27 січня, в Київському державному театрі оперети відбувся концерт, присвячений загиблим під Крутами в 1918 році київським студентам. Він так і називався: “Крути. Концерт для ангелів”. У ньому взяли участь “КОМУ ВНИZ”, Марія Бурмака, Тарас Петриненко з Тетяною Горобець, “Мертвий півень” і Едуард Драч. Організаторами концерту виступили Київська міська рада, Головне управління у справах сім’ї та молоді КМДА та Громадська організація “Арт Екзистенція”.
Я наче потрапила в ті часи, коли в 1990 році було проголошено суверенітет України, а в 1991 Україна виокремилася з Радянського Союзу, що розвалювався на очах, і стала незалежною державою.
То був час, коли Тарас Петриненко, “Кому вниз”, Марія Бурмака, Едуард Драч і багато інших українських співаків своєю музикою і піснями піднімали дух і заряжали силою пробуджений народ тодішньої України, який під час “перестройки” кінця 80-х відкрив очі і почав прокидатися, відкриваючи для себе нове... В тому числі і свою Україну.
Я тоді також відкрила її для себе. Відкрила й українську пісню, як народну, традиційну, авторську, так і сучасну. Відкрила дивні сторінки нашої історії, які нахабно замовчувалися, як, наприклад, події 1918 року, коли в Києві Центральна Рада УНР четвертим Універсалом проголосила Незалежну Українську Народну Республіку.
Уряд більшовицької Росії, після відхилення Центральною Радою його ультиматуму посилає на непокірний Київ війська. Московська армія, очолювана Муравйовим, розпочала наступ. Захищати столицю від шеститисячної армії московського агресора вирушили 300 київських студентів. 29 січня 1918 року біля станції Крути відбувся нерівний бій, у якому майже всі студенти загинули смертю героїв.
“От у цю хвилину, коли провозять їх домовини перед Центральної Ради, де протягом року кувалась Українська державність, з фронтону її будинку зривають російського орла, ганебний знак російської влади над Україною, символ неволі, в якій вона прожила 250 з верхом літ. Видно можливість здерти його не давалась даремно, видно вона не могла пройти без жертв. Її треба було купити кров'ю”.
(Президент Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський).
Меморіальний камінь, на якому записано, що він поставлений в пам’ять молодим героям, що загинули під Крутами, знаходиться в Києві в парку на Аскольдовій могилі. Чи багато українців знають про нього і про молодих героїв?
Тарас Петриненко сказав чудові слова: «На скромному пам’ятнику героям Крут написано: “Батьківщина покликала їх (і вони пішли). На сучасних пам’ятниках теперішня влада може написати: “Батьківщина була безпомічною, і ми обібрали її до цурки”». Скільки всього сталося за ці дванадцять років “незалежності”...
Але він лишився справжнім, а голос і пісні його зворушують і тепер всіх присутніх такою ж силою і енергетикою, як це було на початку 90-х. Слова пісень, які проспівав Тарас Петриненко на концерті, резонують з його темою: “Україна дихатиме доти, допоки ми за неї стоїмо”.
Свій виступ він завершив відомою і любимою вже двома поколіннями українців піснею “Зорепадом летять роки”, де лунає дивовижне порівняння пісні з матінкою.
Пісня-матінка завжди була і буде потужним інструментом підняття людського духу, мобілізації, за допомогою пісні можна сказати більше і влучніше, пісня залишає перевагу за щирістю, почуттями і переконаннями. Без пісні немає життя.
На концерті я знову із тремтінням в серці почула магічний голос Андрія Середи і побачила на сцені в незмінному складі “КОМУ ВНИZ”. Знову із задоволенням прослухала свої улюблені пісні Марійки Бурмаки (саме Марійкою вона тоді називалася — тепер вона поважна Марія), які все ж таки глибші та цікавіші, як на мене, ніж останні її пісні – такі, як, наприклад, “Чорні черешні”.
Чудово виступив “Мертвий півень”, який розпочав концерт своїми гарними джазовими акустичними композиціями з цікавим поетичним наповненням. Вокаліст “Мертвого півня” Михайло Барбара чудово провів весь концерт, розмірковуючи між виступами виконавців про події 1918 року, коли прийшли більшовики і почали масові розстріли в Києві людей з українськими прізвищами, учнів київських гімназій, будуючи свою владу на терорі.
Едуард Драч, який зараз працює над популяризацією кобзарської пісні, представив на концерті свою пісню "Сковородинська". А закінчив виступ неперевершеним шедевром - своєю піснею “Небо України”.
Судячи з пануючого на “Концерті для ангелів” пасіонарного піднесення, Україна стоїть на порозі нової революції — глибшої, послідовнішої і радикальнішої, ніж 12 років тому. Починаються Жнива Господні, тож саме час збирати женців.
Тоді каже Своїм учням: Жнива великі, а женців мало. Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво (Матвій 9.37, Лука 10.2).
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Жнива Господні почалися у січні
Світ:
04012801e.jpg
То був час, коли Тарас Петриненко, “Кому вниз”, Марія Бурмака, Едуард Драч і багато інших українських співаків своєю музикою і піснями піднімали дух і заряжали силою пробуджений народ тодішньої України, який під час “перестройки” кінця 80-х відкрив очі і почав прокидатися, відкриваючи для себе нове... В тому числі і свою Україну.
Я тоді також відкрила її для себе. Відкрила й українську пісню, як народну, традиційну, авторську, так і сучасну. Відкрила дивні сторінки нашої історії, які нахабно замовчувалися, як, наприклад, події 1918 року, коли в Києві Центральна Рада УНР четвертим Універсалом проголосила Незалежну Українську Народну Республіку.
Уряд більшовицької Росії, після відхилення Центральною Радою його ультиматуму посилає на непокірний Київ війська. Московська армія, очолювана Муравйовим, розпочала наступ. Захищати столицю від шеститисячної армії московського агресора вирушили 300 київських студентів. 29 січня 1918 року біля станції Крути відбувся нерівний бій, у якому майже всі студенти загинули смертю героїв.
“От у цю хвилину, коли провозять їх домовини перед Центральної Ради, де протягом року кувалась Українська державність, з фронтону її будинку зривають російського орла, ганебний знак російської влади над Україною, символ неволі, в якій вона прожила 250 з верхом літ. Видно можливість здерти його не давалась даремно, видно вона не могла пройти без жертв. Її треба було купити кров'ю”.
(Президент Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський).
Меморіальний камінь, на якому записано, що він поставлений в пам’ять молодим героям, що загинули під Крутами, знаходиться в Києві в парку на Аскольдовій могилі. Чи багато українців знають про нього і про молодих героїв?
Тарас Петриненко сказав чудові слова: «На скромному пам’ятнику героям Крут написано: “Батьківщина покликала їх (і вони пішли). На сучасних пам’ятниках теперішня влада може написати: “Батьківщина була безпомічною, і ми обібрали її до цурки”». Скільки всього сталося за ці дванадцять років “незалежності”...
Але він лишився справжнім, а голос і пісні його зворушують і тепер всіх присутніх такою ж силою і енергетикою, як це було на початку 90-х. Слова пісень, які проспівав Тарас Петриненко на концерті, резонують з його темою: “Україна дихатиме доти, допоки ми за неї стоїмо”.
Свій виступ він завершив відомою і любимою вже двома поколіннями українців піснею “Зорепадом летять роки”, де лунає дивовижне порівняння пісні з матінкою.
Пісня-матінка завжди була і буде потужним інструментом підняття людського духу, мобілізації, за допомогою пісні можна сказати більше і влучніше, пісня залишає перевагу за щирістю, почуттями і переконаннями. Без пісні немає життя.
На концерті я знову із тремтінням в серці почула магічний голос Андрія Середи і побачила на сцені в незмінному складі “КОМУ ВНИZ”. Знову із задоволенням прослухала свої улюблені пісні Марійки Бурмаки (саме Марійкою вона тоді називалася — тепер вона поважна Марія), які все ж таки глибші та цікавіші, як на мене, ніж останні її пісні – такі, як, наприклад, “Чорні черешні”.
Чудово виступив “Мертвий півень”, який розпочав концерт своїми гарними джазовими акустичними композиціями з цікавим поетичним наповненням. Вокаліст “Мертвого півня” Михайло Барбара чудово провів весь концерт, розмірковуючи між виступами виконавців про події 1918 року, коли прийшли більшовики і почали масові розстріли в Києві людей з українськими прізвищами, учнів київських гімназій, будуючи свою владу на терорі.
Едуард Драч, який зараз працює над популяризацією кобзарської пісні, представив на концерті свою пісню "Сковородинська". А закінчив виступ неперевершеним шедевром - своєю піснею “Небо України”.
Судячи з пануючого на “Концерті для ангелів” пасіонарного піднесення, Україна стоїть на порозі нової революції — глибшої, послідовнішої і радикальнішої, ніж 12 років тому. Починаються Жнива Господні, тож саме час збирати женців.
Тоді каже Своїм учням: Жнива великі, а женців мало. Благайте ж Господаря жнив, щоб вивів робітників на своє жниво (Матвій 9.37, Лука 10.2).
--------------------------------------
В ТЕМУ:
Тотальна війна
“Пшениця і кукіль”: притча про інформаційну війну
Музика і політика
Мистецтво Золотої Ери
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта