Війна Буша за демократію

20 березня розпочалася воєнна операція американсько-британської коаліції в Іраці з метою усунення Садама Хусейна від влади. Після перших успіхів війська коаліції наштовхнулися на сильний опір іракських військових формувань. Поступово війна набирає характер партизанської боротьби. Дедалі більше жертв з обох сторін. Зростає кількість потерпілих серед цивільного населення.

Рішення американського уряду розпочати воєнну операцію без згоди РБ ООН безумовно матиме величезний вплив на систему міжнародних відносин. Одним з найбільш негативних наслідків ймовірно буде бажання невеликих держав заволодіти секретом атомної зброї – адже виконання практично всіх вимог міжнародної спільноти не допомогло Іраку уникнути нападу – значить ефективнішим є повне ігнорування цих вимог. США поводились досить обережно з режимом Північної Кореї, не зважаючи на те, що небезпека його ядерного арсеналу значно більша, ніж небезпека Іраку. Північнокорейський уряд може використати свій науковий потенціал для дальшого удосконаленя та розповсюдження ядерної зброї, продаючи її всім бажаючим. Багаті нафтовидобувні ісламські країни матимуть кошти придбати таку зброю.

Іншим негативним наслідком війни є порушення міжнародних актів, передовсім, Статуту ООН. Дії антиіракської коаліції створюють небезпечний прецендент повернення "права сильного" у міжнародну політику і його узаконення. Сьогодні такий розвиток подій здається дещо фантастичним, проте агресивна політика у майбутньому може бути направлена і проти України з боку її сусідів. "Сила" може стати основним засобом у вирішенні суперечок між державами.

Можливе введення турецьких військ на територію Іракського Курдистану створює нове джерело напруженості на Близькому Сході. Єдиним позитивним моментом є прорив інформаційної блокади щодо проблеми незалежності курдів, народу, який постійно страждає від дискримінаційної політики Туреччини, Іраку й Ірану. Курди вперше отримали змогу на весь світ заявити про своє бажання мати незалежну державу.

Негативні наслідки для демократії проявляються в обмеженні доступу до інформації обома воюючими сторонами. Американський уряд намагається накласти так звану "м’яку" заборону на трансляцію певних матеріалів по телебаченню, які є невигідними для американської коаліції. В першу чергу це стосується показу по телебаченню полонених. Американський уряд називає такі дії з боку Іраку порушенням гуманітарного права, в той самий час як більшість західних компаній спокійно транслює зображення іракських військових у полоні. Подвійні стандарти ще більше підриватимуть довіру до міжнародного права, як засобу мирного регулювання міждержавних стосунків.

Дуже негативне значення має й специфічне трактування США поняття “інформаційної війни”, відповідно до якого вона зводиться до тотальної дезінформації як народу Іраку, так і власного народу та світової громадськості. Проте це вже вдарило бумерангом по самих її ініціаторах: невідповідність між пропагандою і реальною ситуацією дедалі більше вводить в “шок і трепет” не іракців, а сам американський народ, який шокований неправдивістю інформації про “місію визволителів” і “надтехнологічну зброю”.

Екології регіону так само буде завдано значної шкоди. Палаючи нафтові озера вже спричинили екологічну катастрофу на початку 90-х 20 ст. Сьогодні, коли ще цілком не усунуто наслідки попередньої катастрофи, виникає реальна загроза нової.