Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Новоепохальний перелом, або дещо з міркувань щодо історичної місії України

Світ:

Явно ненормальні геополітичні корчі кінця минулого і початку нинішнього віку — це не якісь там волюнтаристські авантюри безвідповідальних політиків, а початок міжепохального загальнопланетарного перевороту, пік якого має припасти на 2015 рік. І Україна перебуває в його епіцентрі.

ВСЕСВІТНІЙ ЦИКЛІЗМ І ГЕОПЛАЗМА
Поштовх для наших міркувань навколо політичних процесів дали ідеї доктора історичних наук, професора НУ «Києво-Могилянська академія» Миколи Чмихова (помер у 1994 році). Він вивчав світогляд давніх подніпровських аріїв і довів, що все своє життя вони зумовлювали впливами планет Сонячної системи. Планети обертаються навколо Сонця, отож їхні протистояння періодично повторюються. Арії дослідили цей космічний циклізм і приклали його до себе, вважаючи, що з кожним великим небесним циклом збігається певний історичний період.

Чмихов підтвердив розрахунки первісних мудреців і погодився з ними, що епоха, на зламах якої оновлюються етноси і світогляди, триває «близько 16-ти віків». Позаяк сучасна астрономія знає 1596-річний цикл, на рубежах якого змінюється земний клімат. Чмихов припасував цей цикл і до суспільного життя і розбив усю історію сучасного людства на 1596-річні епохальні відтинки.

А що ж там таке відбувається на зламах «16-вікового» циклу? Предки твердили: в ці моменти різко зростає напруга у стосунках Сонця, Землі і Місяця, зокрема частішають сонячні і місячні затемнення. Саме це відбувається на зламах 1596-річного циклу. Кульмінація кризи припадає на рік, коли збігаються весняне рівнодення і новомісяччя. Востаннє це було у 419 р. н. е., і Чмихов датував цим роком початок нинішньої епохи. А кінець її вирахувати неважко: 419+1596=2015.

У читача, звісно, запитання: який зв’язок між Космосом і Землею, як затемнення змінюють цивілізацію? Пояснимо. Не так давно доктор геолого-мінералогічних наук Олег Слензак (Київ) відкрив нову енергію — геоплазму. Вона вибухає в кристалічних породах в умовах тиску і при цьому розбиває атоми речовини на елементи, але тут же складає їх у нові (і обов’язково ускладнені!) атомно-молекулярні конструкції. На думку Слензака, це геоплазма мільйонами років удосконалювала земні фізично-хімічні сполуки, і це вона витворила життя і є його найпотужнішою енергетичною субстанцією. Бо перекомбіновувала елементи атомів в організмах в бік ускладнення — від давніх найпростіших істот до нинішньої людини...

Ми сполучили ідеї Чмихова і Слензака, і перед нами багато чого відкрилося. Адже Земля закута мало не в суцільний панцир із кристалічних порід. Її стрясають внутрішні тиски, притягають Сонце та інші планети. Земля обертається навколо своєї осі, небесні тіла кружляють по орбітах, — одне слово, панцир щосекунди відчуває змінювані в різних напрямках напруги, і в ньому повсякчас генерується геоплазма... А часті затемнення на зламах 1596-річних циклів означають, що Сонце, Земля і Місяць частіше, ніж звичайно, шикуються в пряму лінію, і притягання Сонця і Місяця стосовно Землі концентруються. Результат очевидний — геоплазма просто-таки бурує, в людському мозку відбуваються навальні мутації, виникає новий спосіб мислення і відповідно — нові цивілізації...

Звісно, 1596-річним періодом вплив Космосу на Землю не обмежується, циклів безліч — і маленьких, і великих. Чмихов спостеріг: незадовго до кульмінаційного року міжепохальної кризи відбувається «нашарування» зламів дрібних циклів, завдяки чому людство встигає підготуватися до катаклізму. Зі всього сказаного — висновок: явно ненормальні геополітичні корчі кінця минулого і початку нинішнього віку — це не якісь там волюнтаристські авантюри безвідповідальних політиків, а початок міжепохального загальнопланетарного перевороту, пік якого має припасти на 2015 рік. І Україна перебуває в його епіцентрі.

КОСМІЧНЕ МИСЛЕННЯ УКРАЇНИ
Чому, власне, в епіцентрі? А тут така, знаєте, річ. Одними з найголовніших вогнищ геоплазми (а отже, і потужними мутагенними зонами) є розломи гранітного панциря. Тож не слід дивуватися, що мавпа змутувала в людину в зоні Великого Африканського рифту (розлому). Але на цьому його роль не обмежується. Киньмо погляд на мапу. Ось «пуп Землі» — пониззя Нілу, Близький Схід, Мала Азія, Балкани, Подніпров’я, Кавказ. Усім відомо: звідси пішли перші цивілізації, християнство, іслам... А як це пояснити? Та дуже просто. В «пупі» стикуються два грандіозні розломи. Один іде від Індонезії до Гренландії через Близький Схід і Чорне море, а з півдня в нього перпендикулярно впирається Африканський рифт.

Отим-то «пуп» — першооснова людства, найпотужніший геоплазмово-мутагенний генератор. І хоч Чмихов про геоплазму не писав і саме тáк, як ми, автори цих рядків, не міркував, він з’ясував: усі минулі міжепохальні перевороти починалися в «пупі» одночасно (і навіть, як сказано вище, трохи раніше) з настанням чергового 1596-річного циклу, а вже потім закладені тут нові цивілізації ширилися планетою. Підсумовуємо: якщо титульна насельниця «пупа» Україна і справді перебуває зараз у самісінькому вирі початку перевороту, то це означає, що Подніпров’я уже бере участь у закладенні цивілізаційних основ майбутнього (після 2015 року) людства.

Одразу, звісно, запитання: яких саме основ? І взагалі, у чому сенс 2015 року? Спробуємо відповісти. Космічний рух — це ускладнення, творчість. Людина працює на цю вселенську ідею. Найвищою творчістю є творчість як необхідність, усвідомлена в умовах вільного вибору, а на таке здатна тільки абсолютно свобідна людина. Отже, історія людства як космічної творчої сили — це історія звільнення особи. З-поміж усіх рас і народів найвищого рівня свободи досягли нині індоєвропейці (вони ж арійці).

Почалося все, звісно, в «пупі Землі». Епохи групуються в блоки. Найбільшим з них є 9576-річний цикл (шість 1596-річних епох), котрий якраз і закінчиться в 2015 році. На його початку стався величний космічний катаклізм, і під ударами розбурханої геоплазми в «пупі» виникли дві найпотужніші сили сьогодення — індоєвропейці і семіти. Вони уособили творче начало (до цього земляни його не мали). Первісні арійці остаточно склалися на Подніпров’ї. Маємо на увазі Трипільську цивілізацію — базу усього сучасного індоєвропеїзму. Вона дала масштабне землеробство і скотарство — основу дальшого виробництва, а також і розуміння гармонії космічно-земних рушійних сил (Чмихов називав цю філософію «основою світогляду сучасності»). Такі ж базові світогляди Подніпров’я виробляло і надалі. Приміром, для нинішньої епохи це — християнство, витворене на Близькому Сході галілеянами — вихідцями з теренів теперішньої Галичини.

З огляду на сказане логічно вважати, що й зараз Україна має виробити основи світогляду, який усталиться вже після 2015 року. Міркуймо так. Протягом 9576-річного циклу арійська ідея (звільнення людини) пройшла шлях від «пупа Землі» до США, де реалізувалася остаточно. Далі звільняти вже нема кого, а окрім того, нема куди вже рухатися суто географічно. Розвиток зупинився, досягши меж своїх земних можливостей. Тепер шлях тільки в Космос, де людська творча потуга вийде на системно вищий щабель.

Отже, настає космічна епоха, яка потребує відповідного світогляду. Його має дати людству Україна. Смішно? Та ви знаєте, не дуже. Позаяк з 80-х років минулого століття у нас зусиллями таких мислителів, як М. Чмихов, О. Братко-Кутинський, Ю. Шилов, Ю. Канигін, І. Каганець та інші (сюди ж ми насмілюємося долучити і себе) твориться новітня концепція арійської світоглядотворчої місії України і складається розуміння деяких космічно-енергетичних рушіїв цивілізації (останньою проблемою, зокрема, займаємось ми). Задля виконання цієї місії якраз і було завалено СРСР (в умовах початку міжепохальних струсів у північній частині «пупа Землі»), і Україна несподівано дістала незалежність.

МЕТОНІВ ЦИКЛ
Несподівано, ясна річ, для політиків та «офіційних» науковців, а для тих, хто розуміється на всесвітніх закономірностях, нічого несподіваного тут нема. Чмихов довів, що згадуване вище «нашарування» зламів дрібних циклів, яке зрушило північну частину «пупа», почалося в 1983 році. Розвиваючи чмиховську методу, ми відкрили: старт загальнопланетарної підготовки до 2015 року припав на 1882 рік. Саме в районі цієї дати в Росії почалося формування марксистської партії, а в Німеччині — містичне обгрунтування її «всесвітньої арійської місії».

Суть тут така. Щоб розвиватися, людство має бути структурованим. Діалектично суперечлива життєдайна боротьба його різних начал рухає світ (суціль одноманітна цивілізація просто затужавіє). Головні фігуранти тут — Азія і Європа. Кажучи коротко, тюрксько-монголоїдно-семітська Азія — це примат формації над особою і творчість у межах людської формації, без втручання у священні засади космічного світоладу, арійська ж Європа (і Північна Америка) — це примат особи над формацією і самоцінна, нічим не обмежена творчість.

Навколо цих принципів і точилася кількатисячолітня життєтворча боротьба Сходу і Заходу. Логічно вважати, що у фіналі 9576-річного циклу ці світи в останньому пароксизмі наднапруження повинні були спробувати нарешті здолати один одного. Із боку Сходу у цьому фінальному герці виступила Росія (общинницька психологія її панівного етносу — приуральських угро-фінів, що їх називали «великоросами», якраз і уособлювала верховенство формації над особою). Марксисти витворили на її основі СРСР — абсолютно азіатсько-семітську за своєю ідеологією політичну структуру. Місію ж Заходу взяли на себе німці, на чиїх містичних аріософських теоріях зріс гітлеризм з його ідеями «самоцінного оберменша (надлюдини) — арійця-германця».

В умовах міжепохального пошкодження розуму фінальний зудар світів відбувається в диких, неадекватних формах. Як і кожна цивілізаційна колізія, цей струс має три фази: зав’язку, кульмінацію і розв’язку. Підготовка до «останнього і рішучого бою» почалася, повторимо, в районі 1882 року, а зав’язка — це перша світова війна, з якої вийшли сталінський СРСР і гітлерівська Німеччина. Кульмінація — це друга світова війна. А де розв’язка — третя війна? Її початок ми бачимо на власні очі зараз, коли американська арійщина, яка чим далі, то більше завалюється в неадекватність, уперто викликає на прю ісламсько-арабський світ (араби — це, як і євреї, семіти).

А поки світові чинники старої епохи з’ясовували стосунки, уже мав зрушити з місця «пуп Землі». Чмихов довів, що в минулому зламні ворохобні завжди починалися в південній частині «пупа», а вже потім струси ширилися і на північну частину. За нашими розрахунками, цього разу південна частина мала заворохобитися в 1948 році. І справді, в цьому році виникла держава Ізраїль (і відтоді на Близькому Сході точаться класичні міжепохальні війни). А це означає, що євреї-семіти виконали свою староепохальну всесвітню роль (століттями вони були вживлені в цивілізаційне тіло індоєвропейського суперетносу і своєю взаємодією з ним на сутнісному рівні допомагали йому рухатися вперед) і сконсолідувалися для початку виконання якоїсь своєї новоепохальної ролі, визначити яку ми поки що не можемо.

Повертаємось до вказаного Чмиховим 1983 року — початку зрушення північної частини «пупа». Чи є тут якась система? Є. Нам, авторам цих рядків, поталанило відкрити схему перебігу і тривалість творення новоепохальної формації (до речі, це відкриття підтвердили авторитетні київські астрологи). В астрономії (і астрології) існує Метонів цикл обертання Місяця навколо Землі і разом із нею — навколо Сонця. Місяць повсякчас утворює із Землею і Сонцем різні конфігурації, які через особливості орбіт небесних тіл починають повторюватися через 19 років. Астрологія твердить: Метонів цикл ділить особисту долю людини на відповідні періоди — кожні 19 років людина переосмислює свій шлях і, сказати б так, починає життя заново. Ми приклали цей цикл до цивілізацій. І виявилися феноменально цікаві речі.

Нова формація (не обов’язково на міжепохальних зламах — таке часто буває і в межах епох) складається протягом Метонового циклу. Він має три етапи: 8+8+3 роки. На першому завалюється ідейний принцип старої формації (умовно кажучи — епохи), на другому — стара і нова формації борються в режимі двовладдя, співіснування, на третьому нова епоха перемагає остаточно. Ми проаналізували Англійську і Французьку буржуазні революції, усамостійнення США, вітчизняну Хмельниччину, становлення сталінського СРСР і гітлерівської Німеччини, оформлення Ізраїлю — усе збігається бездоганно...

З огляду на сказане переворот у північній частині «пупа Землі» повинен був би тривати за цією ж схемою. Найбільше нас, звісно, цікавить північнопричорноморсько-подніпровська Україна. А нумо, розіб’їмо переворот на етапи: 1983—1991; 1991—1999; 1999—2002. Це теорія. А практика? Іще, либонь, не забулося: СРСР почав гинути після смерті Брежнєва у 1982 році, коли Андропов уперше похитнув засади радянської ідеології. Далі горбачовська «перебудова», «парад суверенітетів», нарешті завалення «країни рад» у провалля невідворотного скону і унезалежнення України в 1991 році. Потім 1991—1999: «багатовекторна» класика двовладдя. З одного боку, воно створило політичні і власницько-виробничі інституції, необхідні для самоцінної цивілізації (Україна «відбулася»), а з іншого — не перейшло до цілісного, а не двоїстого, укроцентризму. Це завдання лягло на третій етап.

Отже, 1999 — вибори Президента України, перемагає Л. Кучма і — ставить прем’єром В. Ющенка. Незабаром Ющенко покидає свою посаду і в 2002 році створює політичний блок «Наша Україна». Зі сказаного — висновки: насельниця «пупа Землі» Україна відбула 19-річний переворот і, по суті, вже перебуває в новій епосі (тоді як країни поза межами «пупа» доживають ще в старій). Тепер цей факт треба узаконити з тим, щоб апологети новоепохального мислення і цілісного укроцентризму перебрали на себе всі керівні інституції, витворені двовладно-перехідною формацією. Ось за це узаконення і бореться «Наша Україна». Вирішальна дуель епох у нас почалася в 2003 році, а розв’язка, НОВОЕПОХАЛЬНИЙ ПЕРЕЛОМ, судячи з усього, станеться в році нинішньому. Ось його глибинний сенс, а не якась там звичайна політична метушня, тривіальна боротьба за владу, як уважає загал.

У 2004 році абсолютно чітко визначилися двоє чільних представників протиборчих епох. З огляду на все сказане непохитний цілісний укроцентрист В. Ющенко виглядає зараз як найреальніший претендент на перемогу в президентських виборах... Ясна річ, усі крапки над «і» остаточно розставлять вибори, але ми переконані, що хай би хто виграв, він об’єктивно обов’язково працюватиме на нову епоху. Бо це — логіка надлюдського цивілізаційного руху.

2004 РІК
Те, що наші тлумачення мають слушність, нас переконує ще одне спостереження. Справа в тому, що нам випало відкрити схему перебігу критичних років. Ще давні брахмани вважали зав’язкою суспільних подій весняне рівнодення (припадає зараз на 22 березня). З рівнодення вони взагалі починали всякі літосчислення, до нього ж відносили початковий рубіж 1596-річної епохи... У чому річ?

А все просто. Земля обертається навколо своєї осі, отже, її найбільша відцентрова швидкість спостерігається на екваторі. Далі — через нахил земної осі Сонце не пересувається по небосхилу якимось сталим маршрутом, а мандрує з південної земної півкулі до північної, а потім навпаки (так на Землі змінюються пори року). У цих мандрах воно двічі — на весняне (22 березня) і осіннє (22 вересня) рівнодення — перетинає екватор.

Усе зрозуміло: у ці моменти відцентрова екваторіальна сила і сила сонячного притягання єднаються, і кристалічний панцир відчуває найбільші протягом року деформації. Ну і як наслідок — посилення геоплазми, збудження і неадекватність у людських вчинках... А на літнє (22 червня) і зимове (22 грудня) сонцестояння Сонце проектується спочатку в одній, а потім в іншій півкулі на земну поверхню на відстані, яка протягом року найбільше віддалена від екватора. Тобто гравітаційні чинники напруг у земній корі тоді максимально розконцентровані, а відповідно і геоплазма найслабша. І людська центральна нервова система більш-менш адекватна...

Коротше кажучи, за нашими спостереженнями перебіг подій у критичному році графічно можна зобразити як синусоїду — з піками навесні і восени і спадами влітку і взимку. Зав’язка — район весняного рівнодення, коли аж надто унеадекватнені політики заблоковують шляхи для порозуміння, та й узагалі для розвитку ситуації. Зупинка руху, бува, триває місяцями. Певне розблокування, відпруження припадає на район літнього сонцестояння. Далі знов протиборство з піком після осіннього рівнодення, а розв’язка року, перемога якісно нового стану (уадекватнення) — це вже район зимового сонцестояння.

А тепер дивимось на теперішню ситуацію. У 2003 і на початку 2004 року вона впевнено і динамічно розвивалася на користь староепохальної влади — маємо на увазі інспіровану нею «конституційну реформу». Настільки впевнено, що вже ніхто не сумнівався в її успіху. Але ми казали — зачекаймо весняного рівнодення, буде якась зупинка. Над нами, звісно, реготали, аж зуби вищірювали, але ж у той самий момент, коли «реформу» було вже, вважай, узаконено, 22 (!!) березня В. Литвин посварився зі С. Гавришем і відмовився починати голосування. І — край! «Реформа» як у стіну увігналася. Провальне голосування 8 квітня...

Зараз, на момент оцієї нашої публікації, рух зупинено (аж до літнього сонцестояння? Побачимо...), парламентська більшість розвалюється, спостерігається якась безсистемна шарпанина туди-сюди... Отже, поки що все іде за нашою схемою, а там видно буде. Осіннє рівнодення додасть потягу до взаємних блокувань, отож вибори, гадається, рік не розв’яжуть — в останньому пароксизмі наднапруження епохи боротимуться аж до зимового сонцестояння. Вочевидь, будуть судові апеляції, взаємні обвинувачення тощо... і все-таки у грудні нова епоха має усталитись...


Опубліковано в “Українській газеті” (Київ). 2004. 3—9 червня. № 21 (305). С. 9.

------------------------------
В тему:

Жнива Господні починаються в 2004 році

2015 рік

Українець: брахман, організатор, жертва

Брахман Сергій Васильченко: “Я знаю, де колиска цивілізації”

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи