Сьогодні невідомо точно, скільки українців залишили країну, домівки, сім’ї і поринули у вир трудової еміграції. Скажімо, за офіційними даними, лише в Італії перебуває понад 600 тисяч наших заробітчан. Церковні джерела (більше поінформовані, оскільки саме навколо греко-католицької церкви гуртуються італійські українці) стверджують, що кращої долі у цій країні шукають понад 1 мільйон 200 тисяч вихідців з України, більшість з яких – нелегали. Офіційна влада в Україні не дуже переймається цією проблемою. Більше того, вона робить все, щоб мільйони співвітчизників за кордоном не мали прав на соціальний захист, медичне обслуговування, не мали права голосу...
Депутат із фракції «Наша Україна» Оксана Білозір очолює проект «Четверта хвиля», відвідуючи з концертами Італію, Португалію, Іспанію, Грецію – країни, де перебуває найбільше українських заробітчан. Десятки тисяч українців, зайнятих важкою фізичною працею, змогли чи не вперше на концертах Білозір зустрітися зі своїми земляками, а відтак згуртуватися, відчувши моральну підтримку відомої артистки. Про проблеми українських мігрантів наш кореспондент веде розмову з Оксаною Білозір.
В ІТАЛІЇ УКРАЇНЦІ ГУРТУЮТЬСЯ НАВКОЛО ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
– На вулицях Рима, – каже пані Оксана, – обов’язково зустрінеш серед усміхнених, життєрадісних європейців нашого заробітчанина – людину з тугою в очах, яка, побачивши знайоме обличчя, неодмінно заговорить з тобою українською і від беззахисності почне плакати. Але, на жаль, сльози мільйонів наших співвітчизників не розчулюють чинну українську владу. І тому наші люди за кордоном відчувають себе рабами. Щоб такого не було, має бути створено нормальне правове поле. Наразі в законодавстві немає терміна «закордонний українець». Тому в наших громадян, які працюють там, виникають проблеми не лише із трудовим стажем, але й з пенсіями, соціальним страхуванням.
– Пані Оксано, парламентський Комітет у закордонних справах, членом якого ви є, працює над концепцією національної політики щодо українських заробітчан. Які перспективи це відкриє для наших громадян?
– Разом з Українською всесвітньою координаційною радою ми напрацювали «Концепцію національної політики щодо закордонного українства», а саме – громадян, які є вихідцями з України, але мають інше громадянство, та українців, які перебувають за її межами, але зберігають громадянство. Концепція після її прийняття Верховною Радою дозволить українцям, що працюють за кордоном, робити вклади на певний рахунок для майбутньої пенсії. Розмір її люди зможуть регулювати самі.
– Коли ви почали перейматися проблемою українських заробітчан?
– У рамках проекту «Четверта хвиля» вперше я відвідала Італію 2002 року, на День матері. Наша робота полягає в сприянні об’єднавчим процесам в країнах масового проживання українців. Щоб знайти там українців, влаштовуємо концерти, потім проводимо з людьми відповідну об’єднавчу роботу. Ми пояснюємо їм, що після формального об’єднання вони набувають статусу юридичних осіб, стають українськими національними меншинами, які мають права, передбачені відповідними міжнародними угодами. Без створення таких юридичних умов їм важко розраховувати на суттєву підтримку.
В Італії це гуртування відбувається навколо греко-католицької церкви. Після створення первинних осередків українства в Італії наразі виникла потреба об’єднати їх в одну велику громаду. До речі, на Західній Україні, де живуть мої рідні, майже в кожній домівці є свій «закордонний українець».
– У вашій родині він теж є?
– Так, є. Шість років тому моя тітка виїхала в Італію. Гадаю, вона вже не повернеться, оскільки адаптувалася до інших умов, вийшла заміж. Найстрашніше, що люди стають чужими, втрачають духовні зв’язки з Батьківщиною. Вони перетворюються на фінансове джерело для своєї родини.
НАПЕРЕДОДНІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ ВЛАДА ОГОЛОСИЛА НЕОБОВ’ЯЗКОВОЮ КОНСУЛЬСЬКУ РЕЄСТРАЦІЮ
– Мені відомо, що ви ініціювали створення нової організації, яка працюватиме з родинами українських заробітчан...
– Це справді так. Ця організація називається «Українська взаємодопомога». Вона працюватиме із сім’ями мігрантів в Україні, які довго не отримували звісток з-за кордону. Якщо така родина звернеться до нашого осередку, ми допоможемо знайти їхнього родича, з’ясувати причину його недосяжності.
За статистикою, серед трудових мігрантів з України – 70 відсотків жінок. Це сталося через низький соціальний статус жінки, яка в Україні позбавлена можливості займати провідні посади, отримувати високу заробітну платню, мати соціальні стимули, високу пенсію. Жінки усвідомлюють, що в Україні для них мало можливостей для самореалізації.
– Чи поділяєте ви феміністичну ідеологію?
– Я завжди прагну до партнерської солідарності між чоловіками та жінками. Мій чоловік Роман, до речі, поділяє цю думку. У нашій сім’ї ця солідарність є. Моя робота немислима без його допомоги. А його – неможлива без моєї участі.
– Пані Оксано, знаю, що метою вашої поїздки в Італію було налагодження консульського обліку українців, що дало б можливість надати людям право голосувати на президентських виборах...
– Узяти участь у виборах можуть лише ті українці, які стоять на консульському обліку. Усім іншим виборча комісія надсилатиме бюлетені за місцем проживання в Україні. Загалом процес консульського обліку досить складний. Багатьом для цього необхідно не тільки вистояти довгу чергу та пройти бюрократичну процедуру поставлення на облік, але й подолати 500 – 600 км до консульства. Цікаво, що нині консульський облік не є обов’язковим.
– Хто ж від нього звільнив українців?
– Українські дипломатичні установи попередили наших громадян, що ставати на консульський облік уже, виявляється, необов’язково. Крім того, Укрдержкордон своїм внутрішнім розпорядженням несподівано скасував відмітку в паспорті про перебування на консульському обліку. Таким чином, у людей зникає стимул ставати на консульський облік, адже перетинати український кордон тепер можна й без цього.
Про ці «новації» регулярно повідомляють українські газети та журнали, що виходять в Італії, Іспанії та Португалії. Однак, згідно з європейськими правилами, це є безглуздям.
– Напевно, влада намагається позбутися голосів протестного електорату...
– Так. Крім того, влада розраховує за кордоном під час підрахунку голосів здійснити фальсифікації за допомогою невикористаних бюлетенів.
– Оксано Володимирівно, ви спілкувалися з тисячами заробітчан. Якими є їхні політичні симпатії?
– Це однозначно прихильники Віктора Ющенка. Бо саме чинна влада змусила їх покинути рідну країну. Більшість із них сподіваються на краще й пов’язують надії саме з Ющенком.
«ЗАЛИ ДЛЯ КОНЦЕРТІВ МЕНІ НАДАЮТЬ ЗА НАЙВИЩИМИ ТАРИФАМИ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО Я ПРЕДСТАВЛЯЮ БЛОК ВІКТОРА ЮЩЕНКА»
– Попри свою політичну кар’єру, ви для багатьох залишаєтесь улюбленою артисткою. Чи відчуваєте упереджене ставлення до себе як до співачки після того, як стали народним депутатом?
– Звісно, відчуваю. Власне, через те я напередодні виборів не планую музичні тури. По-перше, це величезні фінансові витрати. По-друге, я відчуваю до себе упереджене ставлення з боку влади. Скажімо, мені доводиться платити за найвищими тарифами за оренду залів, анонси на телебаченні та радіо. Це зумовлено однією причиною: я представляю блок Віктора Ющенка «Наша Україна».
– Знаю, що ви збираєтесь ініціювати створення грандіозного концертного залу...
– У мене завжди була мрія – побудувати у Львові сучасний кіноконцертний майданчик. Сподіваюсь її реалізувати наступного року. В Україні має бути сучасний зал, де зможуть виступати і українські, і європейські артисти. Цивілізований шоу-бізнес почне розвиватися в Україні лише тоді, коли тут з’являться просторі зали із сучасним обладнанням.
– Пані Оксано, коли українські співаки стануть на рівних конкурувати принаймні з росіянами?
– Тоді, коли держава почне підтримувати українське мистецтво.
– Кого ви вважаєте найперспективнішими вітчизняними артистами?
– Дуже оригінальним, сучасним і справді українським вважаю гурт «Океан Ельзи». Усі шанси здобути європейську прихильність мають Ані Лорак, Євгенія Власова, яким, щоправда, ще слід працювати над репертуаром.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Нардеп О. Білозір: «Влада готується до фальсифікацій на закордонних дільницях»
Категорія:
04031402s.jpg
Депутат із фракції «Наша Україна» Оксана Білозір очолює проект «Четверта хвиля», відвідуючи з концертами Італію, Португалію, Іспанію, Грецію – країни, де перебуває найбільше українських заробітчан. Десятки тисяч українців, зайнятих важкою фізичною працею, змогли чи не вперше на концертах Білозір зустрітися зі своїми земляками, а відтак згуртуватися, відчувши моральну підтримку відомої артистки. Про проблеми українських мігрантів наш кореспондент веде розмову з Оксаною Білозір.
В ІТАЛІЇ УКРАЇНЦІ ГУРТУЮТЬСЯ НАВКОЛО ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
– На вулицях Рима, – каже пані Оксана, – обов’язково зустрінеш серед усміхнених, життєрадісних європейців нашого заробітчанина – людину з тугою в очах, яка, побачивши знайоме обличчя, неодмінно заговорить з тобою українською і від беззахисності почне плакати. Але, на жаль, сльози мільйонів наших співвітчизників не розчулюють чинну українську владу. І тому наші люди за кордоном відчувають себе рабами. Щоб такого не було, має бути створено нормальне правове поле. Наразі в законодавстві немає терміна «закордонний українець». Тому в наших громадян, які працюють там, виникають проблеми не лише із трудовим стажем, але й з пенсіями, соціальним страхуванням.
– Пані Оксано, парламентський Комітет у закордонних справах, членом якого ви є, працює над концепцією національної політики щодо українських заробітчан. Які перспективи це відкриє для наших громадян?
– Разом з Українською всесвітньою координаційною радою ми напрацювали «Концепцію національної політики щодо закордонного українства», а саме – громадян, які є вихідцями з України, але мають інше громадянство, та українців, які перебувають за її межами, але зберігають громадянство. Концепція після її прийняття Верховною Радою дозволить українцям, що працюють за кордоном, робити вклади на певний рахунок для майбутньої пенсії. Розмір її люди зможуть регулювати самі.
– Коли ви почали перейматися проблемою українських заробітчан?
– У рамках проекту «Четверта хвиля» вперше я відвідала Італію 2002 року, на День матері. Наша робота полягає в сприянні об’єднавчим процесам в країнах масового проживання українців. Щоб знайти там українців, влаштовуємо концерти, потім проводимо з людьми відповідну об’єднавчу роботу. Ми пояснюємо їм, що після формального об’єднання вони набувають статусу юридичних осіб, стають українськими національними меншинами, які мають права, передбачені відповідними міжнародними угодами. Без створення таких юридичних умов їм важко розраховувати на суттєву підтримку.
В Італії це гуртування відбувається навколо греко-католицької церкви. Після створення первинних осередків українства в Італії наразі виникла потреба об’єднати їх в одну велику громаду. До речі, на Західній Україні, де живуть мої рідні, майже в кожній домівці є свій «закордонний українець».
– У вашій родині він теж є?
– Так, є. Шість років тому моя тітка виїхала в Італію. Гадаю, вона вже не повернеться, оскільки адаптувалася до інших умов, вийшла заміж. Найстрашніше, що люди стають чужими, втрачають духовні зв’язки з Батьківщиною. Вони перетворюються на фінансове джерело для своєї родини.
НАПЕРЕДОДНІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ ВЛАДА ОГОЛОСИЛА НЕОБОВ’ЯЗКОВОЮ КОНСУЛЬСЬКУ РЕЄСТРАЦІЮ
– Мені відомо, що ви ініціювали створення нової організації, яка працюватиме з родинами українських заробітчан...
– Це справді так. Ця організація називається «Українська взаємодопомога». Вона працюватиме із сім’ями мігрантів в Україні, які довго не отримували звісток з-за кордону. Якщо така родина звернеться до нашого осередку, ми допоможемо знайти їхнього родича, з’ясувати причину його недосяжності.
– Чи підтримує вашу ініціативу держава?
– Влада не усвідомлює, що ця проблема загрожує Україні демографічною катастрофою.
За статистикою, серед трудових мігрантів з України – 70 відсотків жінок. Це сталося через низький соціальний статус жінки, яка в Україні позбавлена можливості займати провідні посади, отримувати високу заробітну платню, мати соціальні стимули, високу пенсію. Жінки усвідомлюють, що в Україні для них мало можливостей для самореалізації.
– Чи поділяєте ви феміністичну ідеологію?
– Я завжди прагну до партнерської солідарності між чоловіками та жінками. Мій чоловік Роман, до речі, поділяє цю думку. У нашій сім’ї ця солідарність є. Моя робота немислима без його допомоги. А його – неможлива без моєї участі.
– Пані Оксано, знаю, що метою вашої поїздки в Італію було налагодження консульського обліку українців, що дало б можливість надати людям право голосувати на президентських виборах...
– Узяти участь у виборах можуть лише ті українці, які стоять на консульському обліку. Усім іншим виборча комісія надсилатиме бюлетені за місцем проживання в Україні. Загалом процес консульського обліку досить складний. Багатьом для цього необхідно не тільки вистояти довгу чергу та пройти бюрократичну процедуру поставлення на облік, але й подолати 500 – 600 км до консульства. Цікаво, що нині консульський облік не є обов’язковим.
– Хто ж від нього звільнив українців?
– Українські дипломатичні установи попередили наших громадян, що ставати на консульський облік уже, виявляється, необов’язково. Крім того, Укрдержкордон своїм внутрішнім розпорядженням несподівано скасував відмітку в паспорті про перебування на консульському обліку. Таким чином, у людей зникає стимул ставати на консульський облік, адже перетинати український кордон тепер можна й без цього.
Про ці «новації» регулярно повідомляють українські газети та журнали, що виходять в Італії, Іспанії та Португалії. Однак, згідно з європейськими правилами, це є безглуздям.
– Напевно, влада намагається позбутися голосів протестного електорату...
– Так. Крім того, влада розраховує за кордоном під час підрахунку голосів здійснити фальсифікації за допомогою невикористаних бюлетенів.
– Оксано Володимирівно, ви спілкувалися з тисячами заробітчан. Якими є їхні політичні симпатії?
– Це однозначно прихильники Віктора Ющенка. Бо саме чинна влада змусила їх покинути рідну країну. Більшість із них сподіваються на краще й пов’язують надії саме з Ющенком.
«ЗАЛИ ДЛЯ КОНЦЕРТІВ МЕНІ НАДАЮТЬ ЗА НАЙВИЩИМИ ТАРИФАМИ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО Я ПРЕДСТАВЛЯЮ БЛОК ВІКТОРА ЮЩЕНКА»
– Попри свою політичну кар’єру, ви для багатьох залишаєтесь улюбленою артисткою. Чи відчуваєте упереджене ставлення до себе як до співачки після того, як стали народним депутатом?
– Звісно, відчуваю. Власне, через те я напередодні виборів не планую музичні тури. По-перше, це величезні фінансові витрати. По-друге, я відчуваю до себе упереджене ставлення з боку влади. Скажімо, мені доводиться платити за найвищими тарифами за оренду залів, анонси на телебаченні та радіо. Це зумовлено однією причиною: я представляю блок Віктора Ющенка «Наша Україна».
– Знаю, що ви збираєтесь ініціювати створення грандіозного концертного залу...
– У мене завжди була мрія – побудувати у Львові сучасний кіноконцертний майданчик. Сподіваюсь її реалізувати наступного року. В Україні має бути сучасний зал, де зможуть виступати і українські, і європейські артисти. Цивілізований шоу-бізнес почне розвиватися в Україні лише тоді, коли тут з’являться просторі зали із сучасним обладнанням.
– Пані Оксано, коли українські співаки стануть на рівних конкурувати принаймні з росіянами?
– Тоді, коли держава почне підтримувати українське мистецтво.
– Кого ви вважаєте найперспективнішими вітчизняними артистами?
– Дуже оригінальним, сучасним і справді українським вважаю гурт «Океан Ельзи». Усі шанси здобути європейську прихильність мають Ані Лорак, Євгенія Власова, яким, щоправда, ще слід працювати над репертуаром.
----------------------------------------------------
В тему:
Оксана Білозір: Проблеми трудової міграції може розглянути наступна сесія ПАРЄ
Оксана Білозір пропонує врегулювати права закордонних українців
Ющенко в турі Європою – підтримка “четвертої хвилі” української міґрації
Стратегія Четвертої хвилі
Феномен Четвертої хвилі
Четверта хвиля в Італії
Українці - єднаймося!
Від сьогодні українські заробітчани в Португалії матимуть соціальний захист
Закінчено зйомки фільму про українських заробітчан в країнах Європи
Як то – жити заробітчанину в Чехії...
Форум Українців Чеської республіки пропонує співпрацю
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта