«Робітнича газета» (№5 за 11 січня) нагадує про те, як у липні 2005 року Віктор Ющенко повідомив про намір підписати два укази, що “регулюють земельні питання в Україні”.
Ющенко акцентував, що земельне питання набуває особливого значення у світлі майбутніх інвестиційних проектів.
Як відомо, українські сільськогосподарські землі були розпайовані й передані колишнім колгоспникам. Однак, працювати на землі вони не могли, оскільки був відсутній Земельний банк (відсутній і понині), щоб можна було землю закладати, одержуючи гроші на техніку, насіння, будматеріали тощо.
Основна частина паїв селян була куплена за безцінь — від 50 до 100 гривень за гектар. При цьому укладалися юридично бездоганні договори, в яких обумовлювали, що вони набувають чинності й реєструються з моменту офіційного дозволу торгівлі землею, пише Євген Коротков у своїй статті «Як продати годувальницю».
Він звертає увагу читачів на те, що в Інтернеті є портал “Землі.com.ua”, який є “картинкою” нашого мораторію на продаж. Там продаж йде повним ходом. Наприклад: Київська область, Макарівський район, с. Небелиця, с/г призначення, 6 га, $ 350000 або Київ, Святошинський район, житлова і громадська забудова, 15 соток, $ 50000 за сотку.
У Західній Європі гектар землі сільськогосподарського користування, якісно більше низький у порівнянні з українським, коштує не менш 500 тисяч доларів, пише автор «Робочої газети» і додає, що західні агрокорпорації вже риють копитами біля наших кордонів, чекаючи закону про продаж землі.
Як тільки такий закон буде прийнятий Верховною Радою, скупка українських земель відбудеться практично миттєво. І тоді жалюгідні гривні наших селян відразу перетворяться в мільярди доларів. Але селяни до цих мільярдів уже не будуть мати ніякого відношення. Як і до землі, на якій вони будуть не господарями, а батраками. От такі очікуються “інвестиційні проекти”.
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Українську землю можуть скупити під виглядом іноземних інвестицій
Світ:
Як відомо, українські сільськогосподарські землі були розпайовані й передані колишнім колгоспникам. Однак, працювати на землі вони не могли, оскільки був відсутній Земельний банк (відсутній і понині), щоб можна було землю закладати, одержуючи гроші на техніку, насіння, будматеріали тощо.
Основна частина паїв селян була куплена за безцінь — від 50 до 100 гривень за гектар. При цьому укладалися юридично бездоганні договори, в яких обумовлювали, що вони набувають чинності й реєструються з моменту офіційного дозволу торгівлі землею, пише Євген Коротков у своїй статті «Як продати годувальницю».
Він звертає увагу читачів на те, що в Інтернеті є портал “Землі.com.ua”, який є “картинкою” нашого мораторію на продаж. Там продаж йде повним ходом. Наприклад: Київська область, Макарівський район, с. Небелиця, с/г призначення, 6 га, $ 350000 або Київ, Святошинський район, житлова і громадська забудова, 15 соток, $ 50000 за сотку.
У Західній Європі гектар землі сільськогосподарського користування, якісно більше низький у порівнянні з українським, коштує не менш 500 тисяч доларів, пише автор «Робочої газети» і додає, що західні агрокорпорації вже риють копитами біля наших кордонів, чекаючи закону про продаж землі.
Як тільки такий закон буде прийнятий Верховною Радою, скупка українських земель відбудеться практично миттєво. І тоді жалюгідні гривні наших селян відразу перетворяться в мільярди доларів. Але селяни до цих мільярдів уже не будуть мати ніякого відношення. Як і до землі, на якій вони будуть не господарями, а батраками. От такі очікуються “інвестиційні проекти”.
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи