Українська права сцена, що має в цих умовах бодай якійсь вихід на аудиторію, успішно оминула халепу „захисного націоналізму”. Націоналістична музика стала агресивною і привабливою, тобто відповідною духу часу. Покоління молодих патріотів хотіло симбіозу реакційного року і мракобісного фолькльору – отримано.
Це був легендарний День 15 жовтня. Сашко Положинський прийшов на Хрещатик, щоб взяти участь в акції на підтримку УПА. Прийшов тоді, коли кожна бойова одиниця з-поміж праворадикальної молоді була справді доречною і необхідною. Прийшов тоді, коли чимало «справжніх націоналістів» знайшли поважні причини розчинитися в часі і просторі. Він не міг не прийти – в хвилини протистояння треба слухати голос серця. Нашивка Дивізії СС Галичина - символ правого українського спротиву ХХІ століття.
Альбом «Гуляйгород» - це те, чого так лякаються окупанти вітчизняного медіапростору. Саме там, в народній традиції, в простих на першій погляд піснях, прихована бомба уповільненої дії – дух коріння, дух незламності. Поки є відчуття крові, поки є усвідомлення приналежності до своєї землі, нації, раси, доти буде спротив. Доти будуть ті, хто в час народного набату візьмуть в руки зброю. Плекати національне – торувати автобан в Минуле тріумфу. Майбутнє – в минулому.
Покоління вуличних хуліганів потребує саме цього – величного в простому. Ось «Приспівки» - музична проекція мистецтва етнічного примитиву – а скільки здоров’я, скільки свіжості! Або „Василиха”: суворі чоловічі виробничі будні, шинок (паб) – мордобій – зла жінка кровопивця. Проза життя. Правда співіснування. Правда.
Взагалі кожна пісня альбому випромінює скажену енергетику. Динаміка, динаміка, й ще раз динаміка! Бити, трощити, а отже творити!
Суперхіт „Калина-Малина”. Треба дуже любити військо, щоб таке наваяти. Треба пам’ятати колег по казармі, згадувати лисі бошки 100 днів до приказу, марш-броски, нелегальну опівнічну смажену картоплю, чоботи і портянки, тепло „калашникова”. Армія гартує дух і тіло, армія вбиває ворогів, армія – це порядок і дисципліна. Армія – це свобода. Армія – це добре!
Два цвяха в труну пацифізму – „Та Нема Гірш Нікому” і „Мій народ”. Цвяхи аргументовані. Насильство неможливо без любові. Нав’язати правдиве уявлення про природу речей тим, хто хоче тебе вбити, - хіба це не гуманно? Це не жертовність. Це шлях. Конфлікти, махачі, змови і звинувачення. Солідарність зграї, особистісна якість, рушійна сила внутрішньої динаміки. Йти вперед. Не завдяки, а всупереч. Бути безіменним солдатом свого народу.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Тартак. Гуляйгород. Атака реакційних мракобісів
Світ:
06021404a.jpg
Альбом «Гуляйгород» - це те, чого так лякаються окупанти вітчизняного медіапростору. Саме там, в народній традиції, в простих на першій погляд піснях, прихована бомба уповільненої дії – дух коріння, дух незламності. Поки є відчуття крові, поки є усвідомлення приналежності до своєї землі, нації, раси, доти буде спротив. Доти будуть ті, хто в час народного набату візьмуть в руки зброю. Плекати національне – торувати автобан в Минуле тріумфу. Майбутнє – в минулому.
Покоління вуличних хуліганів потребує саме цього – величного в простому. Ось «Приспівки» - музична проекція мистецтва етнічного примитиву – а скільки здоров’я, скільки свіжості! Або „Василиха”: суворі чоловічі виробничі будні, шинок (паб) – мордобій – зла жінка кровопивця. Проза життя. Правда співіснування. Правда.
Взагалі кожна пісня альбому випромінює скажену енергетику. Динаміка, динаміка, й ще раз динаміка! Бити, трощити, а отже творити!
Суперхіт „Калина-Малина”. Треба дуже любити військо, щоб таке наваяти. Треба пам’ятати колег по казармі, згадувати лисі бошки 100 днів до приказу, марш-броски, нелегальну опівнічну смажену картоплю, чоботи і портянки, тепло „калашникова”. Армія гартує дух і тіло, армія вбиває ворогів, армія – це порядок і дисципліна. Армія – це свобода. Армія – це добре!
Два цвяха в труну пацифізму – „Та Нема Гірш Нікому” і „Мій народ”. Цвяхи аргументовані. Насильство неможливо без любові. Нав’язати правдиве уявлення про природу речей тим, хто хоче тебе вбити, - хіба це не гуманно? Це не жертовність. Це шлях. Конфлікти, махачі, змови і звинувачення. Солідарність зграї, особистісна якість, рушійна сила внутрішньої динаміки. Йти вперед. Не завдяки, а всупереч. Бути безіменним солдатом свого народу.
Прості слова, прості пісні, гостра сталева ідея.
Тартак, Гуляйгород.
В тему:
Чи буває козацький рок? Так!
Сашко Положинський за Третій Гетьманат
Осучаснений фольклор здобуває все більшу популярність
Тартак дозрів до Української етніки
Офіційний веб-сайт акції “Не будь байдужим!”
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта