Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Іграшка – річ серйозна

Феноменом народної іграшки цікавиться не одне покоління науковців. Ще 30 років тому в українських селах діти гралися ляльками-мотанками, фабрична або конвейєрна лялька туди прийшла пізніше.
Українці робили ляльок із тіста, із сиру, соломи, льону, полотна, дерева – тільки з природних матеріалів. Це значно краще для здоров’я дитини, зазначають народні мастри і прагнуть витіснити синтетичних Барбі і Сінді з вітчизняного ринку.

З кожним роком експонатів на виставці “Українська традиційна іграшка і лялька” стає все більше. Цього року – їх вже 800. Але жодного – з пластмаси і синтетики, тільки екологічно чисті матеріали. Гуцули, наприклад, славилися сирними іграшками. Вони варили сир, доки він не ставав м’яким і гнучким, а потім виліплювали коників й оленів. Етнографи зазначають, що в Карпатах залишилися тільки окремі майстри, які володіють таємницями сирної ляльки. А на Полтавщині і досі на Святвечір печуть “різдвяні панянки” - таке печиво.

Олекса Доля:
В одній експедиції я записав таку інформацію, жінка розповіла, що вони були заможні і чоловік мав 50 хрещенят. Так вона за два тижні пекла отакі паннянки, а іншим – трохи менші.


На Волині лляними ляльками гралися, в інших реґіонах – солом’яними. Але всіх українців об’єднували ляльки-мотанки. В селі Золотоношка на Черкащині і за радянських часів гралися ляльками з домотканного полотна, фарбованого шовковицею, пасльоном та лободою. Материнські руки “на здоров’я й щастя” мотали їх для своїх донечок.

Олекса Доля:
Навіть часто така лялька-мотанка з чисто ігрової переходила в ритуальну. Дитина, коли хворіла, давали їй гратися. Вважалося, що хвороба переходила на ляльку з дитини, тоді її спалювали, і таким чином лікували


Найстаріші мотанки, представлені на виставці, - з колекції рідного брата Михайла Грушевського – Марка. Він збирав їх наприкінці 19-го – початку 20-го століття. Його онука зберегла колекційні мотанки до наших днів. Але найдавніша українська іграшка – керамічна, часів Трипільської культури. Лялькознавці твердять: скільки існує людство – стільки існує іграшка. А Варвара Марцелла бавитися ляльками почала тоді, коли стала пенсіонеркою:

- Я думала, щоб його таке придумати, щоб ні в кого не було, тільки в мене, і подобалося і дітям і дорослим. Я зробила цю маленьку лялечку, вона Берегиня в мене.

Найменші іграшки на виставці зробила Варвара Марцелла. Вона їх виготовляє з ниток. Є в неї і трав’яні ляльки.

Народна майстриня вважає, що дитина буде здоровішою, якщо бавитиметься традиційною лялькою, бо вона - природня, а не з конвейєрної пластамаси.
В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи