Осінь – пора сватання, заручин і весілля. Але чи часто справа доходила до весілля? Гарні й вибагливі українські дівчата щорічно готували для сватів та їхніх протеже неабиякі запаси гарбузів. Адже гарбуз – це символ відмови. Тоді засмучені, але перезбуджені українські юнаки жадібно поїдали гарбузи, щойно повернувшись додому.
Ще в доісторичні часи вони інстинктивно відчували те, що довели сучасні вчені – в гарбузах містяться речовини, які нормалізують гормональний обмін і заспокоюють надмірне сексуальне та психічне збудження.
А що ж було робити тим, хто не зносив смаку гарбуза? Вони робили те, що описав потім відомий австрійський психіатр Зиґмунд Фройд (Z. Freud). Вони сублімували. Найзручнішим об’єктом для сублімації був гарбуз. У ньому можна було вирізати різні отвори, які нагадували очі, рот, ніс і, навіть, вуха.
Але зовсім нестерпним було становище тих, хто, вийшовши з хати, раз-у-раз натрапляв на образ своєї коханої. Такі, щоб забути про свою мрію, йшли світ за очі. Саме вони навчили ірландців робити отвори в гарбузах, щоб ті нагадували людські голови. Звідси й назва – „головин”.
Американці, які запозичили цей звичай, трохи спотворили цю назву, і вийшло – „геловін” (hallowe’en). Тепер, кожного року, в останній день жовтня, американські діти встромляють всередину такої голови запалену свічку та ходять з цим по кладовищах, лякаючи дорослих.
„Новиє русскіє”, перейнявши у американців цей „прикіл”, дещо змінили назву „головина” та почали вимовляти її як „хеллоуїн”, з наголосом на другий склад. Це – помилка.
Тепер український гарбуз повернувся на батьківщину. Наші хлопці знову вирізають „головинів” та їдять гарбузову кашу. Ось класичний рецепт її приготування.
Обчищений і нарізаний кубиками гарбуз варять з молоком до готовності, протирають крізь сито разом з відваром, додають перебране і промите пшоно, цукор, сіль, змішують і варять до готовності пшона. Подаючи до столу, додають шматочок вершкового масла. (На 1 кг гарбуза – ¾ склянки пшона, 1 ½ столової ложки цукру, 2 столових ложки вершкового масла, 1 ½ склянки молока.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Ходить Гарбуз по городу, питається свого роду...
Світ:
03110301e.JPG
А що ж було робити тим, хто не зносив смаку гарбуза? Вони робили те, що описав потім відомий австрійський психіатр Зиґмунд Фройд (Z. Freud). Вони сублімували. Найзручнішим об’єктом для сублімації був гарбуз. У ньому можна було вирізати різні отвори, які нагадували очі, рот, ніс і, навіть, вуха.
Але зовсім нестерпним було становище тих, хто, вийшовши з хати, раз-у-раз натрапляв на образ своєї коханої. Такі, щоб забути про свою мрію, йшли світ за очі. Саме вони навчили ірландців робити отвори в гарбузах, щоб ті нагадували людські голови. Звідси й назва – „головин”.
Американці, які запозичили цей звичай, трохи спотворили цю назву, і вийшло – „геловін” (hallowe’en). Тепер, кожного року, в останній день жовтня, американські діти встромляють всередину такої голови запалену свічку та ходять з цим по кладовищах, лякаючи дорослих.
„Новиє русскіє”, перейнявши у американців цей „прикіл”, дещо змінили назву „головина” та почали вимовляти її як „хеллоуїн”, з наголосом на другий склад. Це – помилка.
Тепер український гарбуз повернувся на батьківщину. Наші хлопці знову вирізають „головинів” та їдять гарбузову кашу. Ось класичний рецепт її приготування.
Обчищений і нарізаний кубиками гарбуз варять з молоком до готовності, протирають крізь сито разом з відваром, додають перебране і промите пшоно, цукор, сіль, змішують і варять до готовності пшона. Подаючи до столу, додають шматочок вершкового масла. (На 1 кг гарбуза – ¾ склянки пшона, 1 ½ столової ложки цукру, 2 столових ложки вершкового масла, 1 ½ склянки молока.
Смачного!
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта