Швидкий науково-технічний розвиток сучасної цивілізації і вдосконалення транспортної інфраструктури ставить перед людством нові проблеми виживання і збереження навколишнього середовища, пише Newsweek. Учені б'ють тривогу: глобалізація стосується не тільки всіх аспектів життя людства, але і біосфери в цілому.
На думку екологів, неконтрольована міграція флори і фауни може привести до необоротних наслідків для земного житття.
В принципі, в переміщенні живої природи немає нічого нового або шкідливого, міркує співробітник Корнелльського університету Девід Пайментель. Адже без переміщень живих організмів (так званих "екзотичних видів"), що відбуваються спрадавна, людству було б просто нічого їсти. "Більше 90% їстівних злаків, такі, як пшениця, кукурудза або рис, і майже стільки ж видів сільськогосподарських тварин - це екзотичні види", - продовжує експерт.
Проте випадки біологічного вторгнення в чужу екосистему серйозно почастішали в світі без кордонів, де мільярди людей і тонни товарів перетинають земну кулю за декілька годин, тому діяльність митних інспекторів і введення карантинів втрачає всякий сенс. Парадокс цивілізації: саме ті явища, які забезпечують процвітання світової економіки, - торгівля, подорожі, транспорт і туризм - роблять наш світ уразливим для експансії агресивних видів.
Світова торгівля виросла за останні півстоліття в двадцять разів, а сухогрузи, літаки і вантажівки надають "право безкоштовного проїзду" нескінченному числу жучків і мікробів. Це епохальна зміна умов проживання на Землі загрожує генетичними потрясіннями і раніше невідомими мутаціями всьому живому. Провідний фахівець Усесвітнього союзу охорони природи Джеффрі Макнілі назвав прискорення міграційних процесів серед флори і фауни "великим перетасовуванням".
За підрахунками Пайментеля, загальне число чужорідних видів, що адаптувалися до нових умов існування, виросло до 500 тисяч - це удвічі більше, ніж 60 років тому. Навіть розвинені держави, що приділяють підвищену увагу екології, насилу відстежують появу нових "загарбників". Кілька років тому американська Національна академія наук повідомила, що щороку в міжнародних портах Сполучених Штатів при в'їзді виявляють близько 13 тисяч хвороб рослин. Тим часом інспектори митниці в змозі обстежувати лише 2% вантажів, що ввозяться. "Така ціна глобалізації", - укладає Чарльз Перрінгс, фахівець з економіки і екології з Університету штату Арізона.
"Біозагарбники" особливо небезпечні. Деякі з них знищують урожай, міняють русла річок і тим зневоднюють місцевість, викликаючи лісові пожежі. Декілька смертельно небезпечних мікроби викликають пандемії, на зразок коров'ячого сказу і СНІДу.
Навіть якщо вони не представляють безпосередньої загрози, екзотичні рослини, тварини і мікроорганізми обідняють природу, виживаючи цілий ряд місцевих видів або створюючи гібриди шляхом міжвидового схрещування. Все більше за учених згодні в тому, що біовторгнення є найактуальнішим - і, поза сумнівом, самою швидкорослою, - загрозою рослинному і тваринному життю після знищення лісів і запаморочливих темпів забудови територій. (Зрозуміло, глобальні зміни клімату можуть врешті-решт перекрити всі ці небезпеки, але частково і тому, що види-загарбники, швидше за все, активізуватимуться в ситуації глобального потеплiння.)
"Якщо у вас в системі з'явилася "некорінна" рослина або тварина, стає дуже важко повернути природне середовище в початковий стан, - нарікає експерт по видах-загарбниках в лондонському Музеї природної історії Марк Спенсер. - Ми зараз знаходимося в екологічній точці перекидання". За даними Пайментеля, тільки в Сполучених Штатах приблизно 50 тисяч біозагарбників наносять урожаю, деревам і рибним господарствам збиток, який оцінюється в 120 мільярдів доларів. Якщо додати до США Індію, Великобританію, Австралію, ПАР і Бразилію, то цифра практично подвоїться і складе 228 млрд доларів.
У світовому масштабі, як говорить Пайментель, ціна біологічного вторгнення для економіки і природи - враховується збиток, що наноситься басейнам річок, зубожіння грунту і вимирання живої природи - може доходити до 1,4 трлн доларів в рік. І якщо розрахунки учених вірні, то ціна біологічного вторгнення буде тільки рости.
По своїх якостях агресивні шкідники і патогенні мікроорганізми ідеально підходять до особливостей світу без кордонів. Деяким чужорідним рослинам і тваринам достатньо маленької "зачіпки", щоб влаштуватися на новій землі. Всього за десять років після того, як балтійський молюск Дрейсена потрапив у внутрішні води Сполучених Штатів з трюмів європейських кораблів, а він вже розповсюдився від Великих озер до дельти річки Міссісіпі, засмічувавши водопроводи, обліпивши споруди гідроелектростанцій і витіснивши на "узбіччя" екосистеми водорості і молюски природного середовища. Влада витрачає 1 млрд доларів в рік на боротьбу з молюском Дрейсена і кваггою (різновид коня) - а це тільки два з 88 екзотичних видів, які "розгулюють" по території Сполучених Штатів.
Біологи називають їх дещо старомодно - "екзотичні види", а для решти людства вони - біозагарбники, які з'являються під різними личинами: від маленьких мікробів до гігантських дерев, від москітів до мангуст. Але у всіх у них є загальна схильність до маскування і адаптації: вони облітають планету на крилах перелітних птахів, кубляться в одязі або подорожують в кровотоку людини. Величезна кількість біозагарбників свідомо випускають на волю фермери і різні розумники, які намагаються перехитрити природу (наприклад, імпортують змій, щоб прогнати щурів), садівниками з екзотичними пристрастями (наприклад, до рослини горець) або не дуже далекоглядними підприємцями (які хочуть отримати "ідеального" виноградного равлика).
Біозагарбники також нещадні в конкурентній боротьбі: звільнившись від загрози, що виходила від хижаків у себе на батьківщині, вони процвітають на нових територіях, монополізуючи всі джерела їжі і відтворюючись з такою швидкістю, якою кролі можуть тільки позаздрити. Одного разу закріпившись на новій землі, вид-агресор може ніколи більше з неї не піти, примушуючи владу знову і знову вступати з ним в боротьбу за допомогою земляних робіт, вогню і отрути - і все це "сізіфова праця".
Як це часто буває в природі - що посієш, те й пожнеш. Отже поки молюски Старого світу засмічували американські річки, норка і плямистий рак "завойовували британські водні артерії, знищуючи природну конкуренцію і поширюючи хвороби". А ще є японський горець - мандруюча декоративна рослина: настільки агресивна, що може пробиватися крізь асфальт, створювати тріщини в будівлях і витісняти місцеві рослини.
Директор Агентства по розвитку Лондона Гарет Блектер, який веде земляні роботи на обширній території Іст-енда, де буде побудований спорткомплекс для Олімпійських ігор 2012 року, говорить, що бомби часів Другої світової війни, що не розірвалися, представлятимуть "не таку велику проблему, як горець".
Як і безліч інших речей на світовому ринку, тягар біовторгнення лягає на різні частини світу нерівномірно. Люди гинуть в найбідніших країнах, де загибель урожаю приводить до голоду. Безжальні екзотичні шкідники на зразок борошнистого червеця, збудника сірої плямистості листя і стрижі знищують до половини урожаю в найбідніших країнах, створюючи "серйозну загрозу життю і достатку" з "величезними економічними і політичними побічними ефектами", свідчить Гай Престон, учасник програми південноафриканського уряду по збереженню водних ресурсів.
Оскільки екзотичні види мають тенденцію процвітати при м'якшому кліматі, глобальне потеплення розширило межі існування ряду теплолюбивих організмів. Недивно, що в США головними "воротами вторгнення" для біомігрантів стала Флорида, де вже поселилася половина з 50 тисяч відомих "прибульців", починаючи від декоративних рослин-ізгоїв і закінчуючи бірманськими пітонами, що втекли, яких знайшли в національному парку Everglades.
Біозагарбники можуть на десятиліття "впадати в сплячку" і чекати свого біологічного шансу (ніби буревію або спеки), який їх "розбудить". Так, соняшник їстівний, відомий рожевими і жовтими квітами, був занесений до Англії з Південної Африки більше століття назад, проте холодний клімат Британських островів стримував його розповсюдження. Але декілька теплих зим, викликаних глобальним потепленням, привели до того, що рослина "зірвалася з ланцюга". "Воно шаліє, - заявляє Спенсер, - забиваючи цілі співтовариства місцевих рослин на своєму шляху".
Символічною ілюстрацією стала історія розповсюдження одного равлика. У 1936 році садівник з Формози ( Тайвань) узяв парочку равликів на Гаваї, щоб прикрасити свій сад каменів, що призвело до справжньої екологічної катастрофи в регіоні. Пізніше ця Achatina fulica опинилася на острові Гуам, а потім на Сайпане. Живі і мертві равлики таким щільним шаром вистилають дороги острова, що на них, як відмітив один голландський учений, "ковзають навіть джипи". Через двадцять років хлопчик, що повертався з канікул на Гаваях, прибув до Флориди з парою равликів в кишені, викликавши вторгнення, на боротьбу з яким пішло сім років.
До цього часу, здавалося б, слух про африканських равликів повинен був би вже розповзтися всюди, але, мабуть, Бразилія була виключенням. У 1988 році заповзятливий торговець привіз ящик таких равликів на сільськогосподарський ярмарок. Виникло ціле виробництво по вирощуванню равликів, яких почали експортувати. Проте після економічної стабілізації і зміцнення бразильської валюти експорт затихнув. Тропічні равлики опинилися "викинуті на вулицю". У результаті, по останніх підрахунках, гігантський африканський равлик розповсюдився в 23 з 27 штатів Бразилії. Тепер команди цивільної оборони курсують по країні, знищуючи "вчорашній делікатес".
Імпорт природи може був благом. Бджола-паразит з Південної Америки допомогла тисячам африканських фермерів стримати борошнистого червеця маніоки, який винищує продукти харчування на континенті, а Австралія успішно обернула смертоносний вірус з Чеської Республіки проти усюдисущого європейського кролика. Але часто природа завдає у відповідь удар.
Індійський мангуст був ввезений до Вест-Індії для боротьби з щурами, але в результаті зжер майже все, що повзає або квакає. Декілька видів птахів, що кубляться на землі, і близько дюжини видів амфібій і рептилій опинилися винищені.
У США до 40% всіх випадків зникнення видів викликано вторгненням бур'янів, хижаків або патогенних мікроорганізмів, говорить Пайментель. У Південній Африці багато "чужих" бур'янів сприяють пожежам, що завдають щорічно збитку в 461 млн доларів. А хащі колючої мімози - агресивного бур'яну – настільки густі, що вимираючий індійський однорогий носоріг не може вільно пересуватися по національному парку. Китайська влада витратила близько 800 тис. доларів на боротьбу з американською білою совкою, яка зараз щороку псує більше 1,3 млн га лісу.
Проте позбавлення від біозагарбників теж може принести проблеми. Завезена до Китаю з Філіппін для поїдання москітів, риба гамбузія незабаром сама стала тираном, розповсюдившись по болотах в південній частині Китаю і виживши звідти декілька місцевих видів водної фауни. Єдиний спосіб знищити гамбузію - це обприскати воду ротеноном, але ця могутня отрута вбиває заразом майже все, що плаває. А бездіяльність, у свою чергу, може "створити загрозу для найціннішого представника китайської фауни - для людини", говорить Ван Фан Хао, лектор Китайської академії сільськогосподарських наук.
Можливо, єдиним надійним способом боротьби з біовторгненнями служить затикання дірок на межах країн. Якщо митний контроль в Сполучених Штатах недостатній, то в більшості інших країн світу він просто сміхотворний. Тільки у 2005 році Індія почала питати у пасажирів, чи везуть вони з собою якісь овочі, фрукти або рослини – саме вони є головними джерелами розповсюдження хвороб.
Нарешті, коли мікроби приносить і вітер, і приливи, навіть найпильніша варта кордонів може опинитися даремною. У більшості країн екзотичні види вже дуже добре освоїлися, щоб можна було їх викоренити. Зараз деякі учені, пам'ятаючи про вислів Ральфа Вальдо Емерсона про те, що "бур'ян – це рослина, достоїнства якої ще не були відкриті", намагаються використовувати біозагарбників. У Індії одна група дослідників допомагає сільським сім'ям перетворити лантану камара - кошлатий бур'ян, який засмічує ліси, - в корисний замінник бамбука. Не всі шкідники і бур'яни можуть виявитися такими поступливими, але це не означає, що ученим треба здаватися і хапатися за вогнемет. "Питання не в тому, щоб зупинити біоекспансію, а в тому, щоб зрозуміти її", – говорить Перрінгс. Врешті-решт, це означає навчитися жити з ворогом.
Джерело: NEWSRu
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
"Біомігранти" загрожують флорі і фауні на Землі
Світ:
05070101a.jpg
Швидкий науково-технічний розвиток сучасної цивілізації і вдосконалення транспортної інфраструктури ставить перед людством нові проблеми виживання і збереження навколишнього середовища, пише Newsweek. Учені б'ють тривогу: глобалізація стосується не тільки всіх аспектів життя людства, але і біосфери в цілому.
На думку екологів, неконтрольована міграція флори і фауни може привести до необоротних наслідків для земного житття.
В принципі, в переміщенні живої природи немає нічого нового або шкідливого, міркує співробітник Корнелльського університету Девід Пайментель. Адже без переміщень живих організмів (так званих "екзотичних видів"), що відбуваються спрадавна, людству було б просто нічого їсти. "Більше 90% їстівних злаків, такі, як пшениця, кукурудза або рис, і майже стільки ж видів сільськогосподарських тварин - це екзотичні види", - продовжує експерт.
Проте випадки біологічного вторгнення в чужу екосистему серйозно почастішали в світі без кордонів, де мільярди людей і тонни товарів перетинають земну кулю за декілька годин, тому діяльність митних інспекторів і введення карантинів втрачає всякий сенс. Парадокс цивілізації: саме ті явища, які забезпечують процвітання світової економіки, - торгівля, подорожі, транспорт і туризм - роблять наш світ уразливим для експансії агресивних видів.
Світова торгівля виросла за останні півстоліття в двадцять разів, а сухогрузи, літаки і вантажівки надають "право безкоштовного проїзду" нескінченному числу жучків і мікробів. Це епохальна зміна умов проживання на Землі загрожує генетичними потрясіннями і раніше невідомими мутаціями всьому живому. Провідний фахівець Усесвітнього союзу охорони природи Джеффрі Макнілі назвав прискорення міграційних процесів серед флори і фауни "великим перетасовуванням".
За підрахунками Пайментеля, загальне число чужорідних видів, що адаптувалися до нових умов існування, виросло до 500 тисяч - це удвічі більше, ніж 60 років тому. Навіть розвинені держави, що приділяють підвищену увагу екології, насилу відстежують появу нових "загарбників". Кілька років тому американська Національна академія наук повідомила, що щороку в міжнародних портах Сполучених Штатів при в'їзді виявляють близько 13 тисяч хвороб рослин. Тим часом інспектори митниці в змозі обстежувати лише 2% вантажів, що ввозяться. "Така ціна глобалізації", - укладає Чарльз Перрінгс, фахівець з економіки і екології з Університету штату Арізона.
"Біозагарбники" особливо небезпечні. Деякі з них знищують урожай, міняють русла річок і тим зневоднюють місцевість, викликаючи лісові пожежі. Декілька смертельно небезпечних мікроби викликають пандемії, на зразок коров'ячого сказу і СНІДу.
Навіть якщо вони не представляють безпосередньої загрози, екзотичні рослини, тварини і мікроорганізми обідняють природу, виживаючи цілий ряд місцевих видів або створюючи гібриди шляхом міжвидового схрещування. Все більше за учених згодні в тому, що біовторгнення є найактуальнішим - і, поза сумнівом, самою швидкорослою, - загрозою рослинному і тваринному життю після знищення лісів і запаморочливих темпів забудови територій. (Зрозуміло, глобальні зміни клімату можуть врешті-решт перекрити всі ці небезпеки, але частково і тому, що види-загарбники, швидше за все, активізуватимуться в ситуації глобального потеплiння.)
"Якщо у вас в системі з'явилася "некорінна" рослина або тварина, стає дуже важко повернути природне середовище в початковий стан, - нарікає експерт по видах-загарбниках в лондонському Музеї природної історії Марк Спенсер. - Ми зараз знаходимося в екологічній точці перекидання". За даними Пайментеля, тільки в Сполучених Штатах приблизно 50 тисяч біозагарбників наносять урожаю, деревам і рибним господарствам збиток, який оцінюється в 120 мільярдів доларів. Якщо додати до США Індію, Великобританію, Австралію, ПАР і Бразилію, то цифра практично подвоїться і складе 228 млрд доларів.
У світовому масштабі, як говорить Пайментель, ціна біологічного вторгнення для економіки і природи - враховується збиток, що наноситься басейнам річок, зубожіння грунту і вимирання живої природи - може доходити до 1,4 трлн доларів в рік. І якщо розрахунки учених вірні, то ціна біологічного вторгнення буде тільки рости.
По своїх якостях агресивні шкідники і патогенні мікроорганізми ідеально підходять до особливостей світу без кордонів. Деяким чужорідним рослинам і тваринам достатньо маленької "зачіпки", щоб влаштуватися на новій землі. Всього за десять років після того, як балтійський молюск Дрейсена потрапив у внутрішні води Сполучених Штатів з трюмів європейських кораблів, а він вже розповсюдився від Великих озер до дельти річки Міссісіпі, засмічувавши водопроводи, обліпивши споруди гідроелектростанцій і витіснивши на "узбіччя" екосистеми водорості і молюски природного середовища. Влада витрачає 1 млрд доларів в рік на боротьбу з молюском Дрейсена і кваггою (різновид коня) - а це тільки два з 88 екзотичних видів, які "розгулюють" по території Сполучених Штатів.
Біологи називають їх дещо старомодно - "екзотичні види", а для решти людства вони - біозагарбники, які з'являються під різними личинами: від маленьких мікробів до гігантських дерев, від москітів до мангуст. Але у всіх у них є загальна схильність до маскування і адаптації: вони облітають планету на крилах перелітних птахів, кубляться в одязі або подорожують в кровотоку людини. Величезна кількість біозагарбників свідомо випускають на волю фермери і різні розумники, які намагаються перехитрити природу (наприклад, імпортують змій, щоб прогнати щурів), садівниками з екзотичними пристрастями (наприклад, до рослини горець) або не дуже далекоглядними підприємцями (які хочуть отримати "ідеального" виноградного равлика).
Біозагарбники також нещадні в конкурентній боротьбі: звільнившись від загрози, що виходила від хижаків у себе на батьківщині, вони процвітають на нових територіях, монополізуючи всі джерела їжі і відтворюючись з такою швидкістю, якою кролі можуть тільки позаздрити. Одного разу закріпившись на новій землі, вид-агресор може ніколи більше з неї не піти, примушуючи владу знову і знову вступати з ним в боротьбу за допомогою земляних робіт, вогню і отрути - і все це "сізіфова праця".
Як це часто буває в природі - що посієш, те й пожнеш. Отже поки молюски Старого світу засмічували американські річки, норка і плямистий рак "завойовували британські водні артерії, знищуючи природну конкуренцію і поширюючи хвороби". А ще є японський горець - мандруюча декоративна рослина: настільки агресивна, що може пробиватися крізь асфальт, створювати тріщини в будівлях і витісняти місцеві рослини.
Директор Агентства по розвитку Лондона Гарет Блектер, який веде земляні роботи на обширній території Іст-енда, де буде побудований спорткомплекс для Олімпійських ігор 2012 року, говорить, що бомби часів Другої світової війни, що не розірвалися, представлятимуть "не таку велику проблему, як горець".
Як і безліч інших речей на світовому ринку, тягар біовторгнення лягає на різні частини світу нерівномірно. Люди гинуть в найбідніших країнах, де загибель урожаю приводить до голоду. Безжальні екзотичні шкідники на зразок борошнистого червеця, збудника сірої плямистості листя і стрижі знищують до половини урожаю в найбідніших країнах, створюючи "серйозну загрозу життю і достатку" з "величезними економічними і політичними побічними ефектами", свідчить Гай Престон, учасник програми південноафриканського уряду по збереженню водних ресурсів.
Оскільки екзотичні види мають тенденцію процвітати при м'якшому кліматі, глобальне потеплення розширило межі існування ряду теплолюбивих організмів. Недивно, що в США головними "воротами вторгнення" для біомігрантів стала Флорида, де вже поселилася половина з 50 тисяч відомих "прибульців", починаючи від декоративних рослин-ізгоїв і закінчуючи бірманськими пітонами, що втекли, яких знайшли в національному парку Everglades.
Біозагарбники можуть на десятиліття "впадати в сплячку" і чекати свого біологічного шансу (ніби буревію або спеки), який їх "розбудить". Так, соняшник їстівний, відомий рожевими і жовтими квітами, був занесений до Англії з Південної Африки більше століття назад, проте холодний клімат Британських островів стримував його розповсюдження. Але декілька теплих зим, викликаних глобальним потепленням, привели до того, що рослина "зірвалася з ланцюга". "Воно шаліє, - заявляє Спенсер, - забиваючи цілі співтовариства місцевих рослин на своєму шляху".
Символічною ілюстрацією стала історія розповсюдження одного равлика. У 1936 році садівник з Формози ( Тайвань) узяв парочку равликів на Гаваї, щоб прикрасити свій сад каменів, що призвело до справжньої екологічної катастрофи в регіоні. Пізніше ця Achatina fulica опинилася на острові Гуам, а потім на Сайпане. Живі і мертві равлики таким щільним шаром вистилають дороги острова, що на них, як відмітив один голландський учений, "ковзають навіть джипи". Через двадцять років хлопчик, що повертався з канікул на Гаваях, прибув до Флориди з парою равликів в кишені, викликавши вторгнення, на боротьбу з яким пішло сім років.
До цього часу, здавалося б, слух про африканських равликів повинен був би вже розповзтися всюди, але, мабуть, Бразилія була виключенням. У 1988 році заповзятливий торговець привіз ящик таких равликів на сільськогосподарський ярмарок. Виникло ціле виробництво по вирощуванню равликів, яких почали експортувати. Проте після економічної стабілізації і зміцнення бразильської валюти експорт затихнув. Тропічні равлики опинилися "викинуті на вулицю". У результаті, по останніх підрахунках, гігантський африканський равлик розповсюдився в 23 з 27 штатів Бразилії. Тепер команди цивільної оборони курсують по країні, знищуючи "вчорашній делікатес".
Імпорт природи може був благом. Бджола-паразит з Південної Америки допомогла тисячам африканських фермерів стримати борошнистого червеця маніоки, який винищує продукти харчування на континенті, а Австралія успішно обернула смертоносний вірус з Чеської Республіки проти усюдисущого європейського кролика. Але часто природа завдає у відповідь удар.
Індійський мангуст був ввезений до Вест-Індії для боротьби з щурами, але в результаті зжер майже все, що повзає або квакає. Декілька видів птахів, що кубляться на землі, і близько дюжини видів амфібій і рептилій опинилися винищені.
У США до 40% всіх випадків зникнення видів викликано вторгненням бур'янів, хижаків або патогенних мікроорганізмів, говорить Пайментель. У Південній Африці багато "чужих" бур'янів сприяють пожежам, що завдають щорічно збитку в 461 млн доларів. А хащі колючої мімози - агресивного бур'яну – настільки густі, що вимираючий індійський однорогий носоріг не може вільно пересуватися по національному парку. Китайська влада витратила близько 800 тис. доларів на боротьбу з американською білою совкою, яка зараз щороку псує більше 1,3 млн га лісу.
Проте позбавлення від біозагарбників теж може принести проблеми. Завезена до Китаю з Філіппін для поїдання москітів, риба гамбузія незабаром сама стала тираном, розповсюдившись по болотах в південній частині Китаю і виживши звідти декілька місцевих видів водної фауни. Єдиний спосіб знищити гамбузію - це обприскати воду ротеноном, але ця могутня отрута вбиває заразом майже все, що плаває. А бездіяльність, у свою чергу, може "створити загрозу для найціннішого представника китайської фауни - для людини", говорить Ван Фан Хао, лектор Китайської академії сільськогосподарських наук.
Можливо, єдиним надійним способом боротьби з біовторгненнями служить затикання дірок на межах країн. Якщо митний контроль в Сполучених Штатах недостатній, то в більшості інших країн світу він просто сміхотворний. Тільки у 2005 році Індія почала питати у пасажирів, чи везуть вони з собою якісь овочі, фрукти або рослини – саме вони є головними джерелами розповсюдження хвороб.
Нарешті, коли мікроби приносить і вітер, і приливи, навіть найпильніша варта кордонів може опинитися даремною. У більшості країн екзотичні види вже дуже добре освоїлися, щоб можна було їх викоренити. Зараз деякі учені, пам'ятаючи про вислів Ральфа Вальдо Емерсона про те, що "бур'ян – це рослина, достоїнства якої ще не були відкриті", намагаються використовувати біозагарбників. У Індії одна група дослідників допомагає сільським сім'ям перетворити лантану камара - кошлатий бур'ян, який засмічує ліси, - в корисний замінник бамбука. Не всі шкідники і бур'яни можуть виявитися такими поступливими, але це не означає, що ученим треба здаватися і хапатися за вогнемет. "Питання не в тому, щоб зупинити біоекспансію, а в тому, щоб зрозуміти її", – говорить Перрінгс. Врешті-решт, це означає навчитися жити з ворогом.
Джерело: NEWSRu
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта