Вона почалася з провокативного запитання: «Стан у країні – це наслідок діяльності патріотів чи непатріотів?» Інтерактивні телеглядачі відповіли: а) наслідок діяльності патріотів - 10%; б) наслідок діяльності непатріотів - 90%. А що каже Кирило Стеценко?
Патріотизм – це почуття, яке принципово відрізняє людину від тварини. Патріотизм реалізує одну з базових духовних потреб – потребу в належності до спільноти (див. піраміду потреб Абрагама Маслова). Почуття причетності до нації розбудовує в душі опору, яка сягає далеко за межі власного Ego, відновлює нескінченний ланцюжок зв’язків з предками і нащадками, вводить душу в коловорот Вічності та наближає її до Бога.
Чому пересічний українець соромиться своїх національних почуттів? Чому він так некритично переймається „мудрістю” фарисеїв? Адже їхній світогляд принципово заперечує будь-яку щиру віру і чесну дію. Вони блазнюють: „Патріотизм – це останнє сховище для негідників”. Вони глузують: „На патріотах завжди робилася політика”. В чому ж вони хочуть переконати нас? В тому, що добро є злом? В тому, що неправда перемагає? Кому це вигідно?
Успішні суспільства, нації й держави завжди досягали перемог, якщо використовували патріотизм як найпотужніший двигун історії та найсильніший магніт для згуртування нації. Ця сила подібна до кіски барона Мюнхгаузена, за яку він сам себе витягнув з багнюки. Чи не так діяла Японія після 2-ої Світової війни? Адже не маючи ні нафти, ні газу, ні вугілля, ні металу, ні лісів, ні орних земель вони всього за 20-30 років вивели свою економіку на 2 місце у світі. Вони навіть почали виштовхувати американців з їхнього власного ринку автомобілів і побутової електроніки. Як вони це зробили? Патріотизм, віра, воля і чітка організація.
Під час Помаранчевої революції Україна піднялася з колін. Люди повірили в силу Правди, знайшли власну Гідність, відчули солодкий дух Свободи. Українці вперше після сотень років принижень і ганьби почали знов пишатися тим, що вони українці. Нас почали поважати у світі. З нас почали брати приклад. Що ж сталося потім? Чому ми знову лежимо долілиць? Куди ж поділася сила?
Сила не пропала. Духовна революція триває й далі. Світогляд людей швидко міняється. Але влада колективної безвідповідальності гальмує все. Держава стає пародією на саму себе. Ліберальна демократія завмерла у ступорі. Конституційна реформа народжує суспільство паралельних світів, які не здатні узгоджуватися між собою. Демагогія заміщує будь-які принципи політики. Політика уособлює злочинність. Руйнація стає лавиноподібною. Що далі?
А далі - Сонячна революція – духовне перетворення, яке пошириться і на політичну систему. Горизонталь абсурдної боротьби перетвориться у вертикаль порядку. Республіка Третього Гетьманату повертає родову пам’ять і здоровий глузд. Шлях нагору відкриває дорогу молодим політикам і менеджерам. Адже молоде вино не наливають у старі міхи. Персональна відповідальність і чітка структура управління зроблять владу керованою та ефективною. Так діяв, наприклад, перший президент незалежного Сінгапуру Лі Кван Ю, який за короткий час перетворив маловідому країну на чергове економічне диво – на четвертого азійського Тигра.
Отже, актуальний стан в Україні – це наслідок діяльності патріотів чи непатріотів? Мабуть найчесніший, найрозумніший та найенергійніший патріот потрапляючи у жорна владної машини починає там в’язнути наче муха на липучці. А може це схоже на лід, що застиг у трубах Алчевського водогону? Значить пора міняти труби. Бо весною може рвонути...
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Кирило Стеценко (УНА-УНСО): «Пора міняти труби. Бо весною може рвонути...»
Світ:
06022402e.jpg
Патріотизм – це почуття, яке принципово відрізняє людину від тварини. Патріотизм реалізує одну з базових духовних потреб – потребу в належності до спільноти (див. піраміду потреб Абрагама Маслова). Почуття причетності до нації розбудовує в душі опору, яка сягає далеко за межі власного Ego, відновлює нескінченний ланцюжок зв’язків з предками і нащадками, вводить душу в коловорот Вічності та наближає її до Бога.
Чому пересічний українець соромиться своїх національних почуттів? Чому він так некритично переймається „мудрістю” фарисеїв? Адже їхній світогляд принципово заперечує будь-яку щиру віру і чесну дію. Вони блазнюють: „Патріотизм – це останнє сховище для негідників”. Вони глузують: „На патріотах завжди робилася політика”. В чому ж вони хочуть переконати нас? В тому, що добро є злом? В тому, що неправда перемагає? Кому це вигідно?
Успішні суспільства, нації й держави завжди досягали перемог, якщо використовували патріотизм як найпотужніший двигун історії та найсильніший магніт для згуртування нації. Ця сила подібна до кіски барона Мюнхгаузена, за яку він сам себе витягнув з багнюки. Чи не так діяла Японія після 2-ої Світової війни? Адже не маючи ні нафти, ні газу, ні вугілля, ні металу, ні лісів, ні орних земель вони всього за 20-30 років вивели свою економіку на 2 місце у світі. Вони навіть почали виштовхувати американців з їхнього власного ринку автомобілів і побутової електроніки. Як вони це зробили? Патріотизм, віра, воля і чітка організація.
Під час Помаранчевої революції Україна піднялася з колін. Люди повірили в силу Правди, знайшли власну Гідність, відчули солодкий дух Свободи. Українці вперше після сотень років принижень і ганьби почали знов пишатися тим, що вони українці. Нас почали поважати у світі. З нас почали брати приклад. Що ж сталося потім? Чому ми знову лежимо долілиць? Куди ж поділася сила?
Сила не пропала. Духовна революція триває й далі. Світогляд людей швидко міняється. Але влада колективної безвідповідальності гальмує все. Держава стає пародією на саму себе. Ліберальна демократія завмерла у ступорі. Конституційна реформа народжує суспільство паралельних світів, які не здатні узгоджуватися між собою. Демагогія заміщує будь-які принципи політики. Політика уособлює злочинність. Руйнація стає лавиноподібною. Що далі?
А далі - Сонячна революція – духовне перетворення, яке пошириться і на політичну систему. Горизонталь абсурдної боротьби перетвориться у вертикаль порядку. Республіка Третього Гетьманату повертає родову пам’ять і здоровий глузд. Шлях нагору відкриває дорогу молодим політикам і менеджерам. Адже молоде вино не наливають у старі міхи. Персональна відповідальність і чітка структура управління зроблять владу керованою та ефективною. Так діяв, наприклад, перший президент незалежного Сінгапуру Лі Кван Ю, який за короткий час перетворив маловідому країну на чергове економічне диво – на четвертого азійського Тигра.
Отже, актуальний стан в Україні – це наслідок діяльності патріотів чи непатріотів? Мабуть найчесніший, найрозумніший та найенергійніший патріот потрапляючи у жорна владної машини починає там в’язнути наче муха на липучці. А може це схоже на лід, що застиг у трубах Алчевського водогону? Значить пора міняти труби. Бо весною може рвонути...
---------------------------------
В тему:
Програма Української Національної Асамблеї «СОНЯЧНА РЕВОЛЮЦІЯ, ТРЕТІЙ ГЕТЬМАНАТ»
Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО): коротка історія, структура, контакти
МИ, БРАХМАНИ І КШАТРІЇ, або практика Сонячної Революції
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта