Любов до Вітчизни — патріотизм — завжди був рушійною силою в становленні держави. Що лежить в основі цієї морально-філософської категорії?
Приходить час — і патріотизм охоплює всі верстви населення, консолідує, спричиняє пасіонарний спалах, виводить націю на якісно новий рівень розвитку і формулює в її свідомості чітке розуміння національної ідеї.
Згадайте столітню війну між Францією і Англією. Дві нації мали одну і ту ж церкву. Обидві країни були монархіями і мали однаковий суспільний лад. В цій війні не було принципових питань окрім протистояння двох династій — Валуа і Плантагенетів. Але час — не тільки великій лікар, але й великий вчитель. Французи, протягом століття постійно стикаючись з чужим народом, почали розуміти сутність своєї народності, своєї нації. Вперше суть національного патріотизму сформулювала Жанна Дарк: Бути незалежними і вільними від іноземців на своїй землі і мати свого очільника держави.
Сьогодні українські політики часто ставлять у приклад один одному французький патріотизм, французьку конституцію, історію. Українська історія не менше насичена подіями і героями. 360 років тому Богдан Хмельницький розпочав національно визвольну боротьбу українців, яка точиться до сих пір. Ми мало чим відрізняємось від французів. В різні часи у нас була одна церква, один устрій, але ми воювали. Воювали проти поляків, проти росіян, проти татар, євреїв, німців.
Що змінилось за 360 років? Здавалось би, нічого принципового, просто війна набула інших форм і ми, українці, в черговий раз стоїмо перед вибором. Проте є суттєва відмінність: ми вперше здобули реальну державність і ми розуміємо, що хочемо бути незалежними і вільними від іноземців на своїй землі і мати свого очільника держави.
Патріотизм кожної нації починається з сивої давнини, коли тільки закладались основи цивілізації. Спочатку люди починали жити групами, вели кочовий спосіб життя і їх відчуття спільної солідарності збігалося з відчуттям роду, сім’ї. Кровна спорідненість була основою співжиття, запорукою і гарантією продовження роду. Мати завжди віддасть життя за дитину, чоловік захистить сім’ю. У всі віки родина, сім’я, фамілія були основою для становлення будь якої суспільної формації. Таким чином Кров (в розумінні рід) — були першим джерелом патріотизму.
В подальшому кочові племена перейшли до осілого способу життя. Зароджується почуття любові до своєї землі. Земля, бажання володіти нею — причина чи не 99% війн, що їх зазнала цивілізація. Для українців земля — це друге я, друга натура. Земля для українця — це його плоть і кров. Сотні років він здобував і втрачав свою землю і в новому тисячолітті зовсім не бажає миритись ні з іноземцями, ні з компрадорською владою. Земля стане тим основним чинником, що знищить нинішню продажну політичну «еліту». ЗЕМЛЯ завжди була, є і буде джерелом громадянського патріотизму.
Землю і сім’ю необхідно захищати. Захист стає і обов’язком, і джерелом патріотизму. Зверніть увагу саме ЗАХИСТ, а не напад. Кожна країна, кожна нація, народжуючись, прагне зберегти себе й виростити. Вона (нація) як маленька дитина, яку треба плекати. Наведу лише один приклад: 22 квітня 1793 р. на пропозицію Дж. Вашингтона США прийняли декларацію про нейтралітет. 150 років вони були нейтральною державою, а у 1935 р. удруге закріпили цей статус Законом. Безумовно після створення ООН і НАТО ця країна провадить іншу політику. Нам є чого повчитись. Україна теж задекларувала себе як постійно нейтральна держава. Але, вочевидь, влада зовсім не поділяє бажання нації. Сьогодні країна знову стоїть на порозі втрати або обмеження суверенітету після приєднання до блоку НАТО. Українським патріотам є над чим подумати. Нині діючий президент нагадує сумнозвісного гетьмана Виговського, який виграв Конотопську битву, але програв Україну.
В історичній ретроспективі разом і практично одночасно зароджується ВІРА, віра як релігія, віра як обов’язок перед батьками, віра в силу землі, віра в богів, які жили на цій землі. Батьківщина ставала землею батьківських богів. І що важливо, не культ залежав від Вітчизни, а Вітчизна ставала культом. Адже не випадково римські легіонери під час своїх походів викрадали чужих богів — це було важливим засобом у завоюванні нових територій. Згадайте, з чого починається перший розділ конституції Пилипа Орлика: “Оскільки серед трьох богословських чеснот перше місце посідає віра, то й перший пункт нехай буде про Віру Православного Східного Обряду...” Сьогоднішня віра українців розтоптана в міжцерковних чварах, а на місце, що вивільнилось в душах українців, приходять чорні пастори, білі братства, проституція, наркотики і нелегальні мігранти. І питання нині не в тому, є віра у патріота чи ні, — питання в тому, як вселити віру в кожного українця.
Безумовно поза увагою неможливо залишити такий чинник як традиція і культура. Зароджуючись разом з народом, культура закладає ту духовну і самобутню основу, яка вирізняє націю серед інших народів, робить її неповторною. Знищення традиції і культури завжди ототожнювалось із смертю нації. Адже ми пам’ятаємо культуру греків, єгиптян, римлян. Чим більша значущість культурних надбань нації для цивілізації, тим більша велич, повага і пам'ять серед інших культур і народів. Сучасні вчені стверджують, що у 21 столітті основне протистояння буде не між економіками, а між культурами. Це зрозумів вже весь світ окрім нашої владної верхівки. Українське культурне середовище, громадяни б’ють на сполох — Україна зона культурного лиха, а у відповідь тиша.
Прийшов час зрозуміти патріотам, що неукраїнська влада не буде захищати українську культуру, українську державу і українську націю. Два останніх поняття — держава і нація — є базовими для становлення громадянського патріотизму. Нація як любов до свого народу, — і не проти інших, а разом з іншими народами заради майбутнього України.
Всі сім джерел взаємопов’язані і взаємозалежні, виникли на різних етапах цивілізації і притаманні всім народам планети: КРОВ, ЗЕМЛЯ, ЗАХИСТ, ВІРА, ТРАДИЦІЯ, ДЕРЖАВА, НАЦІЯ.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Сім джерел громадянського патріотизму: кров, земля, захист, віра, традиція, держава, нація
Світ:
08031701e.jpg
Приходить час — і патріотизм охоплює всі верстви населення, консолідує, спричиняє пасіонарний спалах, виводить націю на якісно новий рівень розвитку і формулює в її свідомості чітке розуміння національної ідеї.
Згадайте столітню війну між Францією і Англією. Дві нації мали одну і ту ж церкву. Обидві країни були монархіями і мали однаковий суспільний лад. В цій війні не було принципових питань окрім протистояння двох династій — Валуа і Плантагенетів. Але час — не тільки великій лікар, але й великий вчитель. Французи, протягом століття постійно стикаючись з чужим народом, почали розуміти сутність своєї народності, своєї нації. Вперше суть національного патріотизму сформулювала Жанна Дарк: Бути незалежними і вільними від іноземців на своїй землі і мати свого очільника держави.
Сьогодні українські політики часто ставлять у приклад один одному французький патріотизм, французьку конституцію, історію. Українська історія не менше насичена подіями і героями. 360 років тому Богдан Хмельницький розпочав національно визвольну боротьбу українців, яка точиться до сих пір. Ми мало чим відрізняємось від французів. В різні часи у нас була одна церква, один устрій, але ми воювали. Воювали проти поляків, проти росіян, проти татар, євреїв, німців.
Що змінилось за 360 років? Здавалось би, нічого принципового, просто війна набула інших форм і ми, українці, в черговий раз стоїмо перед вибором. Проте є суттєва відмінність: ми вперше здобули реальну державність і ми розуміємо, що хочемо бути незалежними і вільними від іноземців на своїй землі і мати свого очільника держави.
Патріотизм кожної нації починається з сивої давнини, коли тільки закладались основи цивілізації. Спочатку люди починали жити групами, вели кочовий спосіб життя і їх відчуття спільної солідарності збігалося з відчуттям роду, сім’ї. Кровна спорідненість була основою співжиття, запорукою і гарантією продовження роду. Мати завжди віддасть життя за дитину, чоловік захистить сім’ю. У всі віки родина, сім’я, фамілія були основою для становлення будь якої суспільної формації. Таким чином Кров (в розумінні рід) — були першим джерелом патріотизму.
В подальшому кочові племена перейшли до осілого способу життя. Зароджується почуття любові до своєї землі. Земля, бажання володіти нею — причина чи не 99% війн, що їх зазнала цивілізація. Для українців земля — це друге я, друга натура. Земля для українця — це його плоть і кров. Сотні років він здобував і втрачав свою землю і в новому тисячолітті зовсім не бажає миритись ні з іноземцями, ні з компрадорською владою. Земля стане тим основним чинником, що знищить нинішню продажну політичну «еліту». ЗЕМЛЯ завжди була, є і буде джерелом громадянського патріотизму.
Землю і сім’ю необхідно захищати. Захист стає і обов’язком, і джерелом патріотизму. Зверніть увагу саме ЗАХИСТ, а не напад. Кожна країна, кожна нація, народжуючись, прагне зберегти себе й виростити. Вона (нація) як маленька дитина, яку треба плекати. Наведу лише один приклад: 22 квітня 1793 р. на пропозицію Дж. Вашингтона США прийняли декларацію про нейтралітет. 150 років вони були нейтральною державою, а у 1935 р. удруге закріпили цей статус Законом. Безумовно після створення ООН і НАТО ця країна провадить іншу політику. Нам є чого повчитись. Україна теж задекларувала себе як постійно нейтральна держава. Але, вочевидь, влада зовсім не поділяє бажання нації. Сьогодні країна знову стоїть на порозі втрати або обмеження суверенітету після приєднання до блоку НАТО. Українським патріотам є над чим подумати. Нині діючий президент нагадує сумнозвісного гетьмана Виговського, який виграв Конотопську битву, але програв Україну.
В історичній ретроспективі разом і практично одночасно зароджується ВІРА, віра як релігія, віра як обов’язок перед батьками, віра в силу землі, віра в богів, які жили на цій землі. Батьківщина ставала землею батьківських богів. І що важливо, не культ залежав від Вітчизни, а Вітчизна ставала культом. Адже не випадково римські легіонери під час своїх походів викрадали чужих богів — це було важливим засобом у завоюванні нових територій. Згадайте, з чого починається перший розділ конституції Пилипа Орлика: “Оскільки серед трьох богословських чеснот перше місце посідає віра, то й перший пункт нехай буде про Віру Православного Східного Обряду...” Сьогоднішня віра українців розтоптана в міжцерковних чварах, а на місце, що вивільнилось в душах українців, приходять чорні пастори, білі братства, проституція, наркотики і нелегальні мігранти. І питання нині не в тому, є віра у патріота чи ні, — питання в тому, як вселити віру в кожного українця.
Безумовно поза увагою неможливо залишити такий чинник як традиція і культура. Зароджуючись разом з народом, культура закладає ту духовну і самобутню основу, яка вирізняє націю серед інших народів, робить її неповторною. Знищення традиції і культури завжди ототожнювалось із смертю нації. Адже ми пам’ятаємо культуру греків, єгиптян, римлян. Чим більша значущість культурних надбань нації для цивілізації, тим більша велич, повага і пам'ять серед інших культур і народів. Сучасні вчені стверджують, що у 21 столітті основне протистояння буде не між економіками, а між культурами. Це зрозумів вже весь світ окрім нашої владної верхівки. Українське культурне середовище, громадяни б’ють на сполох — Україна зона культурного лиха, а у відповідь тиша.
Прийшов час зрозуміти патріотам, що неукраїнська влада не буде захищати українську культуру, українську державу і українську націю. Два останніх поняття — держава і нація — є базовими для становлення громадянського патріотизму. Нація як любов до свого народу, — і не проти інших, а разом з іншими народами заради майбутнього України.
Всі сім джерел взаємопов’язані і взаємозалежні, виникли на різних етапах цивілізації і притаманні всім народам планети: КРОВ, ЗЕМЛЯ, ЗАХИСТ, ВІРА, ТРАДИЦІЯ, ДЕРЖАВА, НАЦІЯ.
Юрій Збітнєв
17.03.2008
В тему:
Ми застосуємо НАРОДНЕ ВЕТО на всі антинародні ініціативи владної верхівки
Ми повинні чинити тиск на владу, а не чекати, що вона буде нам щось пропонувати
Німецький експеримент
Соціополіси: вільні міста, точки переходу
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта