Відповіді головного редактора журналу “Перехід-IV” Ігоря Каганця на запитання сайту dialogs.org.ua
Який спадок отримає новий президент? З якими показниками Україна підходить до президентських виборів?
Президент отримає країну в стані максимальної системної пластичності. Це характерна ознака точки біфуркації, тобто історичної розвилки — дуже короткого часового проміжку, коли майбутнє системи можна радикально змінити відносно слабкими, але точними впливами-“уколами”. Очевидно, що пластичність системи значно посилиться з імовірною перемогою Віктора Ющенка. Не думаю, що за його правління відбудуться якісь суттєві зміни, однак сформується середовище, сприятливе для таких змін.
Ви запитуєте про спадок. Якщо говорити по суті, то маємо безперечний факт інформаційно-культурної деукраїнізації українців і послідовного витіснення їх з рідної землі. Сотні тисяч високоосвічених громадян змушені були емігрувати, до 7 мільйонів українських чоловіків і жінок покинули свої родини і подалися на заробітки. В мирний час у цій начебто українській державі понад 190 тисяч безпритульних українських дітей! — красномовний факт “турботи” про підростаюче покоління. Смертність у цій республіці перевищує народжуваність, тому за роки її існування кількість українців зменшилась на 5 мільйонів. Вимирання корінного народу продовжується з диявольською стабільністю. Соціальною базою нинішнього режиму є криміналітет. Ось такий спадок.
Чи можна говорити про те, що разом з цими виборами закінчується певний період у новітній історії України?
Найперше треба усвідомити, що після розвалу деградованого Радянського Союзу один з його шматків замінив вивіску “УРСР” на “Україна” і продовжив деградацію самостійно. Владна верхівка (істеблішмент) практично не змінилася, просто зі скромних компартійних крісел невимушено пересіла у шикарні крісла власників банків і корпорацій. Тому не дивуйтеся, що теперішній режим більше нагадує не державу, а комісію з банкрутства.
За 13 років свого існування цей постімперський клон пройшов повний цикл — від псевдонародження у 1991 році (бо насправді це було не якісно нове утворення, а підфарбована частина існуючого) до старечого маразму в 2004 році. Аналогія з клоном не випадкова: достеменно встановлено, що клони вже народжуються внутрішньо старими, тому швидко зовнішньо старіють і вмирають.
Багатьох дивує, чому ця держава не переймається своїм майбутнім, зокрема, не турбується підростаючим поколінням, станом довкілля і взагалі не має довгострокової стратегії, а лише реагує на поточні подразнення. А відповідь проста: ця держава об’єктивно йде до своєї смерті, тому, подібно до старого атеїста, цікавиться не майбутнім (бо не вірить у нього), а лише боротьбою з теперішніми болячками, які її чимраз дужче обсідають.
У цьому сенсі 2004 рік завершує етап виокремлення України з імперського тіла і започатковує новий цикл, протягом якого має народитися нова українська нація і нова українська держава (детальніше див. “Жнива Господні починаються в 2004 році”.
Які внутрішні і зовнішні виклики очікують нового президента? Які першочергові завдання стоять перед майбутнім президентом? Чи можна вже зараз сформулювати стратегічні цілі, яких повинен досягати президент після свого обрання?
В першу чергу треба відновити у державі елементарну керованість. Якщо хтось вважає, що боротьба кланів і ТНК за право визискувати український народ і українську землю — це державне керування, то я з цим не погоджуюсь. А для відновлення керованості потрібно хоча б частково відновити законність, посилити відповідальність посадовців за плоди своєї діяльності і об’єднати націю ясним баченням спільного майбутнього. Це те, що реально може зробити майбутній президент. Після одного-двох років такої стабілізації і збалансування державного організму можна буде приступати до системних перетворень. Це щодо внутрішніх викликів.
Головним зовнішнім викликом є глобальна криза, яка чимраз загострюється. Протягом наступного десятиліття головним ресурсом планети Земля стануть продукти харчування. А Україна, володіючи четвертою частиною світових чорноземів, здатна прогодувати принамні 140-145 млн. Тому наша земля для багатьох є дуже ласим шматком. Особливо якщо врахувати, що за концентрацією корисних копалин Україна випереджує США, Європу і Росію; займаючи 0,4% території земної кулі, вона здатна забезпечити понад 5% світового видобутку природних копалин (це понад 20 млрд доларів США щорічно).
Глобальна боротьба за природні ресурси стає все активнішою і безжальнішою, час не чекає. Тому вже з наступного року нинішній режим має намір продавати нашу землю разом з її надрами. Для цього 26 травня 2004 р. Кабмін затвердив порядок проведення аукціонів з продажу ліцензій на право користуватися надрами. Цьому передувала централізація контролю за їх експлуатацією: указом Леоніда Кучми від 15 вересня 2003 р. було реорганізовано Міністерство екології, внаслідок чого контроль за українськими надрами перейшов до соціал-демократів Віктора Медведчука, адже головою Державного комітету природних ресурсів України став депутат від СДПУ(о) і член її Політради Микола Злочевський.
Як бачите, все йде по плану — починається новий етап визискування української землі. Зрозуміло, що стати на її захист і зірвати цей план можуть лише українці. Тому від них треба якомога швидше позбавитися, що з успіхом і робиться. Можна сказати, що п’ятимільйонне скорочення населення України — це головний “успіх” нинішнього режиму. Завдання майбутнього президента — зламати цей диявольський сценарій і зберегти контроль українського народу за своїм життєвим простором.
З якими проблемами може зіткнутися майбутній президент при реалізації цих стратегічних цілей? Взагалі, чим задається “вузькість” коридору можливостей майбутнього президента?
Проблем у майбутнього президента може бути багато: від зовнішнього тиску до внутрішнього саботажу. Проте справжня проблема — це відсутність яскравого і реалістичного проекту нової України, а також організованої національної еліти, готової до жертовної боротьби заради його втілення. Цей проект треба створити протягом року. Формування нової еліти стане негайним наслідком його оприлюднення.
Щодо “коридору”, то він визначається не стільки зовнішніми обставинами, скільки простором свідомості президента і його вольовими якостями. Наголошу, що Україна вже увійшла в зону біфуркації. Це означає, що для ясно мислячого і вольового президента немає жодних непереборних перешкод.
Якими ресурсами володіє президент для розв’язання названих проблем?
Найпотужніший, проте досі не використовуваний ресурс — це творчий потенціал українського народу і його незнищиме прагнення до істини та справедливості. У попередніх президентів не було ні бажання, ні сміливості його задіяти. Серед іншого, йдеться про вже готові напрацювання у сферах світогляду, цивілізаційних і соціальних процесів, менеджменту і технологій.
Нинішня президентська кампанія відрізняється тим, що не формулює новий порядок денний для країни, чому так сталося?
Тому що і влада, і опозиція, за непринциповими відмінностями, є носіями того ж самого світогляду. А будь-які перетворення, як відомо, починаються з духовно-світоглядного імпульсу. Тому за нинішньої ситуації можна говорити не про системні реформи, а лише про підготовку до них.
Якими повинні бути перші кроки майбутнього президента?
Президенту треба оголосити відкритий конкурс на кращі проекти у сферах релігійної реформи, державного управління, інформаційних технологій, охорони здоров’я, здорового харчування, житла, одягу та енергетики — і особисто очолити конкурсну комісію.
Які рекомендації-побажання можна йому висловити, і якими б він зміг скористатися?
Відповім відомою народною мудрістю: “Порядок в Україні буде тоді, коли третій президент посадить двох попередніх”. Це не так смішно, як може здатися. Системні зміни розпочнуться лише після того, як буде дано оцінку попереднього етапу розвитку України і започатковано механізм реальної відповідальності вищих посадовців за плоди своєї діяльності.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Порядок в Україні буде тоді, коли третій президент посадить двох попередніх
Світ:
Президент отримає країну в стані максимальної системної пластичності. Це характерна ознака точки біфуркації, тобто історичної розвилки — дуже короткого часового проміжку, коли майбутнє системи можна радикально змінити відносно слабкими, але точними впливами-“уколами”. Очевидно, що пластичність системи значно посилиться з імовірною перемогою Віктора Ющенка. Не думаю, що за його правління відбудуться якісь суттєві зміни, однак сформується середовище, сприятливе для таких змін.
Ви запитуєте про спадок. Якщо говорити по суті, то маємо безперечний факт інформаційно-культурної деукраїнізації українців і послідовного витіснення їх з рідної землі. Сотні тисяч високоосвічених громадян змушені були емігрувати, до 7 мільйонів українських чоловіків і жінок покинули свої родини і подалися на заробітки. В мирний час у цій начебто українській державі понад 190 тисяч безпритульних українських дітей! — красномовний факт “турботи” про підростаюче покоління. Смертність у цій республіці перевищує народжуваність, тому за роки її існування кількість українців зменшилась на 5 мільйонів. Вимирання корінного народу продовжується з диявольською стабільністю. Соціальною базою нинішнього режиму є криміналітет. Ось такий спадок.
Чи можна говорити про те, що разом з цими виборами закінчується певний період у новітній історії України?
Найперше треба усвідомити, що після розвалу деградованого Радянського Союзу один з його шматків замінив вивіску “УРСР” на “Україна” і продовжив деградацію самостійно. Владна верхівка (істеблішмент) практично не змінилася, просто зі скромних компартійних крісел невимушено пересіла у шикарні крісла власників банків і корпорацій. Тому не дивуйтеся, що теперішній режим більше нагадує не державу, а комісію з банкрутства.
За 13 років свого існування цей постімперський клон пройшов повний цикл — від псевдонародження у 1991 році (бо насправді це було не якісно нове утворення, а підфарбована частина існуючого) до старечого маразму в 2004 році. Аналогія з клоном не випадкова: достеменно встановлено, що клони вже народжуються внутрішньо старими, тому швидко зовнішньо старіють і вмирають.
Багатьох дивує, чому ця держава не переймається своїм майбутнім, зокрема, не турбується підростаючим поколінням, станом довкілля і взагалі не має довгострокової стратегії, а лише реагує на поточні подразнення. А відповідь проста: ця держава об’єктивно йде до своєї смерті, тому, подібно до старого атеїста, цікавиться не майбутнім (бо не вірить у нього), а лише боротьбою з теперішніми болячками, які її чимраз дужче обсідають.
У цьому сенсі 2004 рік завершує етап виокремлення України з імперського тіла і започатковує новий цикл, протягом якого має народитися нова українська нація і нова українська держава (детальніше див. “Жнива Господні починаються в 2004 році”.
Які внутрішні і зовнішні виклики очікують нового президента? Які першочергові завдання стоять перед майбутнім президентом? Чи можна вже зараз сформулювати стратегічні цілі, яких повинен досягати президент після свого обрання?
В першу чергу треба відновити у державі елементарну керованість. Якщо хтось вважає, що боротьба кланів і ТНК за право визискувати український народ і українську землю — це державне керування, то я з цим не погоджуюсь. А для відновлення керованості потрібно хоча б частково відновити законність, посилити відповідальність посадовців за плоди своєї діяльності і об’єднати націю ясним баченням спільного майбутнього. Це те, що реально може зробити майбутній президент. Після одного-двох років такої стабілізації і збалансування державного організму можна буде приступати до системних перетворень. Це щодо внутрішніх викликів.
Головним зовнішнім викликом є глобальна криза, яка чимраз загострюється. Протягом наступного десятиліття головним ресурсом планети Земля стануть продукти харчування. А Україна, володіючи четвертою частиною світових чорноземів, здатна прогодувати принамні 140-145 млн. Тому наша земля для багатьох є дуже ласим шматком. Особливо якщо врахувати, що за концентрацією корисних копалин Україна випереджує США, Європу і Росію; займаючи 0,4% території земної кулі, вона здатна забезпечити понад 5% світового видобутку природних копалин (це понад 20 млрд доларів США щорічно).
Глобальна боротьба за природні ресурси стає все активнішою і безжальнішою, час не чекає. Тому вже з наступного року нинішній режим має намір продавати нашу землю разом з її надрами. Для цього 26 травня 2004 р. Кабмін затвердив порядок проведення аукціонів з продажу ліцензій на право користуватися надрами. Цьому передувала централізація контролю за їх експлуатацією: указом Леоніда Кучми від 15 вересня 2003 р. було реорганізовано Міністерство екології, внаслідок чого контроль за українськими надрами перейшов до соціал-демократів Віктора Медведчука, адже головою Державного комітету природних ресурсів України став депутат від СДПУ(о) і член її Політради Микола Злочевський.
Як бачите, все йде по плану — починається новий етап визискування української землі. Зрозуміло, що стати на її захист і зірвати цей план можуть лише українці. Тому від них треба якомога швидше позбавитися, що з успіхом і робиться. Можна сказати, що п’ятимільйонне скорочення населення України — це головний “успіх” нинішнього режиму. Завдання майбутнього президента — зламати цей диявольський сценарій і зберегти контроль українського народу за своїм життєвим простором.
З якими проблемами може зіткнутися майбутній президент при реалізації цих стратегічних цілей? Взагалі, чим задається “вузькість” коридору можливостей майбутнього президента?
Проблем у майбутнього президента може бути багато: від зовнішнього тиску до внутрішнього саботажу. Проте справжня проблема — це відсутність яскравого і реалістичного проекту нової України, а також організованої національної еліти, готової до жертовної боротьби заради його втілення. Цей проект треба створити протягом року. Формування нової еліти стане негайним наслідком його оприлюднення.
Щодо “коридору”, то він визначається не стільки зовнішніми обставинами, скільки простором свідомості президента і його вольовими якостями. Наголошу, що Україна вже увійшла в зону біфуркації. Це означає, що для ясно мислячого і вольового президента немає жодних непереборних перешкод.
Якими ресурсами володіє президент для розв’язання названих проблем?
Найпотужніший, проте досі не використовуваний ресурс — це творчий потенціал українського народу і його незнищиме прагнення до істини та справедливості. У попередніх президентів не було ні бажання, ні сміливості його задіяти. Серед іншого, йдеться про вже готові напрацювання у сферах світогляду, цивілізаційних і соціальних процесів, менеджменту і технологій.
Нинішня президентська кампанія відрізняється тим, що не формулює новий порядок денний для країни, чому так сталося?
Тому що і влада, і опозиція, за непринциповими відмінностями, є носіями того ж самого світогляду. А будь-які перетворення, як відомо, починаються з духовно-світоглядного імпульсу. Тому за нинішньої ситуації можна говорити не про системні реформи, а лише про підготовку до них.
Якими повинні бути перші кроки майбутнього президента?
Президенту треба оголосити відкритий конкурс на кращі проекти у сферах релігійної реформи, державного управління, інформаційних технологій, охорони здоров’я, здорового харчування, житла, одягу та енергетики — і особисто очолити конкурсну комісію.
Які рекомендації-побажання можна йому висловити, і якими б він зміг скористатися?
Відповім відомою народною мудрістю: “Порядок в Україні буде тоді, коли третій президент посадить двох попередніх”. Це не так смішно, як може здатися. Системні зміни розпочнуться лише після того, як буде дано оцінку попереднього етапу розвитку України і започатковано механізм реальної відповідальності вищих посадовців за плоди своєї діяльності.
---------------------------------
В тему:
Жнива Господні починаються в 2004 році
Венеріанський транзит
Пульсар Україна на порозі чергового пробудження
Козак Мамай про арійський солідаризм
Тотальна війна
Нова книга Ігоря Каганця “Арійський стандарт”
Текст книги “Арійський стандарт” (без ілюстрацій) – 971 Кб
Фашизм чи солідаризм?
Держава Землі Білого Вепра
Надцивілізація волі
Скорочення шляху. Національний лідер-2004: мобілізатор чи цілитель?
Целофанова республіка
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта