Будь-яку радіацію вважають убивчою: великі дози убивають одразу, а малі — поступово, у міру нагромадження. Що стосується великих доз, то з цим ніхто не сперечається, але шкідливість малих доз є дуже і дуже сумнівною. Ось деякі факти.
Дивну річ виявили японські вчені за більш ніж піввікове спостереження над своїми співгромадянами, які пережили атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Передбачалося, що ті, хто не потрапив у зону безпосереднього опромінення і дістав малу дозу радіації, також приречені. Однак вийшло усе навпаки — ці люди стали ще здоровішими. Вони ефективніше опираються інфекціям, менше, ніж інше населення, хворіють на лейкемію і рак прямої кишки. Це дало науковцям цієї країни підстави для висновку, що смертність серед людей, котрі одержують невеликі дози радіації, є «аномально низькою».
Як пояснити цей феномен? Судячи з досліджень лімфоцитів у японців вищеописаної категорії, помірне опромінення активізує імунну систему. Це підтверджується тим, що в Китаї люди, які мешкають у місцях із посиленим природним радіоактивним фоном, демонструють вищу імуностійкість, аніж жителі областей з удвічі слабшим фоном. А не так давно у Державному науково-дослідному центрі профілактичної медицини (Москва) обстежили ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. В основному це були чоловіки 40—45 років. До контрольної групи потрапили чоловіки того ж віку, які ніколи не бували в зонах підвищеної радіоактивності. Так ось, ніяких розбіжностей між обома групами за показником по онкологічних захворюваннях виявлено не було. Тобто ліквідатори хворіють на рак анітрохи не частіше від іншого населення.
Цікаві результати дали і досліди на мишах і щурах: тваринки, які спочатку одержували невеликі дози радіації, легше переносили подальше збільшене опромінення, ніж ті, які одразу діставали велику дозу. Отже, і тут з’ясувалося, що великі дози пригнічують імунітет, а малі — навпаки, активізують. На цей висновок «працює» і відкриття стимуляції розвитку рослин передпосівним опроміненням насіння. На дослідах з найпростішими рослинами і мишами французький учений Планель, американський Люккі та російський Олександр Кузін довели: середній рівень природної радіації є небезпечним для всього живого не більше, ніж гравітація або атмосферний тиск. Вони відзначають, що із збільшенням доз виникає і зростає стимуляція життєвих процесів, потім іде широка нейтральна смуга і вже тільки за нею починається згубна дія радіації. Власне, це є ще одним проявом загальнобіологічного закону, що його давно вже використовують в гомеопатії: отрута в малих дозах перетворюється на ліки.
Фахівці з відносно нової науки — радіобіології — твердять, що підвищений природний радіоактивний фон у деяких місцевостях є своєрідними безкоштовними ліками для людей. У країнах зі схожими соціальними умовами люди загалом живуть довше там, де фон вищий. Цікаво і те, що лікарі-рентгенологи живуть пересічно на 5—7 років довше, ніж залякувані ними пацієнти. Більшою тривалістю життя у порівнянні з іншим населенням відзначаються і працівники атомних електростанцій.
Джерело:
Мазуркевич С. А. Полная иллюстрированная энциклопедия наших заблуждений.
М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 704 с., илл. (с. 473—474).
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Малі дози радіації корисні для здоров’я
Світ:
Як пояснити цей феномен? Судячи з досліджень лімфоцитів у японців вищеописаної категорії, помірне опромінення активізує імунну систему. Це підтверджується тим, що в Китаї люди, які мешкають у місцях із посиленим природним радіоактивним фоном, демонструють вищу імуностійкість, аніж жителі областей з удвічі слабшим фоном. А не так давно у Державному науково-дослідному центрі профілактичної медицини (Москва) обстежили ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. В основному це були чоловіки 40—45 років. До контрольної групи потрапили чоловіки того ж віку, які ніколи не бували в зонах підвищеної радіоактивності. Так ось, ніяких розбіжностей між обома групами за показником по онкологічних захворюваннях виявлено не було. Тобто ліквідатори хворіють на рак анітрохи не частіше від іншого населення.
Цікаві результати дали і досліди на мишах і щурах: тваринки, які спочатку одержували невеликі дози радіації, легше переносили подальше збільшене опромінення, ніж ті, які одразу діставали велику дозу. Отже, і тут з’ясувалося, що великі дози пригнічують імунітет, а малі — навпаки, активізують. На цей висновок «працює» і відкриття стимуляції розвитку рослин передпосівним опроміненням насіння. На дослідах з найпростішими рослинами і мишами французький учений Планель, американський Люккі та російський Олександр Кузін довели: середній рівень природної радіації є небезпечним для всього живого не більше, ніж гравітація або атмосферний тиск. Вони відзначають, що із збільшенням доз виникає і зростає стимуляція життєвих процесів, потім іде широка нейтральна смуга і вже тільки за нею починається згубна дія радіації. Власне, це є ще одним проявом загальнобіологічного закону, що його давно вже використовують в гомеопатії: отрута в малих дозах перетворюється на ліки.
Фахівці з відносно нової науки — радіобіології — твердять, що підвищений природний радіоактивний фон у деяких місцевостях є своєрідними безкоштовними ліками для людей. У країнах зі схожими соціальними умовами люди загалом живуть довше там, де фон вищий. Цікаво і те, що лікарі-рентгенологи живуть пересічно на 5—7 років довше, ніж залякувані ними пацієнти. Більшою тривалістю життя у порівнянні з іншим населенням відзначаються і працівники атомних електростанцій.
Джерело:
Мазуркевич С. А. Полная иллюстрированная энциклопедия наших заблуждений.
М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 704 с., илл. (с. 473—474).
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта