— Ми прагнемо зрозуміти старі та засіяти нові значення зимових свят, — каже ініціатор свята скрипаль і продюсер Кирило Стеценко, 54 роки.
Першою подією фестивалю стало святкування вечорниць на Катерини в Музеї Івана Гончара. Запрошених пригощали борщем і проводили майстер-класи із зав’язування хустини й ворожіння. А 13 грудня влаштували Андріївські вечорниці.
Гостей зібралося зо дві сотні. Серед них — онук гетьмана Павла Скоропадського Борис, співачка Ніна Матвієнко з чоловіком Петром Гончаром. При вході всіх зустрічає Кирило Стеценко. Він у вишиванці та чорних брюках. На вечорниці треба приходити в одязі з елементами національного вбрання. Але цього дрес-коду дотрималася лише половина запрошених.
Вечорниці проходили у трьох залах музею. В одній із них стоять довгі столи і лави. Дівчата у вишиванках усім бажаючим наливають із глиняних глечиків узвар в одноразові склянки.
Розпочинається презентація альбому ”Eat my borsch” (”Їж мій борщ”) українсько-британського гурту ”Карпатіана”. Соліст Юрко Балюк, 46 років, народився у Львові, але нині живе у Великій Британії. Пісні пише сам. Над останнім альбомом працював півтора року.
— Це така собі музична суміш, як борщ, — пояснює він. — Британці часто питають у мене, що таке борщ. Вони не люблять буряка. І я хотів їх навчити, що щось може бути краще, ніж сирий буряк, — жартує співак.
Після презентації всі переходять до зали, де зі стелі на червоній стрічці звисає калита — святковий корж. Посередині звільняють місце для забави. Чоловіка років 30 з вусами та у вишиванці обирають головою вечорниць — паном Калитинським. Він запитує, хто хоче вкусити калити.
— Дайте я спробую, — проситься один із хлопців.
— А де твій кінь? — питає Калитинський.
Хлопцеві дають тонку довгу палицю, той бере її між ноги. Починає витанцьовувати через рогач і вила, навхрест викладені на підлозі. Підстрибує догори й намагається вкусити підвішеного коржа. Нарешті це йому вдається. Усі аплодують.
Кирило Стеценко запрошує всіх до сусідньої зали скуштувати вареників із капустою та гарбузової каші. Дівчата з великої миски насипають гостям по три вареники в тарілку. Гості сідають на лави й частуються.
17 грудня на Варвари в Музеї Гончара святкували вечорниці. Гостей навчали мистецтву української вишивки та пригощали варениками з маком.
— Наші свята — це те, що робить Україну цікавою для світу, — каже Кирило Стеценко. — У рамках ”Українського Різдва” планую провести 40 заходів. Наприклад, Різдво на столичному південному вокзалі — на другому поверсі в холі. Також на станціях метро Золоті ворота або Арсенальній — там між ескалаторами є перехід. Концерт називатиметься ”Коляда в Метрополітені”.
Юлія ГРЕЧКА, "Газета по-українські", №517, 18 грудня 2007
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Кирило Стеценко розпочав фестиваль ”Українське Різдво”
Світ:
07121801s.jpg
Першою подією фестивалю стало святкування вечорниць на Катерини в Музеї Івана Гончара. Запрошених пригощали борщем і проводили майстер-класи із зав’язування хустини й ворожіння. А 13 грудня влаштували Андріївські вечорниці.
Гостей зібралося зо дві сотні. Серед них — онук гетьмана Павла Скоропадського Борис, співачка Ніна Матвієнко з чоловіком Петром Гончаром. При вході всіх зустрічає Кирило Стеценко. Він у вишиванці та чорних брюках. На вечорниці треба приходити в одязі з елементами національного вбрання. Але цього дрес-коду дотрималася лише половина запрошених.
Вечорниці проходили у трьох залах музею. В одній із них стоять довгі столи і лави. Дівчата у вишиванках усім бажаючим наливають із глиняних глечиків узвар в одноразові склянки.
Розпочинається презентація альбому ”Eat my borsch” (”Їж мій борщ”) українсько-британського гурту ”Карпатіана”. Соліст Юрко Балюк, 46 років, народився у Львові, але нині живе у Великій Британії. Пісні пише сам. Над останнім альбомом працював півтора року.
— Це така собі музична суміш, як борщ, — пояснює він. — Британці часто питають у мене, що таке борщ. Вони не люблять буряка. І я хотів їх навчити, що щось може бути краще, ніж сирий буряк, — жартує співак.
Після презентації всі переходять до зали, де зі стелі на червоній стрічці звисає калита — святковий корж. Посередині звільняють місце для забави. Чоловіка років 30 з вусами та у вишиванці обирають головою вечорниць — паном Калитинським. Він запитує, хто хоче вкусити калити.
— Дайте я спробую, — проситься один із хлопців.
— А де твій кінь? — питає Калитинський.
Хлопцеві дають тонку довгу палицю, той бере її між ноги. Починає витанцьовувати через рогач і вила, навхрест викладені на підлозі. Підстрибує догори й намагається вкусити підвішеного коржа. Нарешті це йому вдається. Усі аплодують.
Кирило Стеценко запрошує всіх до сусідньої зали скуштувати вареників із капустою та гарбузової каші. Дівчата з великої миски насипають гостям по три вареники в тарілку. Гості сідають на лави й частуються.
17 грудня на Варвари в Музеї Гончара святкували вечорниці. Гостей навчали мистецтву української вишивки та пригощали варениками з маком.
— Наші свята — це те, що робить Україну цікавою для світу, — каже Кирило Стеценко. — У рамках ”Українського Різдва” планую провести 40 заходів. Наприклад, Різдво на столичному південному вокзалі — на другому поверсі в холі. Також на станціях метро Золоті ворота або Арсенальній — там між ескалаторами є перехід. Концерт називатиметься ”Коляда в Метрополітені”.
Юлія ГРЕЧКА,
"Газета по-українські", №517, 18 грудня 2007
Інфо:
www.rizdvofest.org.ua;
www.ukrrizdvo.org.ua;
[email protected]
тел.
+38(063) 843-29-85;
+38(068) 358-41-20;
+38(067) 7 577 577
В тему:
Вечорниці на Катерини
Готуємося до «Різдва»
“Українська Зима”
Свята й обряди календарного циклу
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта