Санкт-Петербург-Шевченко-Україна – цей духовний зв’язок, встановлений Тарасом ще у XIX столітті, без сумніву допомагає українцям міста на Неві відчувати себе не так сильно відірваними від Батьківщини.
Прогулюючись Літнім садом вони і зараз бачать з аркушем паперу і олівцями малого Тараса, що робить замальовки зі скульптур італійських майстрів. Поспішаючи на тролейбус по Університетській набережній зустрічають молодого Шевченка, що прямує на заняття в Академію Художеств. А на черговому вернісажі замічають у творі сучасного художника штрихи його вчителя Тараса.
Був з нами Тарас і в ці Шевченківські дні, коли його душа облітає всі куточки світу, де живуть українці. Святкування днів пам’яті Тараса Григоровича Шевченка в Санкт-Петербурзі почалося 9 березня з покладання квітів до монументу Великого Кобзаря активом Національно-культурної автономії українців міста.
Потім в Академії художеств відбувся вечір, який розпочали виступами Генеральний консул України в Санкт-Петербурзі Микола Рудько, голова автономії Михайло Субота, професор Військово-Медичної Академії Терентій Зубик. Ну а далі були прекрасні спогади зі свого дитинства і виконання пісні “Ой не світи місяченьку” народної артистки Росії, заслуженої артистки України Людмили Сенчиної. Українськими піснями привітали публіку заслужена артистка Росії Марина Капуро і ансамбль “Яблуко”, Микола Колядко, оперні співаки заслужений артист України Георгій Кузовков і Світлана Пащенко, хор “Петербурзькі українці” та ансамбль під керівництвом Віолети Гриневич. Низку Шевченкових творів прочитав народний артист Росії Микола Мартон. Звучали й пісні на слова Тараса Шевченка петербурзьких композиторів Віолети Гриневич і Валер’яна Стратуци. Вів вечір заслужений артист Росії Валерій Никитенко.
З великим захопленням зустріли глядачі надзвичайно емоційний та професійний виступ дитячого ансамблю “Мрія” під керівництвом Наталії Пахолкової. Ну а прекрасним завершенням концерту стало виконання всіми присутніми Шевченкового гімну “Реве та стогне Дніпр широкий”, під час якого не лише застогнали, а й загуділи, заспівали стіни Академії Художеств, і вчувалися тут серед інших голоси багатьох славетних українців, що знайшли вічний спокій в нашому місті, а, напевно, й голос самого Тараса.
Наступного дня, 10 березня, відбулася панахида за Великим Кобзарем на місці його першого поховання, на смоленському цвинтарі.
Вічна йому пам’ять та вічная слава!
Світлина Андрія Федечко (Алекс Федечко-Мацкевич Productions – www.afm.spb.ru)
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Шевченківські дні в Санкт-Петербурзі
Світ:
Санкт-Петербург-Шевченко-Україна – цей духовний зв’язок, встановлений Тарасом ще у XIX столітті, без сумніву допомагає українцям міста на Неві відчувати себе не так сильно відірваними від Батьківщини.
Прогулюючись Літнім садом вони і зараз бачать з аркушем паперу і олівцями малого Тараса, що робить замальовки зі скульптур італійських майстрів. Поспішаючи на тролейбус по Університетській набережній зустрічають молодого Шевченка, що прямує на заняття в Академію Художеств. А на черговому вернісажі замічають у творі сучасного художника штрихи його вчителя Тараса.
Був з нами Тарас і в ці Шевченківські дні, коли його душа облітає всі куточки світу, де живуть українці. Святкування днів пам’яті Тараса Григоровича Шевченка в Санкт-Петербурзі почалося 9 березня з покладання квітів до монументу Великого Кобзаря активом Національно-культурної автономії українців міста.
Потім в Академії художеств відбувся вечір, який розпочали виступами Генеральний консул України в Санкт-Петербурзі Микола Рудько, голова автономії Михайло Субота, професор Військово-Медичної Академії Терентій Зубик. Ну а далі були прекрасні спогади зі свого дитинства і виконання пісні “Ой не світи місяченьку” народної артистки Росії, заслуженої артистки України Людмили Сенчиної. Українськими піснями привітали публіку заслужена артистка Росії Марина Капуро і ансамбль “Яблуко”, Микола Колядко, оперні співаки заслужений артист України Георгій Кузовков і Світлана Пащенко, хор “Петербурзькі українці” та ансамбль під керівництвом Віолети Гриневич. Низку Шевченкових творів прочитав народний артист Росії Микола Мартон. Звучали й пісні на слова Тараса Шевченка петербурзьких композиторів Віолети Гриневич і Валер’яна Стратуци. Вів вечір заслужений артист Росії Валерій Никитенко.
З великим захопленням зустріли глядачі надзвичайно емоційний та професійний виступ дитячого ансамблю “Мрія” під керівництвом Наталії Пахолкової. Ну а прекрасним завершенням концерту стало виконання всіми присутніми Шевченкового гімну “Реве та стогне Дніпр широкий”, під час якого не лише застогнали, а й загуділи, заспівали стіни Академії Художеств, і вчувалися тут серед інших голоси багатьох славетних українців, що знайшли вічний спокій в нашому місті, а, напевно, й голос самого Тараса.
Наступного дня, 10 березня, відбулася панахида за Великим Кобзарем на місці його першого поховання, на смоленському цвинтарі.
Вічна йому пам’ять та вічная слава!
В тему:
“Молитва за Україну” в Санкт-Петербурзі
Українська музична експансія в Санкт-Петербурзі
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта