Нещодавно Президент України заявив, що він завжди все знає, і від нього нічого не укриється. Ця заява призводить до думки, що або він правий, або навіть йому невідомі лабіринти мислення чиновників його канцелярії.
Те, що в апараті Верховної Ради України, до тих пір, доки спікер В.Литвин не освоїть хоча б основи сучасних технологій, буде продовжувати існувати безлад і ігнорування, навіть тих розпоряджень Голови Верховної Ради України, які з цього приводу були підписані більш просунутими в цій царині попередниками як І.С.Плющ та О.М.Ткаченко. і яким не може навчитись новий спікер та керівник апарату, роботу якого він організовує згідно п.5 частини 2 статті 88 Конституції України.
Не новина, що в АПУ, яку очолює виходець із ВР В.Медведчук, не можуть ніяк відучитися від “синдрому Литвина”, тобто ігнорування обов’язку передавати до Верховної Ради України разом із текстом підписаним Президентом і його електронну копію.
Зрозуміло, що від цього відучити важко.
Без усілякої іронії хочу відмітити, до честі В.Медведчука, якого досить часто і справедливо критикують, що саме після його приходу до АПУ, там відбулася справжня революція. Його помічники змогли переломити допечерну тупість місцевих канцеляристів і до Верховної Ради України почали надходити електронні копії пропозицій Президента України до законів, до яких він застосував вето.
Правда виникла нова проблема. Президент передає файли, а чиновники відділу апарату Верховної Ради України, що повинен виставляти їх в Інтернет, виявилися нездатними їх виставляти своєчасно.
Довга, як шия в жирафа, назва їх підрозділу (сектор реєстрації законопроектів відділу з питань планування та обліку проходження законопроектів управління по роботі з комітетами Верховної Ради України та взаємодії з депутатськими фракціями і групами головного організаційного управління апарату Верховної Ради України) до сих пір не дає їм можливості дійти до усвідомлення про необхідність реєстрації і приєднання електронних копій для доступу до них через Інтернет,
Що тільки вони не створюють щоб не реєструвати ці файли відразу ж після отримання. Навіть придумали, що це розпорядження Голови Верховної Ради України. Ви пам’ятаєте дурочку-секретарку з програми ІСТV “Кишкін дім”, яка що пішла копіювати дискету, а ксерокс її зажував? Дещо таке саме відбувається і у Верховній Раді України. Зав. сектором з назвою довгою, як шия жирафа, О.Нікулін, заявляє, що файл може приєднувати тільки тоді, коли буде резолюція Голови Верховної Ради України. Заступник керівника апарату Ю.Ясенчук, на якого він посилається, твердить, що це треба робити тільки тоді, коли Голова Верховної Ради України підпише резолюцію про розгляд в Комітеті і документи направлять на тиражування.
За словами Ю.Ясенчука термін “тиражування законопроектів”, це і є те саме направлення дискети для виставлення тексту в Інтернет.
Тож одне з двох, або В.Литвина навчити користуватися комп’ютером і розумінням, що дискети не тиражують на ксероксах. Або йому керівника апарату Верховної Ради України В.Зайчука, а тому свого заступника.
А поки цього немає, чиновники Канцелярії Президента України будуть продовжувати змагатися із своїми бойовими побратимами з апарату ВРУ з нехлюйства, правового нігілізму і непрофесійності. І вибрати переможця буде завжди дуже важко.
2.02.2004 року Президент України нарешті відреагував на позов до суду і направив до Верховної Ради України проекти Постанов про звільнення членів ЦВК та призначення нових.
От тільки канцеляристи В.Медведчука в своєму старому репертуарі – файли так і не направили. Але як це часто буває, їм допомогли нехлюї з парламентського апарату, які зареєстрували проекти без електронних копій.
Дійсно, навіщо виконувати Розпорядження Голови Верховної Ради України, та й ще не нинішнього, а колишнього. А нинішній спікер можливо і не знає про існування такого Розпорядження. Хоча воно, в числі трьох десятків, на відміну від десятків тисяч інших, все ж таки опубліковано в електронній базі Верховної Ради України в Інтернет “Законодавство України”.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
“В змаганні чиновників АП та апарату ВР з непрофесійності важко вибрати переможця
Категорія:
Не новина, що в АПУ, яку очолює виходець із ВР В.Медведчук, не можуть ніяк відучитися від “синдрому Литвина”, тобто ігнорування обов’язку передавати до Верховної Ради України разом із текстом підписаним Президентом і його електронну копію.
Зрозуміло, що від цього відучити важко.
Без усілякої іронії хочу відмітити, до честі В.Медведчука, якого досить часто і справедливо критикують, що саме після його приходу до АПУ, там відбулася справжня революція. Його помічники змогли переломити допечерну тупість місцевих канцеляристів і до Верховної Ради України почали надходити електронні копії пропозицій Президента України до законів, до яких він застосував вето.
Правда виникла нова проблема. Президент передає файли, а чиновники відділу апарату Верховної Ради України, що повинен виставляти їх в Інтернет, виявилися нездатними їх виставляти своєчасно.
Довга, як шия в жирафа, назва їх підрозділу (сектор реєстрації законопроектів відділу з питань планування та обліку проходження законопроектів управління по роботі з комітетами Верховної Ради України та взаємодії з депутатськими фракціями і групами головного організаційного управління апарату Верховної Ради України) до сих пір не дає їм можливості дійти до усвідомлення про необхідність реєстрації і приєднання електронних копій для доступу до них через Інтернет,
Що тільки вони не створюють щоб не реєструвати ці файли відразу ж після отримання. Навіть придумали, що це розпорядження Голови Верховної Ради України. Ви пам’ятаєте дурочку-секретарку з програми ІСТV “Кишкін дім”, яка що пішла копіювати дискету, а ксерокс її зажував? Дещо таке саме відбувається і у Верховній Раді України. Зав. сектором з назвою довгою, як шия жирафа, О.Нікулін, заявляє, що файл може приєднувати тільки тоді, коли буде резолюція Голови Верховної Ради України. Заступник керівника апарату Ю.Ясенчук, на якого він посилається, твердить, що це треба робити тільки тоді, коли Голова Верховної Ради України підпише резолюцію про розгляд в Комітеті і документи направлять на тиражування.
За словами Ю.Ясенчука термін “тиражування законопроектів”, це і є те саме направлення дискети для виставлення тексту в Інтернет.
Тож одне з двох, або В.Литвина навчити користуватися комп’ютером і розумінням, що дискети не тиражують на ксероксах. Або йому керівника апарату Верховної Ради України В.Зайчука, а тому свого заступника.
А поки цього немає, чиновники Канцелярії Президента України будуть продовжувати змагатися із своїми бойовими побратимами з апарату ВРУ з нехлюйства, правового нігілізму і непрофесійності. І вибрати переможця буде завжди дуже важко.
2.02.2004 року Президент України нарешті відреагував на позов до суду і направив до Верховної Ради України проекти Постанов про звільнення членів ЦВК та призначення нових.
От тільки канцеляристи В.Медведчука в своєму старому репертуарі – файли так і не направили. Але як це часто буває, їм допомогли нехлюї з парламентського апарату, які зареєстрували проекти без електронних копій.
Дійсно, навіщо виконувати Розпорядження Голови Верховної Ради України, та й ще не нинішнього, а колишнього. А нинішній спікер можливо і не знає про існування такого Розпорядження. Хоча воно, в числі трьох десятків, на відміну від десятків тисяч інших, все ж таки опубліковано в електронній базі Верховної Ради України в Інтернет “Законодавство України”.
----------------------------------------------------
В тему:
Жнива Господні починаються в 2004 році
Відкритий лист Юрія Кармазіна
Анатолій Матвієнко оскаржив у суді бездіяльність Леоніда Кучми
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта