4 червня 2004 року нашому сайту виповнилося три роки. Саме 4 червня 2001 року на сайті з’явився Ногінський Документ, підготований КЛГП. Цей день ми і вважаємо днем народження “Кобзи”.
Поява сайту в значній мірі була реакцією на фактичну відсутність загальноукраїнського засобу масової інформації (простору) на теренах Росії. На хвилі ентузіазму першої половини 90-х років в Росії виникли, і деякий час функціонували, малотиражні регіональні газети українських товариств, які різними способами розповсюджувались в діаспорі. Без державної підтримки ці “інформаційні листки”, за рідкісним виключенням, скоро припинили існування. Не змогли організувати регулярний випуск загальноросійської газети, радіо та вебсайту і московські керівні органи організацій української діаспори в Росії - Об’єднання Українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія “Українці Росії”. Таким чином, в другій половині 90-х років українська діаспора Росії фактично залишалася без об’єднуючого засобу масової інформації. В цих умовах вся робота в регіональних організаціях велася в значній мірі автономно.
В діаспорі гостро постала необхідність об’єднуючого інформаційного органу. Так в першому році ХХІ сторіччя з’явилася “Кобза”, засадничими принципами якої стали: об’єктивність, незалежність, зваженість. Наші читачі вже мабуть помітили, що ми намагаємось вести сайт без галасливості, ангажованості, однобокої інформації. Ми намагаємось не вступати в полеміку з нашими опонентами, якщо в аргументах протилежної сторони немає елементарної логіки і здорового глузду. Або якщо аксіоматикою наших опонентів виступають застарілі міфи царської, чи радянської історіографії, витягнуті, нерідко, з пріснопам’ятного “Короткого курсу КПРС”.
Не вважаємо себе, однак, людьми, які володіють істиною у вищій інстанції. Навіть в нашому невеликому редакторському колективі зберігаються деякі розбіжності поглядів. І це природньо. Цінуємо принципових критиків, які допомагають йти до істини, бо без них нема продуктивного розвитку, прогресу. Не публікуємо матеріалів ультра-патріотичного напрямку, чи, наприклад, малодосліджених фантазій езотеричної “науки” тощо.
Працюємо, головним чином, для російських українців. Намагаємось допомогти їм розібратися в лабіринтах міфів про Україну і українців, які були створені в імперські часи (секція “Полеміка з шовіністами”). На нашому сайті не знайдете жодного матеріалу антиросійського напрямку. Шовіністами бувають люди різних національностей, в тому числі і наші-таки українці. Деколи наші опоненти нам закидають, що ми мовляв закликаємо до “спротиву владі”. Це безсовісна демагогія, що нагадує з’ясування політичних стосунків між українцями за принципом “Мазепа-Кочубей”. Ми не будемо відповідати нашим опонентам їх аргументами. Свою позицію можемо визначити так: ми проти повної толерантності, яка передбачає втрату всякої принциповості і власного обличчя. Підлабузництво, пристосуванство не поважають ніде, і особливо кидається в очі воно саме в інтелектуальній сфері. Ми вважаємо, що громадський сектор має уособлювати собою особливу моральну висоту, якої не зможуть досягти ні політики, ні держави. Справа “Кобзи” – це об’єктивна інформація та інтелектуальний пошук в рамках української ідеї в специфічних умовах діаспори у Росії. Ми подаємо інформацію разом з нашими кореспондентами і шукаємо істину разом із читачами. Ми все ще на початку цього шляху.
При цьому ми глибоко переконані, що дружні відносини між Україною і Росією можуть будуватися тільки на засадах рівноправності і взаємної поваги. Без цього застарілу хворобу взаємних підозр і недовіри не вилікувати. На жаль, постімперський синдром живучий… А декларації про “віковічну дружбу” – лише тимчасові припарки. Без широкого знайомства російської громадськості з інформацією української сторони досягти взаємного порозуміння буде важко. Без цього пересічному росіянину важко зрозуміти, чому українець хоче “жити в окремій квартирі”, чому так боляче переживає за стан рідної мови.
Інформуючи своїх читачів про успіхи наших колег в регіональних організаціях, хочемо звернути увагу на одну важливу деталь, якою часто зловживають російські політ-технологи (духовні діти сірого кардинала Суслова). Наприклад, велика кількість публікацій про святкування ювілею Тараса Шевченка на нашому сайті могла викликати у непоінформованого читача враження про широкий резонанс з цього приводу в російському суспільстві, що звичайно не відповідає дійсності. Святкували ювілей українські громади. В той же час владні структури держави його проігнорували. Для аргументації “розквіту” української культури в Росії в засобах масової інформації часто використовують перелік давно канувших в Лету інформаційних листків українських громад. Не хотілось би також, щоб гуртки по вивченню української мови, з нашої подачі, перетворювалися би в шовіністичних ЗМІ в українські школи тощо.
Мусимо констатувати, що системної державної підтримки українських громад на сьогодні в Російській Федерації немає, Федеральний закон “Про національно-культурну автономію” не працює, про що вже не раз костатувалося навіть в резолюціях Рад ОУР. Немає в Росії українських шкіл, газет, телебачення, церков, театру тощо. Це поглиблює різницю етнокультурних умов проживання українців Російській Федерації і росіян в Україні.
Одночасно не можемо так позитивно стверджувати про наші відносини з керівництвом Об’єднання українців Росії. У відповідь на наші конструктивні пропозиції і обґрунтовану критику, воно взяло курс на порушення Статуту організації. А відносно членів Редакції незалежного сайту “Кобза”, що висловлювали незалежні від поглядів так званої “московської групи” критичні оцінки, навіть велась лінія на дискредитацію.
Разом з тим ми завжди раді відзначити прояви професіоналізму навіть у таборі опонентів. Тому відзначимо помітну і систематичну роботу Об’єднаної прес-служби Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві і особисто її керівника невтомного п.Юрія Кононенка (Москва). Підготовані Об’єднаною прес-службою матеріали із українських організацій Росії вже на протязі року знаходять своє достойне місце на сайті “Кобза”.
Найближчими своїми партнерами і друзями вважаємо наших колег – керівників українських громад Росії та редакторів українських газет. У свою чергу нині ми робимо акцент на розповсюдження інформації про життя українських організацій в російських регіонах. За останні 15 місяців на сайті виставлено більше 100 матеріалів із українських громад, що діють в республіках, краях і областях Російської Федерації. Особливо підсилило інформаційну компоненту сайту приєднання до Редакції у лютому ц.р. професійного журналіста пана Андрія Бондаренка (Самара). Наш колега очолив головну секцію сайту - “Українські організації Росії”. У травні пан Андрій відвідав семінар редакторів ЗМІ діаспори, що проходив у Києві, звідки привіз нові ідеї розширення роботи сайту. Крім інформування про життя 3 млн. російських громадян-українців “Кобза” збирається стати ще і загальноросійським засобом масової інформації для майже 3 млн. трудових мігрантів з України в російських регіонах та органом захисту їх прав і інтересів.
Зацікавленість матеріалами нашого сайту постійно зростає. На сьогодні він став найбільш відомим і цитованим в українському світі по темі “українці Росії”. На даний момент його сторінки щоденно відвідує біля 90 читачів. А всього за три роки нас відвідало майже 25 тис. читачів, які прочитали коло 100 тис. матеріалів сайту.
У визнання факту нашого лідерства, зваженої позиції “поза фракційними бар’єрами” та новими планами розширення сайту, Редакція прийняла рішення оновити назву сайту. Нині ми маємо назву “Кобза” – Українці Росії”. Уточнення назви: незалежний сайт діаспори. Сподіваємося, що ця назва ще більше сконцентрує сайт на меті інформаційного представництва усієї діаспори.
Постійний ріст інтересу до наших публікацій вимагає від членів Редакції особливої відповідальності і обов’язкового дотримання принципів, про які ми сьогодні ще раз заявляємо: це - об’єктивність, незалежність, зваженість.
Будьмо в контакті!
Редакція незалежного сайту діаспори “Кобза - Українці Росії”
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
“Кобза – Українці Росії”
Світ:
04060601s.JPG
Поява сайту в значній мірі була реакцією на фактичну відсутність загальноукраїнського засобу масової інформації (простору) на теренах Росії. На хвилі ентузіазму першої половини 90-х років в Росії виникли, і деякий час функціонували, малотиражні регіональні газети українських товариств, які різними способами розповсюджувались в діаспорі. Без державної підтримки ці “інформаційні листки”, за рідкісним виключенням, скоро припинили існування. Не змогли організувати регулярний випуск загальноросійської газети, радіо та вебсайту і московські керівні органи організацій української діаспори в Росії - Об’єднання Українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія “Українці Росії”. Таким чином, в другій половині 90-х років українська діаспора Росії фактично залишалася без об’єднуючого засобу масової інформації. В цих умовах вся робота в регіональних організаціях велася в значній мірі автономно.
В діаспорі гостро постала необхідність об’єднуючого інформаційного органу. Так в першому році ХХІ сторіччя з’явилася “Кобза”, засадничими принципами якої стали: об’єктивність, незалежність, зваженість. Наші читачі вже мабуть помітили, що ми намагаємось вести сайт без галасливості, ангажованості, однобокої інформації. Ми намагаємось не вступати в полеміку з нашими опонентами, якщо в аргументах протилежної сторони немає елементарної логіки і здорового глузду. Або якщо аксіоматикою наших опонентів виступають застарілі міфи царської, чи радянської історіографії, витягнуті, нерідко, з пріснопам’ятного “Короткого курсу КПРС”.
Не вважаємо себе, однак, людьми, які володіють істиною у вищій інстанції. Навіть в нашому невеликому редакторському колективі зберігаються деякі розбіжності поглядів. І це природньо. Цінуємо принципових критиків, які допомагають йти до істини, бо без них нема продуктивного розвитку, прогресу. Не публікуємо матеріалів ультра-патріотичного напрямку, чи, наприклад, малодосліджених фантазій езотеричної “науки” тощо.
Працюємо, головним чином, для російських українців. Намагаємось допомогти їм розібратися в лабіринтах міфів про Україну і українців, які були створені в імперські часи (секція “Полеміка з шовіністами”). На нашому сайті не знайдете жодного матеріалу антиросійського напрямку. Шовіністами бувають люди різних національностей, в тому числі і наші-таки українці. Деколи наші опоненти нам закидають, що ми мовляв закликаємо до “спротиву владі”. Це безсовісна демагогія, що нагадує з’ясування політичних стосунків між українцями за принципом “Мазепа-Кочубей”. Ми не будемо відповідати нашим опонентам їх аргументами. Свою позицію можемо визначити так: ми проти повної толерантності, яка передбачає втрату всякої принциповості і власного обличчя. Підлабузництво, пристосуванство не поважають ніде, і особливо кидається в очі воно саме в інтелектуальній сфері. Ми вважаємо, що громадський сектор має уособлювати собою особливу моральну висоту, якої не зможуть досягти ні політики, ні держави. Справа “Кобзи” – це об’єктивна інформація та інтелектуальний пошук в рамках української ідеї в специфічних умовах діаспори у Росії. Ми подаємо інформацію разом з нашими кореспондентами і шукаємо істину разом із читачами. Ми все ще на початку цього шляху.
При цьому ми глибоко переконані, що дружні відносини між Україною і Росією можуть будуватися тільки на засадах рівноправності і взаємної поваги. Без цього застарілу хворобу взаємних підозр і недовіри не вилікувати. На жаль, постімперський синдром живучий… А декларації про “віковічну дружбу” – лише тимчасові припарки. Без широкого знайомства російської громадськості з інформацією української сторони досягти взаємного порозуміння буде важко. Без цього пересічному росіянину важко зрозуміти, чому українець хоче “жити в окремій квартирі”, чому так боляче переживає за стан рідної мови.
Інформуючи своїх читачів про успіхи наших колег в регіональних організаціях, хочемо звернути увагу на одну важливу деталь, якою часто зловживають російські політ-технологи (духовні діти сірого кардинала Суслова). Наприклад, велика кількість публікацій про святкування ювілею Тараса Шевченка на нашому сайті могла викликати у непоінформованого читача враження про широкий резонанс з цього приводу в російському суспільстві, що звичайно не відповідає дійсності. Святкували ювілей українські громади. В той же час владні структури держави його проігнорували. Для аргументації “розквіту” української культури в Росії в засобах масової інформації часто використовують перелік давно канувших в Лету інформаційних листків українських громад. Не хотілось би також, щоб гуртки по вивченню української мови, з нашої подачі, перетворювалися би в шовіністичних ЗМІ в українські школи тощо.
Мусимо констатувати, що системної державної підтримки українських громад на сьогодні в Російській Федерації немає, Федеральний закон “Про національно-культурну автономію” не працює, про що вже не раз костатувалося навіть в резолюціях Рад ОУР. Немає в Росії українських шкіл, газет, телебачення, церков, театру тощо. Це поглиблює різницю етнокультурних умов проживання українців Російській Федерації і росіян в Україні.
Редакція сайту має надію і надалі зберігати добрі і конструктивні відносини з керівними структурами українства світового рівня – Українською Всесвітньою Координаційною Радою і Світовим Конгресом Українців, з громадськими і державними установами України по зв’язку з діаспорою – Товариством “Україна-Світ” і Державним комітетом України у справах національностей та міграції. Наша позиція, як правило, збігається з оцінками різних політичних процесів, зроблених цими органами. Показником нашої єдності у поглядах з керівництвом УВКР став обмін “кнопками” із сайтом Української Всесвітньої Координаційної Ради, що був зроблений “Кобзою” два місяці тому.
Одночасно не можемо так позитивно стверджувати про наші відносини з керівництвом Об’єднання українців Росії. У відповідь на наші конструктивні пропозиції і обґрунтовану критику, воно взяло курс на порушення Статуту організації. А відносно членів Редакції незалежного сайту “Кобза”, що висловлювали незалежні від поглядів так званої “московської групи” критичні оцінки, навіть велась лінія на дискредитацію.
Разом з тим ми завжди раді відзначити прояви професіоналізму навіть у таборі опонентів. Тому відзначимо помітну і систематичну роботу Об’єднаної прес-служби Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві і особисто її керівника невтомного п.Юрія Кононенка (Москва). Підготовані Об’єднаною прес-службою матеріали із українських організацій Росії вже на протязі року знаходять своє достойне місце на сайті “Кобза”.
Найближчими своїми партнерами і друзями вважаємо наших колег – керівників українських громад Росії та редакторів українських газет. У свою чергу нині ми робимо акцент на розповсюдження інформації про життя українських організацій в російських регіонах. За останні 15 місяців на сайті виставлено більше 100 матеріалів із українських громад, що діють в республіках, краях і областях Російської Федерації. Особливо підсилило інформаційну компоненту сайту приєднання до Редакції у лютому ц.р. професійного журналіста пана Андрія Бондаренка (Самара). Наш колега очолив головну секцію сайту - “Українські організації Росії”. У травні пан Андрій відвідав семінар редакторів ЗМІ діаспори, що проходив у Києві, звідки привіз нові ідеї розширення роботи сайту. Крім інформування про життя 3 млн. російських громадян-українців “Кобза” збирається стати ще і загальноросійським засобом масової інформації для майже 3 млн. трудових мігрантів з України в російських регіонах та органом захисту їх прав і інтересів.
Зацікавленість матеріалами нашого сайту постійно зростає. На сьогодні він став найбільш відомим і цитованим в українському світі по темі “українці Росії”. На даний момент його сторінки щоденно відвідує біля 90 читачів. А всього за три роки нас відвідало майже 25 тис. читачів, які прочитали коло 100 тис. матеріалів сайту.
У визнання факту нашого лідерства, зваженої позиції “поза фракційними бар’єрами” та новими планами розширення сайту, Редакція прийняла рішення оновити назву сайту. Нині ми маємо назву “Кобза” – Українці Росії”. Уточнення назви: незалежний сайт діаспори. Сподіваємося, що ця назва ще більше сконцентрує сайт на меті інформаційного представництва усієї діаспори.
Постійний ріст інтересу до наших публікацій вимагає від членів Редакції особливої відповідальності і обов’язкового дотримання принципів, про які ми сьогодні ще раз заявляємо: це - об’єктивність, незалежність, зваженість.
Будьмо в контакті!
Редакція незалежного сайту діаспори “Кобза - Українці Росії”
----------------------------------------------------
В тему:
“Кобза” – Українці Росії”
Звернення до української молоді Росії
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта