У Нідерландах та Бельгії не вщухає дискусія навколо мігрантів з мусульманських країн. Цього разу пристрасті спалахнули навколо чадри - покривала, що закриває фігуру від голови до п’ят. Релігійне вбрання афганських та пакистанських жінок спонукало політиків у Амстердамі та Брюсселі до радикальних кроків.
Чадра - це не тільки данина мусульманській традиції, чадра - це політика. Принаймні, якщо жінка, яка приховує нею своє тіло від сторонніх очей, живе не в Кабулі чи Ісламабаді, а в Західній Європі. Наприклад, у Нідерландах. На засідання суду в процесі про вбивство режисера Тео ван Гога кілька жінок прийшли в чадрах, чим викликали обурення суспільства. В сусідній Бельгії такі релігійні покривала носили жінки з оточення групи ймовірних ісламістів. Тому в обох країнах чадра тепер сприймається як символ ісламського фундаменталізму, а політики, оглядачі та експерти сперечаються про те, як ставитися до релігійного одягу.
Факти вказують на те, що ліберальні часи минули. У деяких районах Брюсселя вже заборонено носити чадру та інше вбрання, що виконує ту ж функцію, тобто максимально закриває фігуру. Порушницям треба платити штраф – 150 євро. Приводом для заборони власті найчастіше називають міркування безпеки. Наприклад, бургомістр місцевості Лімбург каже, що в присутності жінок у чадрі в людей зростає занепокоєння. А начальник поліції Антверпена відновив старий параграф, що тепер забороняє носити традиційне вбрання мігранткам з Центральної Азії. Чимало містечок на бельгійському узбережжі Північного моря теж готові піти на такий крок.
Якщо в Бельгії питання чадри вирішується швидше локально, в сусідніх Нідерландах готується наступ на державному рівні. Міністр з питань мігрантів Рита Вердонк, яку називають „залізною Ритою” за її жорстку політику, прагне загальної заборони носити чадру в громадських місцях. Чимало нідерландців підтримують такий крок.
Але забороною ховати тіло під покривалом справа не обмежується. Ще минулої осені голова міськради Утрехта Ганс Спекманн вирішив скоротити соціальну допомогу жінкам, як носять чадру. Він каже, що, обираючи такий одяг, вони позбавляють себе шансу знайти роботу:
„Комісія з питань рівноправ’я вирішила, що коли жінка носить чадру, це фактично означає, що вона відмовляється працювати. І що роботодавець має право сказати: „Шановна пані, в такому вигляді ви нам не потрібні”. Принцип солідарності для нас дуже важливий, тому я кажу: геть чадру!”
Інакше грошову допомогу скоротять на 10 відсотків. У Амстердамі така норма вже запроваджена. Останнім часом на вулицях нідерландської столиці побільшало жінок у чадрах. Але місцеві політики, в тому числі ті з них, хто сповідує іслам, не готові миритися з такою тенденцією.
Помірковані мусульмани підтримують нідерландські власті в їхньому наступі на чадру. Вони кажуть, що на західному ринку праці діють свої правила. Говорить голова групи з питань ісламу Мегават-Хан:
„Мусульманські організації повинні сказати своїм віруючим та імамам, що носити чадру не треба, і що це не сприяє інтеграції та співіснуванню”.
Окрім аргументів про безпеку та проблеми з пошуком роботи противники чадри в Нідерландах називають ще один - інтеграцію. Як можна сприяти діалогу культур у суспільстві, якщо співрозмовниця ховає своє обличчя за шматком тканини? Особливо гостро ця проблема стоїть у школах, каже голова міськради Утрехта Ганс Спекманн:
„Я не хочу, щоб учителька моїх дітей у школі носила чадру. І я не хочу, щоб інші діти носили чадру – як їм тоді спілкуватися один з одним?”
Це ж запитання ставлять віднедавна й політики та вчителі в Німеччині. Приводом став інцидент в одній зі шкіл Бонна. Двох учениць старших класів, які прийшли на урок у чадрах, на два тижні позбавили права ходити на заняття. Директор школи каже, що учні просто боялися загорнутих з голови до ніг у покривала мусульманок.
За матеріалами кореспондентів
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
„Шановна пані, в такому вигляді ви нам не потрібні”
Світ:
У Нідерландах та Бельгії не вщухає дискусія навколо мігрантів з мусульманських країн. Цього разу пристрасті спалахнули навколо чадри - покривала, що закриває фігуру від голови до п’ят. Релігійне вбрання афганських та пакистанських жінок спонукало політиків у Амстердамі та Брюсселі до радикальних кроків.
06050903s.jpg
Чадра - це не тільки данина мусульманській традиції, чадра - це політика. Принаймні, якщо жінка, яка приховує нею своє тіло від сторонніх очей, живе не в Кабулі чи Ісламабаді, а в Західній Європі. Наприклад, у Нідерландах. На засідання суду в процесі про вбивство режисера Тео ван Гога кілька жінок прийшли в чадрах, чим викликали обурення суспільства. В сусідній Бельгії такі релігійні покривала носили жінки з оточення групи ймовірних ісламістів. Тому в обох країнах чадра тепер сприймається як символ ісламського фундаменталізму, а політики, оглядачі та експерти сперечаються про те, як ставитися до релігійного одягу.
Факти вказують на те, що ліберальні часи минули. У деяких районах Брюсселя вже заборонено носити чадру та інше вбрання, що виконує ту ж функцію, тобто максимально закриває фігуру. Порушницям треба платити штраф – 150 євро. Приводом для заборони власті найчастіше називають міркування безпеки. Наприклад, бургомістр місцевості Лімбург каже, що в присутності жінок у чадрі в людей зростає занепокоєння. А начальник поліції Антверпена відновив старий параграф, що тепер забороняє носити традиційне вбрання мігранткам з Центральної Азії. Чимало містечок на бельгійському узбережжі Північного моря теж готові піти на такий крок.
Якщо в Бельгії питання чадри вирішується швидше локально, в сусідніх Нідерландах готується наступ на державному рівні. Міністр з питань мігрантів Рита Вердонк, яку називають „залізною Ритою” за її жорстку політику, прагне загальної заборони носити чадру в громадських місцях. Чимало нідерландців підтримують такий крок.
Але забороною ховати тіло під покривалом справа не обмежується. Ще минулої осені голова міськради Утрехта Ганс Спекманн вирішив скоротити соціальну допомогу жінкам, як носять чадру. Він каже, що, обираючи такий одяг, вони позбавляють себе шансу знайти роботу:
„Комісія з питань рівноправ’я вирішила, що коли жінка носить чадру, це фактично означає, що вона відмовляється працювати. І що роботодавець має право сказати: „Шановна пані, в такому вигляді ви нам не потрібні”. Принцип солідарності для нас дуже важливий, тому я кажу: геть чадру!”
Інакше грошову допомогу скоротять на 10 відсотків. У Амстердамі така норма вже запроваджена. Останнім часом на вулицях нідерландської столиці побільшало жінок у чадрах. Але місцеві політики, в тому числі ті з них, хто сповідує іслам, не готові миритися з такою тенденцією.
Помірковані мусульмани підтримують нідерландські власті в їхньому наступі на чадру. Вони кажуть, що на західному ринку праці діють свої правила. Говорить голова групи з питань ісламу Мегават-Хан:
„Мусульманські організації повинні сказати своїм віруючим та імамам, що носити чадру не треба, і що це не сприяє інтеграції та співіснуванню”.
Окрім аргументів про безпеку та проблеми з пошуком роботи противники чадри в Нідерландах називають ще один - інтеграцію. Як можна сприяти діалогу культур у суспільстві, якщо співрозмовниця ховає своє обличчя за шматком тканини? Особливо гостро ця проблема стоїть у школах, каже голова міськради Утрехта Ганс Спекманн:
„Я не хочу, щоб учителька моїх дітей у школі носила чадру. І я не хочу, щоб інші діти носили чадру – як їм тоді спілкуватися один з одним?”
Це ж запитання ставлять віднедавна й політики та вчителі в Німеччині. Приводом став інцидент в одній зі шкіл Бонна. Двох учениць старших класів, які прийшли на урок у чадрах, на два тижні позбавили права ходити на заняття. Директор школи каже, що учні просто боялися загорнутих з голови до ніг у покривала мусульманок.
За матеріалами кореспондентів
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта