„Історія – вчителька життя” – так тлумачить антична мудрість глибокий сенс історичного розвитку людства. І найменша клітина цього загального процесу є його невід’ємною незамінною частиною, гідною уваги нащадків. Наше завдання – зберегти ці крихітні вогники людських дум на тернистім шляху долі нації, позбирати клаптики, що й досі залишаються неперегорненою сторінкою нашої історії.
Перегорнута остання сторінка книги Василя Бородача „На грані двох світів”. Про прекрасну жменьку української землі, про красу її природи, її народу і його традицій, його трагедію, що сталась посередині ХХ століття – про Чесанівщину.
„Трагедія українського населення західних межових земель України, або тзв. Закерзоння, а в тім і Чесанівщини, якось не знайшла належного відгуку серед українськогї еміґраційної громади у вільному світі. Здається мені, що тягар щоденних турбот чужини, тяжка боротьба за виживання до певної міри притупили людську гідність”, - звертається до свого читача автор книги. Та чи заслуговує на це Чесанівщина, котра була справжнім бастіоном Української Повстанської Армії й вільної української людини та її ідей, звідки проступала її геройська постава, - людини, котра воліла радше вмирати на своїх рідних загумінках, звідки вже було видно стріхи вільної й рідної хати, а не поступитися зі своїх меж?
Сьогодні ми стоїмо перед фактом трагедії, повної руїни земель Лемківщини, Посяння та Підляшша. Наші вороги: московський большевизм укупі з упертою віковою й послідовною екстремістською політикою польської сторони обернули в пустир і руїну українську Чесанівщину. І досьогодні продовжується послідовна й замаскована полонізація шовіністичною машиною Польщі захоплених українських західних територій, процес перетравлення залишків українського населення в Польщі, а зокрема на т.зв. „кресах”.
„Історія – вчителька життя” – так тлумачить антична мудрість глибокий сенс історичного розвитку людства. І найменша клітина цього загального процесу є його невід’ємною незамінною частиною, гідною уваги нащадків. Наше завдання – зберегти ці крихітні вогники людських дум на тернистім шляху долі нації, позбирати клаптики, що й досі залишаються неперегорненою сторінкою нашої історії. (Мирон Ференц, Львів)
Неперегорнена сторінка історії Чесанівщини. Давайте перегортатимемо її разом. І, не дай Господи, щоб з часом не сталося непоправного: слідів української культури не залишиться на цій автохтонній українській землі - нашій землі.
Велику працю у видання книжки вклали: Іван Галабурда, вихідець із Старого Брусна Любачівського повіту, який сьогодні проживає у Бельгії й активно працює над проблемами українства, його донька Марійка Галабурда-Чигрин, яка проживає в Австралії, донька Надя Галабурда-Сухорончак із Мюнхена та інші патріоти з діаспори, які теж є вихідцями із Любачівщини-Чесанівщини.
Отже, Василь Бородач „На грані двох світів”, Львів, Каменяр, 2001р
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Фронтовому запіллю Чесанівщини присвячується.
Світ:
„Трагедія українського населення західних межових земель України, або тзв. Закерзоння, а в тім і Чесанівщини, якось не знайшла належного відгуку серед українськогї еміґраційної громади у вільному світі. Здається мені, що тягар щоденних турбот чужини, тяжка боротьба за виживання до певної міри притупили людську гідність”, - звертається до свого читача автор книги. Та чи заслуговує на це Чесанівщина, котра була справжнім бастіоном Української Повстанської Армії й вільної української людини та її ідей, звідки проступала її геройська постава, - людини, котра воліла радше вмирати на своїх рідних загумінках, звідки вже було видно стріхи вільної й рідної хати, а не поступитися зі своїх меж?
Сьогодні ми стоїмо перед фактом трагедії, повної руїни земель Лемківщини, Посяння та Підляшша. Наші вороги: московський большевизм укупі з упертою віковою й послідовною екстремістською політикою польської сторони обернули в пустир і руїну українську Чесанівщину. І досьогодні продовжується послідовна й замаскована полонізація шовіністичною машиною Польщі захоплених українських західних територій, процес перетравлення залишків українського населення в Польщі, а зокрема на т.зв. „кресах”.
„Історія – вчителька життя” – так тлумачить антична мудрість глибокий сенс історичного розвитку людства. І найменша клітина цього загального процесу є його невід’ємною незамінною частиною, гідною уваги нащадків. Наше завдання – зберегти ці крихітні вогники людських дум на тернистім шляху долі нації, позбирати клаптики, що й досі залишаються неперегорненою сторінкою нашої історії. (Мирон Ференц, Львів)
Неперегорнена сторінка історії Чесанівщини. Давайте перегортатимемо її разом. І, не дай Господи, щоб з часом не сталося непоправного: слідів української культури не залишиться на цій автохтонній українській землі - нашій землі.
Велику працю у видання книжки вклали: Іван Галабурда, вихідець із Старого Брусна Любачівського повіту, який сьогодні проживає у Бельгії й активно працює над проблемами українства, його донька Марійка Галабурда-Чигрин, яка проживає в Австралії, донька Надя Галабурда-Сухорончак із Мюнхена та інші патріоти з діаспори, які теж є вихідцями із Любачівщини-Чесанівщини.
Отже, Василь Бородач „На грані двох світів”, Львів, Каменяр, 2001р
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта