Другого жовтня цивілізований світ відзначив день народження одного з найбільш надзвичайних і особливих представників людства — Мохандаса Кармчанд Ганді (1869— 1948), про якого великий учений Альберт Ейнштейн сказав так: «Можливо, що майбутнім поколінням буде нелегко повірити, що така людина із звичайної плоті й крові ходила по цій землі».
Ганді був яскравим і послідовним виразником народу Індії, його вдачі, самого духу цієї країни. І це при тому, що націоналізм як такий був йому глибоко чужий і що він однаково поважав людей усіх національностей. Недаремно співвітчизники називали Ганді шанобливо «Махатма», що означає — «Велика душа».
Це була відома всьому світові людина, яка повністю відмовилася від будь-яких винагород, зручностей, особистого майна, не говорячи про рахунки в банках або нерухомість. У наше століття скаженої погоні можновладців за рухомістю та нерухомістю важко повірити, що в Індії жила людина, відома всьому світові, яка після своєї смерті залишила таке майно — дві пари сандалів, окуляри, палицю, постіль на підлозі та стос книг. В апостольській простоті зовнішнього життя Ганді відчувалася глибока любов до Батьківщини, готовність розділити долю свого народу, велика частина якого жила в бідності та утисках. Це при тому, що ще за життя Ганді був всесвітньо відомий, зустрічався з політиками всіх рангів і багатьох країн, був на прийомі у Британського короля і віце-короля Індії. (Навіть для цих високих персон він не змінив свого «туалету» — убогого одягу індійських бідняків.)
Ганді народився в Індії, у Порбандарі, в родині, яка належала до привілейованої купецької касти «банія»; його батьки сповідували джайнізм — найдавніший напрям індуїзму, в якому проповідувалося ненасильство, неспричинення зла всьому живому і практикувалися дуже суворі життєві правила. По завершенні освіти в Індії, у віці 18 років він виїхав до Англії, де студіював право і здав іспит на отримання посади адвоката. Повернувшись до Індії, він спробував (невдало) практикувати як юрист, а 1893 р. переїжджає до Південної Африки, де в той час перебувало чимало індійських торговців, плантаційних робітників, слуг, носильників та ін. Утиски робітників з боку расистів приголомшили Ганді. Він розпочинає організацію руху за рівноправність співвітчизників і після багаторічної боротьби домагається помітного, хоча далеко неповного, успіху.
Йому, проте, цього було замало: кожний ранок перед службою, він — уже успішний адвокат — йде до шпиталю, де лікувалися індійці, та безкоштовно працює там, виконуючи найчорнішу роботу. 1899 року, коли розпочалася англо- бурська війна, він формує санітарний загін, члени якого принципово відмовившись від особистої зброї, на чолі зі своїм командиром під кулями виносили з поля бою поранених. У ці ж роки завершується формування Ганді як релігійного мислителя і проповідника-мораліста, яке почалося ще за студентських часів. Саме тоді листування Ганді надзвичайно розширилося, зокрема, він листувався з Л. Толстим, якого він вважав своїм учителем.
У період після Першої світової війни — після підйому національно-визвольного руху (1919—1922 рр.) в Індії, Ганді стає визнаним вождем свого народу. Вироблена ним тактика ненасильницьких масових виступів проти влади («сатьяграха») перетворюється на основний інструмент боротьби за незалежність країни. Близькість Ганді до народу, прагнення розділити тягар його життя завоювали йому любов і відданість мільйонів індійців. Ганді зумів багато що зробити і для поліпшення становища нижчих, найбільш пригноблених і затурканих каст, так званих недоторканих (він щодо них використовував термін «божі діти» — нині це офіційно прийнятий термін у пресі та урядових документах Індії.). Він виступав за рівноправність і політичну активізацію жінок, а також усе життя пропагував віротерпимість — проти войовничої ворожості до всіх релігій, окрім власної. У своїх методах боротьби за права людей, він не зупинявся перед частим протестним голодуванням, арештами і більш того — ув'язненням (усього Ганді провів у в'язницях майже 2500 днів, — незважаючи на те, що був вже відомий всьому світу). Уся Індія називала його Бапу («Батько») — для багатьох індійців він став батьком нації. Його листування охоплювало майже всю земну кулю.
Ганді дожив до дня здійснення своєї великої мети — до народження незалежної Індії (1947—1950). У тому, що Велика Британія нарешті подарувала своїй «індійській колонії» свободу, була величезна особиста заслуга Ганді. Проте трагедія розчленування країни на дві держави, яке супроводжувалося братовбивчою різаниною між мусульманами та індусами, приголомшила Ганді. І він дедалі більше сил віддає боротьбі (виключно словом) із релігійним фанатизмом і шовінізмом. Це призвело до трагедії — 1948 року, під час публічного виступу, Ганді було вбито індуським фанатиком Натхурама Годсе, який зробив кілька пострілів упритул.
Махатма Ганді був незвичайною особистістю не тільки індійської, але і світової історії. Він засвідчив усьому світові, що може зробити Людина з чистим серцем і чистою душею, незважаючи на будь-які обставини. Ганді твердо вірив, що сила породжується не фізичною, в тому числі озброєною, потугою, а непохитною волею, яка виявляється в ненасильстві. Проте «ненасильство» і «безсилля» були для нього поняттями, що виключали одне одного.
2 жовтня в Києві, в Будинку кіно відзначався день народження Махатми Ганді, який Генеральна Асамблея ООН затвердила як день «Міжнародного дня ненасильства». З цього приводу Східноєвропейський інститут розвитку спільно з посольством Індії в Україні організували круглий стіл на тему: «Око за око робить всіх сліпими» — філософія ненасильства і послання Махатми Ганді сьогодні». Відкрив круглий стіл виступ посла Республіки Індії в Україні пана Дебабрата Саха. Він, зокрема, нагадав, що слово — «Сатьяграха»(«ненасильство») утворено з двох слів: «Сатья» — Правда і «Аграфа» — Рішучість. Іншими словами — це є сміливим пошуком і відстоюванням правди, але без будь-якого насильства. За словами пана посла, в особистості Ганді поєднувалися ідеаліст і практичний реаліст, який винайшов ефективну, але без насильства, політичну зброю в рамках визвольного руху в Індії. Ганді говорив: «Метод відмови від насильства — це закон людства, тоді як насильство — це закон звіриного світу». Пан посол також наголосив, що Ганді аж ніяк не був ізоляціоністом, і процитував його слова: «Я не хочу, щоб мій будинок був огороджений з усіх боків, а вікна були закритими. Зовсім навпаки — я хочу, щоб культури всього світу вільно розвивалися в моєму будинку. Але не хочу, щоб одна з цих культур збивала мене з ніг». Пан посол вважає, що для світової спільноти настав час відкритися для вчення та ідеології Махатми: «Його принципи мають велике значення для всього людства».
Академік Микола Жулинський порівняв Ганді-філософа зі Сковородою, який свого часу висловлював такі ж думки, робив акценти на духовній свободі для кожної людини, — головним чином, на свободі внутрішній, на свободі серця. Саме тому він, скажімо, не приєднувався до гайдамаків, бо вважав, що перемогти зло силою неможливо. (Дещо ризиковане порівняння. — К.Г.)
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Пам’яті Ганді
Світ:
07100305e.jpg
Це була відома всьому світові людина, яка повністю відмовилася від будь-яких винагород, зручностей, особистого майна, не говорячи про рахунки в банках або нерухомість. У наше століття скаженої погоні можновладців за рухомістю та нерухомістю важко повірити, що в Індії жила людина, відома всьому світові, яка після своєї смерті залишила таке майно — дві пари сандалів, окуляри, палицю, постіль на підлозі та стос книг. В апостольській простоті зовнішнього життя Ганді відчувалася глибока любов до Батьківщини, готовність розділити долю свого народу, велика частина якого жила в бідності та утисках. Це при тому, що ще за життя Ганді був всесвітньо відомий, зустрічався з політиками всіх рангів і багатьох країн, був на прийомі у Британського короля і віце-короля Індії. (Навіть для цих високих персон він не змінив свого «туалету» — убогого одягу індійських бідняків.)
Ганді народився в Індії, у Порбандарі, в родині, яка належала до привілейованої купецької касти «банія»; його батьки сповідували джайнізм — найдавніший напрям індуїзму, в якому проповідувалося ненасильство, неспричинення зла всьому живому і практикувалися дуже суворі життєві правила. По завершенні освіти в Індії, у віці 18 років він виїхав до Англії, де студіював право і здав іспит на отримання посади адвоката. Повернувшись до Індії, він спробував (невдало) практикувати як юрист, а 1893 р. переїжджає до Південної Африки, де в той час перебувало чимало індійських торговців, плантаційних робітників, слуг, носильників та ін. Утиски робітників з боку расистів приголомшили Ганді. Він розпочинає організацію руху за рівноправність співвітчизників і після багаторічної боротьби домагається помітного, хоча далеко неповного, успіху.
Йому, проте, цього було замало: кожний ранок перед службою, він — уже успішний адвокат — йде до шпиталю, де лікувалися індійці, та безкоштовно працює там, виконуючи найчорнішу роботу. 1899 року, коли розпочалася англо- бурська війна, він формує санітарний загін, члени якого принципово відмовившись від особистої зброї, на чолі зі своїм командиром під кулями виносили з поля бою поранених. У ці ж роки завершується формування Ганді як релігійного мислителя і проповідника-мораліста, яке почалося ще за студентських часів. Саме тоді листування Ганді надзвичайно розширилося, зокрема, він листувався з Л. Толстим, якого він вважав своїм учителем.
У період після Першої світової війни — після підйому національно-визвольного руху (1919—1922 рр.) в Індії, Ганді стає визнаним вождем свого народу. Вироблена ним тактика ненасильницьких масових виступів проти влади («сатьяграха») перетворюється на основний інструмент боротьби за незалежність країни. Близькість Ганді до народу, прагнення розділити тягар його життя завоювали йому любов і відданість мільйонів індійців. Ганді зумів багато що зробити і для поліпшення становища нижчих, найбільш пригноблених і затурканих каст, так званих недоторканих (він щодо них використовував термін «божі діти» — нині це офіційно прийнятий термін у пресі та урядових документах Індії.). Він виступав за рівноправність і політичну активізацію жінок, а також усе життя пропагував віротерпимість — проти войовничої ворожості до всіх релігій, окрім власної. У своїх методах боротьби за права людей, він не зупинявся перед частим протестним голодуванням, арештами і більш того — ув'язненням (усього Ганді провів у в'язницях майже 2500 днів, — незважаючи на те, що був вже відомий всьому світу). Уся Індія називала його Бапу («Батько») — для багатьох індійців він став батьком нації. Його листування охоплювало майже всю земну кулю.
Ганді дожив до дня здійснення своєї великої мети — до народження незалежної Індії (1947—1950). У тому, що Велика Британія нарешті подарувала своїй «індійській колонії» свободу, була величезна особиста заслуга Ганді. Проте трагедія розчленування країни на дві держави, яке супроводжувалося братовбивчою різаниною між мусульманами та індусами, приголомшила Ганді. І він дедалі більше сил віддає боротьбі (виключно словом) із релігійним фанатизмом і шовінізмом. Це призвело до трагедії — 1948 року, під час публічного виступу, Ганді було вбито індуським фанатиком Натхурама Годсе, який зробив кілька пострілів упритул.
Махатма Ганді був незвичайною особистістю не тільки індійської, але і світової історії. Він засвідчив усьому світові, що може зробити Людина з чистим серцем і чистою душею, незважаючи на будь-які обставини. Ганді твердо вірив, що сила породжується не фізичною, в тому числі озброєною, потугою, а непохитною волею, яка виявляється в ненасильстві. Проте «ненасильство» і «безсилля» були для нього поняттями, що виключали одне одного.
2 жовтня в Києві, в Будинку кіно відзначався день народження Махатми Ганді, який Генеральна Асамблея ООН затвердила як день «Міжнародного дня ненасильства». З цього приводу Східноєвропейський інститут розвитку спільно з посольством Індії в Україні організували круглий стіл на тему: «Око за око робить всіх сліпими» — філософія ненасильства і послання Махатми Ганді сьогодні». Відкрив круглий стіл виступ посла Республіки Індії в Україні пана Дебабрата Саха. Він, зокрема, нагадав, що слово — «Сатьяграха»(«ненасильство») утворено з двох слів: «Сатья» — Правда і «Аграфа» — Рішучість. Іншими словами — це є сміливим пошуком і відстоюванням правди, але без будь-якого насильства. За словами пана посла, в особистості Ганді поєднувалися ідеаліст і практичний реаліст, який винайшов ефективну, але без насильства, політичну зброю в рамках визвольного руху в Індії. Ганді говорив: «Метод відмови від насильства — це закон людства, тоді як насильство — це закон звіриного світу». Пан посол також наголосив, що Ганді аж ніяк не був ізоляціоністом, і процитував його слова: «Я не хочу, щоб мій будинок був огороджений з усіх боків, а вікна були закритими. Зовсім навпаки — я хочу, щоб культури всього світу вільно розвивалися в моєму будинку. Але не хочу, щоб одна з цих культур збивала мене з ніг». Пан посол вважає, що для світової спільноти настав час відкритися для вчення та ідеології Махатми: «Його принципи мають велике значення для всього людства».
Академік Микола Жулинський порівняв Ганді-філософа зі Сковородою, який свого часу висловлював такі ж думки, робив акценти на духовній свободі для кожної людини, — головним чином, на свободі внутрішній, на свободі серця. Саме тому він, скажімо, не приєднувався до гайдамаків, бо вважав, що перемогти зло силою неможливо. (Дещо ризиковане порівняння. — К.Г.)
В тему:
Сатьяграха Ганді, або Духовний фундамент громадського спротиву
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков