Київський читацький клуб ПЕРЕХІД-IV продовжує наполегливу працю над всебічним фаховим дослідженням теми авторитарних моделей управління. Чергове засідання, що відбулося 21 березня в конференц-залі Європейського університету, пройшло в атмосфері бурхливого, а тому цікавого для присутніх обговорення можливого застосування елементів відповідних теоретичних та практичних наробок минулого до вітчизняної дійсності.
Передусім президент клубу Володимир Федько повідомив про структурування клубу шляхом започаткування тематичних секцій, а саме футурологічної (керівник І. Каганець), політологічної (О. Шморгун), військово-історичної (В. Федько), музичної (К. Стеценко) та театральної (Г. Яблонська), покликаних надати діяльності клубу нового імпульсу.
Основним мотивом виступу В. Федька став розгляд принципу лідера крізь призму панівних революційних доктрин минулого століття – марксизму, сіонізму, більшовизму, фашизму, націонал-соціалізму, — та їхніх втілювачів: Карла Маркса, Ашера Гінцберга, Льва Троцького, Володимира Ульянова (Леніна), Йосифа Джугашвілі (Сталіна), Беніто Мусоліні, Адольфа Гітлера. Доповідач згадував та цитував їхні праці, а також висловлювання Уінстона Черчілля, Миколи Сціборського, Льва Троцького, Едуарда Ходоса, матеріали з секретного меморандуму Управління Стратегічних Служб США тощо. Доповідач звернув увагу і на те, що з точки зору американських спецслужб Гітлер був ідеальним національним лідером, який володів цілісним комплексом адекватного розуміння народних потреб та шляхів втілення їх у життя. Зокрема, про це йшлося у свого часу секретній праці американського психоаналітика Лангера “Душа Адольфа Гітлера”. Торкнувся В. Федько і діяльності таких визначних політиків ХХ століття як Махатма Ганді та Шарль де Голль.
Між іншим, пригадав п. Федько і позалаштункові моменти, а саме загадковий натяк Карла Радека на московському судовому процесі 1937 року про причетність Леніна до розв'язання І світової війни, версію про співробітництво Троцького та есерівського ідеолога Віктора Чернова з сербськими терористами напередодні вбивства Гаврилою Принципом ерцгерцога Фердинанда, дивовижні містичні події, що супроводжували побудову мавзолея на Червоній площі (прорив міської каналізації) та зведення ленінського монументу поблизу київської консерваторії (на місці міського громадського туалету). Володимир Федько влучно зауважив, що культ живих трупів (“Ленін живєє всєх живих”) є ознакою таємних сатанинських ритуалів.
Співдоповідь голови секретаріату читацького клубу Володимира Щербини “Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту” розкрила принципові відмінності між тоталітарною і авторитарною моделями управління. Доповідач виділив три класичні моделі управління: демократичну, тоталітарну і ліберальну. Передові фахівці сучасного менеджменту пропонують четверту співтворчу модель управління, яка переборює негативний і вбирає в себе позитивний потенціал описаних вище управлінських типів — а саме:
1) наявність механізмів, що забезпечують рівність можливостей усіх (демократичний тип);
2) створення надійних і стійких засобів керування (тоталітарний тип);
3) можливість індивідуального самовираження (ліберальний тип).
Співтворчий тип керування створює умови для повноцінного розвитку і реалізації творчого професійного потенціалу кожного співробітника організації та організації у цілому. У своєї роботі “Авторитарна модель: мистецтво неможливого” Олександр Шморгун описує саме співтворчу модель управління, називаючи її авторитарною. І дуже вірно робить наголос на тому, що не можна змішувати тоталітарну й авторитарну моделі. У співтворчій системі кожен обіймає посаду відповідно до рівня своєї компетентності і має відповідний набір повноважень. А найвищу посаду обіймає найбільш компетентна і авторитетна особа. Це поєднання компетентності й авторитету і роблять керівника справжнім авторитарним лідером.
Надзвичайно цікавою видалася наступна дискусія, в ході якої згадувалися і психохарактеристики лідерів сучасної української опозиції, і вплив на вождя оточення, і рівень інтегрованості потенційних лідерів до визначених Системою правил гри, і роль засобів масової інформації.
Природно виникло питання про те, чи нинішня ситуація в Україні є сприятливою для приходу до влади команди авторитарних лідерів? І чи епоха міжциклової трансформаційної кризи може поламати всі попередні правила переходу до авторитарно-співтворчої моделі? І які корективи у розвиток України може внести нинішня війна США проти Іраку?
Про це вирішили серйозно поговорити на одному з наступних “круглих столів”. А ця зустріч фінішувала за традиційним солодким столом. Учасники зібрання оцінили високі смакові якості чорного чаю і фіточаю, подарованих Київському читацькому клубові фірмою “СолоМія” — власником торгових марок “Чай Аскольд” та “Домашній чай”.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Авторитарні моделі XX століття
Світ:
03032501e.JPG
Передусім президент клубу Володимир Федько повідомив про структурування клубу шляхом започаткування тематичних секцій, а саме футурологічної (керівник І. Каганець), політологічної (О. Шморгун), військово-історичної (В. Федько), музичної (К. Стеценко) та театральної (Г. Яблонська), покликаних надати діяльності клубу нового імпульсу.
Основним мотивом виступу В. Федька став розгляд принципу лідера крізь призму панівних революційних доктрин минулого століття – марксизму, сіонізму, більшовизму, фашизму, націонал-соціалізму, — та їхніх втілювачів: Карла Маркса, Ашера Гінцберга, Льва Троцького, Володимира Ульянова (Леніна), Йосифа Джугашвілі (Сталіна), Беніто Мусоліні, Адольфа Гітлера. Доповідач згадував та цитував їхні праці, а також висловлювання Уінстона Черчілля, Миколи Сціборського, Льва Троцького, Едуарда Ходоса, матеріали з секретного меморандуму Управління Стратегічних Служб США тощо. Доповідач звернув увагу і на те, що з точки зору американських спецслужб Гітлер був ідеальним національним лідером, який володів цілісним комплексом адекватного розуміння народних потреб та шляхів втілення їх у життя. Зокрема, про це йшлося у свого часу секретній праці американського психоаналітика Лангера “Душа Адольфа Гітлера”. Торкнувся В. Федько і діяльності таких визначних політиків ХХ століття як Махатма Ганді та Шарль де Голль.
Між іншим, пригадав п. Федько і позалаштункові моменти, а саме загадковий натяк Карла Радека на московському судовому процесі 1937 року про причетність Леніна до розв'язання І світової війни, версію про співробітництво Троцького та есерівського ідеолога Віктора Чернова з сербськими терористами напередодні вбивства Гаврилою Принципом ерцгерцога Фердинанда, дивовижні містичні події, що супроводжували побудову мавзолея на Червоній площі (прорив міської каналізації) та зведення ленінського монументу поблизу київської консерваторії (на місці міського громадського туалету). Володимир Федько влучно зауважив, що культ живих трупів (“Ленін живєє всєх живих”) є ознакою таємних сатанинських ритуалів.
Співдоповідь голови секретаріату читацького клубу Володимира Щербини “Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту” розкрила принципові відмінності між тоталітарною і авторитарною моделями управління. Доповідач виділив три класичні моделі управління: демократичну, тоталітарну і ліберальну. Передові фахівці сучасного менеджменту пропонують четверту співтворчу модель управління, яка переборює негативний і вбирає в себе позитивний потенціал описаних вище управлінських типів — а саме:
1) наявність механізмів, що забезпечують рівність можливостей усіх (демократичний тип);
2) створення надійних і стійких засобів керування (тоталітарний тип);
3) можливість індивідуального самовираження (ліберальний тип).
Співтворчий тип керування створює умови для повноцінного розвитку і реалізації творчого професійного потенціалу кожного співробітника організації та організації у цілому. У своєї роботі “Авторитарна модель: мистецтво неможливого” Олександр Шморгун описує саме співтворчу модель управління, називаючи її авторитарною. І дуже вірно робить наголос на тому, що не можна змішувати тоталітарну й авторитарну моделі. У співтворчій системі кожен обіймає посаду відповідно до рівня своєї компетентності і має відповідний набір повноважень. А найвищу посаду обіймає найбільш компетентна і авторитетна особа. Це поєднання компетентності й авторитету і роблять керівника справжнім авторитарним лідером.
Надзвичайно цікавою видалася наступна дискусія, в ході якої згадувалися і психохарактеристики лідерів сучасної української опозиції, і вплив на вождя оточення, і рівень інтегрованості потенційних лідерів до визначених Системою правил гри, і роль засобів масової інформації.
Природно виникло питання про те, чи нинішня ситуація в Україні є сприятливою для приходу до влади команди авторитарних лідерів? І чи епоха міжциклової трансформаційної кризи може поламати всі попередні правила переходу до авторитарно-співтворчої моделі? І які корективи у розвиток України може внести нинішня війна США проти Іраку?
Про це вирішили серйозно поговорити на одному з наступних “круглих столів”. А ця зустріч фінішувала за традиційним солодким столом. Учасники зібрання оцінили високі смакові якості чорного чаю і фіточаю, подарованих Київському читацькому клубові фірмою “СолоМія” — власником торгових марок “Чай Аскольд” та “Домашній чай”.
В тему:
Авторитарна модель у контексті українського солідаризму
Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту
Німецький експеримент
Фашизм чи солідаризм?
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта