Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Стежками суму і пам’яті

Цього літа до північного російського Мурманська приїхала відома українська письменниця, член Спілки письменників України, лауреат премій імені Василя Стуса та Олени Пчілки, дипломант шевченківського конкурсу за твір “Лицарська Голгота”, автор книг “Сльоза любистку”, “Біла Молитва Братика”, “Євшан - Провидіння”, “Покрова”, “Свячена вода” Антоніна Листопад.
На пароплаві “Клавдія Єланська” пані Антоніна разом з головою Національно-культурною автономії українців обалсті Наталею Литвиненко-Орловою та юним членом мурманської української громади Сашком Шумлянським відвідала Соловецькі острови.

З особливою увагою делегація оглянула експозицію-пам’ятку Соловецького табору особливого призначення (“СЛОН”) і розшукала кам’яну брилу, що колись покоїлась над прахом останнього кошового Запорізької Січі (Нової) Петра КАЛНИШЕВСЬКОГО – людини, котра об’єднала три століття української історії: народилася в XVII, жила у XVIII та померла у ХІХ століттях.

Нажаль, тепер ця унікальна пам’ятна брила є лише оглядовим експонатом на терені невеличкого музейного некрополя, а сам прах легендарного кошового покоїться на старому монастирському цвинтарі, який у 1938 році був зруйнований більшовиками. Щоправда, на місці старого цвинтаря і досі помітні рештки стародавньої церкви, а також вціліло декілька аналогічних надгробних брил.

Учасники поїздки побували біля башти “Сушило”, під муром якої знаходиться холодна келія, в якій відбував покарання наш легендарний кошовий. З зовнішнього боку башти при самій землі було чітко видно три таких келії. Певно, що якась із них – і є та сама…

Українською калиною та землею, що пані Антоніна привезла з України, освятили брилу та всі три келії через маленькі загратовані (але без скла) віконця. Розвіяли землю і на старому цвинтарі.

Під час Служби Божої в одній із церков Соловецького монастиря були запалені скоботні поминальні свічі: і по нашому легендарному Калнишу, і по невинно убієнним і закатованним нашим землякам. (В музейній експозиції “СЛОНа” нажаль відшукали тільки чотири світлини: Є. Плужника, В. Підмогильного, М. Зерова та Л. Курбаса). Але знаємо, що їх, невинно убієнних і закатованних, було дуже і дуже багато… Вічна їм пам’ять!

У Мурманську відбулася творча зустріч Антоніни Листопад з українцями міста. Пані Антоніна поділилася враженнями про поїздку, прочитала свої поезії, а також – тільки-но написані віршовані нотатки.

Після Мурманська пані Антоніна відбула в місто Петрозаводськ, щоб вклонитись могилам в сумнозвісному урочищі Сандормох.


Антоніна Листопад. “МОЯ СВІЧКА”

Дорога – дололит.
Дорога – горловина.
Ми всі – одна роса.
Ми всі – єдина Пам’ять.
Везу на Соловки лиш гілочку калини.
І ще – свою сльозу, яка розтопить камінь.
Дорога – через яр.
Дорога – через крівцю.
Тут - єднокровність спить.
Тут – оживає глина.
Везу на Соловки насіння чорнобривців.
Засію острів весь.
Хай пахне Україна!
Дорога полину.
Дорога – синьольону.
Є вишитий рушник.
На хрест і на сторожу.
Везу на Соловки Почаївську Ікону.
Початок і кінець, і середину Божу.
Дорога ця – печаль.
Дорога ця – і пісня.
Ми всі серед вогню.
Ми всі посеред льоду.
Ще свічку запалю
Душі своєї, звісно, -
На вічне на життя
Негаснучого Роду.



---------------------------------------

Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві

Тел./факс +7 095 118-9192
Тел. +7 095 737-8834
E-mail: [email protected]
Web: www.webcenter.ru/~libukr
В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи