Не Христом, а Хрестом, що перекладається з давньогрецької (геленської) мови як «Боголюдина», називали Ісуса Галілеянина апостоли й ранні послідовники його віровчення. Але в перші століття нашої ери на замовлення «ворога людства» кілька груп тодішніх філософів та інших учених осіб скоїли небачену ні доти, ні потому в земній історії фальсифікацію першоджерел хрестиянства, до невпізнання спотворивши тексти Чотириєвангелія численними вставками.
Тому й досі наше християнство, зокрема Новий Заповіт, яким послуговуються його послідовники для ритуальних Богослужінь чи індивідуального вивчення, то не істинне вчення Сина Божого, але еклектична й суперечлива суміш хрестиянства, народних звичаїв і так званої юдохрістиянської єресі («Хрістосом» давні юдеї позначали Месію – рятівника свого народу, суто земну, хоч і видатну людину).
Про ці й інші сенсаційні висновки мовиться в науково-популярній книзі директора Інституту метафізичних досліджень «Перехід-IV» Ігоря Каганця «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень», яка побачила світ на початку 2006 (за давньоукраїнським літочисленням – 7514) року у тернопільському видавництві «Мандрівець» за сприяння львівської «Агенції релігійної інформації». У цьому фундаментальному (понад півтисячі сторінок) творі, як ідеться в анотації до нього, на основі ретельного логіко-лінгвістичного аналізу канонічних євангельских текстів, інформації з Туринської плащаниці та сучасних здобутків психоінформатики здійcнено очищення Доброї Новини (саме так перекладається на українську слово «євангеліє») від фарисейських доповнень та смислових перекручень. Тут також наведено відтворений первинний текст Чотириєвангелія в його справжній хронологічній послідовності. А супровід ретельного наукового коментаря з посиланням на авторитетні дослідницькі джерела додає ваги праці, переконує у слушності сказаного й підсумованого в ній, у чому, власне, й так пересвідчуєшся, вчитуючись у зміст книги.
Особливо спонукає задуматися такий аргумент, як твердження автора, що Радісна Звістка – це Хрестове послання головно сучасному людству (детальніше в публікації «Євангеліє наполовину сфальсифіковане» в «Галичині» за 20 грудня 2005 р.) з його духовною, екологічною, словом, сутнісною кризою, порятунком з якої може бути лише перехід землян на той якісно вищий рівень буття, що про нього ясно й чітко і звістує очищене Євангеліє... Якщо вірити І. Каганцеві, досі християнський світ не мав правдивого, дійсно новозавітнього Божого Слова, а те, що існувало, було, схоже, лише напівправдою (за автором, шляхом комп’ютерного аналізу в євангеліях надибано саме 50 відсотків чужорідного тексту), що іноді гірша від брехні, бо справляє враження істини. Про обсяги завданої фальсифікаторами шкоди свідчить хоча б і те, за словами дослідника, що нині існує близько півтисячі розрізнених християнських церков, конфесій, шкіл тощо і в кожній переконані у правильності саме їхньої віри й хибності інших доктрин, хоча й усі опираються у своїх проповідях на один і той самий варіант Нового Заповіту. І чи не внаслідок цього світ роздирає ворожнеча, йому бракує любові до Бога і ближнього, яку заповідав Хрестос?..
Безумовно, масштабність такої роботи вражає. Але чільна заслуга І. Каганця і в тому, що він подає свої міркування й резюме через призму української (арійської) історії та релігійно-світоглядної традиції. Саме в цьому ключі ми довідуємося, скажімо, з «Виправлення імен» – допоміжно-вступного розділу до безпосередньої «Пшениці без куколю» про слов’янську етимологію імені Ісус, явно неюдейське походження Хреста та галілейсько-арійську етнічну основу Його віровчення, про реінкарнацію, яку сповідували першохрестияни й відкинули пізніші християни, про ідею «Третього Гетьманату» – держави української мрії, що гряде на зміну теперішній «Хохлократії», і ґрунтуватиметься на оновленій Церкві, тощо.
Звісно, не кожне зерня із «Пшениці...» спроможні сприйняти наші сучасники – як історики чи теологи, так і прості люди. Але книга й писалася не для сліпого засвоєння, а для пробудження–спонукання всіх нас до роздумів і пошуків у сенсі все того ж старовинного «Пізнай себе...». Тим-то її орієнтовано як на маститих дослідників Святого Письма – богословів та науковців, так і всіх зацікавлених у студіюванні автентичної Хрестової науки. І хто-зна, може, й насправді, як вважає І. Каганець, невдовзі євангельські тексти «без куколю» вивчатимуть у богословських семінаріях. Наразі ж ми запрошуємо релігієзнавців і церковних душпастирів, усіх чесних пошукачів Істини до обговорення «Пшениці без куколю» на сторінках «Галичини».
Василь МОРОЗ
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Справдешнє Євангеліє?
Світ:
Про ці й інші сенсаційні висновки мовиться в науково-популярній книзі директора Інституту метафізичних досліджень «Перехід-IV» Ігоря Каганця «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень», яка побачила світ на початку 2006 (за давньоукраїнським літочисленням – 7514) року у тернопільському видавництві «Мандрівець» за сприяння львівської «Агенції релігійної інформації». У цьому фундаментальному (понад півтисячі сторінок) творі, як ідеться в анотації до нього, на основі ретельного логіко-лінгвістичного аналізу канонічних євангельских текстів, інформації з Туринської плащаниці та сучасних здобутків психоінформатики здійcнено очищення Доброї Новини (саме так перекладається на українську слово «євангеліє») від фарисейських доповнень та смислових перекручень. Тут також наведено відтворений первинний текст Чотириєвангелія в його справжній хронологічній послідовності. А супровід ретельного наукового коментаря з посиланням на авторитетні дослідницькі джерела додає ваги праці, переконує у слушності сказаного й підсумованого в ній, у чому, власне, й так пересвідчуєшся, вчитуючись у зміст книги.
Особливо спонукає задуматися такий аргумент, як твердження автора, що Радісна Звістка – це Хрестове послання головно сучасному людству (детальніше в публікації «Євангеліє наполовину сфальсифіковане» в «Галичині» за 20 грудня 2005 р.) з його духовною, екологічною, словом, сутнісною кризою, порятунком з якої може бути лише перехід землян на той якісно вищий рівень буття, що про нього ясно й чітко і звістує очищене Євангеліє... Якщо вірити І. Каганцеві, досі християнський світ не мав правдивого, дійсно новозавітнього Божого Слова, а те, що існувало, було, схоже, лише напівправдою (за автором, шляхом комп’ютерного аналізу в євангеліях надибано саме 50 відсотків чужорідного тексту), що іноді гірша від брехні, бо справляє враження істини. Про обсяги завданої фальсифікаторами шкоди свідчить хоча б і те, за словами дослідника, що нині існує близько півтисячі розрізнених християнських церков, конфесій, шкіл тощо і в кожній переконані у правильності саме їхньої віри й хибності інших доктрин, хоча й усі опираються у своїх проповідях на один і той самий варіант Нового Заповіту. І чи не внаслідок цього світ роздирає ворожнеча, йому бракує любові до Бога і ближнього, яку заповідав Хрестос?..
Безумовно, масштабність такої роботи вражає. Але чільна заслуга І. Каганця і в тому, що він подає свої міркування й резюме через призму української (арійської) історії та релігійно-світоглядної традиції. Саме в цьому ключі ми довідуємося, скажімо, з «Виправлення імен» – допоміжно-вступного розділу до безпосередньої «Пшениці без куколю» про слов’янську етимологію імені Ісус, явно неюдейське походження Хреста та галілейсько-арійську етнічну основу Його віровчення, про реінкарнацію, яку сповідували першохрестияни й відкинули пізніші християни, про ідею «Третього Гетьманату» – держави української мрії, що гряде на зміну теперішній «Хохлократії», і ґрунтуватиметься на оновленій Церкві, тощо.
Звісно, не кожне зерня із «Пшениці...» спроможні сприйняти наші сучасники – як історики чи теологи, так і прості люди. Але книга й писалася не для сліпого засвоєння, а для пробудження–спонукання всіх нас до роздумів і пошуків у сенсі все того ж старовинного «Пізнай себе...». Тим-то її орієнтовано як на маститих дослідників Святого Письма – богословів та науковців, так і всіх зацікавлених у студіюванні автентичної Хрестової науки. І хто-зна, може, й насправді, як вважає І. Каганець, невдовзі євангельські тексти «без куколю» вивчатимуть у богословських семінаріях. Наразі ж ми запрошуємо релігієзнавців і церковних душпастирів, усіх чесних пошукачів Істини до обговорення «Пшениці без куколю» на сторінках «Галичини».
Василь МОРОЗ
--------------------------------
В тему:
Євангеліє наполовину сфальсифіковане?
Господнє послання депутатам
Добра Новина для Четвертого Переходу
Як придбати книгу «Пшениця без куколю» через Інтернет
Духовне відродження чи духовне виродження?
Скільки коштує Традиція...?
У Галілеї неподалік міста Мегідо віднайшли арійський хрестиянський храм
Арійський хрест
Про книгу «Пшениця без куколю»
Текст книги І. Каганця «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень»
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта