Сучасні науковці-історики у питанні вирішення точної дати заснування міста Луганська поділяються на три великих групи:
Великорусько-шовіністичного спрямування, які твердять всупереч вцілілим нарративним актам, що “…до матушки Екатерины тут было Дикое поле”, і тількі великоруська колонізація сприяла розбудові краю (Єфремов, Чепурнов, Ключнєв, та ін.);
Псевдо-об’єктивістського спрямування, які твердять що, “так, тут мешкало певне мішане українське-російське-тюркське населення, проте воно користуючись принципом “не строй светлицы на границе” не будувало міст та фортець, хоча б малих (В. І. Подов, Ю. Дегтярьов);
Об’єктивістського спрямування, які, аналізуючи нарративні акти, дані археологічних розвідок намагаються проаналізувати дійсний перебіг подій (П. Лаврів, А. А. Гордєєв, Є. П. Савельєв, Г. Половинко, Ю. Єненко, Л. Шептуцалов).
Зрозуміло, що дискусія з представниками групи істориків великорусько-шовіністичного спрямування безсенсова і непродуктивна, тому необхідно зупинитися хоча б на поверховому аналізі позицій групи істориків псевдо-об’єктивістського спрямування. Вони стверджують, що за браком військової сили на теренах подінців’я неможливе землеробство, а за браком останнього неможливо утримання великих військових контингентів. Так, землеробство неможливе, проте утримання великих військових контингентів має місце і підтверджено багатьма достовірними архівними документами.
Якщо цар надсилає “черкасу” Матвію Федорову на Дінець у 1589 році 45 тонн борошна (валка у 100 возів щонайменше) для загону у 670 козаків, то що, отаман Матвій буде тримати борошно просто неба? Звичайно, це нереально, тому і використовувалися для постою, зберігання припасів сотенні містечка, зимівники і редути Кальміуської паланки та Донського куріня Війська запорізького. Перша згадка про ці містечка є в листі князя ногаїв Юсуфа до царя Івана Грозного у 1549 році.
Вкрай вільно трактуються цією групою “істориків” також нарративні акти, наприклад, чого варта історія Луганського городка, – здавалося б, чого простіше! За “свідченнями” радянських істориків це Станиця-Луганська, сторожова станиця проти татар, хоча станицею вона стала по “Высочайшему повелению” у…1883 році. Вибачайте, якщо Луганський городок це сторожа проти татар, то наші пращури у вільних замальовках радянських істориків або дурні, або божевільні. По-перше, це місце малопридатне для господарства – піски та болота, по-друге, абсолютно непридатне до оборони, по-третє і це головне, звідси абсолютно неможливо контролювати хоча б кінними роз’їздами стратегічні броди на Дінці та Лугані.
Сама назва Луганськ є типовим гідронімом – себто місце над Луганню, хоча навіть деякі історики третьої групи (Савельєв, Лаврів) начебто об’єктивного спрямування, вочевидь полінувавшись подивитись на мапу називають так звану Станицю-Луганську місцем при впадінні Лугані в Дінець, цілком ігноруючи наявність у цьому місці старовинного запорізького села Веселого, яке стоїть на природному укріпленні і забезпечує надійний візуальний контроль у радіусі 30км. Більше того, археологічні та архівні дані, свідчать про знищення у 1717-1719 роках поселення, яке було предтечею Станиці-Луганської на Лівобережжі Дінця, проте воно було за 12 верст нижче за течією.
А. А. Гордєєв, Е. П. Савельев, Г. Половинко, і особливо Ю. Єненко, доклали багато зусиль для визначення хоча б приблизної дати заснування (відновлення) Кам’яного Броду та (або) Луганського городка.
Різними шляхами, на грунті аналізу відкритих документів Посольского приказу та особливо актів Серальскої бібліотеки, вони доходять висновку про заснування Кам’яного Броду та (або) Луганського городка під час відступу після третього походу на Азов славетного козацького ватажка, князя Дмитра Вишневецького. Аналіз кампаній Дм. Вишневецького демонструє високу військову майстерність князя як у царині дипломатії, тактики і стратегії, так і в царині логістики (спробуйте прогодувати у степу 80 тисяч душ, непомітно побудувати морські байдаки на річках і непомітно їх перебазувати під Керч і Тамань). Крім того, що цікаво, Байда використовував модульний принцип швидкої побудови укріплень.
Вперше Байда користується цим винаходом на Хортиці у 1557 році, після чого залоги козаків на сторіччя вперед користуються цим зразком і блискавично обсіли всі більш-менш придатні місця на Україні, про що свідчить вже Еріх Ласота.
Отже відступивши до Дінця, за турецькими свідченнями вересня-жовтня 1559 року, Байда будує кілька залог на бродах і перелазах у тому числі і Кам’яний Брід. Таким чином, між Дінцем, Луганню та Бахмутом можна безпечно тримати досить великі військові контингенти, забезпечити логістику, охороняти підступи до Московії і князівства Литовського.
Відомо, що тимчасові дерев’яні укріплення будуються 3-4 місяці, тобто вони мали бути готові не раніше січня-лютого 1560 року. Також відомо, що Байда, як і його товариші ревно притримувався канонів православ’я, тому зрозуміло що кожну справу вони робили з молитвою і після молитви. Зрозуміло що кожен новий шанець і тим більше ретраншемент освячувався військовим попом, здебільшого з козаків Правобережжя. Загальновідомо, що під час Різдва такі акції намагалися не робити, тому залишається лише дві дати для освячення нових фортець – Свято Водохрещі 19 січня та Стрітення господнє 22 лютого за новим стилем, а за старим календарем відповідно 6 січня, та 13 лютого. Ці дати є рівноправні у вищенаведеному контексті, проте є деякі міркування, історичного плану.
Відомо, що татари намагались заскочити православних саме під час Різдвяних свят та Водохрещі – розрахунок простий, зменшується пильність під час свят, а замерзлі річки ще один козир легкої татарської кінноти.
Скоріш за все, але це тільки припущення, що мудрий князь освятив фортеці на Стрітення.
Таким чином, можливо зробити припущення, що святкування 450-річчя від заснування Луганська – Кам’яного Броду більш прийнятне на Свято Стрітення 22 лютого 2010 року. Тому найближча мета української громади міста – достойно відзначити цю подію і навічно викарбувати у народній памяті згадку про істинних засновників Луганщини – князя кременецького Дмитра Вишневецького, і його товаришів – Михайла Черкаса, та князя Адашева як і все – Запорізьке Низове Козацтво.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Уточнення дати заснування міста Луганська
Світ:
09052401z.jpg
Сучасні науковці-історики у питанні вирішення точної дати заснування міста Луганська поділяються на три великих групи:
Зрозуміло, що дискусія з представниками групи істориків великорусько-шовіністичного спрямування безсенсова і непродуктивна, тому необхідно зупинитися хоча б на поверховому аналізі позицій групи істориків псевдо-об’єктивістського спрямування. Вони стверджують, що за браком військової сили на теренах подінців’я неможливе землеробство, а за браком останнього неможливо утримання великих військових контингентів. Так, землеробство неможливе, проте утримання великих військових контингентів має місце і підтверджено багатьма достовірними архівними документами.
Якщо цар надсилає “черкасу” Матвію Федорову на Дінець у 1589 році 45 тонн борошна (валка у 100 возів щонайменше) для загону у 670 козаків, то що, отаман Матвій буде тримати борошно просто неба? Звичайно, це нереально, тому і використовувалися для постою, зберігання припасів сотенні містечка, зимівники і редути Кальміуської паланки та Донського куріня Війська запорізького. Перша згадка про ці містечка є в листі князя ногаїв Юсуфа до царя Івана Грозного у 1549 році.
Вкрай вільно трактуються цією групою “істориків” також нарративні акти, наприклад, чого варта історія Луганського городка, – здавалося б, чого простіше! За “свідченнями” радянських істориків це Станиця-Луганська, сторожова станиця проти татар, хоча станицею вона стала по “Высочайшему повелению” у…1883 році. Вибачайте, якщо Луганський городок це сторожа проти татар, то наші пращури у вільних замальовках радянських істориків або дурні, або божевільні. По-перше, це місце малопридатне для господарства – піски та болота, по-друге, абсолютно непридатне до оборони, по-третє і це головне, звідси абсолютно неможливо контролювати хоча б кінними роз’їздами стратегічні броди на Дінці та Лугані.
Сама назва Луганськ є типовим гідронімом – себто місце над Луганню, хоча навіть деякі історики третьої групи (Савельєв, Лаврів) начебто об’єктивного спрямування, вочевидь полінувавшись подивитись на мапу називають так звану Станицю-Луганську місцем при впадінні Лугані в Дінець, цілком ігноруючи наявність у цьому місці старовинного запорізького села Веселого, яке стоїть на природному укріпленні і забезпечує надійний візуальний контроль у радіусі 30км. Більше того, археологічні та архівні дані, свідчать про знищення у 1717-1719 роках поселення, яке було предтечею Станиці-Луганської на Лівобережжі Дінця, проте воно було за 12 верст нижче за течією.
А. А. Гордєєв, Е. П. Савельев, Г. Половинко, і особливо Ю. Єненко, доклали багато зусиль для визначення хоча б приблизної дати заснування (відновлення) Кам’яного Броду та (або) Луганського городка.
Різними шляхами, на грунті аналізу відкритих документів Посольского приказу та особливо актів Серальскої бібліотеки, вони доходять висновку про заснування Кам’яного Броду та (або) Луганського городка під час відступу після третього походу на Азов славетного козацького ватажка, князя Дмитра Вишневецького. Аналіз кампаній Дм. Вишневецького демонструє високу військову майстерність князя як у царині дипломатії, тактики і стратегії, так і в царині логістики (спробуйте прогодувати у степу 80 тисяч душ, непомітно побудувати морські байдаки на річках і непомітно їх перебазувати під Керч і Тамань). Крім того, що цікаво, Байда використовував модульний принцип швидкої побудови укріплень.
Вперше Байда користується цим винаходом на Хортиці у 1557 році, після чого залоги козаків на сторіччя вперед користуються цим зразком і блискавично обсіли всі більш-менш придатні місця на Україні, про що свідчить вже Еріх Ласота.
Отже відступивши до Дінця, за турецькими свідченнями вересня-жовтня 1559 року, Байда будує кілька залог на бродах і перелазах у тому числі і Кам’яний Брід. Таким чином, між Дінцем, Луганню та Бахмутом можна безпечно тримати досить великі військові контингенти, забезпечити логістику, охороняти підступи до Московії і князівства Литовського.
Відомо, що тимчасові дерев’яні укріплення будуються 3-4 місяці, тобто вони мали бути готові не раніше січня-лютого 1560 року. Також відомо, що Байда, як і його товариші ревно притримувався канонів православ’я, тому зрозуміло що кожну справу вони робили з молитвою і після молитви. Зрозуміло що кожен новий шанець і тим більше ретраншемент освячувався військовим попом, здебільшого з козаків Правобережжя. Загальновідомо, що під час Різдва такі акції намагалися не робити, тому залишається лише дві дати для освячення нових фортець – Свято Водохрещі 19 січня та Стрітення господнє 22 лютого за новим стилем, а за старим календарем відповідно 6 січня, та 13 лютого. Ці дати є рівноправні у вищенаведеному контексті, проте є деякі міркування, історичного плану.
Відомо, що татари намагались заскочити православних саме під час Різдвяних свят та Водохрещі – розрахунок простий, зменшується пильність під час свят, а замерзлі річки ще один козир легкої татарської кінноти.
Скоріш за все, але це тільки припущення, що мудрий князь освятив фортеці на Стрітення.
Таким чином, можливо зробити припущення, що святкування 450-річчя від заснування Луганська – Кам’яного Броду більш прийнятне на Свято Стрітення 22 лютого 2010 року. Тому найближча мета української громади міста – достойно відзначити цю подію і навічно викарбувати у народній памяті згадку про істинних засновників Луганщини – князя кременецького Дмитра Вишневецького, і його товаришів – Михайла Черкаса, та князя Адашева як і все – Запорізьке Низове Козацтво.
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи