Недавно опубліковано і конечні результати перепису населення Сербії, котрого проведено весною вже минулого 2002-го року, а саме дані котрі стосуються національного складу населення.
І одразу на самому початку усього розказу на цю тему, скажемо одну приємну вістку, що українців є помітно більше порівняно із останнім переписом 1991-ого року. Офіційно українців у Республіці Сербії є 5354, з цього у Воєводині 4935-еро. Це є за понад 400 осіб більше ніж 11 років тому. Цікавим є те, що від усіх національних меншин тільки українці, роми та влахи мають збільшення, а усі інші реєструють спад численності. Стосовно українців за збільшення числа, крім звичайно, популяційної причини, треба сказати, що завдяки активностями Товариств, завдяки більшої присутності у Засобах масової інформації, збільшеню культурних активностей, відкриттю Факультативів української мови з елементами національної культури та завдяки демократизації суспільства, а чому й не сказати, також і завдяки певної присутності України, як незалежної держави, у інформаціях та самому частішому вжиттю назви українець, певна частина українців відновила своє можливо забуте висловлювання як українці. А до певної міри раніше та й ще зараз траплялося багато записування під іншими національностями або не висловлено національну приналежність. Також напевно що певна частина українців, так як й інших народів, висловилась як югослави, або, користаючись законним правом, зовсім не висловила свою національну приналежність. За переписом таких, котрі не бажали сказати, ким вони є, понад 107 тисяч. Навіть, власне спостереження довело до того, що за самим визнанням поодиноких українців дізнаємося, що є реальні українці, котрі висловились на останньому переписі за територіальною приналежністю, як воєводинці.
Повернемось трохи до статистики. По общинах скажемо, що в общині Кула реєстровано найбільше українців, 1453-оє, у Вербасі 975, у Сремській Мітровиці 593, у Новому Саді 482-оє, у Інджії 422. У самому Белграді, тобто в общинах нашої столиці, є реєстровано 433 українця. З сукупно у Сербії 166 общин українці живуть у 130 общинах, що показує дійсну розпорошеність українського населення у нашій країні. Так наприклад у всьому Борскому округу живе 14-еро українців, у наприклад Враню двоє, а так само у Владічіном Хану, а у Суботиці наприклад їх 44-еро. Говорячи та аналізуючи численність українців у таких осередках, як, наприклад Александровац, або Крагуєвац, де є мало українців, виникає переконання-факт, які то мають бути дійсно свідомі українці, що роками або поколіннями не пов`язані з українською громадою, живучи у зовсім іншому оточенні, без громади, без церкви, без гуртового вживання мови у оточенні, все таки зберегли почуття національної приналежності і не забули хто вони є а так і висловились. Існує думка, щоб найти шлях сконтактувати і з ними та якимісь чином посприяти їхньому збереженні.
А констатовано також, що навіть і цей перепис стосовно численності українців можливо ненавмисне має недоліків. Отже, останнє, саме підготовка до оформлення української національної ради та підписування підтримки її оформлення показують, що українців у осередках є ще більше. Але це є вже прямий контакт з українцями, коли розмова та пряме слово більше вплинуть на національну визначеність ніж процес та холодний папір особи переписувача, котрий, а це факт, інколи, і не питав про національну приналежність. А мав обов`язок запитати.
Показалося, що українців є набагато більше, коли нагадати людям про національне походження їх та їхніх батьків, бо вже у певних випадках починається процес призабуття. Саме значну роль виконала і підготовка до оформлення Української національної ради та призбирування підписів. Нагадаємо, що Українську Раду при Міністерстві по національним меншинам буде оформлено 15-ого березня. У продовженні скажемо, що до асиміляційного процесу вплинули й непідвладні широкому загалу речі, а саме мішані шлюби, як правило потрібно констатувати призводили й активно сприяють втраті української свідомості. Зрозуміло, що живучи роспорошено, без реального більшісного осередку такі процеси стають реальністю і ніхто до того не повиннин прямо втручатися. Українці, як народ повністю інтегрувалися у суспільство і це окремо повинно відзначити як велике осягнення народу та кожної поодинокої особи.
До більшого числа українців можливо переконує і статистика та оцінки у поодиноких церковних парафіях, що неофіційно але у певній мірі реально, веде до більшого числа, що у даному разі не є для державних органів дійсною цифрою. Друга справа є, що у самому цьому процесі відродження потенційно велику роль можуть відіграти громадяни України, котрі реєстровано тимчасово або постійно живуть у нашій країні так звана “четверта хвиля міграції”, а певна частина з них є вже задіяна у роботі Культурно-просвітніх або мистецьких товариствах, де плекається українська культура, а також і у освітніх закладах, де вивчається українська мова, так що за деякими даними, українців всього разом у Сербії є біля 10 тисяч осіб.
Однак, важливим фактом у національному висловлюванні є те, що тільки з перепису 1971-ого року українці отримали свою графу, а до того часу у переписах 1948, 1953, та 1961-ого років не можна було встановити число українців тому, що графа для пописування українців колись була збірна і називалася “русини, рутини, українці, малороси”. Зараз справа є інакшою.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Перепис населення у Сербії 2002-го року: кількість українців зросла.
Світ:
Повернемось трохи до статистики. По общинах скажемо, що в общині Кула реєстровано найбільше українців, 1453-оє, у Вербасі 975, у Сремській Мітровиці 593, у Новому Саді 482-оє, у Інджії 422. У самому Белграді, тобто в общинах нашої столиці, є реєстровано 433 українця. З сукупно у Сербії 166 общин українці живуть у 130 общинах, що показує дійсну розпорошеність українського населення у нашій країні. Так наприклад у всьому Борскому округу живе 14-еро українців, у наприклад Враню двоє, а так само у Владічіном Хану, а у Суботиці наприклад їх 44-еро. Говорячи та аналізуючи численність українців у таких осередках, як, наприклад Александровац, або Крагуєвац, де є мало українців, виникає переконання-факт, які то мають бути дійсно свідомі українці, що роками або поколіннями не пов`язані з українською громадою, живучи у зовсім іншому оточенні, без громади, без церкви, без гуртового вживання мови у оточенні, все таки зберегли почуття національної приналежності і не забули хто вони є а так і висловились. Існує думка, щоб найти шлях сконтактувати і з ними та якимісь чином посприяти їхньому збереженні.
А констатовано також, що навіть і цей перепис стосовно численності українців можливо ненавмисне має недоліків. Отже, останнє, саме підготовка до оформлення української національної ради та підписування підтримки її оформлення показують, що українців у осередках є ще більше. Але це є вже прямий контакт з українцями, коли розмова та пряме слово більше вплинуть на національну визначеність ніж процес та холодний папір особи переписувача, котрий, а це факт, інколи, і не питав про національну приналежність. А мав обов`язок запитати.
Показалося, що українців є набагато більше, коли нагадати людям про національне походження їх та їхніх батьків, бо вже у певних випадках починається процес призабуття. Саме значну роль виконала і підготовка до оформлення Української національної ради та призбирування підписів. Нагадаємо, що Українську Раду при Міністерстві по національним меншинам буде оформлено 15-ого березня. У продовженні скажемо, що до асиміляційного процесу вплинули й непідвладні широкому загалу речі, а саме мішані шлюби, як правило потрібно констатувати призводили й активно сприяють втраті української свідомості. Зрозуміло, що живучи роспорошено, без реального більшісного осередку такі процеси стають реальністю і ніхто до того не повиннин прямо втручатися. Українці, як народ повністю інтегрувалися у суспільство і це окремо повинно відзначити як велике осягнення народу та кожної поодинокої особи.
До більшого числа українців можливо переконує і статистика та оцінки у поодиноких церковних парафіях, що неофіційно але у певній мірі реально, веде до більшого числа, що у даному разі не є для державних органів дійсною цифрою. Друга справа є, що у самому цьому процесі відродження потенційно велику роль можуть відіграти громадяни України, котрі реєстровано тимчасово або постійно живуть у нашій країні так звана “четверта хвиля міграції”, а певна частина з них є вже задіяна у роботі Культурно-просвітніх або мистецьких товариствах, де плекається українська культура, а також і у освітніх закладах, де вивчається українська мова, так що за деякими даними, українців всього разом у Сербії є біля 10 тисяч осіб.
Однак, важливим фактом у національному висловлюванні є те, що тільки з перепису 1971-ого року українці отримали свою графу, а до того часу у переписах 1948, 1953, та 1961-ого років не можна було встановити число українців тому, що графа для пописування українців колись була збірна і називалася “русини, рутини, українці, малороси”. Зараз справа є інакшою.
----------------------------------------------------
Офіційний сайт Товариства української мови, літератури і культури “Просвіта” (Сербія)
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта