Система привчає до насильства. Не помічали?
Дійсно, ми багато чого не помічаємо. А чесніше сказати - не хочемо помічати. Бо призвичаїлись до повсякденності насильства. До його лагідної непомітності. А потім з неприємним присмаком десь там, у глибині себе, відчуваємо себе одуреними. Хоча відомо: дурити можна лише тих, хто дозволяє себе дурити. Аксіома.
Насильство відчуває на собі трепетний світ дитини. Коли, наприклад, у телевізорі на переважній більшості каналів їй пропонують дивитися мультяшки про роботів, монстрів, злих тварючок… Або ранкові чи добранічні передачі з різнокольоровими сутностями, інопланетянчиками з антенками-ріжками, як там їх звати? Телепузики, здається, хоча це й несуттєво. Суттєво інше, що цей механістичний жорсткий холодний світ посягає на чисту незайману територію дитячої свідомості. Де має панувати Радість, рідне світло Живої Природи й Любові в стосунках між усім живим — світ істинного життя!
Адже те, що закладається в дитячу свідомість до 7 років, залишається фундаментом її світобачення назавжди! А що може розвинутись на роботизованому ґрунті? Така ж роботизована свідомість — керована кимось, підконтрольна командам, позбавлена свободи власного вибору. Іграшки, дитячі книжки*, мультики, комп’ютерні ігри — все це набагато серйозніше, ніж уявляється всякчасно й повсякденно заклопотаним батькам. Яким часто не стає бажання, терпіння, часу серйозно поставитися до проблемності дитячого світу дозвілля, і вони, замість співучасті, співзацікавлення, співтворення, охочіше відсилають дитину ввімкнути телевізор, комп’ютер — аби тільки не заважала їхньому “дорослому інтересу”. А там, в телевізорі-комп”ютері, вже знаємо що…
Щоб збагнути міру відповідальності за внутрішній світ власної дитини, самі батьки мають стати пробудженими.
Насильство у світі підлітків набуває ше розлогіших і вульгарніших різновидів. Коли звідусіль тисне реклама божевільних тату, пірсінгів на всі ділянки тіла, у дорослих повинна включатися червона сигнальна лампочка: небезпека! Небезпека не тільки для тіла, а, в першу чергу, для свідомості. Адже наше фізичне тіло — богоданий дар, який треба плекати в чистоті, неушкодженості і на протязі життя удосконалювати всіма засобами. Для чого? Бо це наш інструмент пізнання світу. У фізичному тілі — храм духа, де здійснюється його становлення і його буття — невпинна еволюційна праця. І коли хтось посягає ушкодити цей храм, навіть якимось чином змінити його — це ніщо інше, як насильство, приховане або явне. І про це треба знати. Знаєш — значить, уже озброєний, а озброєний — можеш протистояти і дати відсіч.
Ще один часто спостережений вид тупого насильства, особливо небезпечного через свою привабливість для молоді. Це пропаганда алкоголю і, в першу чергу, нібито зовсім “безпечного” пива. Атака на молодий всеядний мозок масована, як марксистська пропаганда, і вишукана, як біблейський змій. Звідусіль натякають, говорять і волають просто прямим текстом: без оцієї пляшки в руках ти в цім світі просто ніщо — не супермен, не герой, і ніякого тобі успіху ні в чому, просто зась! Молодь клює. Хто роз’яснить їй, що у неї просто забирають майбутнє? Поступово атрофований “легким” алкоголем мозок якнайлегше піддається будь-якому впливу, програмуванню, зомбуванню. В перспективі — керована інертна біомаса без чітко вираженої мети свого існування. Кому це на руку?
Ще один з різновидів насильства - насильство культурне. Це коли книги, кіно, телебачення і всі види сценічного мистецтва втягують вас у засмічений потік дешевої попси, де мізерність тем, меркантильність ідей, позбавлені героїчного “герої” та невиразні, на одне обличчя, і відверто вульгарні “зірки”… Як залишитися чистим у цьому брудному коловороті? Тільки відшукавши, а потому зберігаючи пам’ять про себе справжніх: власні корені, дух роду, високий культурнотворчий набуток, силу потенціалу свого етносу, якому завжди було до снаги найвищі, світові рівні творення…
Молодь сьогодні просто не має права бути сплячою чи бездумною! Адже саме на неї покладене найважливіше еволюційне завдання - місія Переходу. До вищої свідомості, а значить, вищої моралі, вищої культури, вищого державотворення — духовного. І це не пафосні фрази, а програма нашої сьогоденної реальності.
Доросле покоління, на перший погляд, ніби менш вразливе. Але це лише на перший погляд. Бо найширша маса людей середнього й старшого віку продовжує жити, бездумно дрімаючи в тенетах звичної інерції. Така-сяка робота, телевізор, поверхове спілкування і уже наче невід’ємна складова буття — чи не щоденна участь у політичних розбірках.
Робота, що частіше не дає елементарного задоволення й гідного заробітку. Телевізор, що разом з емоціями реально висмоктує енергію людини. Поверхове спілкування — просто згаяний час. Політичні шоу — побутовий вампіризм купки кровососів.
І це останнє дуже вкладається у визначення — насильство владою. Воно означає, що людина (народ) весь час має бути втягнена в чужий для неї сценарій, де весь час когось обирають, розпускають, знов обирають і при цьому ще й погрожують, що так може бути без кінця. А людина, як запрограмований механізм, має кудись ходити, когось для чогось обирати — для чого власне? Адже в її житті від цієї участі в “політпроцесі” не міняється нічого — хіба що в гірший бік: блискавично стрибають ціни на все, що продається, адже щоб в одному місці прибуло (а ми знаєм, в якому), в іншому неодмінно має убути. І це останнє — в неглибоких народних кишенях.
А головне — людину усіма засобами намагаються запевнити у тому, що інакше просто бути не може, оцей серіал має гратися довіку. Але думка, яка літає у просторі незайманої Свободи, приносить інше: ІНАКШЕ БУТИ МОЖЕ! Лиш треба взяти на себе відповідальність за своє життя. Відчути, що ти не один, а частина великої спільноти — Громади Людей. І ця громада це і є справжня Сила, яка може ВСЕ. І цією громадою розчистити дорогу тим, хто слідує за нами, нашим дітям, дітям наших дітей нащадкам.
Якщо ми погоджуємося з усіма видами існуючого насильства, маємо відповідати, в першу чергу, перед собою. За нехтування даром життя. Бо життя на Землі — дорогоцінність. І цей дар треба використати для всебічного удосконалення себе, свого життя і навколишнього - своєї країни, усього світу.
Жити сьогодні, в цей найцікавіший і найвідповідальніший час, коли закінчуються й започатковуються найважливіші історичні, космічні, планетарні цикли, це все одно, що виграти Великий Приз. І цей час змарнувати, не використати, не ввійти у лавину знань, яка просто ллється на Землю? І не спробувати — хоча б спробувати! — зробити якусь конкретну користь своїй власній сутності і тим самим нанести поліпшувальний штрих в портрет людської спільноти? Бо людство це загал з окремих “я”. І для того, щоб воно змінилося, змінився світ навколо, треба змінитися кожному з цих маленьких “я”. “Спасися сам, і тисяча навколо тебе спасеться” — це власне про те.
Адже якщо всі ми захочемо колективно прокинутись — то прокинемось. А якщо станемо свідомими, то зрозуміємо, що не може бути окремого блага для себе в занедбаній бідній країні. Бо щасливою нормальна людина — а ми говоримо саме про нормальних людей — може бути тільки в щасливій країні, загальнощасливій спільноті людей. І коли ми усвідомимо необхідність працювати на всезагальну користь, як на свою власну, — ми змінимо країну. Ми змінимо світ.
Але треба додати, що іншої альтернативи ми на сьогодні й не маємо. Питання стоїть — або ми робимо колективне зусилля, змінюючи свою свідомість, і прогресуємо далі як новий етнос, новий вид людства, або втрачаємо право жити на цій Землі. Сьогодні ми вирішуємо питання виживання людства — ні більше ні менше.
* На У науково-практичній конференції “Буття українців” мені до рук потрапила “Рідна читанка” Галини Лозко — живі й корисні звичаєві знання для дорослих та дітей. Детальніша інформація: www.svarog.info +38 (066) 626 66 25
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Свідома альтернатива владному насильству
Світ:
06063001e.jpg
Адже те, що закладається в дитячу свідомість до 7 років, залишається фундаментом її світобачення назавжди! А що може розвинутись на роботизованому ґрунті? Така ж роботизована свідомість — керована кимось, підконтрольна командам, позбавлена свободи власного вибору. Іграшки, дитячі книжки*, мультики, комп’ютерні ігри — все це набагато серйозніше, ніж уявляється всякчасно й повсякденно заклопотаним батькам. Яким часто не стає бажання, терпіння, часу серйозно поставитися до проблемності дитячого світу дозвілля, і вони, замість співучасті, співзацікавлення, співтворення, охочіше відсилають дитину ввімкнути телевізор, комп’ютер — аби тільки не заважала їхньому “дорослому інтересу”. А там, в телевізорі-комп”ютері, вже знаємо що…
Щоб збагнути міру відповідальності за внутрішній світ власної дитини, самі батьки мають стати пробудженими.
Насильство у світі підлітків набуває ше розлогіших і вульгарніших різновидів. Коли звідусіль тисне реклама божевільних тату, пірсінгів на всі ділянки тіла, у дорослих повинна включатися червона сигнальна лампочка: небезпека! Небезпека не тільки для тіла, а, в першу чергу, для свідомості. Адже наше фізичне тіло — богоданий дар, який треба плекати в чистоті, неушкодженості і на протязі життя удосконалювати всіма засобами. Для чого? Бо це наш інструмент пізнання світу. У фізичному тілі — храм духа, де здійснюється його становлення і його буття — невпинна еволюційна праця. І коли хтось посягає ушкодити цей храм, навіть якимось чином змінити його — це ніщо інше, як насильство, приховане або явне. І про це треба знати. Знаєш — значить, уже озброєний, а озброєний — можеш протистояти і дати відсіч.
Ще один часто спостережений вид тупого насильства, особливо небезпечного через свою привабливість для молоді. Це пропаганда алкоголю і, в першу чергу, нібито зовсім “безпечного” пива. Атака на молодий всеядний мозок масована, як марксистська пропаганда, і вишукана, як біблейський змій. Звідусіль натякають, говорять і волають просто прямим текстом: без оцієї пляшки в руках ти в цім світі просто ніщо — не супермен, не герой, і ніякого тобі успіху ні в чому, просто зась! Молодь клює. Хто роз’яснить їй, що у неї просто забирають майбутнє? Поступово атрофований “легким” алкоголем мозок якнайлегше піддається будь-якому впливу, програмуванню, зомбуванню. В перспективі — керована інертна біомаса без чітко вираженої мети свого існування. Кому це на руку?
Ще один з різновидів насильства - насильство культурне. Це коли книги, кіно, телебачення і всі види сценічного мистецтва втягують вас у засмічений потік дешевої попси, де мізерність тем, меркантильність ідей, позбавлені героїчного “герої” та невиразні, на одне обличчя, і відверто вульгарні “зірки”… Як залишитися чистим у цьому брудному коловороті? Тільки відшукавши, а потому зберігаючи пам’ять про себе справжніх: власні корені, дух роду, високий культурнотворчий набуток, силу потенціалу свого етносу, якому завжди було до снаги найвищі, світові рівні творення…
Молодь сьогодні просто не має права бути сплячою чи бездумною! Адже саме на неї покладене найважливіше еволюційне завдання - місія Переходу. До вищої свідомості, а значить, вищої моралі, вищої культури, вищого державотворення — духовного. І це не пафосні фрази, а програма нашої сьогоденної реальності.
Доросле покоління, на перший погляд, ніби менш вразливе. Але це лише на перший погляд. Бо найширша маса людей середнього й старшого віку продовжує жити, бездумно дрімаючи в тенетах звичної інерції. Така-сяка робота, телевізор, поверхове спілкування і уже наче невід’ємна складова буття — чи не щоденна участь у політичних розбірках.
Робота, що частіше не дає елементарного задоволення й гідного заробітку. Телевізор, що разом з емоціями реально висмоктує енергію людини. Поверхове спілкування — просто згаяний час. Політичні шоу — побутовий вампіризм купки кровососів.
І це останнє дуже вкладається у визначення — насильство владою. Воно означає, що людина (народ) весь час має бути втягнена в чужий для неї сценарій, де весь час когось обирають, розпускають, знов обирають і при цьому ще й погрожують, що так може бути без кінця. А людина, як запрограмований механізм, має кудись ходити, когось для чогось обирати — для чого власне? Адже в її житті від цієї участі в “політпроцесі” не міняється нічого — хіба що в гірший бік: блискавично стрибають ціни на все, що продається, адже щоб в одному місці прибуло (а ми знаєм, в якому), в іншому неодмінно має убути. І це останнє — в неглибоких народних кишенях.
А головне — людину усіма засобами намагаються запевнити у тому, що інакше просто бути не може, оцей серіал має гратися довіку. Але думка, яка літає у просторі незайманої Свободи, приносить інше: ІНАКШЕ БУТИ МОЖЕ! Лиш треба взяти на себе відповідальність за своє життя. Відчути, що ти не один, а частина великої спільноти — Громади Людей. І ця громада це і є справжня Сила, яка може ВСЕ. І цією громадою розчистити дорогу тим, хто слідує за нами, нашим дітям, дітям наших дітей нащадкам.
Якщо ми погоджуємося з усіма видами існуючого насильства, маємо відповідати, в першу чергу, перед собою. За нехтування даром життя. Бо життя на Землі — дорогоцінність. І цей дар треба використати для всебічного удосконалення себе, свого життя і навколишнього - своєї країни, усього світу.
Жити сьогодні, в цей найцікавіший і найвідповідальніший час, коли закінчуються й започатковуються найважливіші історичні, космічні, планетарні цикли, це все одно, що виграти Великий Приз. І цей час змарнувати, не використати, не ввійти у лавину знань, яка просто ллється на Землю? І не спробувати — хоча б спробувати! — зробити якусь конкретну користь своїй власній сутності і тим самим нанести поліпшувальний штрих в портрет людської спільноти? Бо людство це загал з окремих “я”. І для того, щоб воно змінилося, змінився світ навколо, треба змінитися кожному з цих маленьких “я”. “Спасися сам, і тисяча навколо тебе спасеться” — це власне про те.
Адже якщо всі ми захочемо колективно прокинутись — то прокинемось. А якщо станемо свідомими, то зрозуміємо, що не може бути окремого блага для себе в занедбаній бідній країні. Бо щасливою нормальна людина — а ми говоримо саме про нормальних людей — може бути тільки в щасливій країні, загальнощасливій спільноті людей. І коли ми усвідомимо необхідність працювати на всезагальну користь, як на свою власну, — ми змінимо країну. Ми змінимо світ.
Але треба додати, що іншої альтернативи ми на сьогодні й не маємо. Питання стоїть — або ми робимо колективне зусилля, змінюючи свою свідомість, і прогресуємо далі як новий етнос, новий вид людства, або втрачаємо право жити на цій Землі. Сьогодні ми вирішуємо питання виживання людства — ні більше ні менше.
* На У науково-практичній конференції “Буття українців” мені до рук потрапила “Рідна читанка” Галини Лозко — живі й корисні звичаєві знання для дорослих та дітей. Детальніша інформація: www.svarog.info +38 (066) 626 66 25
-------------------------------------
В тему:
Як стати арієм
Сатьяграха Ганді, або Духовний фундамент громадського спротиву
Перезаснування держави
Новий Суспільний Договір
Це не божевілля. Це Спарта!
Реформація: 25 пунктів
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи