«Що ж до майбутнього, то ваше завдання не передбачити його, а зробити можливим». Антуан де Сент-Екзюпері.
Україні бракує сили, яка би провела її від епохи трансформації [а саме в ній зараз знаходиться наша держава уже більше 16 років] до епохи творчості, яка ще декілька десятків років тому непомітно кинула виклик цілому світу.
Цю силу не уособлюють в собі політики. Зваживши на повільність та бюрократизованість всього, що відбувається у владі, мало хто навіть зі свідомих політиків ризикне проводити зміни в суспільстві. Та й чи зміг би? Сама суть підприємливого суспільства полягає у вільній творчій ініціативі, яка, як і творчість взагалі, протистоїть формалізму та правилам. А, отже, навіть найкращі програми політиків не справляться із цим завданням самостійно.
Хто би дійсно зміг зробити даний процес - це український бізнес. Він найкраще розуміє необхідність даної трансформації, але все ще дуже слабко сфокусований на ній. Завтрашні запитання здаються все ще такими далекими сьогодні. Проте саме свідомість бізнес-лідерів та їхня активна зацікавленість дає привід думати, що Україна таки прийме виклик.
Ми – наші політичні та бізнес-лідери, а також кожен із нас – повинні усвідомити, що побудувати процвітаючу економіку та успішне підприємливе суспільство – це не просто політичне гасло, а об’єктивна необхідність. Виклик, що постав перед нашим суспільством і світом, в цілому є надто важливим, щоби його затьмарювали політичні чвари, мовні війни чи короткотермінові економічні заходи. Один із парадоксів творчої епохи полягає в тому, що хоч запалюється вона від окремих іскор підприємництва, проте її вогонь та світло залежатимуть від того, як решта суспільства підтримає і спрямує їх.
Неможливо і не потрібно писати план з 5, 10 чи 100 пунктів, щоб побудувати підприємливе суспільство. Для цього також не потрібні ані вертикальні інструкції, ані централізовані зусилля. Воно повинно виникнути природно, зсередини, з енергії та зусиль різних людей та організацій, які, працюючи кожен день, формують наше майбутнє. Проте є декілька принципів, які Річард Флоріда пропонує нам в якості вказівників на шляху до цього майбутнього.
1. Відкрити творчі можливості кожного
Думка про те, що будівельників, механіків чи лінійних робочих на фабриці можуть мотивувати не лише зарплата, але й естетичне, інтелектуальне чи емоційне задоволення, часто оминає нас. Ми вдячні їм за їхню роботу, проте ця подяка обмежується нашими власними упередженнями. Ми не чекаємо від них більшого, і не пропонуємо більшого їм.
Насправді ж, всі люди мають творчий потенціал. Але те, що всі люди творчі не означає, що кожен повинен писати симфонії чи створювати архітектурні шедеври. Якби це було можливо, і всі люди були креативними у такому традиційному розумінні цього слова, нація в цілому не змогла би бути ефективною. Як мінімум, кілька мільйонів людей стали б зайвими. Натомість, варто розширити поняття «творчість» так, щоб воно заохочувало та наповнювало більшим сенсом щоденні зусилля «звичайних» працівників.
Прислухаймося до своїх дітей. Напевно, хоча би один раз Ви чули, як проходячи повз будівельний майданчик чи роздумуючи про лад речей у світі, вони кажуть: «А я побудував би тут парк розваг, де всі би їздили тільки на роликах…» чи «Коли я виросту, то зроблю літак тільки для дітей та їхніх іграшок». Якщо 6-и, 7-и та 8-и річні діти мають такі плани, уявіть, що вони зможуть зробити через 20 років? Звичайно, за умови хорошої освіти, практичного досвіду та заохочень зі сторони суспільства.
Все це говорить про те, що ми маємо приділяти більше уваги творчим ідеям не лише найстарших, але й особливо наймолодших (як за віком, так і за статусом) і навіть ізольованих груп людей. Їхня енергія може стати рушієм розвитку творчої економіки.
2. Інвестувати у творчу інфраструктуру
Як показують сотні досліджень та й сама історія, інвестиції у інновації та нові ідеї мають надзвичайно високий рівень віддачі та практично є запорукою високих дивідендів.
Щоб створити та утримати конкурентну економіку у майбутні 20 років, країна повинна побудувати сприятливі умови для найкращих талантів світу уже сьогодні. В першу чергу, це передбачає заснування нових університетів та покращення рівня існуючих. Ефект від концентрації закладів вищої освіти не потрібно довго ілюструвати. Варто лише поглянути на Київ та той прогрес, який він зробив за декілька останніх років. В першу чергу це відбулось завдяки приходу багатьох молодих та талановитих людей із провінцій.
Звісно, разом із розвитком освіти потрібно збільшувати привабливість роботи у R&D та вищій освіті. Бар’єри на шляху до відкриття нових підприємств мають бути максимально знижені.
Проте поштовх не завжди слід шукати у розвитку високих технологій чи глобальних відкриттів. «Одного разу я мав честь поспілкуватися з одним високопосадовцем із Великобританії, - пише Річард Флоріда, - і мова зайшла про те, що Англія ніколи не відрізнялась концентрацією високих технологій. Ми почали думати, яку ж нішу зайняла ця країна, і я попросив свого співрозмовника - урядовця - назвати декілька імен найбагатших англійців, які першими спадуть йому на думку. Серед цих імен я помітив певну тенденцію: Пол МакКартні, Мік Джагер, Елтон Джон, Девід Боуі… Хтось навіть пожартував, що ці виконавці стали не просто найбагатшими людьми країни, а їх було посвячено в лицарі. Поміж тим, сама того не помітивши, Великобританія сконцентрувала в собі неабиякий промисловий потенціал».
Зв’язок між культурою та економічним розвитком зустрічається не так часто, але для Великобританії ця її вроджена перевага стала поштовхом для збагачення країни. І все це відбувалося природнім шляхом. Уявіть, що було б, якби Англія свідомо шукала свою конкурентну перевагу та цілеспрямовано вкладала у неї гроші?
Тільки коли ми зможемо побачити цінність всіх цих складових – освітньої, наукової, економічної, культурної – і розумітимемо, що всі вони є частинами одного цілого, ми зможемо скористатися навіть найменшою частинкою необмеженого людського потенціалу.
3. Університети, як магніти Таланту та Толерантності
У західному розумінні університети – не лише осередки освіти, але й науки. Там не лише готують майбутніх лідерів для суспільства, але й створюють, розвивають та продають нові знання та технології. Проте значення університетів для суспільства ще більш широке. Вони є магнітами талантів та толерантності.
Недаремно американський уряд так охоче береться оплачувати навчання українських студентів у своїх університетах. Він би не робив цього, якби українські студенти, горді за свою країну, із нетерпінням чекали моменту, коли, закінчивши навчання, повернуться додому та поділяться своїми знаннями. Натомість вони, одні з найталановитіших у своїх регіонах, складають основу американського творчого класу.
4. Виховувати творчість
«Найбільша залежність, яку мають сучасні люди – залежність від кількості та якості освіти дітей інших людей». Філіп Лонгмен
Незважаючи на те, що, начебто з освітою все очевидно, є одна проблема. Вона розпочинається зовсім не тоді, коли нашим дітям настає 16, і вони йдуть в університети. І навіть якщо українські вищі навчальні заклади дають непогану освіту, ми слабко можемо сподіватися на розвиток творчого потенціалу з існуючою шкільною системою виховання. Хоча б тільки тому, що вона лишилася нам у спадок від індустріальних часів, а «створювати» працівників конвеєру вже немає потреби от уже декілька десятків років.
Натомість нам потрібно виховувати дітей, які б несли та підсилювали цінності, пріоритети та вимоги творчої епохи. Реформа системи освіти повинна зробити школу місцем, де креативність особистості культивується та може приносити плоди.
Індія здобуває все більшу світову перевагу, оскільки велика кількість її молодих людей сумлінно вивчає математику. А це призводить до прогресу не лише у створенні програмного забезпечення, а також і у маркетингових дослідженнях та розвитку нових фінансових інструментів.
Одночасно із тим, як бізнес і саме суспільство диференціюється та спеціалізується, повинні розвиватися все різноманітніші стилі освіти. Професійні школи, експериментальні програми, музичні лабораторії – все це життєво необхідне для творчого, різноманітного мислення.
Наука та інженерія завжди будуть важливими сферами, але наші діти повинні бути впевнені у собі, відвідуючи курси видування скла чи майстер-класи кулінарного мистецтва своєї мрії. Чим різноманітніші погляди та підходи виховуватиме суспільство у своїх нащадках, тим більший рівень толерантності, а відтак і креативності воно зможе досягнути у майбутньому.
5. Міста та конкуренція
Міста та регіони - це основні важелі країн у боротьбі за конкурентну перевагу. Міста – ключові економічні та соціальні «організми» в епоху творчості. Вони сприяють економії масштабу, створюють необхідні умови для технологій і з’єднують людські ресурси з можливостями, ідеї з місцями, а інновації з інвестиціями. А відтак їхнє основне призначення – створити фізичні та соціальні умови, щоб підприємливі та економічні умови вкоренилися в країні.
У пошуках міст – ідеальних моделей підприємливого суспільства - Річард Флоріда звертає увагу на Торонто, Стокгольм та Хельсинки, яким вдалося поєднати ряд технологій та творчих секторів з порівняно низьким рівнем нерівності, хорошими школами, безпечними вулицями та високою суспільною єдністю.
Інше місто, вже американське, яке називає Флоріда – Мінеаполіс-Сейнт-Пол. Поєднуючи в собі величезну кількість емігрантів із Сомалі та інших прилеглих територій, геїв – членів міської ради, та велике расове різноманіття в межах найменших мікрорайонів, Мінеаполіс-Сейнт-Пол є більш відомим як бастіон толерантності. Додайте до цього високі зарплати, низьке безробіття, низький рівень бідності – і стане зрозуміло, чому в університети, коледжі та на роботу в Мінеаполіс-Сейнт-Пол зграями з’їжджаються молоді люди.
«Але коли мене питають про стратегії регіонів, яким вдалося це зробити, я відповідаю, що тут поки що немає ідеалів, - пише Флоріда, - Далі ж я говорю їм, що потрібно створювати власні стратегії, які були б унікальними для вашого регіону, посилювати їхні переваги та фокусуватися на тому, що відрізняє ваше суспільство та місце, від інших.»
6. Відкрите та економічно безпечне суспільство
Відкритість до людей, толерантність та різноманіття є критичними факторами для економічного зростання. Сполучені Штати протистоять своєму власному прогресу, коли зменшують наукові відкриття, змушуючи їх проходити через ряд обмежень. Тероризм, як пише Флоріда, є меншою загрозою для США, ніж те, що творчі та талановиті люди перестануть хотіти жити у цій країні. Європейські нації слідують тому ж прикладу, коли підпадають під вплив політичних партій, що проклинають іммігрантів. Історія показує, що доходи від відкритості, гостинності та різноманітності суспільства набагато перевищують витрати.
Одним із прикладів такого суспільства, на думку Флоріди, є Канада, яка дотримується принципу «суспільство-мозаїка». В той час, як інші пропонують увійти в ту чи іншу суспільну категорію, модель «суспільства-мозаїки» говорить своїм жителям: створи самостійно будь-який шматочок пазлу, яким би ти хотів стати, і будь ним. Це сприяє посиленню індивідуальності, яка і є рушієм творчості у суспільстві.
7. Справді глобальне зусилля
Щоб побудувати таку економіку та суспільство за нинішньої ери глобалізації, потрібно по-справжньому міжнародне зусилля. І якщо на сотнях форумів президенти компаній збираються для обговорення ставки податку та бізнес-клімат, чому б не зібратися та не поговорити про найкращі практики креативних компаній та про шляхи розвитку таких компаній у своїх країнах? Але, врешті-решт, ані міжнародних форумів, ані урядових програм не буде достатньо, якщо самі люди всередині країн не усвідомлять свою відповідальність за рівень конкурентоспроможності власної країни.
Створення творчого суспільство не вимагає нічого, окрім зміни світогляду. Творчість – це не матеріальне благо. Її навіть не можна продати або купити. Ми повинні почати сприймати творчість як спільне та необхідне благо, таке як безпека і свобода. Це щось внутрішнє, що належить кожному з нас, що потрібно вирощувати і плекати, інакше – воно вислизне.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Суспільство творчого польоту
Світ:
Створення творчого суспільство не вимагає нічого, окрім зміни світогляду.
08121201s.jpg
«Що ж до майбутнього, то ваше завдання не передбачити його, а зробити можливим».
Антуан де Сент-Екзюпері.
Україні бракує сили, яка би провела її від епохи трансформації [а саме в ній зараз знаходиться наша держава уже більше 16 років] до епохи творчості, яка ще декілька десятків років тому непомітно кинула виклик цілому світу.
Цю силу не уособлюють в собі політики. Зваживши на повільність та бюрократизованість всього, що відбувається у владі, мало хто навіть зі свідомих політиків ризикне проводити зміни в суспільстві. Та й чи зміг би? Сама суть підприємливого суспільства полягає у вільній творчій ініціативі, яка, як і творчість взагалі, протистоїть формалізму та правилам. А, отже, навіть найкращі програми політиків не справляться із цим завданням самостійно.
Хто би дійсно зміг зробити даний процес - це український бізнес. Він найкраще розуміє необхідність даної трансформації, але все ще дуже слабко сфокусований на ній. Завтрашні запитання здаються все ще такими далекими сьогодні. Проте саме свідомість бізнес-лідерів та їхня активна зацікавленість дає привід думати, що Україна таки прийме виклик.
Ми – наші політичні та бізнес-лідери, а також кожен із нас – повинні усвідомити, що побудувати процвітаючу економіку та успішне підприємливе суспільство – це не просто політичне гасло, а об’єктивна необхідність. Виклик, що постав перед нашим суспільством і світом, в цілому є надто важливим, щоби його затьмарювали політичні чвари, мовні війни чи короткотермінові економічні заходи. Один із парадоксів творчої епохи полягає в тому, що хоч запалюється вона від окремих іскор підприємництва, проте її вогонь та світло залежатимуть від того, як решта суспільства підтримає і спрямує їх.
Неможливо і не потрібно писати план з 5, 10 чи 100 пунктів, щоб побудувати підприємливе суспільство. Для цього також не потрібні ані вертикальні інструкції, ані централізовані зусилля. Воно повинно виникнути природно, зсередини, з енергії та зусиль різних людей та організацій, які, працюючи кожен день, формують наше майбутнє. Проте є декілька принципів, які Річард Флоріда пропонує нам в якості вказівників на шляху до цього майбутнього.
1. Відкрити творчі можливості кожного
Думка про те, що будівельників, механіків чи лінійних робочих на фабриці можуть мотивувати не лише зарплата, але й естетичне, інтелектуальне чи емоційне задоволення, часто оминає нас. Ми вдячні їм за їхню роботу, проте ця подяка обмежується нашими власними упередженнями. Ми не чекаємо від них більшого, і не пропонуємо більшого їм.
Насправді ж, всі люди мають творчий потенціал. Але те, що всі люди творчі не означає, що кожен повинен писати симфонії чи створювати архітектурні шедеври. Якби це було можливо, і всі люди були креативними у такому традиційному розумінні цього слова, нація в цілому не змогла би бути ефективною. Як мінімум, кілька мільйонів людей стали б зайвими. Натомість, варто розширити поняття «творчість» так, щоб воно заохочувало та наповнювало більшим сенсом щоденні зусилля «звичайних» працівників.
Прислухаймося до своїх дітей. Напевно, хоча би один раз Ви чули, як проходячи повз будівельний майданчик чи роздумуючи про лад речей у світі, вони кажуть: «А я побудував би тут парк розваг, де всі би їздили тільки на роликах…» чи «Коли я виросту, то зроблю літак тільки для дітей та їхніх іграшок». Якщо 6-и, 7-и та 8-и річні діти мають такі плани, уявіть, що вони зможуть зробити через 20 років? Звичайно, за умови хорошої освіти, практичного досвіду та заохочень зі сторони суспільства.
Все це говорить про те, що ми маємо приділяти більше уваги творчим ідеям не лише найстарших, але й особливо наймолодших (як за віком, так і за статусом) і навіть ізольованих груп людей. Їхня енергія може стати рушієм розвитку творчої економіки.
2. Інвестувати у творчу інфраструктуру
Як показують сотні досліджень та й сама історія, інвестиції у інновації та нові ідеї мають надзвичайно високий рівень віддачі та практично є запорукою високих дивідендів.
Щоб створити та утримати конкурентну економіку у майбутні 20 років, країна повинна побудувати сприятливі умови для найкращих талантів світу уже сьогодні. В першу чергу, це передбачає заснування нових університетів та покращення рівня існуючих. Ефект від концентрації закладів вищої освіти не потрібно довго ілюструвати. Варто лише поглянути на Київ та той прогрес, який він зробив за декілька останніх років. В першу чергу це відбулось завдяки приходу багатьох молодих та талановитих людей із провінцій.
Звісно, разом із розвитком освіти потрібно збільшувати привабливість роботи у R&D та вищій освіті. Бар’єри на шляху до відкриття нових підприємств мають бути максимально знижені.
Проте поштовх не завжди слід шукати у розвитку високих технологій чи глобальних відкриттів. «Одного разу я мав честь поспілкуватися з одним високопосадовцем із Великобританії, - пише Річард Флоріда, - і мова зайшла про те, що Англія ніколи не відрізнялась концентрацією високих технологій. Ми почали думати, яку ж нішу зайняла ця країна, і я попросив свого співрозмовника - урядовця - назвати декілька імен найбагатших англійців, які першими спадуть йому на думку. Серед цих імен я помітив певну тенденцію: Пол МакКартні, Мік Джагер, Елтон Джон, Девід Боуі… Хтось навіть пожартував, що ці виконавці стали не просто найбагатшими людьми країни, а їх було посвячено в лицарі. Поміж тим, сама того не помітивши, Великобританія сконцентрувала в собі неабиякий промисловий потенціал».
Зв’язок між культурою та економічним розвитком зустрічається не так часто, але для Великобританії ця її вроджена перевага стала поштовхом для збагачення країни. І все це відбувалося природнім шляхом. Уявіть, що було б, якби Англія свідомо шукала свою конкурентну перевагу та цілеспрямовано вкладала у неї гроші?
Тільки коли ми зможемо побачити цінність всіх цих складових – освітньої, наукової, економічної, культурної – і розумітимемо, що всі вони є частинами одного цілого, ми зможемо скористатися навіть найменшою частинкою необмеженого людського потенціалу.
3. Університети, як магніти Таланту та Толерантності
У західному розумінні університети – не лише осередки освіти, але й науки. Там не лише готують майбутніх лідерів для суспільства, але й створюють, розвивають та продають нові знання та технології. Проте значення університетів для суспільства ще більш широке. Вони є магнітами талантів та толерантності.
Недаремно американський уряд так охоче береться оплачувати навчання українських студентів у своїх університетах. Він би не робив цього, якби українські студенти, горді за свою країну, із нетерпінням чекали моменту, коли, закінчивши навчання, повернуться додому та поділяться своїми знаннями. Натомість вони, одні з найталановитіших у своїх регіонах, складають основу американського творчого класу.
4. Виховувати творчість
«Найбільша залежність, яку мають сучасні люди – залежність від кількості та якості освіти дітей інших людей».
Філіп Лонгмен
Незважаючи на те, що, начебто з освітою все очевидно, є одна проблема. Вона розпочинається зовсім не тоді, коли нашим дітям настає 16, і вони йдуть в університети. І навіть якщо українські вищі навчальні заклади дають непогану освіту, ми слабко можемо сподіватися на розвиток творчого потенціалу з існуючою шкільною системою виховання. Хоча б тільки тому, що вона лишилася нам у спадок від індустріальних часів, а «створювати» працівників конвеєру вже немає потреби от уже декілька десятків років.
Натомість нам потрібно виховувати дітей, які б несли та підсилювали цінності, пріоритети та вимоги творчої епохи. Реформа системи освіти повинна зробити школу місцем, де креативність особистості культивується та може приносити плоди.
Індія здобуває все більшу світову перевагу, оскільки велика кількість її молодих людей сумлінно вивчає математику. А це призводить до прогресу не лише у створенні програмного забезпечення, а також і у маркетингових дослідженнях та розвитку нових фінансових інструментів.
Одночасно із тим, як бізнес і саме суспільство диференціюється та спеціалізується, повинні розвиватися все різноманітніші стилі освіти. Професійні школи, експериментальні програми, музичні лабораторії – все це життєво необхідне для творчого, різноманітного мислення.
Наука та інженерія завжди будуть важливими сферами, але наші діти повинні бути впевнені у собі, відвідуючи курси видування скла чи майстер-класи кулінарного мистецтва своєї мрії. Чим різноманітніші погляди та підходи виховуватиме суспільство у своїх нащадках, тим більший рівень толерантності, а відтак і креативності воно зможе досягнути у майбутньому.
5. Міста та конкуренція
Міста та регіони - це основні важелі країн у боротьбі за конкурентну перевагу. Міста – ключові економічні та соціальні «організми» в епоху творчості. Вони сприяють економії масштабу, створюють необхідні умови для технологій і з’єднують людські ресурси з можливостями, ідеї з місцями, а інновації з інвестиціями. А відтак їхнє основне призначення – створити фізичні та соціальні умови, щоб підприємливі та економічні умови вкоренилися в країні.
У пошуках міст – ідеальних моделей підприємливого суспільства - Річард Флоріда звертає увагу на Торонто, Стокгольм та Хельсинки, яким вдалося поєднати ряд технологій та творчих секторів з порівняно низьким рівнем нерівності, хорошими школами, безпечними вулицями та високою суспільною єдністю.
Інше місто, вже американське, яке називає Флоріда – Мінеаполіс-Сейнт-Пол. Поєднуючи в собі величезну кількість емігрантів із Сомалі та інших прилеглих територій, геїв – членів міської ради, та велике расове різноманіття в межах найменших мікрорайонів, Мінеаполіс-Сейнт-Пол є більш відомим як бастіон толерантності. Додайте до цього високі зарплати, низьке безробіття, низький рівень бідності – і стане зрозуміло, чому в університети, коледжі та на роботу в Мінеаполіс-Сейнт-Пол зграями з’їжджаються молоді люди.
«Але коли мене питають про стратегії регіонів, яким вдалося це зробити, я відповідаю, що тут поки що немає ідеалів, - пише Флоріда, - Далі ж я говорю їм, що потрібно створювати власні стратегії, які були б унікальними для вашого регіону, посилювати їхні переваги та фокусуватися на тому, що відрізняє ваше суспільство та місце, від інших.»
6. Відкрите та економічно безпечне суспільство
Відкритість до людей, толерантність та різноманіття є критичними факторами для економічного зростання. Сполучені Штати протистоять своєму власному прогресу, коли зменшують наукові відкриття, змушуючи їх проходити через ряд обмежень. Тероризм, як пише Флоріда, є меншою загрозою для США, ніж те, що творчі та талановиті люди перестануть хотіти жити у цій країні. Європейські нації слідують тому ж прикладу, коли підпадають під вплив політичних партій, що проклинають іммігрантів. Історія показує, що доходи від відкритості, гостинності та різноманітності суспільства набагато перевищують витрати.
Одним із прикладів такого суспільства, на думку Флоріди, є Канада, яка дотримується принципу «суспільство-мозаїка». В той час, як інші пропонують увійти в ту чи іншу суспільну категорію, модель «суспільства-мозаїки» говорить своїм жителям: створи самостійно будь-який шматочок пазлу, яким би ти хотів стати, і будь ним. Це сприяє посиленню індивідуальності, яка і є рушієм творчості у суспільстві.
7. Справді глобальне зусилля
Щоб побудувати таку економіку та суспільство за нинішньої ери глобалізації, потрібно по-справжньому міжнародне зусилля. І якщо на сотнях форумів президенти компаній збираються для обговорення ставки податку та бізнес-клімат, чому б не зібратися та не поговорити про найкращі практики креативних компаній та про шляхи розвитку таких компаній у своїх країнах? Але, врешті-решт, ані міжнародних форумів, ані урядових програм не буде достатньо, якщо самі люди всередині країн не усвідомлять свою відповідальність за рівень конкурентоспроможності власної країни.
Створення творчого суспільство не вимагає нічого, окрім зміни світогляду. Творчість – це не матеріальне благо. Її навіть не можна продати або купити. Ми повинні почати сприймати творчість як спільне та необхідне благо, таке як безпека і свобода. Це щось внутрішнє, що належить кожному з нас, що потрібно вирощувати і плекати, інакше – воно вислизне.
В тему:
Україна - творче суспільство. Так чи ні?
Творчий клас
ВИШНЯ БОРІЯ: мережева гра-стратегія творчого класу
В єдності сила! Українці для України! — Концепція Української Національної Громади (УНГ)
Співтворча модель управління
Органічний менеджмент—XXI. Українська модель
Системні дослідження чинників формування нової генерації
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта