Казка про ворогів народу

Хто сказав, що полювання на відьом це погано? Відсутність полювання на відьом створює для відьом оптимальні умови для зловорожої антинародної діяльності. Для кожної неупередженої тверезомислячої людини викликає подив саме бажання відьом уникнути відповідальності за своє відьмацтво.

Хто сказав, що ворогів народу нема? Вони є. Доказом існування ворогів народу є стан нашої Батьківщини. Ворогів народу треба ідентифікувати. Окрім шпигунів, заїжджих масонів та кримінальних чужорідних етнічних спільнот маємо п’ять внутрішніх колон, що псують життя трудовому українському народу. Назвемо їх поіменно.

Перша колона. Ліві радикали. В Україні традиційно є носіями антинаціональної бацили. За етнічним походженням від початку керівництво лівих радикалів належало переважно до меншин. Творці Голодоморів, звірячого терору, етноциду. Руки в крові мільйонів українців. Після започаткованої ними ж перестройки значна частина керівництва обійняла стратегічні посади у великому бізнесі. Зорієнтовані на РФ як на регіонального зверхника в межах СНД у започаткованій залаштунковими структурами ритуально-фінансової кримінальної олігархії системі координат.

Асоціативний ряд: Троцький-Бронштейн у шкірянці – запливший жиром Каганович – комсомольці у Мерседесах.

Друга колона. Ліберальні екстремісти. Безжальні борці з правом української та інших дружніх європейських націй на збереження етнічної, культурної та расової ідентичності. Креатура різношерстних меншин. Називають активних захисників традиційної моралі та родинних цінностей “націонал-фашистами”. Спеціалізуються на паплюженні славних сторінок історії та висміюванні національної ідентичності. Лютою ненавистю ненавидять національно-визвольну боротьбу українського народу та її вождів. Через контрольовані засоби масової інформації широко впливають на громадську думку. Злобні, пихаті, єхидні інтелектуали, що мерзотно бризкають зеленуватою гнійною слиною. Нагадують скунсів: самі по собі мухи не образять. Захоплюються московськими гумористами, царським режимом, плекають Сєрдючку. Оголосили війну Тарасу Шевченку.

Асоціативний ряд: словесна ахінея з вкрапленнями латини – хвороблива реакція на сало (суміш переляку із генетичним жахом) – містечковий шарм.

Третя колона. Космополітична богема. Усі такі витончені, ранимі. Ідеальне середовище для внутрішнього розкладу. Антитеза прогресивному національному пролетаріату. Продуценти найогидніших форм та зразків дегенеративного мистецтва, які насильницькі нав’язуються масам в якості ознак приналежності до химерних так званих вищих проявів свідомості. По суті штовхають нестійких осіб, особливо з числа молоді, до наркотичного пекла та дикунських збочень. В результаті псується генофонд нації. Візуально наче безневинні, проте у цій безневинності переховуються біси виродження.

Асоціативний ряд: Фріда Кало (лесбіянка, художниця, наркоманка) – Чорний квадрат Малєвіча – напомажений Енді Ворхол.

Четверта колона. Модні жлоби. Обмежені світом нічних клубів, барижества, модельного бізнесу, пред-апорте, та от кутюр. Подібні до богеми, однак на відміну від богеми Куельо з Пєлєвіним не читали. Існують у форматі MTV. Не потрібні за визначенням.

Асоціативний ряд: Виагра, Попытка №5 – Окна Нагиева – Голубая луна.

П’ята колона. Молодші брати. Вони увесь час плачуть, а також жаліються. Бо їм прикро. Крізь сльози кличуть себе “молодшими братами”. Після чого гірко зітхають й знову починають ридати над власною безталанністю. Незграбні, неохайні, поступливі. За це на них спрямовано дещицю фінансових міні-потоків, а діти найбільш розкручених молодших братів надійно пристосовані у різних інституціях, фондах та фундаціях, підв’язаних до державних та приватних установ США. Саме молодші брати озвучили тезу про необхідність відмови України від престижного статусу ядерної держави. Толерантні, розважливі, м’які. Пісень співати полюбляють. Закликають боятися Російську федерацію, бо вважають її надзвичайно жахливою, страшною до неможливості. За молодшими братами, Україна обов’язково має орієнтуватися на Захід. Бо якщо Україна не орієнтуватиметься на Захід, то буде орієнтуватися на РФ. Позбавлені агресивності, а тому подібні на 40-річного сопливого підлітка під час перегляду “Списку Шиндлера”.

Асоціативний ряд: “незалежна Україна” – “дохла чайка при битій дорозі” – авоська в одній руці, пожмаканий прапор в іншій.

З цими категоріями варто взагалі не підтримувати стосунків. Наша країна не співпадає з їхньою республікою в жодних моментах, окрім територіального розташування. Недарма вони постійно наголошують: ця держава, ця країна. Бо вони на нашій землі є чужими. Вони це відчувають. А тому завжди готові полишити терени нашої Вітчизни. Заважати їм в цьому не треба.

Україна, як зрештою і уся справжня, неєвросоюзівська Європа, перебуває нині в стані активного формування та акумуляції самодостатньої альтернативи до шоу-бізнесового довкілля в його політичних, економічних, псевдокультурних проявах. Лаконічно відкидаючи непотріб, спільноти психологічно здорових та морально стійких товаришів торують шлях вперед. В жодному разі вони не програють. Оскільки лишають по собі генетично якісних, фізично здорових, сильних і розумних дітей. А це саме те, на що опоненти не здатні за визначенням.