Не пам’ятаю, в яких країнах, але були такі факти, що під час таких криз люди несли навіть своє золото в банки. А потім собі повертали. Життя ж після кризи не завершується.
На його думку, серйозних причин для занепокоєння немає. Адже Україна має чималий золотовалютний резерв, який становить майже 38 мільярдів доларів.
- Пане Олександре, експерти кажуть, що однією з причин фінансово-банківської кризи в Україні є той факт, що більшість банків у нашій державі – з іноземним капіталом. Внаслідок світової кризи вони почали активно виводити свої кошти з України. Це також вдарило по курсу гривні…
- Я завжди говорив, що іноземний капітал має бути в міру присутній. Асоціація виступала проти того, щоб активно продавати українську банківську систему. Але, Богу дякувати, сьогодні іноземний капітал української банківської системи становить 37 відсотків, а не, скажімо, 97. За великим рахунком, материнські банки будуть вилучати тільки ресурси. Тобто материнський банк дав кредит, він може його забрати навіть достроково. Але ж для цього і є Національний банк України. Нехай дає гроші під заставу акцій, а потім продасть ці акції нашому уряду і таким чином зможемо націоналізувати ці акції. А потім, через якийсь час, коли ситуація вгомониться, ще раз продамо. Зараз найстрашніша криза в Україні – це криза в головах політиків. А економіка України знаходиться у непоганій ситуації. Вам, можливо, це буде дивно чути, але сьогодні українська банківська система почувається набагато краще, ніж американська, німецька чи англійська. У нас великих проблем немає. Ми не маємо жодного банкрута…
- Але ж є серйозна проблема з “Промінвестбанком”?
- Це штучна проблема. На цьому прикладі можна сказати, що ми не дуже розумна країна. У нас економіка зростає, банківська система зростає, споживання зростає, а вони самі собі валять банк. Та ще й під час кризи…
- Що чекає на Україну в наступному році?
- Наступний, 2009 рік, - це рік виживання для будь-якої країни. Отже, треба формувати відповідний бюджет, антикризовий. Це означає, що має закладатися резерв на випадок отаких речей, які зараз кояться з “Промінвестбанком”. Ну, наприклад, дати гроші “Ексімбанку” (стовідсотково державний банк. – Ю. П.), щоб він купив “Промінвестбанк”. По суті, націоналізувати “Промінвестбанк”, щоб його врятувати. Якщо завтра ще якийсь банк потрапить у халепу з інших причин, то уряд повинен мати резерв не для того, щоб видавати вклади населенню, а закласти, припустимо, 20 мільярдів, щоб забезпечити ліквідність на ринку. Можливо, доведеться допомагати якомусь суб’єкту господарювання, корпорації. Про це треба думати. В бюджеті має бути нульовий дефіцит. Треба чесно людям говорити: дорогенькі, на наступний рік затягуйте пояси… При такому підході зможемо з найменшими втратами пережити 2009 рік. Але це може бути можливим, якщо політики отямляться, а не будуть бавитися у перевибори. Зараз усі мусимо згуртуватися і разом думати, як виживати у цій ситуації.
- Мета НБУ, який своїм рішенням наклав мораторій на дострокове повернення грошей з депозитів, - уникнути панікерських настроїв у суспільстві. Але чи вдасться їх уникнути?
- Паніка – це відсутність довіри. Якщо вдається уникнути паніки, то Україна входить у світову кризу і за темпами розвитку спускається до нуля чи до плюс-мінус двох відсотків. Якщо буде паніка населення, то ми можемо втратити і 20 відсотків бюджету. Ми за рівнем розвитку вернемося до 1998 року. Уявіть собі – всі побігли знімати депозити. Банки неминуче обвалилися. Значна частина клієнтів (як фізичних, так і юридичних) не встигне отримати коштів. Підприємства зупинилися. Товари не випускаються. Грошей повно, як наслідок – інфляція, девальвація. Країна розвалена. Хто розвалив? Той, хто перший побіг у банк і забрав гроші. Але і він нічого не виграє. Бо інфляція з’їсть його гроші. І курс обвалиться. Треба об’єднуватися! Не пам’ятаю, в яких країнах, але були такі факти, що під час таких криз люди несли навіть своє золото в банки. А потім собі повертали. Життя ж після кризи не завершується.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Олександр СУГОНЯКО: «Треба об’єднуватися!»
Світ:
08101701e.jpg
- Пане Олександре, експерти кажуть, що однією з причин фінансово-банківської кризи в Україні є той факт, що більшість банків у нашій державі – з іноземним капіталом. Внаслідок світової кризи вони почали активно виводити свої кошти з України. Це також вдарило по курсу гривні…
- Я завжди говорив, що іноземний капітал має бути в міру присутній. Асоціація виступала проти того, щоб активно продавати українську банківську систему. Але, Богу дякувати, сьогодні іноземний капітал української банківської системи становить 37 відсотків, а не, скажімо, 97. За великим рахунком, материнські банки будуть вилучати тільки ресурси. Тобто материнський банк дав кредит, він може його забрати навіть достроково. Але ж для цього і є Національний банк України. Нехай дає гроші під заставу акцій, а потім продасть ці акції нашому уряду і таким чином зможемо націоналізувати ці акції. А потім, через якийсь час, коли ситуація вгомониться, ще раз продамо. Зараз найстрашніша криза в Україні – це криза в головах політиків. А економіка України знаходиться у непоганій ситуації. Вам, можливо, це буде дивно чути, але сьогодні українська банківська система почувається набагато краще, ніж американська, німецька чи англійська. У нас великих проблем немає. Ми не маємо жодного банкрута…
- Але ж є серйозна проблема з “Промінвестбанком”?
- Це штучна проблема. На цьому прикладі можна сказати, що ми не дуже розумна країна. У нас економіка зростає, банківська система зростає, споживання зростає, а вони самі собі валять банк. Та ще й під час кризи…
- Що чекає на Україну в наступному році?
- Наступний, 2009 рік, - це рік виживання для будь-якої країни. Отже, треба формувати відповідний бюджет, антикризовий. Це означає, що має закладатися резерв на випадок отаких речей, які зараз кояться з “Промінвестбанком”. Ну, наприклад, дати гроші “Ексімбанку” (стовідсотково державний банк. – Ю. П.), щоб він купив “Промінвестбанк”. По суті, націоналізувати “Промінвестбанк”, щоб його врятувати. Якщо завтра ще якийсь банк потрапить у халепу з інших причин, то уряд повинен мати резерв не для того, щоб видавати вклади населенню, а закласти, припустимо, 20 мільярдів, щоб забезпечити ліквідність на ринку. Можливо, доведеться допомагати якомусь суб’єкту господарювання, корпорації. Про це треба думати. В бюджеті має бути нульовий дефіцит. Треба чесно людям говорити: дорогенькі, на наступний рік затягуйте пояси… При такому підході зможемо з найменшими втратами пережити 2009 рік. Але це може бути можливим, якщо політики отямляться, а не будуть бавитися у перевибори. Зараз усі мусимо згуртуватися і разом думати, як виживати у цій ситуації.
- Мета НБУ, який своїм рішенням наклав мораторій на дострокове повернення грошей з депозитів, - уникнути панікерських настроїв у суспільстві. Але чи вдасться їх уникнути?
- Паніка – це відсутність довіри. Якщо вдається уникнути паніки, то Україна входить у світову кризу і за темпами розвитку спускається до нуля чи до плюс-мінус двох відсотків. Якщо буде паніка населення, то ми можемо втратити і 20 відсотків бюджету. Ми за рівнем розвитку вернемося до 1998 року. Уявіть собі – всі побігли знімати депозити. Банки неминуче обвалилися. Значна частина клієнтів (як фізичних, так і юридичних) не встигне отримати коштів. Підприємства зупинилися. Товари не випускаються. Грошей повно, як наслідок – інфляція, девальвація. Країна розвалена. Хто розвалив? Той, хто перший побіг у банк і забрав гроші. Але і він нічого не виграє. Бо інфляція з’їсть його гроші. І курс обвалиться. Треба об’єднуватися! Не пам’ятаю, в яких країнах, але були такі факти, що під час таких криз люди несли навіть своє золото в банки. А потім собі повертали. Життя ж після кризи не завершується.
В тему:
Економіка самодостатності. Світовий досвід опори на власні сили
Кризу замовляли? МВФ допоможе
Погані самаряни або в чому загроза сучасного неолібералізму
Вступ до СОТ знищить українську економіку
Україна – хата без господаря
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта