Жахливі Соловки

Там похований останній кошовий Запорізької Січі Петро Калнишевський. З Соловецьких таборів не повернулися український поет Микола Зеров, реформатор театру Лесь Курбас, й одинадцять членів відомої родини Крушельницьких.

Соловецький монастир 16-го століття використовували як в’язницю і в часи царські, і в радянські. Після жовтневої революції значний відсоток російської аристократії, що не усвідомив пролетарських принципів, опинився тут. Однак це зумовило й те, що Соловки 20-х років стали центром духовного життя. У той час тут була чи не найкраща бібліотека в післяреволюційній Росії, робилися наукові відкриття. Були хори, оркестри, театри, навіть своя опера. Один з театральних майданчиків на Соловках назвали “ХЛАМ”: скорочено художники, літератори, артисти, музиканти - на честь популярної свого часу в Одесі літературної кав’ярні. “Тих, що завинили перед радянською владою” усе більшало, а ленінці тоді ще не знали, як використовувати цю потенційну робсилу.

Анна Яковлева, екскурсовод Соловецкого музею-заповідника (Республіка Карелія):
Совершенно бессмысленная работа! Заключенных к примеру выводили на берег моря, чтобы они считали чаек: “Раз чайка! Два!” Или в зимнее время делали прорубь в одной части озера звучала команда “Черпай досуха!” и заключенные до изнемождения черпали, или снег из одной в другую кучи, или мусор.

Вихід знайшов еврей із Одеси Нафталій Френкель, який відбував покарання у Соловецькому таборі за контрабанду. Він вигадав економічно вигідну для держави схему перебування людей у в’язницях. Якщо за царату ув’язнених годували однаково, то Нафталій Френкель запропонував: хто як працює, так і їсть! І довів, що в’язень за перших чотири місяці перебування в казематах повинен відпрацювати наперед своє утримання тут. А решта – чистий прибуток для держави.

Юрій Дмитрієв, президент Академії соціально-правового захисту (Республіка Карелія):
Он написал 12 листов Сталину. Прислали за ним самолет. Вымыли, одели свежую робу. 4 часа он беседовал со Сталиным, туда он вернулся все еще зеком, но главным зеком всей страны.

Сподобалася “вождю народів” запропонована соловецьким ув’язненим схема. Спочатку арештанти Соловків, а потім і всі інші почали примусово валити ліс і “піднімати виробництво”. А Нафталій Френкель згодом дослужився до начальника будівництва БАМу.

Соловецька в’язниця багато в чому була експериментальною базою. Так, наприклад, “інститут стукачества”, який пізніше охопить всю країну заснували саме тут. Два відсотки табірного люду доносили на своїх ближніх. Між іншим, “стукачів”, як відпрацьований матеріал, влада також кидала за ґрати. На Соловках винайшли й одне з найбільш садистських покарань – смерть від комариних укусів. Роздягнену людину прив’язували до дерева - на Соловецьких островах комарів чорні хмари. Під час голодомору з України в Соловецьку в’язницю привезли багато жінок, які з’їли власних дітей. Але найбільше українців прибуло сюди у 35-ому році, коли “криваві руки” почали нищити національну інтеліґенцію. Український поет, літературознавець Микола Зеров розстріляний тут. Одинадцять членів знаної родини Крушельницьких спочивають у цих землях. Й Лесю Курбасу – реформаторові українського театру - доводилося за наказом табірного керівництва робити тут свої постановки. Щоправда, згадують, не подобалися вони їм, бо не відповідали “духові партії”. Політичних в’язнів катастрофічно більшало. Влада замислилась: як їх позбутися? 37-го року 1888 (майже дві тисячі?)людей вирішили розстріляти без суду. Серед них і Леся Курбаса. Виконали вирок у лісах Карелії, неподалік від болота Сандармох. Це з’ясував карельський дослідник Юрій Дмитрієв. Він за розсекреченими архівами й встановив прізвища вбитих. Їх внесено до символічної Книги пам’яті. А найприкріше те, що своєрідний “рекорд” Сандармоху встановили українці - енкаведисти Шондиш і Бондаренко розстріляли за одну ніч 442 людини.