Такої ганебної осічки у Вашингтоні не чекали. У розпал праведної визвольної війни за демократичний Ірак попався на корупції її головний ідеолог. У відставку через «конфлікт ділових інтересів» подав ні хто інший, як Річард Перл, глава Комісії з оборонної політики при Пентагоні. Це все рівно, якби посередині благосної проповіді пастиря вивели з храму в наручниках за злодійство.
Ще під час перебування заступником міністра оборони в адміністрації Рональда Рейгана Перл одержав кличку “принц пітьми” за своє виняткове мракобісся в питаннях контролю над ядерними озброєннями. Саме він був самим завзятим адвокатом виходу США з Договору по ПРО, своєї рожевої мрії, що збулася, нарешті, при Джорджі Бушу-молодшому.
«Принц пітьми» править бал усередині вузької групки інтелектуалів-неоконсерваторів, що сповідують доктрину «нового американського століття», тобто історичної місії США в якості головного диригента глобального світоустрою. Міністр оборони США Дональд Рамсфелд, замміністра Пол Вулфовіц , замдержсекретаря Джон Болтон, керівник адміністрації віце-президента США Льюіс Ліббі - це всі найближчі однодумці, соратники і друзі «принца».
Вважають, що в такім оточенні Перл мав виняткові можливості впливати на Джорджа Буша. Причому переважно в одному напрямку - підштовхувати, спонукувати, закликати президента до скинення Саддама Хусейна за допомогою сили. Коли ми чуємо сьогодні з Білого дому пасажі про експорт демократії на Ближній і Середній Схід, ми чуємо відлуння порад тепер уже колишнього глави Комісії з оборонної політики Пентагона.
Коротше, якби скласти список найбільш ревних і впливових прапороносців іракської війни в правлячій еліті США, то Річард Перл зайняв би там одне з перших місць.
І раптом конфуз. Преса витягла «принца пітьми» на світло боже.
З'ясувалося, що Перл “тихою сапою” прийняв посаду консультанта найбільшої американської комунікаційної корпорації «Глобал Кроссинг» з винагородою 750 тис. доларів. Причому, виплата 600 тис. доларів з цієї суми була поставлена в пряму залежність від того, чи «проб'є» консультант через Пентагон сумнівну угоду в регіоні, що примикає до зони війни в Іракові.
Такої ж послуги комівояжера Річард Перл робив британській компанії «Отономі Корпорейшн». Компанія торгує складною комп'ютерною апаратурою для спостереження із супутників і, за свідченням лондонської «Гардіан», одержує в ці дні колосальні надприбутки від іракської війни. Воно й зрозуміло: Річард Перл виявилася одним з директорів «Отономі» з пакетом з 75000 акцій. Більш того, протягом усього першого тижня інтервенції в Іраці він брав участь у закритих конференціях іменитого інвестиційного дому «Голдмен Сакс», де консультував клієнтів щодо «інвестиційних можливостей, які відкриваються у зв'язку з війною».
У листі Ричарда Перла про відставку все це накопичення корупції обтічно іменується «конфліктом ділових інтересів». Але впливовий сенатор-демократ Карл Левін, член сенатського Комітету з озброєнь, побачив у цьому не більш не менш, як посадовий злочин. Екзерсиси Перла в бізнесі, - заявляє сенатор у своєму листі Дональду Рамсфелду, - «створюють враження, що він використовує службову посаду для досягнення приватної вигоди. Це підриває віру суспільства в те, що міністерство (оборони) приймає неупереджені рішення«.
Рамсфелд був змушений прийняти відставку свого улюбленця. Але залишив його в складі Комісії з оборонної політики при Пентагоні як рядового члена. «Принц пітьми» зберіг своє положення при дворі.
М'якість покарання зрозуміла. Прагнення Перла замісити прибутковий особистий бізнес на іракській крові в сутності нічим не аморальніше тих угод, що уже спішно укладають в Іраці окупаційні власті. Не випадково перший контракт на відновлення і розробку нафтових родовищ дістався компанії «Халлібертон», давно і тісно пов'язаної з діловими інтересами віце-президента США Річарда Чейні (він протягом 5 років керував цією компанією – НО).
З кожним днем іракська інтервенція усе більше викриває себе як спосіб комерційної наживи.
Ідучи у відставку, Перл знайшов цікавий спосіб замолити гріхи. Він оголосив, що пориває зі своїм спонсором - комунікаційною корпорацією «Глобал Кроссинг» і жертвує всі отримані від її доходи «родинам військовослужбовців, чоловіків і жінок, убитих в Іраці». Ідеолог війни, схоже, не допускає і думки, що ці родини можуть відкинути гроші, зроблені на загибелі їхніх близьких.
На тих же конфіденційних конференціях інвестиційного дому «Голдмен Сакс» Ричард Перл наставляв своїх клієнтів і з питання «наслідків іракської війни для конфронтації з Північною Кореєю». Тобто завбачливий «принц пітьми» уже заглядає в майбутнє, за руїни і попіл Іраку. Недоторкана поки американськими ракетами Північна Корея теж стане коли-небудь пирогом нарозхват для окупаційного бізнесу, упевнений він.
Експорт американської демократії на Ближній і Середній Схід ненаситний.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Брудні справи апологета “нового американського століття” Річарда Перла
Категорія:
03032803e.JPG
Ще під час перебування заступником міністра оборони в адміністрації Рональда Рейгана Перл одержав кличку “принц пітьми” за своє виняткове мракобісся в питаннях контролю над ядерними озброєннями. Саме він був самим завзятим адвокатом виходу США з Договору по ПРО, своєї рожевої мрії, що збулася, нарешті, при Джорджі Бушу-молодшому.
«Принц пітьми» править бал усередині вузької групки інтелектуалів-неоконсерваторів, що сповідують доктрину «нового американського століття», тобто історичної місії США в якості головного диригента глобального світоустрою. Міністр оборони США Дональд Рамсфелд, замміністра Пол Вулфовіц , замдержсекретаря Джон Болтон, керівник адміністрації віце-президента США Льюіс Ліббі - це всі найближчі однодумці, соратники і друзі «принца».
Вважають, що в такім оточенні Перл мав виняткові можливості впливати на Джорджа Буша. Причому переважно в одному напрямку - підштовхувати, спонукувати, закликати президента до скинення Саддама Хусейна за допомогою сили. Коли ми чуємо сьогодні з Білого дому пасажі про експорт демократії на Ближній і Середній Схід, ми чуємо відлуння порад тепер уже колишнього глави Комісії з оборонної політики Пентагона.
Коротше, якби скласти список найбільш ревних і впливових прапороносців іракської війни в правлячій еліті США, то Річард Перл зайняв би там одне з перших місць.
І раптом конфуз. Преса витягла «принца пітьми» на світло боже.
З'ясувалося, що Перл “тихою сапою” прийняв посаду консультанта найбільшої американської комунікаційної корпорації «Глобал Кроссинг» з винагородою 750 тис. доларів. Причому, виплата 600 тис. доларів з цієї суми була поставлена в пряму залежність від того, чи «проб'є» консультант через Пентагон сумнівну угоду в регіоні, що примикає до зони війни в Іракові.
Такої ж послуги комівояжера Річард Перл робив британській компанії «Отономі Корпорейшн». Компанія торгує складною комп'ютерною апаратурою для спостереження із супутників і, за свідченням лондонської «Гардіан», одержує в ці дні колосальні надприбутки від іракської війни. Воно й зрозуміло: Річард Перл виявилася одним з директорів «Отономі» з пакетом з 75000 акцій. Більш того, протягом усього першого тижня інтервенції в Іраці він брав участь у закритих конференціях іменитого інвестиційного дому «Голдмен Сакс», де консультував клієнтів щодо «інвестиційних можливостей, які відкриваються у зв'язку з війною».
У листі Ричарда Перла про відставку все це накопичення корупції обтічно іменується «конфліктом ділових інтересів». Але впливовий сенатор-демократ Карл Левін, член сенатського Комітету з озброєнь, побачив у цьому не більш не менш, як посадовий злочин. Екзерсиси Перла в бізнесі, - заявляє сенатор у своєму листі Дональду Рамсфелду, - «створюють враження, що він використовує службову посаду для досягнення приватної вигоди. Це підриває віру суспільства в те, що міністерство (оборони) приймає неупереджені рішення«.
Рамсфелд був змушений прийняти відставку свого улюбленця. Але залишив його в складі Комісії з оборонної політики при Пентагоні як рядового члена. «Принц пітьми» зберіг своє положення при дворі.
М'якість покарання зрозуміла. Прагнення Перла замісити прибутковий особистий бізнес на іракській крові в сутності нічим не аморальніше тих угод, що уже спішно укладають в Іраці окупаційні власті. Не випадково перший контракт на відновлення і розробку нафтових родовищ дістався компанії «Халлібертон», давно і тісно пов'язаної з діловими інтересами віце-президента США Річарда Чейні (він протягом 5 років керував цією компанією – НО).
З кожним днем іракська інтервенція усе більше викриває себе як спосіб комерційної наживи.
Ідучи у відставку, Перл знайшов цікавий спосіб замолити гріхи. Він оголосив, що пориває зі своїм спонсором - комунікаційною корпорацією «Глобал Кроссинг» і жертвує всі отримані від її доходи «родинам військовослужбовців, чоловіків і жінок, убитих в Іраці». Ідеолог війни, схоже, не допускає і думки, що ці родини можуть відкинути гроші, зроблені на загибелі їхніх близьких.
На тих же конфіденційних конференціях інвестиційного дому «Голдмен Сакс» Ричард Перл наставляв своїх клієнтів і з питання «наслідків іракської війни для конфронтації з Північною Кореєю». Тобто завбачливий «принц пітьми» уже заглядає в майбутнє, за руїни і попіл Іраку. Недоторкана поки американськими ракетами Північна Корея теж стане коли-небудь пирогом нарозхват для окупаційного бізнесу, упевнений він.
Експорт американської демократії на Ближній і Середній Схід ненаситний.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта