все ж таки пройшло досить багато часу. Ви дізналися 99-го року, але все одно минуло шість-сім років перед тим, як ви власне приїхали в Україну? Чому саме 2006 року?

Б.Скоропадський: Якби я знав відповідь на це запитання… Я можу лише сказати, що… 99-го року я ніби заново народився. Раптом ніби з’явилася друга половина мене. Розумієте, це не просто, коли хтось дізнається, що в них був відомий бабуся чи дідусь. Коли бабуся чи дідусь був такий відомий діяч – це зовсім інша ситуація… Я думав над тим. Мої хлопці були маленькими, я займався бізнесом. А унікальним моментом для мене стала революція 2004 року. Майдан. У мене був включений весь час телевізор, хлопчики приходили з помаранчевими шаликами, кричали: «Ющенко, Ющенко!»

Бі-Бі-Сі: Але тоді ви все ж вирішили не їхати? До 99 року ви були в Україні раз, ще коли не знали, хто ви. Ви були раз 1995 року, а потім вже приїхали кілька місяців тому?

Б.Скоропадський: Так… Розумієте, моя мама, напевно, щось відчувала, коли виховала мене справжнім українцем, гостріше, ніж інших дітей в діаспорі. Я лише фізично народився в Канаді, а насправді я народився тут. Вона робила все, що могла, щоб підготувати мене, бо знала, що, коли я дізнаюся, то не буду спокійним і захочу поїхати назад в Україну. Мама почувала себе в Канаді на чужині щодня і щодня скучала за батьківщиною.

Бі-Бі-Сі: Але напевно різні люди до вас ставляться по-різному? Є доброзичливі, але є, мабуть, і не дуже? Вам ніколи не робили закидів щодо достовірності вашої приналежності до роду Скоропадських? Вас ніколи, грубо кажучи, не звинувачувала у самозванстві?

Б.Скоропадський: Ні, ні. Я є хто я є. Я маю докази походження. Я не прийшов, аби претендувати бути кимсь, ким я не був. Звичайно, це дуже відомий рід, я відчуваю величезну відповідальність. Я хотів би показати, як багато неправди було написано про Другий Гетьманат, у радянських книжках. Я хотів би бачити об’єднання всіх українських козаків. Мене тягне до того. Це є моя робота, моє покликання.

Бі-Бі-Сі: Другий Гетьманат став суперечливою сторінкою в історії України. Зокрема, Павлові Скоропадському закидали, що він не доклав достатньо зусиль, аби об’єднатися з національними, патріотичними силами…

Б.Скоропадський: Я про це можу говорити дуже довго. Я б запросив всіх слухачів зайти на сторінку на вебсайті Оглядача, там є моя стаття про Три міфи про Другий Гетьманат.

Запитання від слухача: Пане Борисе, скажіть будь ласка, чим може бути корисний досвід Другого Гетьманату для сучасної України.

Б.Скоропадський: Як кажуть, «знай правду і вона тебе визволить». Якби всі українці знали всю правду, зокрема про Павла Скоропадського, їхнє ставлення було б іншим. Ті інші діячі, чиї портрети висять по різних закладах у діаспорі, може, вони навмисне не хотіли, аби про гетьмана Скоропадського була відома правда. Щоб народ не знав. Але народ знатиме і розумітиме, як він добре ставився до України і що він все робив для блага України.

Бі-Бі-Сі: Коли ви видасте свою книжку?

Б.Скоропадський: Вона майже готова. Маленька книжечка, до весни, сподіваюся вийде. Я зараз працюю над тим.

Бі-Бі-Сі: А якою ви відчуваєте вашу роль, вашу місію?

Б.Скоропадський: Розширяти правду про Другий Гетьманат. Я працюю з журналістами. Я нещодавно був в Університеті Кам’янця-Подільського, один з тих університетів, які дід заснував. Крім того я співпрацюю з козацькими організаціями. Також минулого року мене повезли до Чигирина. Мені було приємно стояти на тій землі, дихати тим повітрям, дивитися на пам’ятник Богдана Хмельницького…

Бі-Бі-Сі: Козацтво – історично - це одна річ. Але ви самі мені казали, що зараз в Україні існує багато козацьких організацій…

Б.Скоропадський: Я чув різні оцінки. Від 1991 року почався рух козацький, всі належали до однієї організації, а десь з середин 90-х, з різних причин, почалися розколи і зараз, наскільки я знаю існує 29 козацьких організацій. Деякі співпрацюють, але в основному – ні.

Бі-Бі-Сі: Знаєте, це я в тому анекдоті – два українці, три гетьмани…

Б.Скоропадський: Знаєте, я раніше на ці теми не розмовляв. Я хотів би поговорити з тими гетьманами, отаманами і запитати їх, що вони таке зробили, аби заслужити свої погони. Моя візитка не каже «гетьманич, Борис Данилович Скоропадський», вона каже просто Борис Данилович Скоропадський. Самому собі чіпляти погони – це неправильно.

Запитання від слухача: Як ви ставитеся до монархії? Наш народ протягом століть часто потерпав від сусідніх монархій. Як ви ставитеся до того, аби відновити гетьманат в Україні?

Б.Скоропадський: Перший гетьман, який хотів створити гетьманську монархію – то був Богдан Хмельницький, але він не зміг. Так само інші гетьмани намагалися це зробити, але з різних причин у них не виходило. Так само мій дід пробував створити систему гетьманату. Народ мусить глянути в історію і сам вибирати, що найкращим для нього, яка система правління. Я маю свою особисту думку, але мені зарано її висловлювати. Я лише вчуся.

Запитання від слухача: Я Ігор, львів’янин. Чи ви би прийняли зараз громадянство України?

Б.Скоропадський: Я зразу першого тижня дізнався про спеціальний указ президента, про те, як діставати українське громадянство. Але у той сам час, деякі мої прихильники, юристи зокрема, порадили мені поки не міняти громадянства. Те, що я роблю, можна робити і з моїм канадським громадянством. Взяти українське громадянство можна у будь-який час.

Запитання від слухача: Які інші мови ви знаєте?

Б.Скоропадський: Я знаю англійську, українську і зараз вчу російську. Французьку, на жаль, не вивчив. Моя мама знала сім мов, і навчила мене, що треба знати більше однієї мови. Але коли я був школярем, я ходив до української школи щосуботи…

Запитання від слухача: Якби ви завтра стали президентом України, яку б конкретну мету ви б поставили перед собою?

Б.Скоропадський: Я можу лише відповісти так само, як я відповідав на запитання про монархію. Я зараз пізнаю і вчуся. Треба слухати народ. Я скептично ставлюся до всього. Я працював у бізнесі і знаю, що на все треба дивитися з позитивного і негативного боку. Народ сам може розкусити, що йому подобається найбільше. Якщо народ вибиратиме республіку і президента, я буду підтримувати це. Якщо що інше – я підтримаю те. Я зараз вчуся.

Бі-Бі-Сі: Я розумію, що ви хочете сказати, але це неуникно, що вас будуть розглядати як певний політичний символ. У вас є якісь політичні аспірації?

Б.Скоропадський: Поки я можу сказати, що Господь Бог вибирає, що буде. Я маю одного боса. Це є Господь Бог. Все міняється, але історія повторює себе. Хто знає, що буде. Коли козаки мене вибрали почесним головою Фонду імені Богдана Хмельницького, я був дуже вдячний і хочу сказати, що я буду намагатися виконувати ту роботу якнайкраще, на благо української громади.

Аудіозапис передачі Бі-Бі-Сі 23 лютого 2007 року:
частина 1 (7.14 Мб)
частина 2 (7.34 Мб)

--------------------------
В тему:

Три міфи про Другий гетьманат

Онук Гетьмана

Скоропадський уже в Україні. Назавжди.

Українську незалежну державу гетьмана Павла Скоропадського знищили соціалісти-масони

Гетьман Павло Скоропадський

Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи

Перший Український корпус. Місце народження — Меджибіж

Третій Гетьманат

Хто такий Павло Скоропадський
В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи