Весь минулий тиждень світ спостерігав дивну картину. Наш президент Віктор Ющенко вимовляв гарячі промови про наміри України вступити в Євросоюз уже в найближчому майбутньому, а з Євросоюзу так поблажливо, по-панськи відповідали: "Не готові ми вас ще прийняти, та й ви ще не доросли. Поговоримо пізніше. Коли? Та бог його знає. Заходьте пізніше". Складалося враження, що Україні просто вкрай як треба вступити в ЄС, а євробюрократи прокляті цього не хочуть і, більше того, бояться.
Однак поставимо інше запитання - а навіщо нам, власне, цей Євросоюз здався? Для початку варто відзначити (якщо хто не знає), що ЄС — це державне утворення. І, вступаючи в цей Союз, ми жертвуємо своїм національним суверенітетом. Так заради чого керівництво нашої країни згідне посадити нам на шию європейських бюрократів?
Аргументи українських євроінтеграторів відомі. Мовляв, якщо ми хочемо стати країною європейського типу (з високим рівнем життя, з повагою прав людини й розвинутою економікою), то нам просто необхідно вступати в ЄС. Інакше — ніяк.
Однак тут ми бачимо підміну двох понять. Одна справа — проводити в країні вкрай необхідні реформи з перетворення України в демократичну й розвинену державу європейського типу, і зовсім інше — вступати в ЄС. Дуже велика омана, що перше не може бути без другого. Чи є Норвегія та Швейцарія країнами європейського типу? Так, безумовно, причому рівень життя там один з найвищих у світі. Чи є ці країни членами ЄС? Ні, не є і, що характерно, на відміну від нас, зовсім не комплексують із цього приводу. Так що дуже навіть можна бути європейською країною з більш ніж європейським рівнем життя, але при цьому не бути членом ЄС.
Що нам треба від Європи? Ми хочемо туди їздити без віз? Але половина світу їздить у ЄС без віз. У тому числі й такі «європейські» країни як Еквадор, Гондурас і Панама (не говорячи вже про Канаду й Ізраїль). Більше того, Україна має статус «сусіда» Євросоюзу, що передбачає, у тому числі, і свободу пересування людей.
Ми хочемо продавати без обмежень наші товари на величезному європейському ринку? Знову ж, статус «сусіда» передбачає свободу пересування товарів — тобто створення зони вільної торгівлі.
Ми хочемо одержувати європейські інвестиції? Якщо в нас будуть вигідні умови для розвитку бізнесу й відкритий доступ до європейського ринку через зону вільної торгівлі — до нас вони й так підуть. Більше того, зараз багато інвесторів міркують — чи не варто їм перенести свої виробництва з нових країн ЄС (де виросли ціни й посилили вимоги до бізнесу щодо європейських норм) в «неєвропейську» поки ще Україну?
Звичайно, не будучи членами ЄС ми не одержимо можливості вільно працевлаштовуватися в країнах Євросоюзу. Але, по-перше, поки в нас буде високе безробіття й багато бажаючих відправиться на заробітки в Європу, у ЄС нас точно не приймуть. По-друге, уже через 10 років проблема безробіття стане для нас малоактуальною: у вигляді величезного спаду народжуваності 90-х років виникне дефіцит робочої сили й відтік працездатного населення перетвориться у величезну погрозу для нашого розвитку.
Що ще? Гарантії безпеки? Якщо, не дай боже звичайно, безпеці нашої країни буде загрожувати щось, із чим ми самотужки не впораємося, то от уже хто точно нам не допоможе — так це ЄС. У Євросоюзу немає власної армії, власної системи безпеки. Вся безпека Європи тримається на НАТО. Вступ у цей альянс — зовсім інша справа. Тут є що обговорювати.
Загалом, нічого надприродного Євросоюз нам не дасть. Все, що ми хочемо від нього, ми можемо одержати через статус «сусіда», не жертвуючи своїм суверенітетом. Тим більше, що сам ЄС готовий вести діалог і про зону вільної торгівлі, і про спрощення візового режиму.
Віктор Ющенко у своїй промові в Страсбурзі використав дуже вдале порівняння України зі слоном. Дійсно, слон — самостійний, сильний і дуже великий звір. І євробюрократи просто не знають що з ним робити. Своїх нових членів вони звикли приймати в корівники, причому спроектовані спеціально під розміри дрібних східноєвропейських порід.
Але в нас є Південмаш, ми будуємо супутники, літаки, можемо випускати новітні види озброєнь — у нас є все те, чого в країнах Східної Європи або ніколи не було, або було згорнуто за останні десять-п'ятнадцять років, причому в чималій мірі за рекомендаціями західноєвропейських радників.
Так чи пристало нам, слонам, стукати хоботом у закриті двері єврокоровника?
Можливо, у Євросоюзі для України щось й є гарного, чого ми зараз просто ще не зауважуємо. Але нехай нам євробюрократи це популярно пояснять: що дасть вступ у ЄС для кожної галузі української економіки, для кожної української родини, що ми втратимо, що придбаємо. І тільки після одержання вичерпної відповіді на ці запитання наша країна може дати мандат владі на початок переговорів про вступ у Євросоюз. Тільки тоді. Не раніше.
ЧИМ ОБЕРНУЛАСЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ ДЛЯ ПРОСТИХ ПОЛЯКІВ Світлана ДОЛИНЧУК, "Сегодня"
Уже майже рік як розібрані колючі загородження на кордоні Польщі з іншими країнами-членами ЄС. Якась частина цього релікта колишньої епохи була передана в музеї, інший метал пішов на переплавлення. Країна остаточно попрощалася з минулим. А як проявляється євроінтеграція в повсякденності, поляки довідуються поступово...
Населення вже позбулося таких звичних медикаментів, як корвалол, валер’янка й валідол — немає їх у європейському переліку. Активоване вугілля, що привозилося в Польщу з України або Росії, замінили німецьким. Як говорять, екологічно чистішим, а тому й у три рази дорожчим. Майже зникла українська кам’яна сіль, поступившись місцем європейській йодованій. У два рази подорожчав цукровий пісок, поповзли вгору ціни на м'ясо, хлібобулочні вироби й молочні продукти.
У зневірі перебувають рибалки. Мій приятель Томаш Ольбрихський, власник декількох суденець і маленького рибопереробного цеху, розраховував увірватися в Європу. Закупив коптильні машини з комп’ютерами, холодильні установки, переробив приміщення, поставив двері відповідно до європравил. Йому натякали: нічого із цього не вийде. А він уперто вірив. Здався — довідавшись, що чергова інспекція підготовлює документи про закриття підприємства. Воно, мовляв, стоїть на кілька метрів ближче до берега затоки, ніж вимагається за європейськими стандартами, кимсь колись затвердженими...
Скасування державних субсидій промисловим підприємствам і відкриття ринку для імпорту товарів уже стало причиною банкрутства багатьох виробників. Це призвело до зростання й без того чималого безробіття.
У Польщі з розвиненим сільським господарством діяло кілька сотень мясопереробних підприємств. І тільки одиниці отримали ліцензію на торгівлю в межах Євросоюзу — вони пристосувалися вирощувати тварин і птицю промисловим способом, але це знизило смакові якості м’ясопродуктів. «Їжте побільше курятини, поки ви не вступили в ЄС і м’ясо у вашій країні має смак справжнього м'яса. Потім євростандарти змусять вас забути цей смак. Та й молока побільше пийте — ставши членом ЄС, українським фермерам доведеться підлаштовуватися під тамтешні норми якості продукту, які негативно впливають на смак», — радить знайомий поляк Міхал Печарковський.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Навіщо Україні Євросоюз?
Світ:
Аргументи українських євроінтеграторів відомі. Мовляв, якщо ми хочемо стати країною європейського типу (з високим рівнем життя, з повагою прав людини й розвинутою економікою), то нам просто необхідно вступати в ЄС. Інакше — ніяк.
Однак тут ми бачимо підміну двох понять. Одна справа — проводити в країні вкрай необхідні реформи з перетворення України в демократичну й розвинену державу європейського типу, і зовсім інше — вступати в ЄС. Дуже велика омана, що перше не може бути без другого. Чи є Норвегія та Швейцарія країнами європейського типу? Так, безумовно, причому рівень життя там один з найвищих у світі. Чи є ці країни членами ЄС? Ні, не є і, що характерно, на відміну від нас, зовсім не комплексують із цього приводу. Так що дуже навіть можна бути європейською країною з більш ніж європейським рівнем життя, але при цьому не бути членом ЄС.
Що нам треба від Європи? Ми хочемо туди їздити без віз? Але половина світу їздить у ЄС без віз. У тому числі й такі «європейські» країни як Еквадор, Гондурас і Панама (не говорячи вже про Канаду й Ізраїль). Більше того, Україна має статус «сусіда» Євросоюзу, що передбачає, у тому числі, і свободу пересування людей.
Ми хочемо продавати без обмежень наші товари на величезному європейському ринку? Знову ж, статус «сусіда» передбачає свободу пересування товарів — тобто створення зони вільної торгівлі.
Ми хочемо одержувати європейські інвестиції? Якщо в нас будуть вигідні умови для розвитку бізнесу й відкритий доступ до європейського ринку через зону вільної торгівлі — до нас вони й так підуть. Більше того, зараз багато інвесторів міркують — чи не варто їм перенести свої виробництва з нових країн ЄС (де виросли ціни й посилили вимоги до бізнесу щодо європейських норм) в «неєвропейську» поки ще Україну?
Звичайно, не будучи членами ЄС ми не одержимо можливості вільно працевлаштовуватися в країнах Євросоюзу. Але, по-перше, поки в нас буде високе безробіття й багато бажаючих відправиться на заробітки в Європу, у ЄС нас точно не приймуть. По-друге, уже через 10 років проблема безробіття стане для нас малоактуальною: у вигляді величезного спаду народжуваності 90-х років виникне дефіцит робочої сили й відтік працездатного населення перетвориться у величезну погрозу для нашого розвитку.
Що ще? Гарантії безпеки? Якщо, не дай боже звичайно, безпеці нашої країни буде загрожувати щось, із чим ми самотужки не впораємося, то от уже хто точно нам не допоможе — так це ЄС. У Євросоюзу немає власної армії, власної системи безпеки. Вся безпека Європи тримається на НАТО. Вступ у цей альянс — зовсім інша справа. Тут є що обговорювати.
Загалом, нічого надприродного Євросоюз нам не дасть. Все, що ми хочемо від нього, ми можемо одержати через статус «сусіда», не жертвуючи своїм суверенітетом. Тим більше, що сам ЄС готовий вести діалог і про зону вільної торгівлі, і про спрощення візового режиму.
Віктор Ющенко у своїй промові в Страсбурзі використав дуже вдале порівняння України зі слоном. Дійсно, слон — самостійний, сильний і дуже великий звір. І євробюрократи просто не знають що з ним робити. Своїх нових членів вони звикли приймати в корівники, причому спроектовані спеціально під розміри дрібних східноєвропейських порід.
Але в нас є Південмаш, ми будуємо супутники, літаки, можемо випускати новітні види озброєнь — у нас є все те, чого в країнах Східної Європи або ніколи не було, або було згорнуто за останні десять-п'ятнадцять років, причому в чималій мірі за рекомендаціями західноєвропейських радників.
Так чи пристало нам, слонам, стукати хоботом у закриті двері єврокоровника?
Можливо, у Євросоюзі для України щось й є гарного, чого ми зараз просто ще не зауважуємо. Але нехай нам євробюрократи це популярно пояснять: що дасть вступ у ЄС для кожної галузі української економіки, для кожної української родини, що ми втратимо, що придбаємо. І тільки після одержання вичерпної відповіді на ці запитання наша країна може дати мандат владі на початок переговорів про вступ у Євросоюз. Тільки тоді. Не раніше.
ЧИМ ОБЕРНУЛАСЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ ДЛЯ ПРОСТИХ ПОЛЯКІВ
Світлана ДОЛИНЧУК, "Сегодня"
Уже майже рік як розібрані колючі загородження на кордоні Польщі з іншими країнами-членами ЄС. Якась частина цього релікта колишньої епохи була передана в музеї, інший метал пішов на переплавлення. Країна остаточно попрощалася з минулим. А як проявляється євроінтеграція в повсякденності, поляки довідуються поступово...
Населення вже позбулося таких звичних медикаментів, як корвалол, валер’янка й валідол — немає їх у європейському переліку. Активоване вугілля, що привозилося в Польщу з України або Росії, замінили німецьким. Як говорять, екологічно чистішим, а тому й у три рази дорожчим. Майже зникла українська кам’яна сіль, поступившись місцем європейській йодованій. У два рази подорожчав цукровий пісок, поповзли вгору ціни на м'ясо, хлібобулочні вироби й молочні продукти.
У зневірі перебувають рибалки. Мій приятель Томаш Ольбрихський, власник декількох суденець і маленького рибопереробного цеху, розраховував увірватися в Європу. Закупив коптильні машини з комп’ютерами, холодильні установки, переробив приміщення, поставив двері відповідно до європравил. Йому натякали: нічого із цього не вийде. А він уперто вірив. Здався — довідавшись, що чергова інспекція підготовлює документи про закриття підприємства. Воно, мовляв, стоїть на кілька метрів ближче до берега затоки, ніж вимагається за європейськими стандартами, кимсь колись затвердженими...
Скасування державних субсидій промисловим підприємствам і відкриття ринку для імпорту товарів уже стало причиною банкрутства багатьох виробників. Це призвело до зростання й без того чималого безробіття.
У Польщі з розвиненим сільським господарством діяло кілька сотень мясопереробних підприємств. І тільки одиниці отримали ліцензію на торгівлю в межах Євросоюзу — вони пристосувалися вирощувати тварин і птицю промисловим способом, але це знизило смакові якості м’ясопродуктів. «Їжте побільше курятини, поки ви не вступили в ЄС і м’ясо у вашій країні має смак справжнього м'яса. Потім євростандарти змусять вас забути цей смак. Та й молока побільше пийте — ставши членом ЄС, українським фермерам доведеться підлаштовуватися під тамтешні норми якості продукту, які негативно впливають на смак», — радить знайомий поляк Міхал Печарковський.
----------------------------------
В тему:
У Європу чи в ЄЕПу?
Der Spiegel: “Європа продає себе як шлюха”
Арійська метацивілізація
Арійська хода України
Школи “для білих” проти шкіл “для чорних”
Містичний ключ до України
Біла раса у Європі стрімко зникає
Старенька Європа стогне під тиском чужоземців
Тягар білої людини
Джон Ріс-Девіс: Розділення людей за расовою ознакою — наше культурне завдання
Євреї заселяють Німеччину
Європа в паніці
Україна без українців: Євросоюз фінансує заселення наших земель нелегальними мігрантами
Патрік Дж. Бьюкенен. Смерть Заходу
Марш титанів
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта