На гербі міста Івано-Франківська присутні дві масивні ворони, що своїми лапами (нахабно і надмірно) тримають міський герб. Так само на гербі і прапорі Івано-Франківської області: на цілком білому полі красується величезна чорна ворона. Так само на гербі і прапорі Івано-Франківської області: на цілком білому полі красується величезна чорна ворона. Над головами усіх цих ворон зображено корони. Себто знак влади, домінування.
Отже ворони - господарі міста і краю. Малограмотні і недолугі історики та краєзнавці хуторянського гатунку пояснюють, що це не ворона, а галка, така собі сіренька птаха з родини воронячих.
Місто Івано-Франківськ у своєму орнітологічному відношенні може похвалитися хіба що значними популяціями вороння. Почути милозвучний щебет співучих пташок не доводиться. Причина банальна - агресивні ворони руйнують гнізда менших птахів, знищують їх яйця, витісняють їх з ареалу міського простору.
Ворони не тільки порпаються на численних смітниках нашого міста, вони цілими зграями підносяться в небо і наводять жах на всіх пернатих. Таким чином вони демонструють цілковиту перевагу над своїми крилатими браттями. Міські власті пробують боротися з воронами… шляхом масової вирубки дерев.
Але ворони живуть не тільки на деревах. Ворони у нашому місті присутні скрізь: вони зображені навіть на всіх гербах та прапорах міста і області.
На гербі міста Івано-Франківська присутні дві масивні ворони, що своїми лапами (нахабно і надмірно) тримають міський герб. Так само на гербі і прапорі Івано-Франківської області: на цілком білому полі красується величезна чорна ворона.
Над головами усіх цих ворон зображено корони. Себто знак влади, домінування. Тобто ворони господарі міста і краю. Малограмотні і недолугі історики та краєзнавці хуторянського гатунку пояснюють що це не ворона, а галка, така собі сіренька птаха з родини воронячих. Галка ( на їх графоманську думку) розкриває етимологічне значення нашого краю Галичини. У них все просто Галичина - галка - ворона. Щоправда походженням інших назв як от Галісія, Галіція, Гелея, Галилея вони звичайно не займаються. І це добре принаймні для мешканців цих географічних та історичних областей. А от нам як завжди не пощастило.
Слово – це інструмент спілкування. Найголовніше його властивість – це смислове значення. Все у світі керується смислом, а його носієм є слово. Недаремно святе Євангеліє починається словами: ” Спочатку було слово”. І це не метафора. Слова несуть в собі особливий код, який є так званим системним механізмом керування свідомістю людини.
Головний мозок як і будь-який комп’ютер працює на особливій системній мові, заблокованій (за зрозумілими причинами) від простого доступу звичайного користувача. Однак, саме слово впливає на підсвідомість людини і формує його поведінку та риси характеру.
В народі ще кажуть, як корабель назвеш – так він і плаватиме. Слова та їх знаки несуть особливу інформацію, яку мозок сприймає і трансформує в дію. Тому геральдика та символізм є надзвичайно важливими категоріями у визначенні ідеології та ментальності.
Ворона – це не тільки малоприємний, але й зловісний знак для підсвідомості. У слові ворона також закодований відверто старослов’янський зміст - ворона - ВОР і ОНА. Себто вона (ця пташка) – справжній “вор”, що по-нашому “злодій”.
І дійсно ворона (і все її сімейство включно з сороками та галками) відзначається особливим злодійством. Причому ворони не тільки крадуть поживу на смітниках, але й приносять у свої гнізда викрадені ними зовсім непотрібні речі для влаштування їхнього скромного воронячого побуту: скельця, бляшанки, блискучі предмети, паперову позлітку, яскраві камінці. Проте саме ця риса особливо підтверджує природжену злодійкуватість ворон. Це якраз і визначається системним мовним та знаковим кодом.
Проголосивши своїм гербом та символом ворону, надавши їй панівного статусу, порозвішувавши її образи та знаки в усіх кабінетах “білого” дому та в усіх державних установах, місцева та обласна влада остаточно визначили свою основну рису – злодійкуватість воронячого зразка.
Причому злодійство наше не банальне вуличне чи базарне, це надзвичайне злодійство, возведене у ранг священного містечкового ритуалу. Приглянувшись до повадок багатьох наших чиновників та депутатів відразу западає у вічі ця особлива “печать ворони” – печать вора… в законі (місцевому).
В середині 90-тих міська влада серйозно оголосила війну міському воронню. Для такої святої цілі навіть закупили (за бюджетні кошти) дорогу англійську рушницю. Проте ворони виявилися стійкішими: рушниця, як зазвичай, загубилася (в квартирі якось чиновника), а ворони і далі газдують. І не тільки в повітряному просторі нашого краю. Ворони газдують в характерах і повадках наших краян. Злодійкуватих повадках ментального плану.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Печать ворони
Світ:
09093002e.jpg
Ворони не тільки порпаються на численних смітниках нашого міста, вони цілими зграями підносяться в небо і наводять жах на всіх пернатих. Таким чином вони демонструють цілковиту перевагу над своїми крилатими браттями. Міські власті пробують боротися з воронами… шляхом масової вирубки дерев.
Але ворони живуть не тільки на деревах. Ворони у нашому місті присутні скрізь: вони зображені навіть на всіх гербах та прапорах міста і області.
На гербі міста Івано-Франківська присутні дві масивні ворони, що своїми лапами (нахабно і надмірно) тримають міський герб. Так само на гербі і прапорі Івано-Франківської області: на цілком білому полі красується величезна чорна ворона.
Над головами усіх цих ворон зображено корони. Себто знак влади, домінування. Тобто ворони господарі міста і краю. Малограмотні і недолугі історики та краєзнавці хуторянського гатунку пояснюють що це не ворона, а галка, така собі сіренька птаха з родини воронячих. Галка ( на їх графоманську думку) розкриває етимологічне значення нашого краю Галичини. У них все просто Галичина - галка - ворона. Щоправда походженням інших назв як от Галісія, Галіція, Гелея, Галилея вони звичайно не займаються. І це добре принаймні для мешканців цих географічних та історичних областей. А от нам як завжди не пощастило.
Слово – це інструмент спілкування. Найголовніше його властивість – це смислове значення. Все у світі керується смислом, а його носієм є слово. Недаремно святе Євангеліє починається словами: ” Спочатку було слово”. І це не метафора. Слова несуть в собі особливий код, який є так званим системним механізмом керування свідомістю людини.
Головний мозок як і будь-який комп’ютер працює на особливій системній мові, заблокованій (за зрозумілими причинами) від простого доступу звичайного користувача. Однак, саме слово впливає на підсвідомість людини і формує його поведінку та риси характеру.
В народі ще кажуть, як корабель назвеш – так він і плаватиме. Слова та їх знаки несуть особливу інформацію, яку мозок сприймає і трансформує в дію. Тому геральдика та символізм є надзвичайно важливими категоріями у визначенні ідеології та ментальності.
Ворона – це не тільки малоприємний, але й зловісний знак для підсвідомості. У слові ворона також закодований відверто старослов’янський зміст - ворона - ВОР і ОНА. Себто вона (ця пташка) – справжній “вор”, що по-нашому “злодій”.
І дійсно ворона (і все її сімейство включно з сороками та галками) відзначається особливим злодійством. Причому ворони не тільки крадуть поживу на смітниках, але й приносять у свої гнізда викрадені ними зовсім непотрібні речі для влаштування їхнього скромного воронячого побуту: скельця, бляшанки, блискучі предмети, паперову позлітку, яскраві камінці. Проте саме ця риса особливо підтверджує природжену злодійкуватість ворон. Це якраз і визначається системним мовним та знаковим кодом.
Проголосивши своїм гербом та символом ворону, надавши їй панівного статусу, порозвішувавши її образи та знаки в усіх кабінетах “білого” дому та в усіх державних установах, місцева та обласна влада остаточно визначили свою основну рису – злодійкуватість воронячого зразка.
Причому злодійство наше не банальне вуличне чи базарне, це надзвичайне злодійство, возведене у ранг священного містечкового ритуалу. Приглянувшись до повадок багатьох наших чиновників та депутатів відразу западає у вічі ця особлива “печать ворони” – печать вора… в законі (місцевому).
В середині 90-тих міська влада серйозно оголосила війну міському воронню. Для такої святої цілі навіть закупили (за бюджетні кошти) дорогу англійську рушницю. Проте ворони виявилися стійкішими: рушниця, як зазвичай, загубилася (в квартирі якось чиновника), а ворони і далі газдують. І не тільки в повітряному просторі нашого краю. Ворони газдують в характерах і повадках наших краян. Злодійкуватих повадках ментального плану.
В тему:
Ребрендінг Галичини: замість ворони буде дракон (аудіо)
Символіка — це програма майбутнього
Мамай на драконі
Український мир. Стратегія УНГ
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля