Багато молодих людей спеціально приїхали в Гельсінкі з Петербурга та Естонії щоб подивитися саме на Вєрку Сердючку. «Ми будемо голосувати тільки за Сердючку», — запевняв напередодні фіналу 25-річний Олексій Кірєєнко. Він працює технічним директором в «RuNetService».
Зі своєю дівчиною Галиною Олексій 9 травня приїхав до Гельсінкі на 4 дні. Вони вже були на півфінальному концерті. За 2 квитки, які купив заздалегідь через Інтернет, заплатили 180 євро. Хотіли також піти на фінал. «Але квитки дуже дорогі. Ми заплатили за готель 340 євро за 4 дні, вже витратили багато грошей на трамвай і автобус». На трамваї один проїзд коштує 2 євро, на автобусі 2,20 євро. Поїсти в кафе можна не дешевше за 9-10 євро. Якщо з пивом — ще плюс 4-5 євро.
На час проведення Євробачення-2007 для журналістів зробили безкоштовний проїзд у міському транспорті Гельсінкі. Треба було тільки повісити на себе акредитаційну картку, щоб водій бачив, коли заходиш. Також для журналістів і членів делегацій їздив спеціальний автобус від центру міста до прес-центру, який розташований поруч з Гартвал Арена — в 300 метрах. Автобус ходив з проміжками в 15-30 хвилин.
У прес-центрі стояв спеціальний стенд від фінської телекомунікаційної компанії Sonera. Там можна було взяти сім-картку з одним євро на рахунку, щоб проголосувати один раз у півфіналі та один раз у фіналі дзвінком або SMS. Такі сім-картки могли також отримати фани у своєму фан-клубі, що розташований на центральній вулиці Гельсінкі — Manerheimkatu. У клубі також працювали 4 комп’ютери з виходом в Інтернет. Фани могли користуватися ними безплатно.
У пресс-центрі з понеділка до п’ятниці журналістам з високою акредитацією (Р1) і членам делегацій (від D1 до D3) безплатно давали каву. Пропонували еспрессо або капучіно, що їх готували на спеціальній каво-машині. Для всіх інших у кафе прес-центру кава коштувала від 2,20 до 2,70 євро. Працівник з каво-машиною розташовувався біля великого дивану.
Посеред просторого залу було встановлено 4 великі монітори, на яких транслювали репетиції та прес-конференції. Біля кожного монітора були різнокольорові крісла-качалки та надувні матраци. Можна було дивитися лежачи. Зал прес-конференцій і величезний робочий зал з комп’ютерами для журналістів розташовувався ліворуч, а медпункт, туалети та кафе — праворуч. 12 травня прес-центр працював до 4 години ранку.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Пиво за 5 євро. Нюанси Євробачення-2007
Світ:
07051301e.jpg
Зі своєю дівчиною Галиною Олексій 9 травня приїхав до Гельсінкі на 4 дні. Вони вже були на півфінальному концерті. За 2 квитки, які купив заздалегідь через Інтернет, заплатили 180 євро. Хотіли також піти на фінал. «Але квитки дуже дорогі. Ми заплатили за готель 340 євро за 4 дні, вже витратили багато грошей на трамвай і автобус». На трамваї один проїзд коштує 2 євро, на автобусі 2,20 євро. Поїсти в кафе можна не дешевше за 9-10 євро. Якщо з пивом — ще плюс 4-5 євро.
На час проведення Євробачення-2007 для журналістів зробили безкоштовний проїзд у міському транспорті Гельсінкі. Треба було тільки повісити на себе акредитаційну картку, щоб водій бачив, коли заходиш. Також для журналістів і членів делегацій їздив спеціальний автобус від центру міста до прес-центру, який розташований поруч з Гартвал Арена — в 300 метрах. Автобус ходив з проміжками в 15-30 хвилин.
У прес-центрі стояв спеціальний стенд від фінської телекомунікаційної компанії Sonera. Там можна було взяти сім-картку з одним євро на рахунку, щоб проголосувати один раз у півфіналі та один раз у фіналі дзвінком або SMS. Такі сім-картки могли також отримати фани у своєму фан-клубі, що розташований на центральній вулиці Гельсінкі — Manerheimkatu. У клубі також працювали 4 комп’ютери з виходом в Інтернет. Фани могли користуватися ними безплатно.
У пресс-центрі з понеділка до п’ятниці журналістам з високою акредитацією (Р1) і членам делегацій (від D1 до D3) безплатно давали каву. Пропонували еспрессо або капучіно, що їх готували на спеціальній каво-машині. Для всіх інших у кафе прес-центру кава коштувала від 2,20 до 2,70 євро. Працівник з каво-машиною розташовувався біля великого дивану.
Посеред просторого залу було встановлено 4 великі монітори, на яких транслювали репетиції та прес-конференції. Біля кожного монітора були різнокольорові крісла-качалки та надувні матраци. Можна було дивитися лежачи. Зал прес-конференцій і величезний робочий зал з комп’ютерами для журналістів розташовувався ліворуч, а медпункт, туалети та кафе — праворуч. 12 травня прес-центр працював до 4 години ранку.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта