“... Саме завдяки тому, що є такі самородки, які відродили КОЛО українських бойових мистецтв - СПАС, ГОПАК, ХРЕСТ та інші, - сьогоднішня молодь має можливість пізнати, навіть знайти себе наново у тому великому й славному, ім’я якого - УКРАЇНА. ... Козацька філософія і ідеологія нам зрозуміла і не потребує зайвих тлумачень. Це звичаєве право, що губиться у далечі віків. Саме на цьому і будують свої відносини побратими з КОЛА українських бойових мистецтв, тому, гадаю, про ці мистецтва світ почує вже скоро і саме вони прославлять Україну”. Анатолій ЄРМАК, народний депутат України двох скликань, засновник Всеукраїнського Товариства Нестора Махна “Гуляй-поле”, постійний голова оргкомітету міжнародних фестивалів козацьких бойових і традиційних мистецтв.
Нинішній козацький фестиваль був освячений козацькою звитягою, кобзарською піснею, палким словом, прадавнім звичаєм святкування трьох Спасів та пресвітлою пам’яттю справжнього лицаря честі, одного з засновників фестивалю - Анатолія ЄРМАКА. В рамках фестивалю, протягом чотирьох днів - 1-4 серпня, як і торік, - першість України з українського рукопашу “СПАС”, яка тривали два дні. Спочатку - вибіркові бої, на другий день - півфінали та фінали. Змагання відбувалися у Запорізькому НСБ “Центр”. Великий портрет Анатолія ЄРМАКА, написаний напрочуд вдалим пензлем котрогось із його земляків, супроводжував фестиваль три дні. Він був прикрашений унікальним рушником, вишитим традиційним “мальованим” стилем такими ж традиційними для Запорізької області кольорами: золотим та семи веселки. Вишили його місцеві майстрині з об’єднання “Мальви”, знавці історичних традицій вишивки. Мало хто, певне, знає, що особливість саме запорізької вишивки зумовлена палючим південним сонцем. Золотава. Виставку своїх робіт працівники “Мальви” - вишивальниці виставили прямо у спортивному палаці, де проходили змагання. Тут же, розповідали й про походження саме червоних рушників, вишитих білими візерунками. Ці рушники правили козакам за пояси в бою: на широкому червоному поясі не так було видно кров при пораненні. Немало звитяжців не виходили з полю бою до його кінця, незважаючи на поранення, і в такий спосіб підтримуючи дух побратимів... Раптова, трагічна і вельми незрозуміла досі смерть одного з засновників фестивалю - Анатолія ЄРМАКА у лютому місяці цього року боляче вдарила по його однодумцях, але не зупинила їхнє завзяття у продовженні справ, яким віддавав всього себе “козацький Степовий Батько”. Так називають його побратими-запоріжці. “Дума про Степового батька”, - називалося цього року традиційне “Кобзарське коло” - урочистий концерт кобзарського мистецтва.
Лунали пісні у виконанні Заслужених діячів України - кобзарів Василя НЕЧЕПИ і Василя ЛИТВИНА та його талановитого учня, студента Національного університету культури - Максима СЛІПАКА. Тужила, голосила і кликала до бою за правду та волю кобзарська пісня. На третій день фестиваль ступив на Хортицю - одвічну святиню козацьку, де, здається, кожен камінчик пам’ятає славетну й трагічну історію Січі Запорозької. Показові виступи, козацькі забави, ігри, козацький куліш. І просто спілкування всіх, хто цього дня приїхав на ці святі береги крем’яні «причаститися» до того духу козацького. На четвертий день відбувся виїзд учасників на Кам’яну Могилу, що поблизу Мелітополя. Знавці називають її “пуповиною Землі”. Саме тут виникла перша на Землі писемність, тут - колиска індоєвропейської цивілізації. Серед подорожуючих - академік Юрій ШИЛОВ, відомий археолог-вчений, дослідник прадавніх курганів, автор багатьох книжок. Минулого року закриття фестивалю випало на 5 серпня - на день народження Анатолія ЄРМАКА. Ще й досі живі в пам’яті його слова, його добра, сяюча посмішка. “Був чоловік і нема... Як же це, білий світе?” Так і хочеться запитати словами поета... Ходили по теплому камінню, гарячому піску Кам’яної Могили, відчуваючи подих тисячоліть. Лунала пісня кобзаря Василя ЛИТВИНА на слова його дружини, поетеси Антоніни Литвин.
Козаче, Єрмаче!
Забриніла жалобна струна,
Зарясніли підсолені роси,
Тихо падала пісня сумна
На лютневі, колючі морози
Ой куди ж ти полонив, козаче?
Невгомонний, неспинний, Єрмаче!
Ти згорів не в горнилі війни,
Не в двобою, не в чесному герці,
Україну від зла боронив
До останнього поштовху серця
Ой куди ж ти полинув, козаче?
Непідкупний, вогненний Єрмаче!
Сила злая радіє - не зна,
Що святкує дарма перемогу.
Біль утрати живих об’єднав
І повів на козацьку дорогу
Твоя честь, твоя слава, козаче!
Навіки поміж нами, Єрмаче!
Головою оргкомітету сьогорічного козацького фестивалю став побратим Анатолія ЄРМАКА - Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО. Його виступи на відкритті фестивалю, на Хортиці та на святилищі Кам’яна Могила - це виступи державного діяча-патріота, якому не лише болить Україна, її “правда та воля”. Він здатен піднятися над тим одвічним історичним плачем до конкретної дії, намагаючись де тільки можливо переконувати, в тому числі й своїх побратимів, у потребі конкретної дії. Його привітання молодих учасників фестивалю, гостей з різних куточків України - це торжество віри в Україну, в її краще майбутнє. Це - інформація до роздуму для тих, хто ще вагається. І як не погодитися з його словами, зверненими до представників влади всіх рівні. Справді, на святі практично не було її представників. А дивуватися, втім, не доводиться: ХІБА Ж УКРАЇНСЬКУ ВЛАДУ МАЄМО В ДЕРЖАВІ? Хіба ж їй до відродження духу справжнього козацького, який, якби відродився на всю потугу - змів би її давно. Певне, відчуваючи це, вона, влада, і створила десь там на столичних газонах кишенькове Біласівське козацтво... Кажуть, таки показав “Новий канал” Запорізький козацький фестиваль. Але лише козацькі забави... А навіщо глибше?
Між тим, кількість людей, які розуміють потребу відродження багатогранної козацької духовності, її інтелектуальної школи, стає з кожним роком більше. Серед членів оргкомітету та його керівників відомі громадські діячі, науковці, спортсмени: В.Степаненко - голова управління з питань фізичної культури, спорту та туризму Запорізької міської ради, О.Притула - голова Всеукраїнської федерації “СПАСу”, голова правління “Товариства Нестора Махна “Гуляй-поле”, Г.Щокін - засновник, президент Міжнародної Кадрової Академії та міжрегіональної Академії управління персоналом, М.Сенченко - професор, доктор технічних наук, академік Міжнародної академії інформатизації при ООН, В.Стрілько - президент Міжнародного освітнього фонду Ярослава Мудрого, Р.Грінченко - головний режисер студії художньо-документальних фільмів “Нестор”, Л.Василега - директор Запорізького обласного Центру патріотичного виховання молоді, Ю. Кармишев - заслужений вчитель України, директор Запорізького електротехнічного коледжу, Є.Іваненко - заступник директора того ж коледжу, О.Корнієнко - голова Київської благодійної організації “СПАС”, О.Черненко - головний редактор часопису “Запорозький Спас”.
1997 рік. Перший фестиваль. Серпень. Перунів день
«Саме тоді Хортиця знов відчула козацький подих, якого впродовж двох століть мусила терпляче і суворо чекати, незважаючи на образи і глум чужинця. Підірвані кручі, вирубані дубові гаї, занапащено сакральну святиню України - то все даремно. Хортиця дбайливо берегла святі козацькі обереги, і тримала удар хама... Перший всеукраїнський фестиваль козацьких бойових і традиційних мистецтв. Ідея його проведення витала не один рік в оживаючих, неначе після тяжкої рани, нащадків Запорожців. У Львові на той час Володимир ПІЛАТ вже створив ШКОЛУ КОЗАЦЬКОГО БОЙОВОГО МИСТЕЦТВА «БОЙОВИЙ ГОПАК», на Тернопільщині Ростислав ДРОЗД відродив козацький «ХРЕСТ», в Одесі Леонід БЕЗКЛУБИЙ започатковує «ГОПКИ-СПАС». Тоді у Запоріжжі за ініціативи Олександра ПРИТУЛИ утворюється Школа Запорозького козацького бойового мистецтва «Спас», - так напише з нагоди сьогорічного фестивалю газета «ЗАПОРОЗЬКИЙ СПАС». До розповіді про перебіг подій на фестивалях, в тому числі й на останньому - Сьомому фестивалі наше видання ще не раз повернеться. Сьогодні ж пропонуємо переглянути фоторепортаж з фестивалю. На фото: і змагання учасників, які прибули зі Львова, Києва, Полтави, Олександрії, Дніпропетровська, Вільнянська , Одеси, Токмака, Кубані, Твері, Новосибірська, Житомира, Нікополя, Хмельницького, Донецька, Токмака... , і парад та церемонія нагородження переможців, виступи кобзарів, фото родини Анатолія Васильовича Єрмака - дружини Наталії та синів - Олександра і Віталія, які також були запрошені на фестиваль, відкриття показових виступів на Хортиці тощо. Наше видання має намір в подальших числах розповісти більш детально про бойові, традиційні козацькі мистецтва та їхніх провідників, учнів. Започатковано співробітництво з декількома школами. Читайте в наступних числах більш детальну розповідь про школи «СПАС» та «БОЙОВИЙ ГОПАК», про фестивалі бойового козацького мистецтва, їхніх учасників та засновників.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
“Розквіт козацтва і “Спасу” - пам’ять жива Єрмака!”
Світ:
У Запоріжжі, на легендарній Хортиці завершився VII Міжнародний фестиваль козацьких бойових і традиційних мистецтв пам’яті Анатолія ЄРМАКА.
03081002s.JPG
“... Саме завдяки тому, що є такі самородки, які відродили КОЛО українських бойових мистецтв - СПАС, ГОПАК, ХРЕСТ та інші, - сьогоднішня молодь має можливість пізнати, навіть знайти себе наново у тому великому й славному, ім’я якого - УКРАЇНА. ... Козацька філософія і ідеологія нам зрозуміла і не потребує зайвих тлумачень. Це звичаєве право, що губиться у далечі віків. Саме на цьому і будують свої відносини побратими з КОЛА українських бойових мистецтв, тому, гадаю, про ці мистецтва світ почує вже скоро і саме вони прославлять Україну”.
Анатолій ЄРМАК, народний депутат України двох скликань, засновник Всеукраїнського Товариства Нестора Махна “Гуляй-поле”, постійний голова оргкомітету міжнародних фестивалів козацьких бойових і традиційних мистецтв.
Нинішній козацький фестиваль був освячений козацькою звитягою, кобзарською піснею, палким словом, прадавнім звичаєм святкування трьох Спасів та пресвітлою пам’яттю справжнього лицаря честі, одного з засновників фестивалю - Анатолія ЄРМАКА. В рамках фестивалю, протягом чотирьох днів - 1-4 серпня, як і торік, - першість України з українського рукопашу “СПАС”, яка тривали два дні. Спочатку - вибіркові бої, на другий день - півфінали та фінали. Змагання відбувалися у Запорізькому НСБ “Центр”. Великий портрет Анатолія ЄРМАКА, написаний напрочуд вдалим пензлем котрогось із його земляків, супроводжував фестиваль три дні. Він був прикрашений унікальним рушником, вишитим традиційним “мальованим” стилем такими ж традиційними для Запорізької області кольорами: золотим та семи веселки. Вишили його місцеві майстрині з об’єднання “Мальви”, знавці історичних традицій вишивки. Мало хто, певне, знає, що особливість саме запорізької вишивки зумовлена палючим південним сонцем. Золотава. Виставку своїх робіт працівники “Мальви” - вишивальниці виставили прямо у спортивному палаці, де проходили змагання. Тут же, розповідали й про походження саме червоних рушників, вишитих білими візерунками. Ці рушники правили козакам за пояси в бою: на широкому червоному поясі не так було видно кров при пораненні. Немало звитяжців не виходили з полю бою до його кінця, незважаючи на поранення, і в такий спосіб підтримуючи дух побратимів... Раптова, трагічна і вельми незрозуміла досі смерть одного з засновників фестивалю - Анатолія ЄРМАКА у лютому місяці цього року боляче вдарила по його однодумцях, але не зупинила їхнє завзяття у продовженні справ, яким віддавав всього себе “козацький Степовий Батько”. Так називають його побратими-запоріжці. “Дума про Степового батька”, - називалося цього року традиційне “Кобзарське коло” - урочистий концерт кобзарського мистецтва.
Лунали пісні у виконанні Заслужених діячів України - кобзарів Василя НЕЧЕПИ і Василя ЛИТВИНА та його талановитого учня, студента Національного університету культури - Максима СЛІПАКА. Тужила, голосила і кликала до бою за правду та волю кобзарська пісня. На третій день фестиваль ступив на Хортицю - одвічну святиню козацьку, де, здається, кожен камінчик пам’ятає славетну й трагічну історію Січі Запорозької. Показові виступи, козацькі забави, ігри, козацький куліш. І просто спілкування всіх, хто цього дня приїхав на ці святі береги крем’яні «причаститися» до того духу козацького. На четвертий день відбувся виїзд учасників на Кам’яну Могилу, що поблизу Мелітополя. Знавці називають її “пуповиною Землі”. Саме тут виникла перша на Землі писемність, тут - колиска індоєвропейської цивілізації. Серед подорожуючих - академік Юрій ШИЛОВ, відомий археолог-вчений, дослідник прадавніх курганів, автор багатьох книжок. Минулого року закриття фестивалю випало на 5 серпня - на день народження Анатолія ЄРМАКА. Ще й досі живі в пам’яті його слова, його добра, сяюча посмішка. “Був чоловік і нема... Як же це, білий світе?” Так і хочеться запитати словами поета... Ходили по теплому камінню, гарячому піску Кам’яної Могили, відчуваючи подих тисячоліть. Лунала пісня кобзаря Василя ЛИТВИНА на слова його дружини, поетеси Антоніни Литвин.
Козаче, Єрмаче!
Забриніла жалобна струна,
Зарясніли підсолені роси,
Тихо падала пісня сумна
На лютневі, колючі морози
Ой куди ж ти полонив, козаче?
Невгомонний, неспинний, Єрмаче!
Ти згорів не в горнилі війни,
Не в двобою, не в чесному герці,
Україну від зла боронив
До останнього поштовху серця
Ой куди ж ти полинув, козаче?
Непідкупний, вогненний Єрмаче!
Сила злая радіє - не зна,
Що святкує дарма перемогу.
Біль утрати живих об’єднав
І повів на козацьку дорогу
Твоя честь, твоя слава, козаче!
Навіки поміж нами, Єрмаче!
Головою оргкомітету сьогорічного козацького фестивалю став побратим Анатолія ЄРМАКА - Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО. Його виступи на відкритті фестивалю, на Хортиці та на святилищі Кам’яна Могила - це виступи державного діяча-патріота, якому не лише болить Україна, її “правда та воля”. Він здатен піднятися над тим одвічним історичним плачем до конкретної дії, намагаючись де тільки можливо переконувати, в тому числі й своїх побратимів, у потребі конкретної дії. Його привітання молодих учасників фестивалю, гостей з різних куточків України - це торжество віри в Україну, в її краще майбутнє. Це - інформація до роздуму для тих, хто ще вагається. І як не погодитися з його словами, зверненими до представників влади всіх рівні. Справді, на святі практично не було її представників. А дивуватися, втім, не доводиться: ХІБА Ж УКРАЇНСЬКУ ВЛАДУ МАЄМО В ДЕРЖАВІ? Хіба ж їй до відродження духу справжнього козацького, який, якби відродився на всю потугу - змів би її давно. Певне, відчуваючи це, вона, влада, і створила десь там на столичних газонах кишенькове Біласівське козацтво... Кажуть, таки показав “Новий канал” Запорізький козацький фестиваль. Але лише козацькі забави... А навіщо глибше?
Між тим, кількість людей, які розуміють потребу відродження багатогранної козацької духовності, її інтелектуальної школи, стає з кожним роком більше. Серед членів оргкомітету та його керівників відомі громадські діячі, науковці, спортсмени: В.Степаненко - голова управління з питань фізичної культури, спорту та туризму Запорізької міської ради, О.Притула - голова Всеукраїнської федерації “СПАСу”, голова правління “Товариства Нестора Махна “Гуляй-поле”, Г.Щокін - засновник, президент Міжнародної Кадрової Академії та міжрегіональної Академії управління персоналом, М.Сенченко - професор, доктор технічних наук, академік Міжнародної академії інформатизації при ООН, В.Стрілько - президент Міжнародного освітнього фонду Ярослава Мудрого, Р.Грінченко - головний режисер студії художньо-документальних фільмів “Нестор”, Л.Василега - директор Запорізького обласного Центру патріотичного виховання молоді, Ю. Кармишев - заслужений вчитель України, директор Запорізького електротехнічного коледжу, Є.Іваненко - заступник директора того ж коледжу, О.Корнієнко - голова Київської благодійної організації “СПАС”, О.Черненко - головний редактор часопису “Запорозький Спас”.
1997 рік. Перший фестиваль. Серпень. Перунів день
«Саме тоді Хортиця знов відчула козацький подих, якого впродовж двох століть мусила терпляче і суворо чекати, незважаючи на образи і глум чужинця. Підірвані кручі, вирубані дубові гаї, занапащено сакральну святиню України - то все даремно. Хортиця дбайливо берегла святі козацькі обереги, і тримала удар хама... Перший всеукраїнський фестиваль козацьких бойових і традиційних мистецтв. Ідея його проведення витала не один рік в оживаючих, неначе після тяжкої рани, нащадків Запорожців. У Львові на той час Володимир ПІЛАТ вже створив ШКОЛУ КОЗАЦЬКОГО БОЙОВОГО МИСТЕЦТВА «БОЙОВИЙ ГОПАК», на Тернопільщині Ростислав ДРОЗД відродив козацький «ХРЕСТ», в Одесі Леонід БЕЗКЛУБИЙ започатковує «ГОПКИ-СПАС». Тоді у Запоріжжі за ініціативи Олександра ПРИТУЛИ утворюється Школа Запорозького козацького бойового мистецтва «Спас», - так напише з нагоди сьогорічного фестивалю газета «ЗАПОРОЗЬКИЙ СПАС». До розповіді про перебіг подій на фестивалях, в тому числі й на останньому - Сьомому фестивалі наше видання ще не раз повернеться. Сьогодні ж пропонуємо переглянути фоторепортаж з фестивалю. На фото: і змагання учасників, які прибули зі Львова, Києва, Полтави, Олександрії, Дніпропетровська, Вільнянська , Одеси, Токмака, Кубані, Твері, Новосибірська, Житомира, Нікополя, Хмельницького, Донецька, Токмака... , і парад та церемонія нагородження переможців, виступи кобзарів, фото родини Анатолія Васильовича Єрмака - дружини Наталії та синів - Олександра і Віталія, які також були запрошені на фестиваль, відкриття показових виступів на Хортиці тощо. Наше видання має намір в подальших числах розповісти більш детально про бойові, традиційні козацькі мистецтва та їхніх провідників, учнів. Започатковано співробітництво з декількома школами. Читайте в наступних числах більш детальну розповідь про школи «СПАС» та «БОЙОВИЙ ГОПАК», про фестивалі бойового козацького мистецтва, їхніх учасників та засновників.
----------------------------------------------------
В тему:
Фестиваль Бойового Гопака
Гопак - танок приборканого вогню
Триглав - священна зброя характерників
Іменем Святослава
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта