Телевізійні інформаційні програми — безпосередня причина політичної апатії, що охопила Захід, стверджують експерти та доповідачі Ради соціальних та економічних досліджень Великобританії.
Поглиблене дослідження 5600 телевізійних інформаційних програм, проведене у США та Великобританії, свідчить, що засоби масової інформації викликають апатичність громадян до подій національного та міжнародного значення. Зменшення електоральної активності в цих країнах давно непокоїть учених. Автори доповіді переймаються тим, який імідж громадянина створюють ЗМІ — зокрема, чи сприяють вони залученню людей у політику та громадське життя. Дослідники проаналізували новинні передачі з приводу звертань у них до громадської думки — незалежно чи це соціологічні опитування, інтерактивні опитування, інтерв’ю з учасниками маніфестацій, чи просто репортерські нотатки про те, що люди думають про сучасний світ. Деякі з висновків виявилися вельми несподіваними.
З’ясувалося, що найоб’єктивніше віддзеркалення громадської думки — соціологічні опитування — надзвичайно непопулярний метод у випусках новин. Найпоширенішою формою звертання до громадської думки стали дослідження політичних настроїв людей, виконані репортерами без будь-яких юридичних свідоцтв (44%). Друге місце посідає найменш достовірний “vox populi” (“голос народу”) — інтерактивні опитування (39%). Маніфестації та інші приклади активної громадської позиції використовуються лише в поодиноких випадках (менш ніж 3%).
Дуже дивною виявилася любов телебачення до зображення громадян як деідеологізованих істот. 95% “громадян”, які ставали головними персонажами репортажів у Великобританії, та 90% — у США, уникали висловлювати будь-які політичні переконання, хоча й говорили на теми, які активно обсмоктують політики (охорона здоров’я, злочинність, тероризм). У доповіді зазначається, що ці тенденції можуть сформувати переконання, буцім громадяни не здатні або ж не хочуть самостійно приймати політичні рішення. А це означає, що вони віддають право вирішення суспільно важливих проблем політикам, експертам, парламентарям, урядовцям та президентові.
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Інформаційні телепрограми — причина політичної апатії у Великобританії та США
Категорія:
Телевізійні інформаційні програми — безпосередня причина політичної апатії, що охопила Захід, стверджують експерти та доповідачі Ради соціальних та економічних досліджень Великобританії.
Поглиблене дослідження 5600 телевізійних інформаційних програм, проведене у США та Великобританії, свідчить, що засоби масової інформації викликають апатичність громадян до подій національного та міжнародного значення. Зменшення електоральної активності в цих країнах давно непокоїть учених. Автори доповіді переймаються тим, який імідж громадянина створюють ЗМІ — зокрема, чи сприяють вони залученню людей у політику та громадське життя. Дослідники проаналізували новинні передачі з приводу звертань у них до громадської думки — незалежно чи це соціологічні опитування, інтерактивні опитування, інтерв’ю з учасниками маніфестацій, чи просто репортерські нотатки про те, що люди думають про сучасний світ. Деякі з висновків виявилися вельми несподіваними.
З’ясувалося, що найоб’єктивніше віддзеркалення громадської думки — соціологічні опитування — надзвичайно непопулярний метод у випусках новин. Найпоширенішою формою звертання до громадської думки стали дослідження політичних настроїв людей, виконані репортерами без будь-яких юридичних свідоцтв (44%). Друге місце посідає найменш достовірний “vox populi” (“голос народу”) — інтерактивні опитування (39%). Маніфестації та інші приклади активної громадської позиції використовуються лише в поодиноких випадках (менш ніж 3%).
Дуже дивною виявилася любов телебачення до зображення громадян як деідеологізованих істот. 95% “громадян”, які ставали головними персонажами репортажів у Великобританії, та 90% — у США, уникали висловлювати будь-які політичні переконання, хоча й говорили на теми, які активно обсмоктують політики (охорона здоров’я, злочинність, тероризм). У доповіді зазначається, що ці тенденції можуть сформувати переконання, буцім громадяни не здатні або ж не хочуть самостійно приймати політичні рішення. А це означає, що вони віддають право вирішення суспільно важливих проблем політикам, експертам, парламентарям, урядовцям та президентові.
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи