Понад 300 людських життів, в основному дітей, у Беслані були приречені російською владою на смерть хоча б тому, що вони за народженням виявилися «особами кавказької національності». А їхнє життя для Путіна вартує ще менше, ніж життя терористів.
Минулий тиждень видався «насиченим» тероризмом для Росії. Два висаджених літаки, вибух біля московської станції метро «Ризька», неймовірно катастрофічні наслідки бесланських подій. Ці всі події перераховують аналітики і ЗМІ. Але чомусь усі дружно забувають про ще один терористичний акт, що відбувся на території Росії протягом останнього тижня – це «вибори президента Чечні», на яких перемогла кремлівська маріонетка Алханов.
Усі, хто хоча б краєм ока спостерігав за цим «демократичним» фарсом з «вільного волевиявлення» чеченського народу, не міг не визнати, що центральні російські власті, за повного схвалення Путіна, пішли на повне ігнорування демократичних норм і процедур у регіоні, в якому вже майже десять років йде війна. І цей терористичний акт, оформлений як «вибори президента Чечні» не міг не викликати адекватної реакції.
Безумовно, що немає і не може бути виправдання тому, хто заради досягнення своїх політичних чи інших цілей проводить силові акції, тим більше бере в заручники людей. Ще жахливіше, що жертвами таких дій стають ДІТИ.
Але немає ніякого розумного пояснення, коли громадяни країни стають заручниками з однієї сторони сепаратистів-терористів, а з іншого боку – не менш терористичної за своєю суттю державної влади, чия політика скинула Північно-Кавказький регіон у безодню тероризму.
Версія офіційної московської влади про бесланську катастрофу первинно виглядає приблизно так.
1 вересня 20 бойовиків захопили близько 300-400 заручників під час шкільної святкової лінійки. Терористи не виходили на зв'язок, не висували ніяких вимог (крім вимоги приїзду 4 чоловік) і не вели ніяких переговорів. Після захоплення бойовиками дітей і їхніх батьків у бесланській школі «силовий варіант» владою не розглядався. Штурм школи відбувся випадково, до того як планувалося цей самий штурм почати. Ранком 3 вересня бойовики висунули вимогу про вивід військ з Чечні, потім дозволили евакуювати трупи зі школи, під час чого підірвалися співробітники МНС (Міністерства надзвичайних ситуацій), що викликало посилену перестрілку між терористами і «федералами». Потім нібито усередині школи відбувся вибух, улаштований самими бойовиками, що викликав обвалення даху спортзалу. Після цього група заручників зуміла вирватися назовні. Тому, прикриваючи відхід заручників, спецназ був змушений почати непідготовлений штурм, у результаті якого більшість жертв теракту бути звільнено.
Найстрашніше, що все це – НЕПРАВДА. Від першого до останнього слова.
Навіть украй обмежені у своїх можливостях представники ЗМІ зуміли передати з місця подій досить інформації, щоб відновити картину у всій її непривабливості і злочинності, як з боку терористів-сепаратистів, так і з боку терористів від імені держави Росія.
Не знаємо, як у кого, але в нас звістка про масове захоплення заручників у Беслані викликала подвійний жах.
Жах самого факту посилився розумінням того, що доля заручників вирішена російською владою наперед.
До самої смерті з пам'яті не зникнуть слова Шаміля Басаєва, сказані ним у телекамеру під час захоплення лікарні в Будьоновську: «Ми нікого з заручників убивати не будемо. Прийдуть російські солдати і самі усіх уб'ють. Їм ніхто не потрібний живим».
Тоді Басаєв трохи помилився. Після декількох спроб знищити всіх живих – терористів і заручників – власті в Будьоновську пішли на поступку.
У московському «Норд-Ості» такої слабкості виявлено не було. Більш 100 убитих без єдиного пострілу стали ціною нейтралізації терористів, яких навіть не намагалися взяти живими, щоб офіційно розслідувати подію.
Долю північно-осетинських заручників обтяжувало те, що вони практично всі були «особами кавказької національності», які вважаються в «демократичній» Росії не просто «хачиками», а людьми, апріорі визнаними «потенційно злочинними».
І те, що шансів у них не було, почало підтверджуватися вже 2 вересня.
Усе почалося з того, що офіційні дані про кількість заручників у 300-400 чоловік були спростовані самими заручниками. Звільнені 2 вересня батьки з дітьми сповістили журналістів про те, що в школі 1000-1500 чоловік.
З огляду на те, що власті з самого початку встановили зв'язок з терористами, припустити, що вони не знали про справжні масштаби ситуації, неможливо. Вони знали, але свідомо брехали, підготовляючи суспільну думку до того, що будь-яка спецоперація при такій кількості заручників не буде мати великих трагічних наслідків. І навіть після того, як стало відомо про більше ніж 1000 людей у школі, офіційна влада відверто ігнорувала і спростовувала ці зведення.
Наступним тривожним дзвоником стала затримка в московському аеропорті кореспондента Радіо «Свобода» Андрія Бабицького нібито за спробу провести вибухівку. Знаючи професійний шлях і досвід цього журналіста, що своїми чесними і незаангажованими репортажами зірвав багато провокацій російської вояччини в Чечні, можна було безапеляційно стверджувати, що це є фрагментом комплексних заходів російської влади з інформаційної блокади подій у Беслані. Наступною жертвою цих заходів стала оглядач «Нової газети» Політковська, що спеціалізується на північно-кавказькій тематиці – вона зненацька перед самим виїздом в Осетію була отруєна.
Утім, ці журналісти були не першими жертвами російської інформаційної політики. Досить згадати, що після загибелі двох російських літаків на початку минулого тижня на всіх загальноросійських телеканалах було заборонено вимовляти слово «теракт». Навіть як версію. І те, про що щосили говорили в Україні, росіянам дозволено було довідатися тільки після того, як з'явилися незаперечні докази підриву літаків. Це до питання про свободу слова в наших партнерів по ЄЕПу в ситуації, коли самі власті не мали прямого відношення до загибелі співгромадян. З цього легко екстраполювати ситуацію, коли власті навмисно хотіли знищити сотні своїх співгромадян. Тобто про те, що збиралися зробити Путін і його банда в Беслані.
З ранку 3 вересня російські військові власті заборонили журналістам будь-які відеозйомки в районі бесланської школи №1, у якій і зачаїлися терористи з заручниками. Була демонтована і стаціонарна камера НТВ, що передавала в прямий ефір постійну картинку того, що відбувається у дворі школи.
ПІСЛЯ ЦЬОГО, ЩЕ ДО ОБІДУ 3 ВЕРЕСНЯ СТАЛО ЗРОЗУМІЛО, ЩО ШТУРМ ПОЧНЕТЬСЯ З ХВИЛИНУ НА ХВИЛИНУ.
Тоді ще ніхто не знав, що фактичних переговорів з терористами ніхто з російської влади не вів. На всі спроби бойовиків вийти на зв'язок слідував обрив зв'язку. Ще не було відомо, що з усіх людей, з ким бойовики хотіли б вести переговори, російські власті не змогли перешкодити приїхати в Беслан тільки екс-президенту Інгушетії Аушеву і доктору Рошалю. Але останнього все одно не пустили в школу.
Однак російські власті запевняли усіх, що переговори ведуться, але терористи ніяких вимог не висувають. При цьому власті нахабно брехали, що силовий варіант вирішення ситуації не розглядається й усе робиться заради порятунку дітей. Пізніше з'ясується, що ніяких інших варіантів, крім силового – взагалі не існувало. Інші варіанти просто не розглядалися. НЕ ОБГОВОРЮВАЛОСЯ НАВІТЬ ПИТАННЯ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ З МЕТОЮ ЗМЕНШЕННЯ ЧИСЛА ЗАРУЧНИКІВ.
Можна довго і безплідно дискутувати з приводу, чи припустимо виконувати вимоги терористів, але ніхто і ніколи не ставив під сумнів доцільність ведення переговорів з метою мінімізації потенційного ризику для заручників. Але таких переговорів просто не було.
Це тим більше неймовірно і страшно, що в даному випадку йшлося про заручників, більшість з який складали ДІТИ.
Це незрозуміло, якщо тільки не враховувати ту обставину, що усе відбувалося в Росії, а жертвами були діти «осіб кавказької національності».
Проте батьки і родичі заручників відпочатку не вірили владі, підозрюючи їх у самому гіршому. Тому вони оточили школу щільним живим кільцем, щоб не допустити штурму. Наївні люди.
РОСІЙСЬКА БУДЕННІСТЬ
Як не дивно, ніщо, що відбулося в Беслані, не стало чимось нетиповим для наших «братів-слов'ян».
Далі ми викладемо сумарну версію за декількома журналістськими джерелами, що спостерігали розвиток подій у Беслані з різних точок зору. Варто додати, що офіційні російські власті сьогодні всіляко намагаються пост-фактум дезавуювати цю інформацію, висуваючи абсолютно нелогічний варіант штурму школи. Але повторимося – ми підсумовували ті зведення, що передавалися в прямому ефірі й в он-лайні безпосередньо з місця подій, уникаючи використання тих зведень, що суперечили одне одному. Отже.
З ранку 3 вересня бойовики передали владі вимогу про вивід військ з Чечні, після чого погодилися допустити в школу співробітників МНС для евакуації тіл загиблих при захопленні. Біля полудня до школи під'їхала машина МНС, з якої вийшли два чоловіки. Незабаром відбувся вибух.
Російські власті стверджують, що військовослужбовці МНС підірвалися на міні-разтяжці, установленій бойовиками. Щоправда, вони геть-чисто відмовляються пояснювати, навіщо бойовики погодилися на евакуацію трупів через заміновану зону.
Версію влади могли б підтвердити самі військовослужбовці МНС, якби вони не загинули на місці. Тому відморожена переконаність російських військових, що розповідають про неспровокований початок штурму школи, викликає відверте здивування.
Слідом за вибухом почалася перестрілка. Хоча ця перестрілка ніяк не виправдується тією ситуацією, але є свідчення очевидців, що стверджують, що перестрілка йшла в одному напрямку – з боку «федералів» по школі. Це дозволило владі під зручним приводом «турботи про безпеку» витиснути в першу чергу всіх журналістів у зону, звідкіля не було прямої видимості місця подій. Одночасно військами були відтиснуті на велику відстань від школи люди з живого кільця, що намагалися запобігти збройному штурму будинку.
Подальше власті описують як вибух усередині школи, утечу групи заручників і вимушений штурм, щоб врятувати інших.
Тільки не зрозуміло, чому багато заручників, що вижили, що не втратили самовладання й орієнтації під час вибуху, стверджують, що вибух відбувся не усередині школи – у спортзалі, а зовні. Швидкі кадри, що встигли з'явитися на телеекранах, показують провалені в середину, а не назовні балки перекриттів. У кореспондента ГРТ, що докладно зняв на відеокамеру внутрішності зруйнованого спортзалу і місцевість довкола нього, російські спецслужби без усяких пояснень насильно вилучили касету.
У момент перед самим вибухом усередині школи Інтернет-журналісти в он-лайнових репортажах зафіксували, що над будинком з'явилися чотири вертольоти. Після цього відбувся вибух. Вертольоти відразу ж залишили місце події.
САМЕ ВИБУХ БОМБИ, СКИНУТОЇ З ВЕРТОЛЬОТА НА ДАХ ШКОЛИ, ПРИЗВІВ ДО НАЙБІЛЬШИХ ЖЕРТВ – БІЛЬШЕ 200 ОСІБ БУЛИ УБИТІ НА МІСЦІ.
У виниклій після вибуху плутанині група заручників вирвалася на волю. Одночасно в 13.04 за московським часом почався штурм школи підрозділами «Альфи». Якщо припустити, що вибух відбувся усередині будинку і був повною несподіванкою для спецназу, то все рівно залишається непоясненим початок штурму практично відразу після вибуху без оцінки виниклої ситуації. Також неможливо пояснити присутність «Альфи» на самих ближніх підступах до школи в ситуації, навіть якби цього вибуху не було. Без запланованого початку штурму, який заперечують російські власті, присутність спецназу в безпосередній близькості від школи не тільки не припустимо з погляду можливих відповідних дій терористів, але і суперечить всій антитерористичній тактиці.
ТОМУ МОЖНА ОДНОЗНАЧНО ВПЕВНЕНО СТВЕРДЖУВАТИ, ЩО ШТУРМ БУВ НЕ СПОНТАННИМ, А ЗАПЛАНОВАНИМ, СИГНАЛОМ ДО ЯКОГО БУЛА СКИНУТА АВІАБОМБА.
Результат катастрофи відомий: більше 300 чоловік, в основному діти – убиті, більше 700 чоловік – поранено. Російською владою убито більше дітей, чим підірвали в двох літаках шахідки.
ХТО ВИНУВАТИЙ?
Провина терористів не обговорюється. Тут обговорювати нічого. Питання тільки в тому, чи могли власті уникнути настільки численних жертв? Чи було зроблене все необхідне, щоб врятувати заручників?
Аналіз показує, що особисто Путін відпочатку взяв курс на силове вирішення ситуації без огляду на можливі наслідки. І першим підтвердженням цьому стала вимога Росії, висунута вже 1 вересня, про термінове зібрання Ради Безпеки ООН, на якому Путін домігся осуду факту теракту в Беслані, чим апріорі «заткнув рота» світовій суспільній думці з приводу будь-яких наслідків. На жаль, світове співтовариство зрозуміло це вже після 3 вересня.
Підступність і підлість Путіна проявилася в тім, що він виніс на розгляд міжнародної організації чисто внутрішнє російське питання. Адже ще недавно Росія категорично наполягала на тому, що «чеченське питання» - її внутрішнья справа. Але в переддень терористичного акту проти своїх співгромадян Путин вирішив заручитися підтримкою ООН, члени якої навіть у кошмарному сні не могли уявити собі наслідки свого «одобрямса». Сьогодні європейське співтовариство вже зажадало пояснень від Путіна, але це все тільки для проформи. Саме позиція ООН і ЄС дозволила Росії безкарно убивати своїх громадян.
Єдиною проблемою, перед якою постав уряд Путіна, було створення благовидної версії для загального вживання усередині Росії і за рубежем. Оскільки несиловий варіант навіть не розглядався, то всі зусилля були зосереджені на створення версії, згідно з якою нібито штурм не планувався, він відбувся випадково, після того, як усередині школи прогримів вибух, що створило погрозу для заручників.
Так всі і зробили. Тільки вибухи в школі, що забрали сотні дитячих життів – справа давно вже закривавлених рук Путіна. Утім, після політтехнологічних вибухів будинків у Москві, здійснених відповідно до розробок тих самих нелюдів, що нині практикують в Україні, больовий поріг Володимира Володимировича давно перейшов тисячі трупів. І ще 325 смертей осетинів після десятків тисяч трупів чеченців – це навіть не сльоза дитини, що мучила не одне покоління російських інтелігентів.
Характерно в цьому плані те, що, приїхавши в Беслан незабаром після штурму школи, Путін визнав за необхідне висловити жаль і співчуття з приводу великої кількості жертв серед військовослужбовців спецназу. Але жоден засіб масової інформації не зміг зафіксувати якого-небудь натяку на співчуття Путина жертвам трагедії і їхнім родичам з числа мирного населення.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Російський терористичний простір. Сигналом до штурму була скинута на школу авіабомба
Світ:
Понад 300 людських життів, в основному дітей, у Беслані були приречені російською владою на смерть хоча б тому, що вони за народженням виявилися «особами кавказької національності». А їхнє життя для Путіна вартує ще менше, ніж життя терористів.
04090501e.JPG
Минулий тиждень видався «насиченим» тероризмом для Росії. Два висаджених літаки, вибух біля московської станції метро «Ризька», неймовірно катастрофічні наслідки бесланських подій. Ці всі події перераховують аналітики і ЗМІ. Але чомусь усі дружно забувають про ще один терористичний акт, що відбувся на території Росії протягом останнього тижня – це «вибори президента Чечні», на яких перемогла кремлівська маріонетка Алханов.
Усі, хто хоча б краєм ока спостерігав за цим «демократичним» фарсом з «вільного волевиявлення» чеченського народу, не міг не визнати, що центральні російські власті, за повного схвалення Путіна, пішли на повне ігнорування демократичних норм і процедур у регіоні, в якому вже майже десять років йде війна. І цей терористичний акт, оформлений як «вибори президента Чечні» не міг не викликати адекватної реакції.
Безумовно, що немає і не може бути виправдання тому, хто заради досягнення своїх політичних чи інших цілей проводить силові акції, тим більше бере в заручники людей. Ще жахливіше, що жертвами таких дій стають ДІТИ.
Але немає ніякого розумного пояснення, коли громадяни країни стають заручниками з однієї сторони сепаратистів-терористів, а з іншого боку – не менш терористичної за своєю суттю державної влади, чия політика скинула Північно-Кавказький регіон у безодню тероризму.
Версія офіційної московської влади про бесланську катастрофу первинно виглядає приблизно так.
1 вересня 20 бойовиків захопили близько 300-400 заручників під час шкільної святкової лінійки. Терористи не виходили на зв'язок, не висували ніяких вимог (крім вимоги приїзду 4 чоловік) і не вели ніяких переговорів. Після захоплення бойовиками дітей і їхніх батьків у бесланській школі «силовий варіант» владою не розглядався. Штурм школи відбувся випадково, до того як планувалося цей самий штурм почати. Ранком 3 вересня бойовики висунули вимогу про вивід військ з Чечні, потім дозволили евакуювати трупи зі школи, під час чого підірвалися співробітники МНС (Міністерства надзвичайних ситуацій), що викликало посилену перестрілку між терористами і «федералами». Потім нібито усередині школи відбувся вибух, улаштований самими бойовиками, що викликав обвалення даху спортзалу. Після цього група заручників зуміла вирватися назовні. Тому, прикриваючи відхід заручників, спецназ був змушений почати непідготовлений штурм, у результаті якого більшість жертв теракту бути звільнено.
Найстрашніше, що все це – НЕПРАВДА. Від першого до останнього слова.
Навіть украй обмежені у своїх можливостях представники ЗМІ зуміли передати з місця подій досить інформації, щоб відновити картину у всій її непривабливості і злочинності, як з боку терористів-сепаратистів, так і з боку терористів від імені держави Росія.
Не знаємо, як у кого, але в нас звістка про масове захоплення заручників у Беслані викликала подвійний жах.
Жах самого факту посилився розумінням того, що доля заручників вирішена російською владою наперед.
До самої смерті з пам'яті не зникнуть слова Шаміля Басаєва, сказані ним у телекамеру під час захоплення лікарні в Будьоновську: «Ми нікого з заручників убивати не будемо. Прийдуть російські солдати і самі усіх уб'ють. Їм ніхто не потрібний живим».
Тоді Басаєв трохи помилився. Після декількох спроб знищити всіх живих – терористів і заручників – власті в Будьоновську пішли на поступку.
У московському «Норд-Ості» такої слабкості виявлено не було. Більш 100 убитих без єдиного пострілу стали ціною нейтралізації терористів, яких навіть не намагалися взяти живими, щоб офіційно розслідувати подію.
Долю північно-осетинських заручників обтяжувало те, що вони практично всі були «особами кавказької національності», які вважаються в «демократичній» Росії не просто «хачиками», а людьми, апріорі визнаними «потенційно злочинними».
І те, що шансів у них не було, почало підтверджуватися вже 2 вересня.
Усе почалося з того, що офіційні дані про кількість заручників у 300-400 чоловік були спростовані самими заручниками. Звільнені 2 вересня батьки з дітьми сповістили журналістів про те, що в школі 1000-1500 чоловік.
З огляду на те, що власті з самого початку встановили зв'язок з терористами, припустити, що вони не знали про справжні масштаби ситуації, неможливо. Вони знали, але свідомо брехали, підготовляючи суспільну думку до того, що будь-яка спецоперація при такій кількості заручників не буде мати великих трагічних наслідків. І навіть після того, як стало відомо про більше ніж 1000 людей у школі, офіційна влада відверто ігнорувала і спростовувала ці зведення.
Наступним тривожним дзвоником стала затримка в московському аеропорті кореспондента Радіо «Свобода» Андрія Бабицького нібито за спробу провести вибухівку. Знаючи професійний шлях і досвід цього журналіста, що своїми чесними і незаангажованими репортажами зірвав багато провокацій російської вояччини в Чечні, можна було безапеляційно стверджувати, що це є фрагментом комплексних заходів російської влади з інформаційної блокади подій у Беслані. Наступною жертвою цих заходів стала оглядач «Нової газети» Політковська, що спеціалізується на північно-кавказькій тематиці – вона зненацька перед самим виїздом в Осетію була отруєна.
Утім, ці журналісти були не першими жертвами російської інформаційної політики. Досить згадати, що після загибелі двох російських літаків на початку минулого тижня на всіх загальноросійських телеканалах було заборонено вимовляти слово «теракт». Навіть як версію. І те, про що щосили говорили в Україні, росіянам дозволено було довідатися тільки після того, як з'явилися незаперечні докази підриву літаків. Це до питання про свободу слова в наших партнерів по ЄЕПу в ситуації, коли самі власті не мали прямого відношення до загибелі співгромадян. З цього легко екстраполювати ситуацію, коли власті навмисно хотіли знищити сотні своїх співгромадян. Тобто про те, що збиралися зробити Путін і його банда в Беслані.
З ранку 3 вересня російські військові власті заборонили журналістам будь-які відеозйомки в районі бесланської школи №1, у якій і зачаїлися терористи з заручниками. Була демонтована і стаціонарна камера НТВ, що передавала в прямий ефір постійну картинку того, що відбувається у дворі школи.
ПІСЛЯ ЦЬОГО, ЩЕ ДО ОБІДУ 3 ВЕРЕСНЯ СТАЛО ЗРОЗУМІЛО, ЩО ШТУРМ ПОЧНЕТЬСЯ З ХВИЛИНУ НА ХВИЛИНУ.
Тоді ще ніхто не знав, що фактичних переговорів з терористами ніхто з російської влади не вів. На всі спроби бойовиків вийти на зв'язок слідував обрив зв'язку. Ще не було відомо, що з усіх людей, з ким бойовики хотіли б вести переговори, російські власті не змогли перешкодити приїхати в Беслан тільки екс-президенту Інгушетії Аушеву і доктору Рошалю. Але останнього все одно не пустили в школу.
Однак російські власті запевняли усіх, що переговори ведуться, але терористи ніяких вимог не висувають. При цьому власті нахабно брехали, що силовий варіант вирішення ситуації не розглядається й усе робиться заради порятунку дітей. Пізніше з'ясується, що ніяких інших варіантів, крім силового – взагалі не існувало. Інші варіанти просто не розглядалися. НЕ ОБГОВОРЮВАЛОСЯ НАВІТЬ ПИТАННЯ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ З МЕТОЮ ЗМЕНШЕННЯ ЧИСЛА ЗАРУЧНИКІВ.
Можна довго і безплідно дискутувати з приводу, чи припустимо виконувати вимоги терористів, але ніхто і ніколи не ставив під сумнів доцільність ведення переговорів з метою мінімізації потенційного ризику для заручників. Але таких переговорів просто не було.
Це тим більше неймовірно і страшно, що в даному випадку йшлося про заручників, більшість з який складали ДІТИ.
Це незрозуміло, якщо тільки не враховувати ту обставину, що усе відбувалося в Росії, а жертвами були діти «осіб кавказької національності».
Проте батьки і родичі заручників відпочатку не вірили владі, підозрюючи їх у самому гіршому. Тому вони оточили школу щільним живим кільцем, щоб не допустити штурму. Наївні люди.
РОСІЙСЬКА БУДЕННІСТЬ
Як не дивно, ніщо, що відбулося в Беслані, не стало чимось нетиповим для наших «братів-слов'ян».
Далі ми викладемо сумарну версію за декількома журналістськими джерелами, що спостерігали розвиток подій у Беслані з різних точок зору. Варто додати, що офіційні російські власті сьогодні всіляко намагаються пост-фактум дезавуювати цю інформацію, висуваючи абсолютно нелогічний варіант штурму школи. Але повторимося – ми підсумовували ті зведення, що передавалися в прямому ефірі й в он-лайні безпосередньо з місця подій, уникаючи використання тих зведень, що суперечили одне одному. Отже.
З ранку 3 вересня бойовики передали владі вимогу про вивід військ з Чечні, після чого погодилися допустити в школу співробітників МНС для евакуації тіл загиблих при захопленні. Біля полудня до школи під'їхала машина МНС, з якої вийшли два чоловіки. Незабаром відбувся вибух.
Російські власті стверджують, що військовослужбовці МНС підірвалися на міні-разтяжці, установленій бойовиками. Щоправда, вони геть-чисто відмовляються пояснювати, навіщо бойовики погодилися на евакуацію трупів через заміновану зону.
Версію влади могли б підтвердити самі військовослужбовці МНС, якби вони не загинули на місці. Тому відморожена переконаність російських військових, що розповідають про неспровокований початок штурму школи, викликає відверте здивування.
Слідом за вибухом почалася перестрілка. Хоча ця перестрілка ніяк не виправдується тією ситуацією, але є свідчення очевидців, що стверджують, що перестрілка йшла в одному напрямку – з боку «федералів» по школі. Це дозволило владі під зручним приводом «турботи про безпеку» витиснути в першу чергу всіх журналістів у зону, звідкіля не було прямої видимості місця подій. Одночасно військами були відтиснуті на велику відстань від школи люди з живого кільця, що намагалися запобігти збройному штурму будинку.
Подальше власті описують як вибух усередині школи, утечу групи заручників і вимушений штурм, щоб врятувати інших.
Тільки не зрозуміло, чому багато заручників, що вижили, що не втратили самовладання й орієнтації під час вибуху, стверджують, що вибух відбувся не усередині школи – у спортзалі, а зовні. Швидкі кадри, що встигли з'явитися на телеекранах, показують провалені в середину, а не назовні балки перекриттів. У кореспондента ГРТ, що докладно зняв на відеокамеру внутрішності зруйнованого спортзалу і місцевість довкола нього, російські спецслужби без усяких пояснень насильно вилучили касету.
У момент перед самим вибухом усередині школи Інтернет-журналісти в он-лайнових репортажах зафіксували, що над будинком з'явилися чотири вертольоти. Після цього відбувся вибух. Вертольоти відразу ж залишили місце події.
САМЕ ВИБУХ БОМБИ, СКИНУТОЇ З ВЕРТОЛЬОТА НА ДАХ ШКОЛИ, ПРИЗВІВ ДО НАЙБІЛЬШИХ ЖЕРТВ – БІЛЬШЕ 200 ОСІБ БУЛИ УБИТІ НА МІСЦІ.
У виниклій після вибуху плутанині група заручників вирвалася на волю. Одночасно в 13.04 за московським часом почався штурм школи підрозділами «Альфи». Якщо припустити, що вибух відбувся усередині будинку і був повною несподіванкою для спецназу, то все рівно залишається непоясненим початок штурму практично відразу після вибуху без оцінки виниклої ситуації. Також неможливо пояснити присутність «Альфи» на самих ближніх підступах до школи в ситуації, навіть якби цього вибуху не було. Без запланованого початку штурму, який заперечують російські власті, присутність спецназу в безпосередній близькості від школи не тільки не припустимо з погляду можливих відповідних дій терористів, але і суперечить всій антитерористичній тактиці.
ТОМУ МОЖНА ОДНОЗНАЧНО ВПЕВНЕНО СТВЕРДЖУВАТИ, ЩО ШТУРМ БУВ НЕ СПОНТАННИМ, А ЗАПЛАНОВАНИМ, СИГНАЛОМ ДО ЯКОГО БУЛА СКИНУТА АВІАБОМБА.
Результат катастрофи відомий: більше 300 чоловік, в основному діти – убиті, більше 700 чоловік – поранено. Російською владою убито більше дітей, чим підірвали в двох літаках шахідки.
ХТО ВИНУВАТИЙ?
Провина терористів не обговорюється. Тут обговорювати нічого. Питання тільки в тому, чи могли власті уникнути настільки численних жертв? Чи було зроблене все необхідне, щоб врятувати заручників?
Аналіз показує, що особисто Путін відпочатку взяв курс на силове вирішення ситуації без огляду на можливі наслідки. І першим підтвердженням цьому стала вимога Росії, висунута вже 1 вересня, про термінове зібрання Ради Безпеки ООН, на якому Путін домігся осуду факту теракту в Беслані, чим апріорі «заткнув рота» світовій суспільній думці з приводу будь-яких наслідків. На жаль, світове співтовариство зрозуміло це вже після 3 вересня.
Підступність і підлість Путіна проявилася в тім, що він виніс на розгляд міжнародної організації чисто внутрішнє російське питання. Адже ще недавно Росія категорично наполягала на тому, що «чеченське питання» - її внутрішнья справа. Але в переддень терористичного акту проти своїх співгромадян Путин вирішив заручитися підтримкою ООН, члени якої навіть у кошмарному сні не могли уявити собі наслідки свого «одобрямса». Сьогодні європейське співтовариство вже зажадало пояснень від Путіна, але це все тільки для проформи. Саме позиція ООН і ЄС дозволила Росії безкарно убивати своїх громадян.
Єдиною проблемою, перед якою постав уряд Путіна, було створення благовидної версії для загального вживання усередині Росії і за рубежем. Оскільки несиловий варіант навіть не розглядався, то всі зусилля були зосереджені на створення версії, згідно з якою нібито штурм не планувався, він відбувся випадково, після того, як усередині школи прогримів вибух, що створило погрозу для заручників.
Так всі і зробили. Тільки вибухи в школі, що забрали сотні дитячих життів – справа давно вже закривавлених рук Путіна. Утім, після політтехнологічних вибухів будинків у Москві, здійснених відповідно до розробок тих самих нелюдів, що нині практикують в Україні, больовий поріг Володимира Володимировича давно перейшов тисячі трупів. І ще 325 смертей осетинів після десятків тисяч трупів чеченців – це навіть не сльоза дитини, що мучила не одне покоління російських інтелігентів.
Характерно в цьому плані те, що, приїхавши в Беслан незабаром після штурму школи, Путін визнав за необхідне висловити жаль і співчуття з приводу великої кількості жертв серед військовослужбовців спецназу. Але жоден засіб масової інформації не зміг зафіксувати якого-небудь натяку на співчуття Путина жертвам трагедії і їхнім родичам з числа мирного населення.
Утім, їх ніхто відпочатку в розрахунок і не брав.
04 вересня 2004. 21:27
----------------------------
В тему
Трагічна розв’язка. Кількість жертв теракту в Беслані може становити понад 600 осіб
Росіяни про Москву: «Найкращий вид на це місто – якщо сісти в бомбардувальник»
Російські телеканали дуже налякані
Сергій Іванов зізнався, що чеченців у Беслані не було
Путіну є що ховати в Беслані?
Трупи терористів підкинули в школу у Беслані
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта