Інтерв'ю професора Георгія Щокіна журналу Універсум

Георгій Щокін - президент Міжнародної кадрової академії та Міжрегіональної академії управління персоналом. Заслужений працівник народної освіти України. Має вчені ступені в галузі психології, соціології та ділового адміністрування, є почесним доктором та професором університетів Азербайджану, Білорусі, Киргизстану, Молдови, Польщі, США та ін. Дійсний та почесний член громадських академій і наукових товариств Англії, Росії, Румунії, України, член редколегій кількох наукових журналів. Автор понад 200 праць (підручники, монографії, навчальні посібники, науково-популярні книги та статті) з питань соціальної філософії, релігієзнавства, соціології, психології, соціального управління та ін. Нагороджений багатьма міжнародними, зарубіжними, церковними та відомчими відзнаками.

До уваги відвідувачів НО - скорочений варіант інтерв'ю п.Щокіна, надрукованого в 11-12 числі журналу Універсум.

- Пане Георгію, Ваша праця "Сіонізм: ідеологія ubermenschen", надрукована в березневому номері ц.р. часопису Персонал, викликала значний розголос. Нею зацікавилися такі київські газети, як Зеркало Недели, Столичные Новости. Автори публікацій у цих виданнях звинувачують Вас у розпалюванні ненависті до іудеїв. Як на мене, то Ви в своїй праці засуджуєте не згаданий народ, а злостиву ідеологію сіонізму. Що зумовило Вас стати на прю з "воїнством Сіону"?

- Справді, і в моїй статті, і в багатьох інших матеріалах часопису Персонал ідеться саме про сіонізм як загрозливу для всього світу ідеологію. На цьому наголошувала і резолюція Генасамблеї ООН №3151 від 14.12.1953 р., що засудила злочинний альянс між південноафриканським расизмом і сіонізмом, а також резолюція №3379 від 10.11.1975 р., яка визнала сіонізм як форму расизму і расової дискримінації, спираючись на декларацію Об'єднаних Націй від 20.11.1963 р. про знищення усіх форм расової дискримінації і, зокрема, її твердження про те, що "будь-яка доктрина про расову відмінність або зверхність є науково фальшивою, морально засудженою, соціально несправедливою та загрозливою".

Жорстоко засудила сіонізм і Конференція міністрів закордонних справ у Лімі (1975 р.), що сприйняла його як загрозу миру у всьому світі та закликала всі країни протистояти цій расистській ідеології.

Тобто сіонізм як ідеологія неодноразово засуджувався світовою спільнотою і її найвищими органами. Спостерігаються намагання сучасних сіоністів, у тому числі й в Україні, робити вигляд, що це не відповідає дійсності, хоча їм і вдалося відізвати одну з цих резолюцій, щоправда, без жодних пояснень.

Послухаємо інтерв'ю з прем'єр-міністром Ізраїлю Арієлем Шароном, яке він дав у 1982 р. ізраїльській газеті Давар і яке, за свідченням американського дослідника сіонізму Д.Дюка, може бути підтверджене багатьма єврейськими джерелами: "Ми почнемо нову війну, будемо вбивати та руйнувати все більше і більше… Може, тоді світ урешті стане боятися мене… Може, тоді вони почнуть тремтіти від жаху перед моєю лютістю… Хай тремтять, хай називають нас оскаженілою державою. Хай зрозуміють, що ми країна дика, загрозлива для оточення, ненормальна, що ми можемо оскаженіти… Ми можемо озвіріти і спалити всі нафтові поля на Близькому Сході!.. Якби наші милі цивілізовані батьки приїхали сюди своєчасно, якби вони… вбили шість мільйонів арабів або навіть один мільйон, що б тоді сталося? Звісно, дві або три гидкі сторінки були б вписані в книги з історії, нас би обзивали усякими словами, але ми були б тут 25-мільйонним народом! Якраз сьогодні я готовий добровільно виконувати для Ізраїлю брудну роботу, вбивати стільки арабів, скільки потрібно, депортувати, виганяти та палити їх, аби всі ненавиділи нас, вирвати килими з-під ніг євреїв діаспори, щоб примусити їх з криком бігти до нас. Навіть якщо для цього потрібно буде підірвати одну-дві синагоги тут чи там, мене це не хвилює. І я не проти, якщо після всього ви поставите мене перед Нюрнберзьким трибуналом… Повісьте мене, якщо хочете, як воєнного злочинця. Чого ти, натовпе, не розумієш, так це того, що брудна робота сіонізму ще не закінчена, далеко не закінчена". Коментарі, я гадаю, зайві.

- Сивої минувшини київський князь Святослав Ігорович ущент розбив Хозарський каганат, що на державному рівні сповідував іудаїзм. Далі… Ще задовго до Гітлера Богдан Хмельницький вважався для іудеїв найлютішим ворогом. Про це, зокрема, йдеться в книжці "Євреї на Україні" Матвія Шестопала. Чи не складається у Вас враження, що за минулі вчинки наших пращурів великих сіоністи мстять нині "правнукам поганим"?

- За висловом радянського письменника єврейського походження Цезаря Солодаря, "сіоністи ніколи нічого не прощають". Деякі євреї, за повідомленням уже російської письменниці Фаїни Грімберг (теж єврейського походження), не хочуть "самовизначатися як громадяни держави, що веде війну з корінним населенням цієї території" (тобто Палестини). До речі, термін "іудо-нацизм" належить саме євреям, які перші побачили небезпечність для людства цього страхітливого явища. Наприклад, російсько-ізраїльський письменник Ізраель Шамір каже, що "сьогодняшній Єрусалим - нещасне місто, його неєврейська більшість виселена, викорінена, виштовхнута в гетто і підконтрольна деспотичній єврейській прикордонній поліції".

"Євреї, - каже цей письменник, - почали об'єднуватись у таких масштабах, яких не було з часів Христа, і об'єднуватись з доброї волі, з єдиною метою і відчуттям сходження на верхівку влади. Сп'яніння владою та єдністю примусило, звичайно, обережних людей скинути маски, перестати прикидатися. Це й визначає єврейський заклик: "Убий його - як дві тисячі років тому".

Інша письменниця та громадська діячка Евелін Кайє, яка виросла в ортодоксальній єврейській родині, свідчить в одній зі своїх книг, що "ознакою істинно правовірного хасида або ортодоксального єврея, як і багатьох інших євреїв, є безсумнівна ненависть до неєвреїв".

А ізраїльський професор Ізраель Шаак у своїй останній книзі "Єврейська історія. Єврейська релігія" наводить і таке: "Фактично єврейських дітей вчать, щоразу проходячи повз цвинтар, промовити молитву, якщо це могила єврея, і наслати прокляття матерям померлих, якщо це не євреї…". І таких свідчень досить багато, хоч деякі газети в Україні і намагаються нав'язати читачеві зовсім іншу думку про "виховання по-іудейські".

- У згаданій праці Ви закликаєте світову громадськість створити Всесвітню антисіоністську організацію з широким її представництвом у різних країнах світу. До речі, Ви зазначаєте, що така установа потрібна не лише слов'янам або іншим європейцям, а й багатьом іудеям. Отже, насправді Ви закликаєте боротися не з певним народом, а зі злостивим сіонізмом… І чи маєте вже пропозиції щодо цього?

- Якщо вже створена Всесвітня сіоністська організація, а нещодавно - й українська, то чому не може бути антисіоністська? Сіонізм - це ідеологія, яку дуже велика кількість людей і впливові міжнародні організації та установи визнають загрозливою всьому світу. Тобто є проблема, яку треба ретельно вивчати, про яку треба голосно говорити і напрацьовувати шляхи її вирішення.

Завдання ж сіоністів та їх свідомих чи несвідомих послідовників полягає в тому, щоб ніхто, ніде і ніколи навіть не порушував цю тему, оскільки саме її висвітлення є для їхньої ідеології дуже небезпечним.

Ми будуємо демократичну Україну, Конституція якої дає вистраждане нами та нашими батьками "право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань". Зрозуміло, що у цивілізованій, загальноприйнятній формі, а не в тій, якою користуються відомі вже захисники сіонізму в Україні.