Життєспроможність Третього Гетьманату в глобальній конкуренції визначатиметься передусім вивільненням творчого потенціалу українського народу. Це потребує формування в Україні таких форм колективної взаємодії, за яких людські індивідуальності не конфліктують, а посилюють одна одну і сприяють взаємному розвитку. Синергетична взаємодія яскравих особистостей — ключове гасло майбутньої державної політики.
Отже, йдеться про формування організаційних структур, ефективність яких ґрунтується на вивільненні індивідуального і колективного творчого потенціалу. Зрозуміло, що величезна розмаїтість форм організацій — державних, ділових, політичних, наукових тощо — вимагає такої ж розмаїтості їхніх функціональних структур. При розробці конкретної структури необхідно виходити з конкретних обставин, зокрема, враховувати кількісний і якісний склад організації, територіальну конфігурацію, характер відносин з іншими організаціями тощо.
Проте, існують деякі універсальні принципи, дотримання яких дозволяє формувати здорові й ефективно працюючі організації. І в основі усього лежить головний принцип: знайти компетентних людей і правильно організувати їхню взаємодію.
1. ГОРИЗОНТАЛЬНА СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ
Почнемо з того, що діяльність організації можна розділити на зовнішню (взаємодія із зовнішнім світом) і внутрішню (розвиток самої організації).
У зовнішній діяльності чітко проглядаються дві, по своїй суті протилежні, функції:
а) одержання інформації із зовнішнього середовища, напр., про попит та пропозицію, дії і плани конкурентів, поточні та перспективні зміни у законодавстві;
б) виробництво для зовнішнього середовища, вплив на зовнішній світ (реклама, створення нових ринків споживання, формування суспільної думки).
Внутрішня діяльність також складається з пари протилежних функцій:
а) виконання оперативних задач, напр., забезпечення внутрішнього документообігу, узгодження роботи різних структурних підрозділів, дотримання процедур узгодження рішень;
б) виконання стратегічних задач, напр., довгострокове планування, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, формування корпоративної філософії.
Таким чином, кожний керівник постійно зіштовхується з чотирма системними функціями, що вимагають якісного виконання і взаємного ув’язування:
1) Отримання інформації із зовнішнього світу;
2) Виконання внутрішніх оперативних задач;
3) Виконання внутрішніх стратегічних задач;
4) Створення кінцевої продукції (товарів, послуг тощо) для зовнішнього світу.
Зрозуміло, що фахівці, здатні ефективно виконувати такі різні функції, повинні психологічно істотно відрізнятися. Їхні здібності та кваліфікація повинні відповідати виконуваним системним функціям — тільки у цьому випадку вони будуть компетентними (від лат. competentis — відповідний). Зверніть увагу, що будь-яку корисну роботу здатні виконувати тільки компетентні працівники, всі інші тільки “проїдають” ресурси і роблять помилки, що змушені виправляти знову ж люди компетентні.
Для зручності присвоїмо фахівцям, що ідеально виконують дані 4 функції, умовні назви:
1) Програматор
2) Синхронізатор
3) Коректор
4) Ефектор
Якими психічними якостями вони повинні володіти для компетентного виконання своєї роботи?
ПРОГРАМАТОР. По-перше, його життєві інтереси в основному повинні концентруватися на об’єктах зовнішнього світу, а не на власних переживаннях чи внутрішніх справах фірми. У протилежному випадку він може “проґавити” зміну кон’юнктури ринку чи не зреагувати вчасно на дії конкурентів. Така психічна орієнтація на зовнішній світ у психології називається екстраверсією, тому такий фахівець має бути екстравертом.
По-друге, він зобов’язаний мати “професійний нюх” на зміни, відчувати приховані процеси, як кажуть, “спинним мозком”. Напр., на підставі непрямої інформації передбачати зміни інвестиційного клімату чи податкового законодавства і вчасно попередити про це керівництво своєї організації. Здатність осягати сутність явищ, проникати в майбутнє, робити вірні висновки на підставі здогадки та осяяння в психології прийнято називати інтуїцією, тому такий фахівець має бути інтуїтом. А тому, що він постачає інформацію, на основі якої фірма генерує програму своїх дій, ми його називаємо програматором і пам’ятаємо, що це має бути інтуїтивний екстраверт.
СИНХРОНІЗАТОР. Будь-яка організація повинна забезпечувати узгодження дій своїх співробітників, швидко й чітко реагувати на поточні зміни внутрішньої ситуації. Синхронізатор забезпечує “боєздатний” стан організації в кожний конкретний момент. Його менше цікавить те, що відбувається за межами організації — його увага сконцентрована на внутрішніх проблемах, на вдосконаленні внутрішніх зв’язків, підвищенні їхньої якості й надійності. Така орієнтація на внутрішній світ, на вузьке коло, на пошуки глибини називається інтроверсією. А здатність швидко реагувати на стимул, скрупульозно враховувати найдрібні деталі, діяти “тут і тепер” прийнято називати сенсорикою. Таким чином, синхронізатор має бути сенсорним інтровертом.
КОРЕКТОР. Організація може успішно вирішувати оперативні задачі, однак без правильної стратегії всі зусилля будуть марними. Коректор — це той, хто здатний відірватись від турбот поточного моменту і бачити свою організацію в цілому і неначе збоку, з позиції стороннього спостерігача, залишаючись при цьому її невід’ємною частиною. Це той, хто вміє “подорожувати в часі” і бачити майбутнє. Той, хто почуває тонкі, невидимі зв’язки і схильний до умоглядності. Той, кого не спантеличать хвилі на поверхні — він проникає вглиб і прагне пізнати сутність явищ, виробляючи при цьому рекомендації “глобального” характеру. Можна здогадатися, що коректор — це інтуїтивний інтроверт.
ЕФЕКТОР. Це той, хто формує кінцевий продукт діяльності організації і передає його у зовнішній світ (створює кінцевий ефект). Зрозуміло, що він повинен перебувати в постійному контакті із зовнішнім світом, тобто бути екстравертом. Крім того, він повинен діяти дуже конкретно, практично і вміло надавати кінцевому продукту виразну форму. Тому ефектор — це сенсорний екстраверт. Його ще називають “робочим органом” організації через властиву ефекторам енергійність, напористість, здатність до рішучих і чітких практичних дій.
Таким чином, для компетентного виконання основних системних функцій необхідно підбирати фахівців із досить чіткими психологічними характеристиками:
1) інтуїтивний екстраверт;
2) сенсорний інтроверт;
3) інтуїтивний інтроверт;
4) сенсорний екстраверт.
Кожна людина має вроджену схильність до того чи іншого типу мислення: логічного чи емоційного, абстрактного чи конкретного тощо. Психоінформатика розглядає кожну людини в чотирьох координатах (парах ознак). Окрім уже згаданих пар ознак (ектраверти-інтроверти, інтуїти-сенсорики) використовуються ще дві: раціональні-ірраціональні, логіки-етики. Визначивши схильність людини по кожній з цих чотирьох пар ознак, визначають її психологічний тип, що його в психоінформатиці називають соціотипом, або типом інформаційного метаболізму (скорочено ТІМ). При цьому треба відзначити, що людина народжується вже з визначеним соціотипом. Залежно від виховання, умов життя, кола спілкування тощо окремі риси типу підсилюються чи притупляються, людина виховує в собі окремі навички, але соціотип людини залишається тим самим.
Усього існує 16 психологічних типів, у кожного з яких своя спеціалізація. Ці 16 типів природним чином поєднуються в 4 групи психологічного комфорту — так звані КВАДРИ. Особливістю кожної квадри є те, що в ній присутні і програматор, і синхронізатор, і коректор, і ефектор. Але при цьому кожна квадра має й свої особливості, що дозволяють їй вирішувати деякі завдання краще за інших. Так, наприклад, квадра “альфа” відрізняється більш розкріпаченим мисленням, що сприяє пошуку нововведень, створенню творчих, дослідницьких, інноваційних колективів. Контрольні органи, служба безпеки, дослідний завод, військовий колектив — із цими завданнями краще впорається квадра “бета”. Розробка бізнес-плану, бухгалтерія, науково-дослідний полігон, робота з фінансами, прикладні галузі науки, перевірка чого завгодно на життєстійкість — усе це поле діяльності квадри “гамма”. Відділ кадрів, людські ресурси, запуск перевіреного зразка в серію й доведення його до досконалості, екологія — ці задачі краще доручити квадрі “дельта”.
2. ВЕРТИКАЛЬНА СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ Це була розглянута горизонтальна структура організації. Розглянемо тепер вертикальну, яка складається з 4 рівнів.
На першому рівні виконуються роботи в рамках вузької професійної діяльності. Тут можуть працювати слюсарі й математики, столяри й комп’ютерщики, ливарі й лінгвісти — люди найрізноманітного фаху. Головне, що їх поєднує — це заглиблення в тонкощі своєї роботи і наявність виразно професійної майстерності. Людей, що працюють на цьому рівні, називають Спеціалістами.
Але оскільки існує професійна спеціалізація, то хтось повинен виконувати й функцію кооперування. Ясно, що це якісно інша системна функція. Виконуючі її люди вже не можуть бути вузькими фахівцями — адже їм необхідно інтегрувати зусилля багатьох людей, а це вимагає ширшого погляду на виробничий процес. Працівників цього ієрархічного рівня називають загальним терміном Менеджер, хоча сюди відносяться і бригадири, і начальники відділів, і керівники управлінь тощо. Головне в тім, що вони сконцентровані винятково на управлінській роботі в рамках свого сектора відповідальності. За великім рахунком, Менеджер поступається Спеціалістові глибиною професійних знань, однак він здатний зрозуміти різних Спеціалістів і організувати їхню продуктивну взаємодію.
На третьому рівні діють керівники, що працюють на всю систему в цілому — товариство, підприємство, галузь чи націю. Зрозуміло, вони можуть істотно відрізнятися масштабами своєї діяльності, але їх поєднує головне — ототожнення своїх інтересів з інтересами системи, служіння цій системі шляхом практичної роботи з її організації і захисту. Для позначення людей цього рівня в психоінформатиці використовується древній арійський термін: Кшатрії. Це люди, що працюють на загальне благо і готові заради цього на особисті жертви. Відзначимо також, що Менеджери і Спеціалісти також за необхідності можуть піти на особисті жертви заради загальних корпоративних інтересів (це є бажаним і повинно заохочуватися), але формально вони цього робити не зобов’язані.
Але існує ще один четвертий рівень. Для іменування діючих на цьому рівні людей застосовується ще один древній термін — Брахмани. Якщо рівень Кшатрія пов’язаний з діяльністю всієї системи, то Брахман забезпечує її взаємодію з надсистемою (наприклад, національною й світовою економікою, суспільством, природою). У сферу діяльності Брахмана входить не тільки стан навколишнього середовища організації та прогнозування його розвитку, але також і питання моралі, ділової етики, науки, корпоративної філософії, місії організації. При цьому він не занурений у поточну діяльність, хоча має пряме відношення до вироблення стратегії.
Більш докладно про психоінформатику можна прочитати у відповідній літературі. Тут же я хочу звернути вашу увагу на те, що людське співтовариство є цілісним соціальним організмом. Суспільство у порівнянні з людиною є організмом вищого порядку. Як клітина організму може існувати лише в організмі і всі її якості — суть результат її взаємодії з навколишнім середовищем (у тому числі і з іншими клітинами), так і людина може розвиватися лише в суспільстві, і тільки у взаємодії із собі подібними може розкрити свої суб’єктивні особливості. Як клітини організму мають свою спеціалізацію, так і люди мають свою вроджену спеціалізацію. Ми якось розуміємо, що без слуху неможливо стати музикантом, а низькоросла людина за всього бажання не стане великим баскетболістом. Настав час зрозуміти, що наявність вроджених здібностей стосується всіх інших сфер діяльності.
Допомогти кожній людині знайти своє місце, де вона зможе максимально себе реалізувати, а кожній клітинці колективу знайти відповідну їй людину — ключова умова ефективності Третього Гетьманату. Для його здійснення потрібна психоінформаційна культура, яка досягається дослідженнями, вихованням, освітою і державною політикою.
------------------------------------------
В тему:
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Третій Гетьманат: психоінформаційний аспект
Світ:
Проте, існують деякі універсальні принципи, дотримання яких дозволяє формувати здорові й ефективно працюючі організації. І в основі усього лежить головний принцип: знайти компетентних людей і правильно організувати їхню взаємодію.
1. ГОРИЗОНТАЛЬНА СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ
Почнемо з того, що діяльність організації можна розділити на зовнішню (взаємодія із зовнішнім світом) і внутрішню (розвиток самої організації).
У зовнішній діяльності чітко проглядаються дві, по своїй суті протилежні, функції:
а) одержання інформації із зовнішнього середовища, напр., про попит та пропозицію, дії і плани конкурентів, поточні та перспективні зміни у законодавстві;
б) виробництво для зовнішнього середовища, вплив на зовнішній світ (реклама, створення нових ринків споживання, формування суспільної думки).
Внутрішня діяльність також складається з пари протилежних функцій:
а) виконання оперативних задач, напр., забезпечення внутрішнього документообігу, узгодження роботи різних структурних підрозділів, дотримання процедур узгодження рішень;
б) виконання стратегічних задач, напр., довгострокове планування, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, формування корпоративної філософії.
Таким чином, кожний керівник постійно зіштовхується з чотирма системними функціями, що вимагають якісного виконання і взаємного ув’язування:
1) Отримання інформації із зовнішнього світу;
2) Виконання внутрішніх оперативних задач;
3) Виконання внутрішніх стратегічних задач;
4) Створення кінцевої продукції (товарів, послуг тощо) для зовнішнього світу.
Зрозуміло, що фахівці, здатні ефективно виконувати такі різні функції, повинні психологічно істотно відрізнятися. Їхні здібності та кваліфікація повинні відповідати виконуваним системним функціям — тільки у цьому випадку вони будуть компетентними (від лат. competentis — відповідний). Зверніть увагу, що будь-яку корисну роботу здатні виконувати тільки компетентні працівники, всі інші тільки “проїдають” ресурси і роблять помилки, що змушені виправляти знову ж люди компетентні.
Для зручності присвоїмо фахівцям, що ідеально виконують дані 4 функції, умовні назви:
1) Програматор
2) Синхронізатор
3) Коректор
4) Ефектор
Якими психічними якостями вони повинні володіти для компетентного виконання своєї роботи?
ПРОГРАМАТОР. По-перше, його життєві інтереси в основному повинні концентруватися на об’єктах зовнішнього світу, а не на власних переживаннях чи внутрішніх справах фірми. У протилежному випадку він може “проґавити” зміну кон’юнктури ринку чи не зреагувати вчасно на дії конкурентів. Така психічна орієнтація на зовнішній світ у психології називається екстраверсією, тому такий фахівець має бути екстравертом.
По-друге, він зобов’язаний мати “професійний нюх” на зміни, відчувати приховані процеси, як кажуть, “спинним мозком”. Напр., на підставі непрямої інформації передбачати зміни інвестиційного клімату чи податкового законодавства і вчасно попередити про це керівництво своєї організації. Здатність осягати сутність явищ, проникати в майбутнє, робити вірні висновки на підставі здогадки та осяяння в психології прийнято називати інтуїцією, тому такий фахівець має бути інтуїтом. А тому, що він постачає інформацію, на основі якої фірма генерує програму своїх дій, ми його називаємо програматором і пам’ятаємо, що це має бути інтуїтивний екстраверт.
СИНХРОНІЗАТОР. Будь-яка організація повинна забезпечувати узгодження дій своїх співробітників, швидко й чітко реагувати на поточні зміни внутрішньої ситуації. Синхронізатор забезпечує “боєздатний” стан організації в кожний конкретний момент. Його менше цікавить те, що відбувається за межами організації — його увага сконцентрована на внутрішніх проблемах, на вдосконаленні внутрішніх зв’язків, підвищенні їхньої якості й надійності. Така орієнтація на внутрішній світ, на вузьке коло, на пошуки глибини називається інтроверсією. А здатність швидко реагувати на стимул, скрупульозно враховувати найдрібні деталі, діяти “тут і тепер” прийнято називати сенсорикою. Таким чином, синхронізатор має бути сенсорним інтровертом.
КОРЕКТОР. Організація може успішно вирішувати оперативні задачі, однак без правильної стратегії всі зусилля будуть марними. Коректор — це той, хто здатний відірватись від турбот поточного моменту і бачити свою організацію в цілому і неначе збоку, з позиції стороннього спостерігача, залишаючись при цьому її невід’ємною частиною. Це той, хто вміє “подорожувати в часі” і бачити майбутнє. Той, хто почуває тонкі, невидимі зв’язки і схильний до умоглядності. Той, кого не спантеличать хвилі на поверхні — він проникає вглиб і прагне пізнати сутність явищ, виробляючи при цьому рекомендації “глобального” характеру. Можна здогадатися, що коректор — це інтуїтивний інтроверт.
ЕФЕКТОР. Це той, хто формує кінцевий продукт діяльності організації і передає його у зовнішній світ (створює кінцевий ефект). Зрозуміло, що він повинен перебувати в постійному контакті із зовнішнім світом, тобто бути екстравертом. Крім того, він повинен діяти дуже конкретно, практично і вміло надавати кінцевому продукту виразну форму. Тому ефектор — це сенсорний екстраверт. Його ще називають “робочим органом” організації через властиву ефекторам енергійність, напористість, здатність до рішучих і чітких практичних дій.
Таким чином, для компетентного виконання основних системних функцій необхідно підбирати фахівців із досить чіткими психологічними характеристиками:
1) інтуїтивний екстраверт;
2) сенсорний інтроверт;
3) інтуїтивний інтроверт;
4) сенсорний екстраверт.
Кожна людина має вроджену схильність до того чи іншого типу мислення: логічного чи емоційного, абстрактного чи конкретного тощо. Психоінформатика розглядає кожну людини в чотирьох координатах (парах ознак). Окрім уже згаданих пар ознак (ектраверти-інтроверти, інтуїти-сенсорики) використовуються ще дві: раціональні-ірраціональні, логіки-етики. Визначивши схильність людини по кожній з цих чотирьох пар ознак, визначають її психологічний тип, що його в психоінформатиці називають соціотипом, або типом інформаційного метаболізму (скорочено ТІМ). При цьому треба відзначити, що людина народжується вже з визначеним соціотипом. Залежно від виховання, умов життя, кола спілкування тощо окремі риси типу підсилюються чи притупляються, людина виховує в собі окремі навички, але соціотип людини залишається тим самим.
Усього існує 16 психологічних типів, у кожного з яких своя спеціалізація. Ці 16 типів природним чином поєднуються в 4 групи психологічного комфорту — так звані КВАДРИ. Особливістю кожної квадри є те, що в ній присутні і програматор, і синхронізатор, і коректор, і ефектор. Але при цьому кожна квадра має й свої особливості, що дозволяють їй вирішувати деякі завдання краще за інших. Так, наприклад, квадра “альфа” відрізняється більш розкріпаченим мисленням, що сприяє пошуку нововведень, створенню творчих, дослідницьких, інноваційних колективів. Контрольні органи, служба безпеки, дослідний завод, військовий колектив — із цими завданнями краще впорається квадра “бета”. Розробка бізнес-плану, бухгалтерія, науково-дослідний полігон, робота з фінансами, прикладні галузі науки, перевірка чого завгодно на життєстійкість — усе це поле діяльності квадри “гамма”. Відділ кадрів, людські ресурси, запуск перевіреного зразка в серію й доведення його до досконалості, екологія — ці задачі краще доручити квадрі “дельта”.
2. ВЕРТИКАЛЬНА СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ
Це була розглянута горизонтальна структура організації. Розглянемо тепер вертикальну, яка складається з 4 рівнів.
На першому рівні виконуються роботи в рамках вузької професійної діяльності. Тут можуть працювати слюсарі й математики, столяри й комп’ютерщики, ливарі й лінгвісти — люди найрізноманітного фаху. Головне, що їх поєднує — це заглиблення в тонкощі своєї роботи і наявність виразно професійної майстерності. Людей, що працюють на цьому рівні, називають Спеціалістами.
Але оскільки існує професійна спеціалізація, то хтось повинен виконувати й функцію кооперування. Ясно, що це якісно інша системна функція. Виконуючі її люди вже не можуть бути вузькими фахівцями — адже їм необхідно інтегрувати зусилля багатьох людей, а це вимагає ширшого погляду на виробничий процес. Працівників цього ієрархічного рівня називають загальним терміном Менеджер, хоча сюди відносяться і бригадири, і начальники відділів, і керівники управлінь тощо. Головне в тім, що вони сконцентровані винятково на управлінській роботі в рамках свого сектора відповідальності. За великім рахунком, Менеджер поступається Спеціалістові глибиною професійних знань, однак він здатний зрозуміти різних Спеціалістів і організувати їхню продуктивну взаємодію.
На третьому рівні діють керівники, що працюють на всю систему в цілому — товариство, підприємство, галузь чи націю. Зрозуміло, вони можуть істотно відрізнятися масштабами своєї діяльності, але їх поєднує головне — ототожнення своїх інтересів з інтересами системи, служіння цій системі шляхом практичної роботи з її організації і захисту. Для позначення людей цього рівня в психоінформатиці використовується древній арійський термін: Кшатрії. Це люди, що працюють на загальне благо і готові заради цього на особисті жертви. Відзначимо також, що Менеджери і Спеціалісти також за необхідності можуть піти на особисті жертви заради загальних корпоративних інтересів (це є бажаним і повинно заохочуватися), але формально вони цього робити не зобов’язані.
Але існує ще один четвертий рівень. Для іменування діючих на цьому рівні людей застосовується ще один древній термін — Брахмани. Якщо рівень Кшатрія пов’язаний з діяльністю всієї системи, то Брахман забезпечує її взаємодію з надсистемою (наприклад, національною й світовою економікою, суспільством, природою). У сферу діяльності Брахмана входить не тільки стан навколишнього середовища організації та прогнозування його розвитку, але також і питання моралі, ділової етики, науки, корпоративної філософії, місії організації. При цьому він не занурений у поточну діяльність, хоча має пряме відношення до вироблення стратегії.
Більш докладно про психоінформатику можна прочитати у відповідній літературі. Тут же я хочу звернути вашу увагу на те, що людське співтовариство є цілісним соціальним організмом. Суспільство у порівнянні з людиною є організмом вищого порядку. Як клітина організму може існувати лише в організмі і всі її якості — суть результат її взаємодії з навколишнім середовищем (у тому числі і з іншими клітинами), так і людина може розвиватися лише в суспільстві, і тільки у взаємодії із собі подібними може розкрити свої суб’єктивні особливості. Як клітини організму мають свою спеціалізацію, так і люди мають свою вроджену спеціалізацію. Ми якось розуміємо, що без слуху неможливо стати музикантом, а низькоросла людина за всього бажання не стане великим баскетболістом. Настав час зрозуміти, що наявність вроджених здібностей стосується всіх інших сфер діяльності.
Допомогти кожній людині знайти своє місце, де вона зможе максимально себе реалізувати, а кожній клітинці колективу знайти відповідну їй людину — ключова умова ефективності Третього Гетьманату. Для його здійснення потрібна психоінформаційна культура, яка досягається дослідженнями, вихованням, освітою і державною політикою.
------------------------------------------
В тему:
Третій Гетьманат
Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту
Сашко Положинський за Третій Гетьманат
Спокійно, ви в руках Матриці!
Арійський стандарт
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта