Хай живе Міст дружби між Україною і незалежною козацькою Кубанню!
Очевидно, що влада Кубані не була ініціатором побудови дамби до острова Тузла. Краснодарському губернатору цей конфлікт зовсім не потрібний, навіть з погляду передвиборної агітації, під час якої про дамбу не згадувалося жодним словом. Ясно, що команда надійшла з Москви. Як повідомляє газета “Известия”, “адміністрація краю витратила зі свого бюджету на будівництво вже 190 млн рублів. За даними “Известий”, федеральний бюджет пообіцяв компенсувати витрати. Що побічно підтверджує: команда засипати пішла із самого верху...”.
“Московське замовлення” підтверджується також тим, що геополітична мета будівництва дамби була відверто проголошена головою комітету з міжнародних справ Державної Думи РФ Дмитром Рогозіним (який, до речі, 4 вересня презентував у Краснодарі свою нову книгу “Мы вернем себе страну”) і главою адміністрації президента Росії Олександром Волошиним з його багатократно цитованою різними ЗМІ фразою: «Ніколи Росія не залишить Україні Керченської протоки. Вистачить того, що Крим сьогодні український і ми ледве заспокоїли людей з цього приводу. Досить знущатися з нас. Якщо треба, ми зробимо все можливе і неможливе, щоб відстояти свою позицію. Якщо треба, ми скинемо туди бомбу!»
У той час, коли губернатор Кубані Олександр Ткачов ще невпевнено говорив про екологічні причини новобудови (і лише увечері 23 жовтня почав наполягати на територіальних претензіях), Москва відразу ж відверто заявила про намір переглянути міждержавний кордон. І цей намір було майже одностайно — 82% “за” — підтримано населенням Москви в ході інтерактивного опитування радіостанцією "Эхо Москвы".
Іронія долі полягає в тому, що «Тузлинська спецоперація» Москви звела нанівець одночасно здійснювану тією Москвою «Спецоперацію ЄЕП», і навпаки, «Спецоперація ЄЕП» на дала можливість здійснити «Тузлинський бліц-кріг».
Справді, скільки сил і грошей було вкладено для здійснення плану мирного і спокійного “перетравлювання” України механізмом Єдиного економічного простору. І тут раптом за тиждень це все перекреслено якоюсь “дамбою екологічного призначення”.
З другого боку, просування плану ЄЕП підняло “політичну температуру” в Україні, що привело до несподівано різкої реакції на територіальні зазіхання.
Про що це говорить? Лише про те, що обидві операції розроблялися різними центрами і не погоджувалися між собою.
Можливо, колись дізнаємось про авторів цих чудових планів, а поки що можемо лише констатувати, що розробники були носіями принципово різних ментальностей.
Очевидно, що план ЄЕП розробляли фахівці з «торгівельним» мисленням, не схильні до прямого, силового, різкого протистояння (що, серед іншого, властиве єврейській ментальності).
А от план «Тузлинського бліц-крігу» розробляли носії ментальності, яку можна назвати ментальністю московського етносу, який фактично вже сформувався у столичному мегаполісі незважаючи на багаторасовий склад його населення (див. «Чи проіснує Росія до 2005 року?». Для московської ментальності (не плутати з ментальністю етносу русскіх) властиві агресивність, жорсткість, поведінкові гнучкість і мобілізаційна готовність.
Хто виграв і хто програв у результаті взаєморуйнування цих двох московських планів, спрямованих на остаточне вирішення «українського питання»?
Очевидно, програли обидва московські центри влади, бездарні дії яких знову поставили питання про некерованість Росії та дату її дезінтеграції.
Виграла Україна, яка отримала непогану дозу адреналіну і почала усвідомлювати, що її ніхто не захистить окрім неї самої. З трибуни Верховної Ради було поставлено питання про відновлення ядерного статусу, на черзі питання про відновлення органічно притаманної українцям гетьманської системи правління.
Програв Краснодарський край, який витратив зі свого бюджету принаймні 190 млн рублів. Навряд чи з державного бюджету РФ буде компенсовано витрати на цю недобудовану, безглузду і, як виявилося, екологічну шкідливу споруду. До речі, міграція риби тепер відбуватиметься через українські води.
Якщо вдасться надійно укріпити дамбу (чим зараз старанно займається російська сторона), то через кілька років у неї є шанс перетворитися на Міст дружби між новою українською державою (яку ще треба створити) і незалежною республікою Кубань (яку ще треба вибороти). Для цього Україні треба буде добудувати від острова Тузла до дамби лише 200 метрів повноцінного мосту.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Непорозуміння в гадючнику
Категорія:
“Московське замовлення” підтверджується також тим, що геополітична мета будівництва дамби була відверто проголошена головою комітету з міжнародних справ Державної Думи РФ Дмитром Рогозіним (який, до речі, 4 вересня презентував у Краснодарі свою нову книгу “Мы вернем себе страну”) і главою адміністрації президента Росії Олександром Волошиним з його багатократно цитованою різними ЗМІ фразою: «Ніколи Росія не залишить Україні Керченської протоки. Вистачить того, що Крим сьогодні український і ми ледве заспокоїли людей з цього приводу. Досить знущатися з нас. Якщо треба, ми зробимо все можливе і неможливе, щоб відстояти свою позицію. Якщо треба, ми скинемо туди бомбу!»
У той час, коли губернатор Кубані Олександр Ткачов ще невпевнено говорив про екологічні причини новобудови (і лише увечері 23 жовтня почав наполягати на територіальних претензіях), Москва відразу ж відверто заявила про намір переглянути міждержавний кордон. І цей намір було майже одностайно — 82% “за” — підтримано населенням Москви в ході інтерактивного опитування радіостанцією "Эхо Москвы".
Іронія долі полягає в тому, що «Тузлинська спецоперація» Москви звела нанівець одночасно здійснювану тією Москвою «Спецоперацію ЄЕП», і навпаки, «Спецоперація ЄЕП» на дала можливість здійснити «Тузлинський бліц-кріг».
Справді, скільки сил і грошей було вкладено для здійснення плану мирного і спокійного “перетравлювання” України механізмом Єдиного економічного простору. І тут раптом за тиждень це все перекреслено якоюсь “дамбою екологічного призначення”.
З другого боку, просування плану ЄЕП підняло “політичну температуру” в Україні, що привело до несподівано різкої реакції на територіальні зазіхання.
Про що це говорить? Лише про те, що обидві операції розроблялися різними центрами і не погоджувалися між собою.
Можливо, колись дізнаємось про авторів цих чудових планів, а поки що можемо лише констатувати, що розробники були носіями принципово різних ментальностей.
Очевидно, що план ЄЕП розробляли фахівці з «торгівельним» мисленням, не схильні до прямого, силового, різкого протистояння (що, серед іншого, властиве єврейській ментальності).
А от план «Тузлинського бліц-крігу» розробляли носії ментальності, яку можна назвати ментальністю московського етносу, який фактично вже сформувався у столичному мегаполісі незважаючи на багаторасовий склад його населення (див. «Чи проіснує Росія до 2005 року?». Для московської ментальності (не плутати з ментальністю етносу русскіх) властиві агресивність, жорсткість, поведінкові гнучкість і мобілізаційна готовність.
Хто виграв і хто програв у результаті взаєморуйнування цих двох московських планів, спрямованих на остаточне вирішення «українського питання»?
Очевидно, програли обидва московські центри влади, бездарні дії яких знову поставили питання про некерованість Росії та дату її дезінтеграції.
Виграла Україна, яка отримала непогану дозу адреналіну і почала усвідомлювати, що її ніхто не захистить окрім неї самої. З трибуни Верховної Ради було поставлено питання про відновлення ядерного статусу, на черзі питання про відновлення органічно притаманної українцям гетьманської системи правління.
Програв Краснодарський край, який витратив зі свого бюджету принаймні 190 млн рублів. Навряд чи з державного бюджету РФ буде компенсовано витрати на цю недобудовану, безглузду і, як виявилося, екологічну шкідливу споруду. До речі, міграція риби тепер відбуватиметься через українські води.
Якщо вдасться надійно укріпити дамбу (чим зараз старанно займається російська сторона), то через кілька років у неї є шанс перетворитися на Міст дружби між новою українською державою (яку ще треба створити) і незалежною республікою Кубань (яку ще треба вибороти). Для цього Україні треба буде добудувати від острова Тузла до дамби лише 200 метрів повноцінного мосту.
-----------------------------
В тему:
Чи проіснує Росія до 2005 року?
Тузла – “Ящик Пандори” глобальної ядерної вакханалії
Тузла як генератор зважених і конструктивних рішень
Етнополітична карта світу XXI століття
Всезагальна дезінтеграція
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта