Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

“Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя...” Тарас Крушельницький

Перші українські юнацькі організації в Галичині, сформовані на взірець англійських скаутінгів (scout – розвідник), з’явилися у Львові 1910 р. Назву “пластун” запозичили в кубанських козаків, які називали так розвідницькі підрозділи свого війська. Перший з’їзд пластунів відбувся у Львові в червні 1914-го. Український пластовий рух набрав сили протягом 1920-х. На час заборони “Пласту” польською владою 1930 р. організація гуртувала близько 6 тисяч, передовсім львів’ян і львів’янок.
Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя:

Наплечники готові – прощай, моє дівча.

Сьогодні помандруєм – не знаємо самі,

Де завтра заночуєм: чорти ми лісові!

Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові!

Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя.

А як прийдеться стати зі зброєю в руках,

Маршалок поведе нас – замає гордо стяг:

І сипнемо сто-тисяч у груди Сатані,

А решта Люциперу – чорти ми лісові!

Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові!

Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя.

Прапор червоно-чорний – це наше все добро:

Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно.

Усі дівчата знають пекельні барви ці –

Забути їх не можуть, чорти ми лісові!

Гей-гу, гей-га – чорти ми лісові!

Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя.


Слова й музику до цієї пісні написав Тарас Крушельницький, знаний під псевдонімом “Чача”. Цю препаровану Тарасом Чубаєм пісню (із заміною “Маршалок поведе нас” на “Бандера поведе нас”) іноді називають гімном українських пластунів. Насправді ж гімном “Пласту” є пісня “Цвіт України” на слова Олександра Тисовського й Івана Франка.

NO-music


Наші партизани. «Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя» (аудіо, mp3, 5.55 Мб)

Тарас народився 1908 р. у Коломиї в родині знаного літератора. Як згадував Володимир Янів, “інтелігентний, з товариською культурою, мистецьки обдарований, він був неоціненним конферансьє на вечорах чи виконувачем власних куплетів із пластового життя, співаних і до сьогодні”. Встиг видати дві брошури. Одна з них – сатира на сучасних йому політиків “Будуємо галицький Пантеон!”. Згідно із сайтом www.pisni.org.ua, “Гей-гу, гей-га – таке то в нас життя” – пісня третього куреня старших пластунів “Лісові Чорти”, створена під час їхньої мандрівки човнами Поліссям 1930 року. Те, що Т. Крушельницький був членом цього куреня з 1929-го – сумнівів не викликає, а от решта інформації потребує уточнення. Ця мандрівка розпочалася 4 серпня 1929 р. за участі пластунів 50-го ремісничого куреня Уладу пластунів юнаків ім. Остапа Вахнянина у Львові, 84-го ремісничого куреня УПЮ ім. Дмитра Вітовського в Жовкві та єдиного “лісового чорта” Т. Крушельницького. Плили на двох саморобних човнах за маршрутом Рата (власне, плисти розпочали у Великих Мостах) – Західний Буг – Сокаль – Луга – Володимир-Волинський – і далі по Волині. Тарас описав цю мандрівку в брошурі “На тихих водах” (1930).

1928 р. Т. Крушельницький узяв участь у святкуванні 10-річчя ЗУНР на Свято-Юрській горі. Святкування супроводжували сутички з поліцією, згідно з непевними свідченнями, Т. Крушельницький був озброєний і стріляв. Відповідно до спогадів Зіновія Книша, невдовзі він почав шукати контактів з Українською військовою організацією (УВО, з 1929 р. – ОУН) й так опинився в УВО. 7 вересня 1929-го вибухнула бомба в будинку дирекції “Східних Торгів” у Стрийському парку. Бомбу з годинниковим механізмом бойовик УВО поклав у валізці в камеру зберігання: мовляв, він іде до директора. Вибух знищив увесь будинок і поранив двох службовців. Водночас у Стрийському парку прогримів ще один вибух, а третя бомба – запальна – спричинила пожежу в камері зберігання головного залізничного двірця у Львові. Епілогом атентату на “Східні Торги” 1929 р. був тритижневий політичний процес у Львові, що розпочався 26 травня 1930-го. Серед 17 обвинувачених був і Т. Крушельницький, якого засудили до трьох років ув’язнення. Покарання відбув у львівських “Бригідках” сповна.

Батько Тараса – Антін Крушельницький – не приховував своїх радянофільських поглядів. 8 травня 1934 р. родина Крушельницьких, завантаживши майно у два товарні вагони на львівському головному двірці, виїхала на постійне місце проживання до Харкова. Т. Крушельницький із дружиною Стефою, яка закінчувала студіювати географію в Ягайлонському університеті, прибули до Харкова в липні того ж року. А вже 5 листопада 1934-го Крушельницьких заарештували.

15 грудня 1934 р. виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР у Києві визнала винуватими Тараса та його брата Івана в підготовці терористичних актів. Обох розстріляли відразу, решта членів родини Антіна Крушельницького загинула в концтаборах, окрім Лариси Крушельницької (див. “Газету” за 6 квітня 2004 р.), дружини Тараса Стефи, яка уникнула арешту, та їхньої доньки Марії. Стефанія Крушельницька повернулася до Львова 1943-го. Марія Крушельницька – заслужена артистка України, професор кафедри фортепіано Львівської музичної академії ім. М. Лисенка й екс-ректор цього ВНЗ.


В тему:

Згадаймо Квітку Цісик

Пам’яті Богдана Паздерського

Ясний Каганець України

100 років тому український студент застрелив намісника Галичини

Ветеран УПА Стефанія Яницька. Герої не вмирають!

Війна з саламандрами. Пам’яті Олени Пчілки (Ольги Петрівни Драгоманової-Косач)

Правда, засвідчена кров’ю. Пам’яті Івана Франка

Честь і Слава

Полтавська битва-2, або реванш українців

Герої не вмирають. Про отамана Зеленого і повстанський рух початку 20 ст. на Трипільщині

Козацький чорний ангел

Схід і Захід разом. Витоки Української Повстанчої Армії

Юність Вождя. До 100-річчя Степана Бандери.

Нескорений

Три шляхи (аудіо)

В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи