Автор попереджає, що не є прихильником Іраку в його конфлікті з іншими силами, в тому числі з Іраном. Автор ставить за мету лише продемонструвати ту брехню, яку використовують американці в цій інспірованій сіоністами війні.
Хоча офіційно не визнано, але всі знають, що Ізраїль має ядерні боєголовки. Менше відомо про те, що Ізраїль має біологічну військову програму. В Британській London Sunday Times від 15 листопада 1998 року була стаття Узі Махнаймі і Марі Колвін (Uzi Mahnaimi and Marie Colvin) під назвою “Ізраїль планує етнічну бомбу після того, як здасться Саддам”. В ній розповідається про те, що єврейський “Інститут біологічних досліджень” в Нес Ціоні, що на південний схід від Тель Авіва, працює над розробкою особливого расового вірусу, який буде вбивати переважно тільки іракців.
За словами вченого: “Їм вдалося точно вказати особливу характеристику гетичного профілю певних арабських громад, зокрема, іракського народу”. Це доводить існування не тільки біологічної військової програми, але й намір здійснити геноцид в прямому сенсі цього слова. Інститут в Нес Ціоні займається розробкою хімічної, ядерної і біологічної зброї – всіма видами зброї, які може мати Саддам Хусейн.
Колишній офіцер Ізраїльської розвідувальної агенції Віктор Островський писав,
що найкращі вчені-епідемологи розробляли різноманітні “машини кінця світу”. “Оскільки ми були вразливими, то потрібно було мати таку зброю. Палестинці, що проникали в табір противника і були схоплені, виявилися доречними для цього.
Вони були наче піддослідними кроликами: на них можна було переконатися, чи належним чином діє ця розроблена вченими зброя і перевірити, наскільки широкий спектр дії та як її зробити ефективнішою.
Це одкровення про державу Ізраїль від колишнього агента розвідувальної служби відповідає найбільш жахливим чуткам і непрямим натякам про Ірак, але ви не побачите жодного драматичного звіту про ядерну, біологічну і хімічну зброю масового знищення Ізраїля.
Держава Ізраїль відома на Середньому Сході як беззаконна держава, що залякує своїх сусідів. Під час Ірано-Іракської війни Ізраїль захопив південний Ливан і залишався там протягом двох десятиліть. Жодна з багатьох резолюцій ООН, що ігнорувалися державою Ізраїль, не викликали навіть розгляду можливості застосування експедиційних військ США для проведення цих резолюцій в життя. Коли подібній беззаконності було дозволено продовжуватися, нерозумно обертатися і вибірково вводити в силу закон проти когось іншого, хто не такий впливовий, як згадуваний порушувач закону, для якого це дуже звично.
Посол Річард Батлер (Richard Butler), колишній голова спеціальної комісії ООН, часто говорив, що Саддам Хусейн “приохотився до зброї масового знищення”. Це показує нездатність Батлера оцінити вплив держави Ізраїль у тому регіоні. Коли у вас такий сусід, як Ізраїль, то краще бути озброєним. Особливо в силу того, що Ірак вийшов із війни з Іраном регіональною суперсилою, і іракцями висловлювалося багато побоювань, що їх може атакувати Ізраїль (наприклад, “Якщо зараз на нас не нападуть США, рано чи пізно це зробить Ізраїль”, — казав Тарік Азіз в “Нью Йорк Таймз від 30 грудня 1990 р. ( New York Times Dec30, 1990, 10-L col. 3).
На початку 90-х Саддам Хусейн заявляв:”Нам не потрібна ядерна бомба. В нас є бінарна хімічна. Хто б не погрожував нам атомною бомбою, ми знищимо його бінарною хімічною”. Єдиною існуючою ядерною загрозою, яку мав на увазі Саддам Хусейн, звичайно, була держава Ізраїль, яка відкрила секрет свого ядерного арсеналу.
