Гаррі Поттер і контрреволюція

Право не свободу невід’ємне від обов’язку рахуватися з основними цінностями народовладдя – незіпсованою кров’ю та моральною чистоплотністю.

Революція не можлива без контрреволюції. Якість контрреволюції напряму залежить від технічних характеристик об’єкту своєї реакції. Реакційність реакції при цьому безумовна – ніщо так не відлякує прогресивних революціонерів, як радісна динаміка реакційного мракобісся.

Кожне наступне обличчя революційної ліберальної демократії стає все більш толерантним. І межи цій толерантності немає. Толерантність – це лояльне ставлення до тих, хто на лояльність не заслуговує в силу об’єктивних причин (незаконні мігранти, рознощики зарази, бойовики-ісламісти, СНІД-терористи, професійні бомжі-злодюжки, різношерстні дегенерати, наркобарони, маніяки). Безмежна толерантність – чорне бісовство.

Генетика народних мас консервативна. Вона впирається кожному наступному революційному нововведенню, вона інтуїтивно-рефлекторно чинить спротив широким ліберальним ініціативам, відчуваючи лихо. Вона хоче назад, в минуле. Спинити минуле - мета революційних романтиків. Повернення минулого – тактика і стратегія носіїв контрреволюційної свідомості.

Ліберальна революція руйнує те, що в нас є справді вартісного – історичну пам’ять як бастіон збереження расової, культурної, моральної ідентичності. Хтива погань руйнує звичні з дитинства природні ландшафти, риє ями, рубає дерева, запроваджує нововведення (що може бути гірше нововведень?), розкидає яскраві обгортки. Замість надійних батьківських рук – дистриб’ютори, замість бабусиної каші – бутіки, замість осіннього листя – тиранія толерантності.

Революція хоче привчити нас до того, що чорне – це біле. Вона лишає по собі вакуум віри. Спустошення – ось справжній наслідок нескінченної балаканини нервово підстрибуючих революціонерів. Бруд, пні, ями. І почуття зрадженості у тих, хто дозволив себе втягнути.

Для знищення корінної нації ліберальними революціонерами вигадана міжрасова мультиетнічна „політична нація”. Саме вигадане утворення „політичної нації” оголошене чи не головною метою та результатом подій листопада-грудня 2004 року. „Політична нація” – це модно.

Підготовка до створення „політичної нації” розпочалася із скандальної заборони українцям вказувати у власних паспортах національність. Головна ідея утворення „політичної нації” – скасування статусу українців як титульного етносу. Пониження статусу українців автоматично підвищує статус передусім нелегальних мігрантів як основи, масовки „політичної нації”. Адже вони таким чином стають такими ж, як представники корінної нації. Всі рівні – кажуть ліберали - різниці немає. Не треба ілюзій - нелегальність мігрантів при цьому є тимчасовою, адже хтось таки має посісти місце українців, які в силу нестерпних умов економічно-культурного етноциду змушені полишати землю батьків. Мета проекту „політична нація” – ліквідація української нації. Методика: звинувачення трудящих українців у расизмі та ксенофобії як підстава для переслідування національних активістів, заборона політичних та громадських структур націонал-патріотичного спрямування, насильницька деукраїнізація, широкомасштабна пропаганда міжрасових шлюбів, сприяння процесу витиснення українців за межі Батьківщини. Квінтесенція „політичної нації” – її неукраїнськість як наслідок категоричної радикальної відмови від чіткої домінанти корінного етносу. „Політична нація” - це земля та робочі місця, що раніше належали корінній нації. „Політична нація” – вбивця корінної нації.

Панування репрезентантів „політичної нації” неминуче увійде в супротив з прагненнями українців до збереження власного Я, зцементованого та загартованого поколіннями предків. Власне, автори-запліднювачи „політичної нації” провокують своїми ультрарадикальними авантюрами зухвалі конфлікти. Тому вкрай доцільно і своєчасно зробити гасло „Україна – для українців” принципом майбутньої контрреволюції в межах чинного законодавства. Українці мають повернути собі те, що належить їм по праву. Ліберальна революція проти своєї волі породить соціально акцентовану національну контрреволюцію. Сподівання на толерантне знищення корінної нації марні в силу своєї брутальної протиприродності. Коли господар стає вигнанцем, а окупант – господарем, це збочення. Все має бути навпаки. Відновлення технологічно модернізованого консервативно-традиціоналістського status quo – ключовий момент майбутніх подій.

Протидія химері „політичної нації” є логічним буттям активного збереження власної ідентичності. Українець належить до своєї нації, яка не є ані „політичною”, ані „економічною” апріорі. Нація – це гармонія расової чистоти. А „політична нація” – чергова маска інтернаціонального лібералізму.

Заміна українців на „політичну націю” – головне завдання толерантних ліберальних ультра.

Народжене в блуді гниле всередині. Уроди потребують масок. Вони підуть на все, аби випустити своє гниле єство назовні. Вони є носіями руйнації всього того, що є справді дорогим. Заради того, аби вбити нашу історичну пам’ять, вони одягнуть будь-яку маску. Екстремістська толерантність – це згода із зрадою предків.

Для Великого повернення необхідне Велике розчарування. Розчаровані палають ненавистю до тих, хто їх розчарував. Контрреволюція - серце пам’яті.