Ось чому Джордж Буш підняв галас про хімічну зброю в 1988 році, тому що це був засіб, за допомогою якого Ірак міг стримати військову пихатість Ізраїля. У відповідь на невиправдані бомбардування Ірака в 1981 році, Саддам Хусейн заявив: “Клянусь перед Богом, що ми дозволимо нашому вогню з’їсти половину Ізраїля, якщо він намагатиметься щось мати проти Ірака”. Далі журнал “Тайм” писав: “Вибух гніву Саддама викликав тривогу в Єрусалимі. Раптом ядерна спроможність Ізраїлю, яка довгий час вважалася монополією, не виявилася стримуючим фактором”. Презентація Саддамом хімічної зброї як противаги Ізраїльському ядерному арсеналу була підтверджена Єгиптом, Йорданією і Північним Йеменом. (Time, Apr 6,1990)
Слід згадати, що в 1990 і 1991 році Ірак робив спроби розробляти ядерну зброю для підтримання балансу зі своїм ворогом Ізраїлем. А також те, що правилам Міжнародної агенції з ядерної енергії не відповідало те, що Ізраїль бомбардував Ірак в 1981 році. Це не була секретна ядерна програма; Саддам Хусейн оголосив про неї 8 травня 1990 року.
Однак ядерна програма Іраку закінчилася війною в Персидській затоці 1991 року. Навіть без ядерної зброї здатність Іраку погрожувати ефективною розплатою державі Ізраїль, стримуючи таким чином сионістську агресію, була новим рівнем виклику. Маючи Саддама Хусейна керівником військово потужного Ірака, держава Ізраїль не могла більше діставати своїх сусідів як їй здумається. Доки Ірак не попався в пастку війни зі Сполученими Штатами.
Керівником хору всіх еврейських наклепників на Ірак був оглядач Нью-Йорк Таймз Уільям Сефайер (William Safire). Джордж Буш став у хвіст за Сефайером ще до 1988 року, але тоді він не достатньо швидко рухався, щоб задовільнити євреїв, тому що Сефайер наполегливо вимагав від Буша в одному за одним номерах Нью-Йорк Таймз його особистого покарання Іраку, яке той пообіцяв перед виборами 1988 року.
Слід згадати, що крім єврейських сіоністів, подібних Сефайеру, були також ліві євреї (наприклад, Девід Корн), які звинуватили Саддама Хусейна у всіх приписуваних йому гріхах, тому що це був спосіб вдарити по репутації Рональда Рейгана, який підтримував Хусейна. Так звані консерватори, які приєдналися до антисаддамівської пропаганди 1991-2003 років, мають пам’ятати, що коли вони некритично підтверджують кожну історію про Саддама Хусейна, то шкодять репутації свого героя Рейгана.
Після війни з Іраном Ірак страждав від величезного боргу, який виник в результаті необхідності купляти зброю у США і деяких європейських країн. Ситуація ускладнювалася втратами іракського виробництва нафти внаслідок війни. Здатність Ірака оплачувати борги саботувалися тим фактом, що Кувейт і Об’єднані Арабські Емірати викачували набагато більше нафти, ніж дозволяли квоти ОПЕК (організації виробників і експортерів нафти), тим самим збиваючи ціни. Кожний долар зменшення в ціні бареля нафти означав 1 млрд. доларів збитків річного доходу Ірака — величезна втрата для країни, де проживає всього 15 млн. людей. Крім того, продажне Шейхство Кувейту дозволило Бритиш Петроліум в Кувейті красти нафту, що оцінювалося загальною вартістю 2,4 млрд. доларів.
17 липня 1990 року Саддам Хусейн проголосив промову, в якій звинуватив Кувейт і ОАЕ в тому, що “вони завдали удар в спину отруйним кинжалом”. Журнал “Бізнес Увік” (Business Week) від 6 серпня 1990 року відзначив, що “Хусейн має безумовну підтримку в середині ОПЕК”["Is Iraq really ready to start a New Gulf War?" Business Week, Aug 6, 1990]. Починаючи з війни в Перській затоці 1991 року було загально відомо, що в посла адміністраціїї Буша в Іраку була розмова з Саддамом Хусейном з приводу того, чи не будуть Сполучені Штати проти його намірів напасти на Кувейт, і Айпріл Глеспі сказав, що Сполученим Штатам немає до цього діла. Варто було лідеру Іраку діяти на основі цих запевнень, варто було почати вирішення проблеми кризи боргу методом реанексії (повернення анексованої території) тієї непостійної провінції Іраку, що називалася Кувейт, як пастка закрилась.
Восени 1990 року 15-річна дівчинка, відома тільки як Найїрах, зробила сльозне свідчення перед партійною нарадою Конгресу США, що вплинуло на думку Конгресу і американської громадськості. Дівчина розповіла, як вона, будучи волонтером у Кувейтському пологовому відділенні, стала свідком звірства, яке вчинили іракські війська, що увірвалися в шпиталь і викинули 312 немовлят “на холодну підлогу вмирати”. Нагадаю, що були й інші кувейтці, які підтвердили історію. Потім старший Буш згадував цю історію ще у 5 інших випадках.
Під час дебатів Сенату з приводу прийняття рішення чи нападати на Ірак, сім сенаторів нагадали цю історію, що показує, що на них самих вона вплинула або принаймні вони вважали її важливою обставиною в дебатах. Якби п’ятеро з семи сенаторів проголосували проти тієї пропозиції, війни в Перській затоці не було б. А 15-річна волонтерка Найїрах виявилася донькою Куветського посла в США, і зараз достоменно відомо, що її історія повністю неправдива.
Ось ще одне шахрайство з історії війни в Перській затоці 1991 року, але менш відоме, описане в “Християнському науковому пораднику” від 6 вересня 2002 року (Christian Science Monitor of September 6, 2002). Коли Джордж Буш віддав наказ ввести американські збройні сили в Перську затоку щоб відвернути захоплення Кувейту Іраком в серпні цього ж року, то частиною його аргументації було те, що іракський нищівний удар також загрожує Саудівській Аравії. Фотознімки тієї території, зроблені високосекретним супутником, допомогли в середині вересня пентагонівським офіцерам нарахувати 250 000 іракських військ і 1500 танків на кордоні, що загрожували Саудівській Аравії — головному нафтовому постачальнику США.
Але коли St. Petersburg Times у Флориді придбала два комерційні знімки Радянського супутника тієї території, що були зроблені в той самий час, то біля Саудівського кордону не було видно жодних іракських військ – одна тільки порожня пустеля... “Те (угрупування Іракських військ) було виправданням для Буша посилати туди війська, а самих військ там просто не існувало” [http://www.csmonitor.com/2002/0906/p01s02-wosc.htm ]
У світлі того, що громадськість та уряд Саудівської Аравії були свідомо обмануті і втянуті у війну за допомогою фальшивих фотографій, як можна вірити у достовірність доказів і свідчень, на які нині посилається уряд? Джон МакАртур, редактор Другого фронту (John MacArthur, the editor of Second Front), сказав: “Це все ті ж самі люди, які правили 10 років тому. Вони будуть придумувати все що завгодно, щоб зробити по-своєму”.
Чи не треба нам бути скептичними щодо претензій невдоволених представників опозиційного Національного Конгресу, які мають свої причини для брехні, адже вони чекають, що очолять новий іракський уряд? Ці ж самі люди придумали історію, що 9-11 повітряних піратів навчалися в Салман Пак в Іраку, історію, яку некритично проковтнули і виригнули назад багато малоінформованих людей, що знаходять задоволення в тому, аби у це вірити.
Коли Ви почуєте, що вимога або заява зроблена “іракським відступником”, перевірте, чи не пов’язаний цей відступник з Національним Конгресом. Коли так званий Національний Конгрес вперше розгорнув свою діяльність в грудні 1990 року,
Нью-Йорк Таймз охрестила їх “проіранськими шиїтськими фундаменталістами, прорадянськими комуністами, арабськими націоналістами і курдськими сепаратистами”, зауваживши, що заборонена Іракська комуністична партія “колись мала потужну народну підтримку всередині Іраку”[New York Times, Dec 30 1999: 10-L].
Іракська комуністична партія мала потужну базу і була популярною до Саддама Хусейна. Вона ненавиділа Хусейна, бо шиїти ненавиділи його за те, що він не допустив Ісламської республіки Ірак. Іракський Національний Конгрес розказував брехню за брехнею, так що навіть ЦРУ вирішило, що ці люди не мають довіри, проте єврейські медіа і єврейські політики все ще розповсюджують вcіляку дурню про Іракський Національний Конгрес. В світлі всіх заяв, зроблених протягом багатьох років анти-саддамівського лінчування, мені просто смішно, коли Дональд Рамсфельд називає Саддама Хусейна брехуном.
ПІСЛЯ ВІЙНИ
Хоча причиною обмеження зброї Іраку після 1991 року був його напад на Кувейт, ці обмеження були спеціально прилаштовані не для захисту Кувейту, а для захисту Ізраїля. Іракові заборонялося мати ракети з радіусом дії більше 93 миль. А це означає, що Іракові заборонялося мати ракети, які б могли досягати Ізраїль. Іракові заборонялося мати ядерну, біологічну і хімічну зброю, а це означало, що Іракові заборонялося мати всі види зброї, що могли б стримувати ядерну силу Ізраїля.
Прагнення Іраку в минулому тримати засоби стримування можна зрозуміти, коли розглядаєш, що Ірак знаходиться по-сусідству з безжальною ядерною державою Ізраїль. Вимагаючи від Іраку відмовитися від зброї масового знищення і задекларувати, яка зброя в нього є, нагадує ситуацію, коли у когось, хто живе на охопленій злочинністю території, вимагати повісити вивіску “Дім без зброї”. Звичайно, нікому не хочеться цього робити.
Яка б країна погодилась скоротити своє озброєння тільки заради тимчасового миру зі Сполученими Штатами, за яким би послідувала сфабрикована війна? У цій війні протистояти Сполученим Штатам було б набагато важче, тому що ніколи не є безпечним здатися ворогові, у якого немає ні честі, ні милосердя. Непримиримість диктатора Кім Чен Іра – цілком природна реакція, бо роззброєння не винагороджується, а експлуатується Сполученими Штатами.
Америка впродовж довгого часу проклала хибну стежку на Близький Схід. Ми ризикували і ризикуємо нашою економікою, без необхідності налаштовуючи проти себе багаті на нафту держави, лише через нашу підтримку Ізраїля. І поки євреї в Сполучених Штатах і Європі сприяють просуванню ідеології мультирасовості та відкритих кордонів, щоб послабити Захід і консолідувати свій контроль, в Ізраїлі вони безсоромно спорудили єврейську расистську державу з повним набором тортур, судів без слідства, концтаборами, комендантськими годинами, швидких вбивствами з боку каральних загонів і розробкою геноцидної зброї масового знищення.
Підтримуючи Ізраїльську експансіоністську політику і єврейську зверхність, ми стали мішенню ненависті бідних і пригнічених, які є нашими жертвами так само, як і жертвами євреїв. Зараз ми, американці, тільки почали розплачуватися за нашу підтримку євреїв. Ми платимо не тільки доларами, а й американською кров’ю.
Євреї дійшли висновку, що не виграють війни з палестинцями без великої встряски на Близькому Сході. Вони хочуть домінувати в цілому регіоні, як вони зараз домінують в Сполучених Штатах. І вони очікують, що ми будемо їхнім гарматним м’ясом. Їхнє вирішення проблем, які вони самі і спричинили своїми практиками геноциду, полягає у посиленні залякування і вбивств через поширення локальної війни і переростання її в світову. Ми сподіваємось, що серія цих статей буде корисною для розуміння, чому сіоністи і їхні білі маріонетки хочуть цієї війни.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Зброя масового обману
Світ:
03022401e.JPG
Автор попереджає, що не є прихильником Іраку в його конфлікті з іншими силами, в тому числі з Іраном. Автор ставить за мету лише продемонструвати ту брехню, яку використовують американці в цій інспірованій сіоністами війні.
Хоча офіційно не визнано, але всі знають, що Ізраїль має ядерні боєголовки. Менше відомо про те, що Ізраїль має біологічну військову програму. В Британській London Sunday Times від 15 листопада 1998 року була стаття Узі Махнаймі і Марі Колвін (Uzi Mahnaimi and Marie Colvin) під назвою “Ізраїль планує етнічну бомбу після того, як здасться Саддам”. В ній розповідається про те, що єврейський “Інститут біологічних досліджень” в Нес Ціоні, що на південний схід від Тель Авіва, працює над розробкою особливого расового вірусу, який буде вбивати переважно тільки іракців.
За словами вченого: “Їм вдалося точно вказати особливу характеристику гетичного профілю певних арабських громад, зокрема, іракського народу”. Це доводить існування не тільки біологічної військової програми, але й намір здійснити геноцид в прямому сенсі цього слова. Інститут в Нес Ціоні займається розробкою хімічної, ядерної і біологічної зброї – всіма видами зброї, які може мати Саддам Хусейн.
Колишній офіцер Ізраїльської розвідувальної агенції Віктор Островський писав,
що найкращі вчені-епідемологи розробляли різноманітні “машини кінця світу”. “Оскільки ми були вразливими, то потрібно було мати таку зброю. Палестинці, що проникали в табір противника і були схоплені, виявилися доречними для цього.
Вони були наче піддослідними кроликами: на них можна було переконатися, чи належним чином діє ця розроблена вченими зброя і перевірити, наскільки широкий спектр дії та як її зробити ефективнішою.
Це одкровення про державу Ізраїль від колишнього агента розвідувальної служби відповідає найбільш жахливим чуткам і непрямим натякам про Ірак, але ви не побачите жодного драматичного звіту про ядерну, біологічну і хімічну зброю масового знищення Ізраїля.
Держава Ізраїль відома на Середньому Сході як беззаконна держава, що залякує своїх сусідів. Під час Ірано-Іракської війни Ізраїль захопив південний Ливан і залишався там протягом двох десятиліть. Жодна з багатьох резолюцій ООН, що ігнорувалися державою Ізраїль, не викликали навіть розгляду можливості застосування експедиційних військ США для проведення цих резолюцій в життя. Коли подібній беззаконності було дозволено продовжуватися, нерозумно обертатися і вибірково вводити в силу закон проти когось іншого, хто не такий впливовий, як згадуваний порушувач закону, для якого це дуже звично.
Посол Річард Батлер (Richard Butler), колишній голова спеціальної комісії ООН, часто говорив, що Саддам Хусейн “приохотився до зброї масового знищення”. Це показує нездатність Батлера оцінити вплив держави Ізраїль у тому регіоні. Коли у вас такий сусід, як Ізраїль, то краще бути озброєним. Особливо в силу того, що Ірак вийшов із війни з Іраном регіональною суперсилою, і іракцями висловлювалося багато побоювань, що їх може атакувати Ізраїль (наприклад, “Якщо зараз на нас не нападуть США, рано чи пізно це зробить Ізраїль”, — казав Тарік Азіз в “Нью Йорк Таймз від 30 грудня 1990 р. ( New York Times Dec30, 1990, 10-L col. 3).
На початку 90-х Саддам Хусейн заявляв:”Нам не потрібна ядерна бомба. В нас є бінарна хімічна. Хто б не погрожував нам атомною бомбою, ми знищимо його бінарною хімічною”. Єдиною існуючою ядерною загрозою, яку мав на увазі Саддам Хусейн, звичайно, була держава Ізраїль, яка відкрила секрет свого ядерного арсеналу.
Ось чому Джордж Буш підняв галас про хімічну зброю в 1988 році, тому що це був засіб, за допомогою якого Ірак міг стримати військову пихатість Ізраїля. У відповідь на невиправдані бомбардування Ірака в 1981 році, Саддам Хусейн заявив: “Клянусь перед Богом, що ми дозволимо нашому вогню з’їсти половину Ізраїля, якщо він намагатиметься щось мати проти Ірака”. Далі журнал “Тайм” писав: “Вибух гніву Саддама викликав тривогу в Єрусалимі. Раптом ядерна спроможність Ізраїлю, яка довгий час вважалася монополією, не виявилася стримуючим фактором”. Презентація Саддамом хімічної зброї як противаги Ізраїльському ядерному арсеналу була підтверджена Єгиптом, Йорданією і Північним Йеменом. (Time, Apr 6,1990)
Слід згадати, що в 1990 і 1991 році Ірак робив спроби розробляти ядерну зброю для підтримання балансу зі своїм ворогом Ізраїлем. А також те, що правилам Міжнародної агенції з ядерної енергії не відповідало те, що Ізраїль бомбардував Ірак в 1981 році. Це не була секретна ядерна програма; Саддам Хусейн оголосив про неї 8 травня 1990 року.
Однак ядерна програма Іраку закінчилася війною в Персидській затоці 1991 року. Навіть без ядерної зброї здатність Іраку погрожувати ефективною розплатою державі Ізраїль, стримуючи таким чином сионістську агресію, була новим рівнем виклику. Маючи Саддама Хусейна керівником військово потужного Ірака, держава Ізраїль не могла більше діставати своїх сусідів як їй здумається. Доки Ірак не попався в пастку війни зі Сполученими Штатами.
Керівником хору всіх еврейських наклепників на Ірак був оглядач Нью-Йорк Таймз Уільям Сефайер (William Safire). Джордж Буш став у хвіст за Сефайером ще до 1988 року, але тоді він не достатньо швидко рухався, щоб задовільнити євреїв, тому що Сефайер наполегливо вимагав від Буша в одному за одним номерах Нью-Йорк Таймз його особистого покарання Іраку, яке той пообіцяв перед виборами 1988 року.
Слід згадати, що крім єврейських сіоністів, подібних Сефайеру, були також ліві євреї (наприклад, Девід Корн), які звинуватили Саддама Хусейна у всіх приписуваних йому гріхах, тому що це був спосіб вдарити по репутації Рональда Рейгана, який підтримував Хусейна. Так звані консерватори, які приєдналися до антисаддамівської пропаганди 1991-2003 років, мають пам’ятати, що коли вони некритично підтверджують кожну історію про Саддама Хусейна, то шкодять репутації свого героя Рейгана.
Після війни з Іраном Ірак страждав від величезного боргу, який виник в результаті необхідності купляти зброю у США і деяких європейських країн. Ситуація ускладнювалася втратами іракського виробництва нафти внаслідок війни. Здатність Ірака оплачувати борги саботувалися тим фактом, що Кувейт і Об’єднані Арабські Емірати викачували набагато більше нафти, ніж дозволяли квоти ОПЕК (організації виробників і експортерів нафти), тим самим збиваючи ціни. Кожний долар зменшення в ціні бареля нафти означав 1 млрд. доларів збитків річного доходу Ірака — величезна втрата для країни, де проживає всього 15 млн. людей. Крім того, продажне Шейхство Кувейту дозволило Бритиш Петроліум в Кувейті красти нафту, що оцінювалося загальною вартістю 2,4 млрд. доларів.
17 липня 1990 року Саддам Хусейн проголосив промову, в якій звинуватив Кувейт і ОАЕ в тому, що “вони завдали удар в спину отруйним кинжалом”. Журнал “Бізнес Увік” (Business Week) від 6 серпня 1990 року відзначив, що “Хусейн має безумовну підтримку в середині ОПЕК”["Is Iraq really ready to start a New Gulf War?" Business Week, Aug 6, 1990]. Починаючи з війни в Перській затоці 1991 року було загально відомо, що в посла адміністраціїї Буша в Іраку була розмова з Саддамом Хусейном з приводу того, чи не будуть Сполучені Штати проти його намірів напасти на Кувейт, і Айпріл Глеспі сказав, що Сполученим Штатам немає до цього діла. Варто було лідеру Іраку діяти на основі цих запевнень, варто було почати вирішення проблеми кризи боргу методом реанексії (повернення анексованої території) тієї непостійної провінції Іраку, що називалася Кувейт, як пастка закрилась.
Восени 1990 року 15-річна дівчинка, відома тільки як Найїрах, зробила сльозне свідчення перед партійною нарадою Конгресу США, що вплинуло на думку Конгресу і американської громадськості. Дівчина розповіла, як вона, будучи волонтером у Кувейтському пологовому відділенні, стала свідком звірства, яке вчинили іракські війська, що увірвалися в шпиталь і викинули 312 немовлят “на холодну підлогу вмирати”. Нагадаю, що були й інші кувейтці, які підтвердили історію. Потім старший Буш згадував цю історію ще у 5 інших випадках.
Під час дебатів Сенату з приводу прийняття рішення чи нападати на Ірак, сім сенаторів нагадали цю історію, що показує, що на них самих вона вплинула або принаймні вони вважали її важливою обставиною в дебатах. Якби п’ятеро з семи сенаторів проголосували проти тієї пропозиції, війни в Перській затоці не було б. А 15-річна волонтерка Найїрах виявилася донькою Куветського посла в США, і зараз достоменно відомо, що її історія повністю неправдива.
Ось ще одне шахрайство з історії війни в Перській затоці 1991 року, але менш відоме, описане в “Християнському науковому пораднику” від 6 вересня 2002 року (Christian Science Monitor of September 6, 2002). Коли Джордж Буш віддав наказ ввести американські збройні сили в Перську затоку щоб відвернути захоплення Кувейту Іраком в серпні цього ж року, то частиною його аргументації було те, що іракський нищівний удар також загрожує Саудівській Аравії. Фотознімки тієї території, зроблені високосекретним супутником, допомогли в середині вересня пентагонівським офіцерам нарахувати 250 000 іракських військ і 1500 танків на кордоні, що загрожували Саудівській Аравії — головному нафтовому постачальнику США.
Але коли St. Petersburg Times у Флориді придбала два комерційні знімки Радянського супутника тієї території, що були зроблені в той самий час, то біля Саудівського кордону не було видно жодних іракських військ – одна тільки порожня пустеля... “Те (угрупування Іракських військ) було виправданням для Буша посилати туди війська, а самих військ там просто не існувало” [http://www.csmonitor.com/2002/0906/p01s02-wosc.htm ]
У світлі того, що громадськість та уряд Саудівської Аравії були свідомо обмануті і втянуті у війну за допомогою фальшивих фотографій, як можна вірити у достовірність доказів і свідчень, на які нині посилається уряд? Джон МакАртур, редактор Другого фронту (John MacArthur, the editor of Second Front), сказав: “Це все ті ж самі люди, які правили 10 років тому. Вони будуть придумувати все що завгодно, щоб зробити по-своєму”.
Чи не треба нам бути скептичними щодо претензій невдоволених представників опозиційного Національного Конгресу, які мають свої причини для брехні, адже вони чекають, що очолять новий іракський уряд? Ці ж самі люди придумали історію, що 9-11 повітряних піратів навчалися в Салман Пак в Іраку, історію, яку некритично проковтнули і виригнули назад багато малоінформованих людей, що знаходять задоволення в тому, аби у це вірити.
Коли Ви почуєте, що вимога або заява зроблена “іракським відступником”, перевірте, чи не пов’язаний цей відступник з Національним Конгресом. Коли так званий Національний Конгрес вперше розгорнув свою діяльність в грудні 1990 року,
Нью-Йорк Таймз охрестила їх “проіранськими шиїтськими фундаменталістами, прорадянськими комуністами, арабськими націоналістами і курдськими сепаратистами”, зауваживши, що заборонена Іракська комуністична партія “колись мала потужну народну підтримку всередині Іраку”[New York Times, Dec 30 1999: 10-L].
Іракська комуністична партія мала потужну базу і була популярною до Саддама Хусейна. Вона ненавиділа Хусейна, бо шиїти ненавиділи його за те, що він не допустив Ісламської республіки Ірак. Іракський Національний Конгрес розказував брехню за брехнею, так що навіть ЦРУ вирішило, що ці люди не мають довіри, проте єврейські медіа і єврейські політики все ще розповсюджують вcіляку дурню про Іракський Національний Конгрес. В світлі всіх заяв, зроблених протягом багатьох років анти-саддамівського лінчування, мені просто смішно, коли Дональд Рамсфельд називає Саддама Хусейна брехуном.
ПІСЛЯ ВІЙНИ
Хоча причиною обмеження зброї Іраку після 1991 року був його напад на Кувейт, ці обмеження були спеціально прилаштовані не для захисту Кувейту, а для захисту Ізраїля. Іракові заборонялося мати ракети з радіусом дії більше 93 миль. А це означає, що Іракові заборонялося мати ракети, які б могли досягати Ізраїль. Іракові заборонялося мати ядерну, біологічну і хімічну зброю, а це означало, що Іракові заборонялося мати всі види зброї, що могли б стримувати ядерну силу Ізраїля.
Прагнення Іраку в минулому тримати засоби стримування можна зрозуміти, коли розглядаєш, що Ірак знаходиться по-сусідству з безжальною ядерною державою Ізраїль. Вимагаючи від Іраку відмовитися від зброї масового знищення і задекларувати, яка зброя в нього є, нагадує ситуацію, коли у когось, хто живе на охопленій злочинністю території, вимагати повісити вивіску “Дім без зброї”. Звичайно, нікому не хочеться цього робити.
Яка б країна погодилась скоротити своє озброєння тільки заради тимчасового миру зі Сполученими Штатами, за яким би послідувала сфабрикована війна? У цій війні протистояти Сполученим Штатам було б набагато важче, тому що ніколи не є безпечним здатися ворогові, у якого немає ні честі, ні милосердя. Непримиримість диктатора Кім Чен Іра – цілком природна реакція, бо роззброєння не винагороджується, а експлуатується Сполученими Штатами.
Америка впродовж довгого часу проклала хибну стежку на Близький Схід. Ми ризикували і ризикуємо нашою економікою, без необхідності налаштовуючи проти себе багаті на нафту держави, лише через нашу підтримку Ізраїля. І поки євреї в Сполучених Штатах і Європі сприяють просуванню ідеології мультирасовості та відкритих кордонів, щоб послабити Захід і консолідувати свій контроль, в Ізраїлі вони безсоромно спорудили єврейську расистську державу з повним набором тортур, судів без слідства, концтаборами, комендантськими годинами, швидких вбивствами з боку каральних загонів і розробкою геноцидної зброї масового знищення.
Підтримуючи Ізраїльську експансіоністську політику і єврейську зверхність, ми стали мішенню ненависті бідних і пригнічених, які є нашими жертвами так само, як і жертвами євреїв. Зараз ми, американці, тільки почали розплачуватися за нашу підтримку євреїв. Ми платимо не тільки доларами, а й американською кров’ю.
Євреї дійшли висновку, що не виграють війни з палестинцями без великої встряски на Близькому Сході. Вони хочуть домінувати в цілому регіоні, як вони зараз домінують в Сполучених Штатах. І вони очікують, що ми будемо їхнім гарматним м’ясом. Їхнє вирішення проблем, які вони самі і спричинили своїми практиками геноциду, полягає у посиленні залякування і вбивств через поширення локальної війни і переростання її в світову. Ми сподіваємось, що серія цих статей буде корисною для розуміння, чому сіоністи і їхні білі маріонетки хочуть цієї війни.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта